Рішення № 84979245, 14.10.2019, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.19 Справа № 917/1277/19

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засіданні Отюговій О.І., розглянувши справу № 917/1277/19

за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" вул. Грушевського 1Д, м. Київ,01001

до відповідача Заєць Оксани Борисівни АДРЕСА_1

про стягнення 29 253,60 грн. заборгованості

Без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

25.07.2019 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до відповідача Заєць Оксани Борисівни про стягнення 29 253,60 грн. заборгованості яка складається з 24 999,98 грн. - заборгованості за кредитним договором № б/н від 16.08.2018 року, 938,89 грн. - заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 657,01 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 2 657,72 грн. - заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 30.07.2019 року суд звернувся до Відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Машівської селищної ради з запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи Заєць Оксани Борисівни та зобов`язав Відділ реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Машівської селищної ради у п`ятиденний строк з моменту отримання цієї ухвали надіслати на адресу Господарського суду Полтавської області інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи Заєць Оксани Борисівни .

13.08.2019 року від Машівської селищної ради Полтавської області надійшла відповідь, згідно якої вбачається, що зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи Заєць Оксани Борисівни є: АДРЕСА_1 , тобто ідентичне вказаній позивачем адресі у позовній заяві.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 14.08.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Сторони були належним чином та завчасно повідомлені за місцем їх реєстрації про покладені на них обов`язки, про що свідчать матеріали справи (поштові повідомлення про вручення даної ухвали наявні у матеріалах справи). Крім того, ухвала суду у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

В зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

16.08.2018 року Фізичною особою підприємцем Заєць Оксаною Борисівною через систему інтернет-клієнт-банкінгу із використанням електронного цифрового підпису було підписало Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуги "КУБ" (арк. с. 16).

У вказаній заяві зазначено, що Фізична особа підприємць Заєць Оксана Борисівна приєднується до розділу 3.2.8 Умов та правил надання послуги «КУБ», що розміщені на сайті ПриватБанку pb.ua. Крім того, відповідно до заяви відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Умовами та правилами надання послуги «КУБ» складають кредитний договір між Банком та Клієнтом.

У пункті 1.1. заяви сторони погодили, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати клієнту строковий кредит для фінансування поточної діяльності клієнта в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів та ін. винагород в обумовлені цим договором терміни.

Розмір кредиту 50 000,00 грн. Строк кредиту 12 місяців з дати видачі коштів клієнту. (п.п.1.2.-1.3. заяви).

Проценти (комісія) за користування кредитом 2% в місяць від поточного розміру кредиту (в т.ч. при достроковому погашенні кредиту) (п. 1.4. заяви).

Порядок погашення заборгованості здійснюється щомісяця рівними частинами, починаючи з місяця, наступного за місяцем видачі коштів Клієнту, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом. Погашення процентів здійснюється щомісяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем видачі коштів Клієнту, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом (п. 1.5. Заяви).

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 16.08.2018 року на підставі укладеного договору ним було перераховано на поточний рахунок Фізичної особи підприємця Заєць Оксани Борисівни кредитні кошти в сумі 50 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою (арк. с.26).

03.05.2019 року Фізична особа підприємець Заєць Оксана Борисівна припинила господарську діяльність, про що був внесений відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ст. 51,52, 598-609 ЦК України, однією із особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи підприємця є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа - підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

В порушення відповідних умов договору відповідач в повному обсязі не повернув кредитні кошти у визначені в договорі строки та не сплатив в повному обсязі проценти.

Посилаючись на те, що відповідач не повернув кредитні кошти у розмірі, визначеному договором позивач просить стягнути з Заєць Оксани Борисівни 29 253,60 грн. заборгованості яка складається з 24 999,98 грн. - заборгованості за кредитним договором № б/н від 16.08.2018 року, 938,89 грн. - заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 657,01 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 2 657,72 грн. - заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

За змістом ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлене договором або не випливає із суті змішаного договору (ч. 2 ст. 628 ЦК України).

Стаття 181 ГК України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до норм ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною 1 ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

16.08.2018 року Фізична особа підприємць Заєць Оксана Борисівна через систему інтернет-клієнт-банкінгу із використанням електронного цифрового підпису підписала Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуги "КУБ" (арк. с. 16).

Таким чином, 16.08.2018 року між Позивачем та Відповідачем було укладено кредитний договір, який складається з умов, визначених у вищевказаній заяві.

Водночас, обґрунтовуючи свої вимоги в даній справі, позивач посилається на те, що Фізична особа підприємець Заєць Оксана Борисівна підписанням зазначеної заяви приєднався до розділу 3.2.8 Умов та правил надання послуги «КУБ», що разом із заявою складають кредитний договір, який за своєю правовою природою є договором приєднання.

Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ним, підписуючи «Заяву про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ», а також те, що вказаний документ на момент отримання Фізичною особою підприємцем Заєць Оксаною Борисівною кредитних коштів містив умови, на які посилається позивач.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із Фізичною особою підприємцем Заєць Оксаною Борисівною кредитного договору.

Дана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 р. у справі № 342/180/17, що відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України має враховуватись судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

З огляду на викладене, суд не бере до уваги наданий позивачем Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, оскільки останній не є належною підставою, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 1.3. Заяви від 15.08.2018 р. встановлено, що кредит надається на строк 12 місяців з дати видачі коштів клієнту. Погашення заборгованості здійснюється щомісяця рівними частинами, починаючи з місяця, наступного за місяцем видачі коштів Клієнту, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом (п. 1.5. Заяви).

Також відповідно до п. 1.4 Заяви Клієнт зобов`язаний сплачувати на користь Банку проценти (комісію) за користування кредитом: 2% в місяць від початкового розміру кредиту (в т.ч. при достроковому погашенні кредиту). Погашення процентів здійснюється щомісяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем видачі коштів Клієнту, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом (п. 1.5. Заяви).

Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем свого обов`язку за договором щодо надання позичальнику (відповідачу) 50 000,00 грн. кредитних коштів, внаслідок чого у Фізичної особи підприємця Заєць Оксани Борисівни виник обов`язок повернути кредит.

Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором та приписів ст. 1049 Цивільного кодексу України суму кредиту та комісію за користування кредитом сплатив не в повному обсязі. Дана обставина відповідачем не спростована.

Таким чином, судом встановлено що заборгованість відповідача за наданим кредитом в сумі 24 999,98 грн. та відсотками у вигляді щомісячної комісії в сумі 2657,72 грн. за кредитним договором б/н від 16.08.2018 р. підтверджена документально та не спростована відповідачем (розрахунок - в матеріалах справи, арк. с. 25).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 1.6 Заяви передбачено, що у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в п. 1.5 цієї заяви, Клієнт зобов`язаний додатково до процентів, вказаних в п. 1.4, сплатити Банку проценти у розмірі 4% в місяць від суми простроченої заборгованості та неустойку в розмірі і згідно розділу 3.2.8 Умов та Правил надання банківських послуг.

З урахуванням зазначених норм позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення 938,89 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість (розрахунок - в матеріалах справи, арк. с. 25).

Щодо нарахованої позивачем пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору неустойка поділяється на встановлену законом (розмір та підстави стягнення якої визначається актами законодавства) та договірну (розмір та підстави стягнення якої визначається сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 16.08.2018 року відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

При цьому, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, в тому числі розмір і порядок нарахування пені, позивач посилався та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, розміщений на сайті: pb.ua.

Так, вказаним Витягом з Умов та правил надання банківських послуг, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, зокрема, встановлена відповідальність сторін в частині сплати пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів (п. 3.2.8.10.1 Умов).

Однак, як зазначалось вище, судом не приймається вищезазначений Витяг з Умов та правил надання банківських послуг як належний доказ виникнення у позивача та відповідача відповідних взаємних цивільних прав та обов`язків, а тому посилання позивача на вказані умови є безпідставним.

Таким чином, враховуючи, що позивачем заявлено до стягнення у даній справі пеню за недотримання умов кредитного договору, за відсутності обґрунтованих підтверджень прийняття відповідачем цих умов, підстави для задоволення вимог АТ «ПРИВАТБАНК» в даній частині відсутні.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Відповідач жодних заперечень проти позову не надали.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 24 999,98 грн. заборгованості за кредитним договором № б/н від 16.08.2018 року, 938,89 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість та 2 657,72 грн. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково .

2. Стягнути з Заєць Оксани Борисівни ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; адреса для листування: 49027, м. Дніпро, а/с 1800, код ЄДРПОУ 14360570) 24 999,98 грн. заборгованості за кредитним договором № б/н від 16.08.2018 року, 938,89 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 2 657,72 грн. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 1877,86 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Відмовити у позові в частині вимог.

Повне рішення складено 14.10.2019 року

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М.Тимощенко