Рішення № 84979016, 30.09.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.09.2019Справа № 910/10042/19Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"

до акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення штрафу в розмірі 1 200 760,19 грн.

При секретарю судового засідання: Радченко А.А.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Баранов А.С. - представник за довіреністю №Ц/6-63/284-18 від 29.12.2018.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" до акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення штрафу в розмірі 1 200 760,19 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем вантаж було доставлено на адресу позивача із простроченням, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача штраф за несвоєчасну доставка вантажу на станцію призначення в розмірі 1 200 760,19 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.08.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 10.09.2019 року.

23.08.2019 до канцелярії суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

06.09.2019 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, заява про поновлення процесуальних строків та заява про зменшення розміру штрафу.

Щодо доданого до письмового відзиву на позовну заяву клопотання відповідача про поновлення строку на подачу відзиву, судом враховано, що прострочення становить короткий термін, що не порушило право позивача своєчасно подати заперечення на відзив, з огляду на що, керуючись приписами ст. 119 ГПК України, поновлює відповідачу процесуальний строк для подачі письмового відзиву на позовну заяву та приймає поданий відзив до розгляду.

В судове засідання 10.09.2019 представник позивача не з`явився, подав клопотання, в якому позовні вимоги підтримує, просить задовольнити в повному обсязі та просить провести судове засідання без його участі.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.09.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження на 30.09.2019 року.

В судове засідання 30.09.2019 року представник позивача не з`явився, проте 23.09.2019 року до канцелярії суду подав клопотання в якому просив суд судове засідання провести без участі його представника, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги визнав частково, просив зменшити розмір штрафних санкцій.

В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Протягом березня 2019 року акціонерне товариство "Укрзалізниця", здійснила на адресу приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" доставку вантажів (сировини для металургійного виробництва) по наступним залізничним накладним: №№ 32197253, 32197295, 32222903, 32225187, 32225310, 32227886, 32249492, 32258378, 32281032, 32309213, 32322190, 32322869, 32365686, 32371114, 32372187, 32472532, 32480345, 32515256, 32553257, осн.32555062 дос.32559130, 32630329, 32630345, 32632705, 32637340, 32641060, 32670861, 37133279, 37136140, осн.37136140 дос.48674022, 37148996, 37335999, 37447463, 37528254, 37529237, 37593779, осн.37613338 дос.48816383, осн.37613338 дос.48816391, осн.37613338 дос.48816409, 37619806, 37619822, 37630191, 37630209, 41505579, 41505744, 41625252, 41660754, 41660762, 41664012, 41768417, 41864208, 41897232, 41897240, 41897257, 41897273, 41897281, 41925009, 41925017, 41927591, 41945569, 41945577, 41946591, 41946609, 41967852, 41969106, 42088500, 42088518, 42088526, 42088534, 42088542, 42088559, 42135426, 42135434, 42135442, 42135459, 42135475, 42145060, 42145086, 42161794, 42161828, 42161968, 42167643, 42167650, 42172056, 42172064, 42172072, 42199257, 42199265, 42220111, 42220137, 42220145, 42409243, 42499731, 42607069, 43699669, 43777994, 43778059, 43789023, 43814136, 43814474, 43814482, 43823319, 43823335, 43823343, 43823350, 43843143, 43847151, 43853605, 43895275, 43895283, 43895291, 43952712, 43964378, 43964402, 43970466, 44029437, 44057107, осн.45258340 дос.45258985, осн.45910528 дос.45731189, осн.45949484 дос.46069068, 45992856, 46027967, 46027975, 46062931, 46084000, 46089173, 46118675, 46156253, осн.46162731 дос.46277315, осн.46162756 дос.46277307, 46162772, 46174892, 46186763, осн.46186763 дос.47316831, осн.46186763 дос.47319827, 46204061, 46204079, осн.46312765 дос.46316329, 46315263, осн.46339263 дос.46452686, осн.46339263 дос.46452686 дос.46508164, осн.46339263 дос.46452686 дос.46630943, 46346672, осн.46376844 дос.45972692, осн.46383873 дос.46504395, 46410270, 46410288, 46411682, осн.46413928 дос.46424859, осн.46420501 дос.46281879, осн.46420527 дос.46424453, 46423018, 46442323, 46442331, 46453304, 46475851, 46476289, 46490389, осн.46490389 дос.46704532, осн.46490595 дос.46603254, 46493854, 46499687, 46522629, 46545877, осн.46562930 дос.46624060, 46563151, осн.46565495 дос.46625588, осн.46566139 дос.46678553 дос.48665426, 46568465, 46572046, осн.46582490 дос.46668794, осн.46586939 дос.46638896, осн.46596714 дос.46645453, осн.46596748 дос.46645503, осн.46596755 дос.46645461, осн.46603940 дос.46721833, 46605176, 46605184, 46605192, 46605200, 46605218, 46605226, 46605242, 46605267, 46605275, осн.46630919 дос.46703989 дос.46708418, осн.46630919 дос.46703989 дос.46706206, осн.46630919 дос.46703989, осн.46633426 дос.46691135, осн.46633426 дос.46691135 дос.46832564, 46633517, 46639514, 46658209, осн.46658209 дос.46922977, осн.46661252 дос.46703427, осн.46661252 дос.46703427 дос.46863049, осн.46661252 дос.46703427 дос.46863114, 46663654, осн.46663654 дос.46928248 дос.47035597, осн.46663654 дос.46928248, осн.46666137 дос.46682779, осн.46669198 дос.46737052 дос.46752200, осн.46669198 дос.46737052, 46670378, 46670386, осн.46682316 дос.46704649 дос.46930285, осн.46693875 дос.46736336, осн.46693875 дос.46736336 дос.46925095, осн.46699641 дос.46747481, 46703815, 46703823, осн.46712014 дос.46767042, осн.46728341 дос.46682852 дос.46892485, осн.46728341 дос.46682852 дос.46892485 дос.48782312, осн.46728796 дос.46793352 дос.46945333, осн.46728796 дос.46793352, осн.46728812 дос.46793360, осн.46728911 дос.46824926, 46733002, 46740833, 46740841, 46740858, 46750758, 46750766, 46750774, 46759254, 46759411, 46768834, осн.46768834 дос.46894200, 46800264, 46800298, 46805925, 46805982, 46839874, 46844064, осн.46855474 дос.46863080, 46860821, 46861910, 46862603, 46862611, 46862629, 46888806, 46890646, осн.46918124 дос.46930939, осн.46918157 дос.46930293, осн.46936324 дос.47005236, осн.46936340 дос.46990784, осн.46995379 дос.47015912, осн.46995684 дос.47029335 дос.47151410, осн.46996666 дос.46999702, осн.46996666 дос.48952345, 47034616, 47057963, 47071816, 47071824, 47081823, 47097910, 47104401, 47120258, 47120266, 47120274, осн.47139290 дос.48988406, 47139290, 47144381, 47161765, 47165220, 47166426, 47166467, 47166475, 47215512, 47231717, 47231725, осн.47236344 дос.47241641, 47240122, осн.47243928 дос.47288717, осн.47243928 дос.47288717 дос.48944201, 47247887, 47255484, 47255807, осн.47281506 дос.47354402, 47282561, 47282579, осн.47313770 дос.47372222, осн.47315239 дос.47372685, осн.47316781 дос.47402276, 47363023, 47363049, 47363502, 47382627, осн.47426069 дос.47475405, 47441217, 47441225, 47441258, 47449277, 47471032, осн.47573035 дос.47606272, 48427900, 48483838, 48483846, 48483853, осн.48483853 дос.46539896, 48500706, осн.48500706 дос.46658175, осн.48500706 дос.46539920, 48528590, 48563753, 48595854, 48595870, осн.48632798 дос.46687802, 48632863, осн.48700660 дос.46922472, осн.48700660 дос.46922456, осн.48700660 дос.46922498, 48700702, 48740989, 48742027,48917934.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем порушено терміни доставки вантажів за вказаними накладними, визначені п. 41 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457 та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р. та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №865/5086, у зв`язку із чим просить суд стягнути з акціонерного товариства "Українська залізниця" 1 200 760,19 грн. штрафу на підставі ст. 116 Статуту залізниць України.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.

Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Згідно з статтею 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Частиною 1 статті 919 ЦК України перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Відповідно до ч.1 статті 313 ГК України перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі.

Згідно з ч.1 статті 920 ЦК України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Частиною 5 статті 307 ГК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 затверджено Статут залізниць України, який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (пункт 2 Статуту).

Відповідно до пункту 5 Статуту на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує:

а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила);

б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів;

в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів);

г) інші нормативні документи.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно з п. 6 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення;

Пунктом 22 Статуту передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Відповідно до п.23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції.

Згідно з абз.1 п.28 Правил приймання вантажів до перевезення (ст. 7, 9, 13, 22, 24, 37, 39 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р. та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 861/5082 договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній.

Відповідно до п.1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р. (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 863/5084 на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. Накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП)).

Тобто, електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

Відповідно до п. 41 Статуту залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни.

Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць.

Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення.

Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно з п. 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажів (ст. 41, 116 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р. (та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 865/5085, термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Відповідно до підпункту 1.1.1 пункту 1.1 Правил, у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.

Пунктом 2.1 Правил передбачено, що обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на число місяць".

Згідно з пунктом 2.4 Правил терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.

У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що згідно накладних №37619806 від 08.03.2019 року (вагон №65385858), №37619822 від 08.03.2019 року (вагон №65335747), №37630191 від 09.03.2019 року (вагон №65282444), №37630209 від 09.03.2019 року (вагон №65283020), №46800264 від 06.03.2019 року (вагон №29158697), №46800298 від 06.03.2019 року (вагон №60511771), №46805925 від 06.03.2019 року (вагон №28077352), №46805982 від 06.03.2019 року (вагон №60718632), №47071816 від 13.03.2019 року (вагон №56177355), №47071824 від 13.03.2019 року (вагон №56850357), осн 47243928 від 18.03.2019 дос. 47288717 (вагон №38838616), №48740989 від 06.03.2019 року (вагон №53571964), осн 47243928 від 18.03.2019 дос. 47288717 (вагон №3) позивачем не вірно розраховано штраф, оскільки згідно графи 40 у вищезазначених накладних було переадресовано за первинними перевізними документами на нову станцію призначення Маріуполь-Сортувальний на підтвердження чого надано накази на переадресування, а саме:

- № 310 від 21.03.2019 року (вагон №65385858, 65335747),

- № 303 від 21.03.2019 року (вагон №65282444, 65283020, 67700427),

- № 426 від 06.03.2019 року (вагон №29168697),

- № 424 від 06.03.2019 року (вагон №60718632),

- № 422 від 06.03.2019 року (вагон №26703548),

- № 424 від 06.03.2019 року (вагон №26689491),

- № 309 від 21.03.2019 року (вагон №56177355, 56850357),

- № 285 від 11.03.2019 року (вагон №53571964).

Відповідно до п. 4.5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України № 138 від 08.06.2011) у разі переадресування вантажу за первинними документами найменування станції призначення і її код, одержувач, його код і адреса в накладній змінюються (так, щоб їх можна було прочитати) і вказуються нові дані відповідно до наказу про переадресування.

Крім того, в графі 49 "Відмітки залізниці" проставляється запис: "Вантаж переадресовано за наказом __ від ____ N ____ на станції ___ залізниці".

Зміни засвідчуються підписом працівника станції із зазначенням найменування станції переадресування.

Пунктом 2.9 Правил передбачено, що про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.

Так, дослідивши накладні на які посилався відповідач, судом встановлено, що в графі 49 в накладних №46800264 від 06.03.2019 року (вагон №29158697), №46800298 від 06.03.2019 року (вагон №60511771), №46805925 від 06.03.2019 року (вагон №28077352), №46805982 від 06.03.2019 року (вагон №60718632) є відмітки про накази щодо переадресування.

У всіх інших накладних (в графі 49) зазначених відповідачем у відзиві або немає взагалі будь-якого посилання або зазначається про охорону або про зменшення вантажу.

Відповідно до п. 2.10 Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Частиною 1 статті 23 Закону України «Про залізничний транспорт» у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

Відповідно до п.116 Статуту за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Відповідно до Інформаційного листа ВГСУ України №01-06/420/2012 від 04.04.2012р., нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.

Згідно п. 8 Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.

Як підтверджується календарними штемпелями на накладних, доданих до позовної заяви, вантаж відповідачем доставлено позивачу з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.

Відповідно до розрахунку позивача загальна сума штрафу за прострочку доставки вантажу складає - 1 200 760,19 грн.

Здійснивши перевірку розрахунку позивача, судом встановлено, що за видатковою накладною 47243928 (дос. 47288717, 48944201) дата приймання вантажу до перевезення 18.03.2019 року, а не 13.03.2019 року як зазначено позивачем у розрахунку позивача, тому відсутній період прострочення.

Також, як встановлено вище в накладних №46800264 від 06.03.2019 року (вагон №29158697), №46800298 від 06.03.2019 року (вагон №60511771), №46805925 від 06.03.2019 року (вагон №28077352), №46805982 від 06.03.2019 року (вагон №60718632) наявні відмітки про накази щодо переадресування. У зв`язку з чим, сума штрафу по накладним відповідно становить №46800264 від 06.03.2019 року (вагон №29158697) 935,10 грн. (10%), №46800298 від 06.03.2019 року (вагон №60511771) - 1006,10 грн. (10%), №46805925 від 06.03.2019 року (вагон №28077352) - 1 020,20 грн. (10%), №46805982 від 06.03.2019 року (вагон №60718632) - 1 020,20 грн. (10%).

Враховуючи наведене, судом здійснено власний розрахунок суми штрафу за прострочку доставки вантажу згідно доказів, що містяться у матеріалах справи, та встановлено, що його розмір становить 1 190 410,19 грн.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У зв`язку із вищевикладеним, оскільки факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу є обґрунтованою у розмірі 1 190 410,19 грн.

Водночас, відповідачем подано заяву про зменшення розміру штрафних санкцій мотивовану тим, що безпосередньо позивача обслуговує регіональна філія "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця" та майже вся залізнична мережа регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця" знаходиться в зоні АТО, що значно ускладнило транспортне сполучення. Єдиним залізничним сполученням з м. Маріуполь є ділянка залізниці між ст. Волноваха та ст. Камиш Зоря. Ділянка Камиш-Зоря - Волноваха обладнана напівавтоматичним блокуванням, що дає змогу знаходження лише одного поїзду на перегоні між двома станціями. Ділянка Камиш-Зоря - Волноваха обслуговує разом з ПрАТ"МК Азовсталь" також ПрАТ і "ММК імені Ілліча", ДП "Маріупольський морський торговельний порт", ДП "Шахтоуправління "Южнодобаське №1", ДП "Шахта ім.Сургая", ПАТ "Великоанадольський вогнетривковий комбінат", ТОВ "Азовбудматеріали" та інші підприємства розташовані між станціями Маріуполь та Южнодонбаська. Обслуговування однією ділянкою вантажів значної кількості підприємств та несвоєчасне їх забирання на під`їзні колії вантажоодержувачами створило незадовільну ситуацію по своєчасній доставці вантажу. Заявник зазначає, що порушення термінів доставки вантажу мали місце з поважних та незалежних від перевізника причин. Проведення АТО та бойові дії у межах Донецької та Луганської областей суттєво вплинули на фінансове становище регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", за підсумками роботи за 2018 року філія отримала збиток у сумі 1140891,00 тис. грн., на підтвердження чого заявником долучено звіт про фінансові результати за 2018 рік. Заявник також зазначає про відсутність завдання позивачу збитків у зв`язку з порушенням термінів доставки вантажу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 №6-100цс14.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон № 1669) період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014. Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України Президентом України на сьогоднішній день не видавався.

Пунктом 5 ст. 11 Закону № 1669-VII передбачено обов`язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" у період з 14.04.2014 до її закінчення. Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція". Згідно з додатками до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р та № 1053-р від 30.10.2014, до зазначених населених пунктів належить, зокрема, м. Лиман та м. Маріуполь.

Отже, частина залізничної мережі регіональної філії "Донецька залізниця'' АТ "Укрзалізниця" знаходиться в зоні проведення АТО, що спричиняє знаходження частини залізничних колій на непідконтрольній Україні території та використання лише одного залізничного сполучення з м. Маріуполь - між ст. Волноваха та ст. Камиш Зоря, яке забезпечує обслуговування значної кількості підприємств, в зв`язку з чим має місце затримка доставки вантажу.

Одночасно з цим, в матеріалами справи підтверджується, що за підсумками роботи за 2018 рік філія отримала збиток у сумі 1140891,00 тис. грн., на підтвердження чого заявником долучено звіт про фінансові результати за 2018 рік.

Статтею 546 ЦК України неустойка (штраф, пеня) віднесені до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

З огляду на те, що позивачем не надано доказів понесення ним будь-яких майнових втрат внаслідок прострочення боржника (зокрема, понесення ним збитків або невиконання ним своїх зобов`язань перед іншими особами внаслідок несвоєчасної доставки залізницею вантажів), і при цьому причинами прострочення виконання зобов`язання відповідачем є причини, які перебувають поза його волею, на переконання суду застосування до відповідача штрафних санкцій у розмірі, заявленому позивачем не може відповідати критеріям розумності та справедливості.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини керуючись положеннями ст.ст. 3, 551 Цивільного кодексу України, ст.233 Господарського кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір штрафних санкцій (штрафу), які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача до 600 000,00 грн.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При оголошенні вступної та резолютивної частини рішення судом помилково зазначено про стягнення з акціонерного товариства "Українська залізниця" судового збору в розмірі 18 011,40 грн. без врахування пропорційного розміру задоволення позовних вимог.

Судовий збір в разі зменшення судом розміру штрафних санкцій покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 123, 129, ст.ст. 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця (до перейменування - вул. Тверська), буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Левченка, будинок 1; ідентифікаційний код: 00191129) штраф в розмірі 600 000 (шістсот тисяч) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 17 856 (сімнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят шість) грн. 15 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання рішення: 17.10.2019 року.

Суддя С.М. Мудрий