Рішення № 8496293, 19.03.2010, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 2-793/10

Р І Ш Е Н Н НЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2010 року місто Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судовим засіданням - судді Жмуд Н.М., за участю секретаря судових засідань – ОСОБА_1, розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської області в місті Лозова Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

24 лютого 2010 року, позивачкою було подано до суду позов про стягнення аліментів, посилаючись на те, що 29 липня 2000 року між нею, ОСОБА_2 та відповідачем по справі ОСОБА_3 було укладено шлюб, який був зареєстрований у відділі реєстрації актів громадянського стану Лозівської міської ради Харківської області, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за № 164. Від шлюбу у них народилися діти - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. З січня 2010 року їхнє шлюбне життя не склалося, відповідач живе окремо. Діти проживають разом з позивачкою. Угоди про добровільну сплату аліментів між ними не досягнуто. Тому позивачка вирішила звернутися до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей, оскільки стан здоров"я та матеріальне становище ОСОБА_3 дозволяє утримувати своїх дітей. Інших дітей у відповідача немає, стягнень за виконавчими документами з нього не проводиться.

У судовому засіданні позивач просила суд позов її задовольнити в повному обсязі.

Відповідач позов визнав, про що подав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що дійсно, від даного шлюбу, у них з позивачем є двоє дітей. Він особисто, має задовільний стан здоров”я; стягнень з нього за виконавчими листами не проводиться; має постійне місце роботи; інших осіб на утриманні він не має, і він знає про свій обов»язок батька утримувати дітей з моменту їх народження і до досягнення ними 18 років.

Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України ухвалення у попередньому судовому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленомому статтями 174 і 175 цього Кодексу.

Матеріалами справи встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Із ксерокопії свідоцтва про шлюб вбачається, що позивач та відповідач, 29 липня 2000 року, зареєстрували шлюб у відділі реєстрації актів громадянського стану Лозівської міської ради Харківської області. В даному шлюбі, в них, народилося двоє синів - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5, 06 жовтня 2004 року. В ксерокопіях даних свідоцтв, в графі «Батько» вказано – ОСОБА_3, відповідач по справі, а в графі «Мати» зазначено ОСОБА_2, позивач по справі.

Згідно довідки Царедарівської сільської ради Лозівського району Харківської області вбачається, що сторони зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, будинок-5, і з ними зареєстровані діти. Однак, у судовому засіданні було з»ясовано, що сторони, з січня 2010 року, не проживають однією сім»єю і мешкають окремо один від одного.

Судом з»ясовувалося матеріальне положення сторін по справі, в результаті чого було встановлено, що позивач, на даний час, не працює, і не перебуває на обліку в Лозівському міськрайонному центрі зайнятості, а відповідач по справі, працює у ЗАТ «ЛКМЗ» на посаді токаря третього розряду, має стабільний заробіток, і стягнень за виконавчими листами з нього не проводиться.

Судом з»ясовано, що відповідач до січня місяця 2010 року, надав позивачу матеріальну допомогу на утримання дітей, однак, на даний час, не надає, оскільки сторони не проживають однією сім»єю. Тобто, із пояснень, як позивача так і самого відповідача, судом встановлено, що своїми діями, відповідач порушує свої зобов»язання закріплені в статті №51 Конституції України від 28 червня 1996 року, а саме: Батьки зобов»язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. Аналогічне твердження закріплене і в ст.180 Сімейного Кодексу України. В принципі №6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, записано: « Дитина, якщо це можливо, повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, і звичайно, в атмосфері любові та матеріального забезпечення». В ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, що діє на Україні з 27 вересня 1991 року вказано: «Держави-учасники зобов»язуються забезпечити дитині такий захист та опіку, які необхідні їй для її злагоди, приймаючи до уваги права та обов»язки її батьків, опікунів та інших осіб, котрі відповідають за неї по закону і з цією метою приймають всі відповідні законодавчі та адміністративні заходи».Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року №2402 зазначено, що «Кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Статтею №11 цього ж Закону вказано, що «Сім»я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім»ї разом з батьками або в сім»ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов»язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.» Згідно статті №12 цього закону вказано, що « Виховання в сім»ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов»язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров»я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці».

Керуючись вимогами ст. 182 Сімейного Кодексу України та п. 17 Постанови Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров”я та матеріальне положення дитини, стан здоров”я та матеріальне положення позивача, відповідача. Крім того, судом враховується те, що позивач не працює, а відповідач визнав позов позивача; працює, має задовільний стан здоров»я та те, що з нього не проводяться стягнення за виконавчими листами, і на утриманні у нього інших осіб не має, тому суд вважає можливим позовні вимоги позивача задовольнити і стягнути з відповідача аліменти на користь позивача на утримання двох неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частини всіх видів його доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду і до досягнення найстаршою дитиною віку повноліття.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Згідно до п. 6 ч.1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат пов’язаних з розглядом справи.

Частиною 5 Розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Процесуального Кодексу України встановлено, що до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита.

На підставі ч. 2 ст. 88 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до ст.ст.81, 88 ЦПК України, а також відповідно до п.5 ч.1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7 «Про державне мито», суд стягує з відповідача судовий збір в розмірі 51 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

Керуючись ст.ст.10, 11, 31, 57, 60, 77, 79, 81, 88, 174, 208-209, 212-213, 214, 215, 218, 223, ч.1 ст.367 ЦПК України; Частиною 5 Розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Процесуального Кодексу України; ст.ст.180, 181, 182, 191 Сімейного кодексу України; Принципом №6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року; ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, що діє на Україні з 27 вересня 1991 року; ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року №2402; ст.3, 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7 «Про державне мито»; п. 17 Постанови Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, місто Лозова Харківської області, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, будинок-5, фактично мешкаючого: Харківська область, місто Лозова, мк-н-1, будинок-4, кв.16, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, працюючого - Закрите Акціонерне Товариство «Лозівський Ковальського Механічний Завод» (адреса розташування: 64600 м. Харківська область, місто Лозова, вул. Свободи, буд.2-Б) на посаді токаря третього розряду ПСЦ №3 – аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання двох неповнолітніх дітей —ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7 - в розмірі 1/3 частини всіх видів його доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідної вікової категорії щомісяця, починаючи з дня подачі позову до суду – 24 лютого 2010 року і до досягнення найстаршою дитиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, віку повноліття.

Рішення, в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць, підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір в дохід держави в розмірі 51 (п»ятдесят одна) гривня 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) гривень ( Одержувач коштів: УДК у Лозівському районі, м. Лозова; код ЄДРПОУ 24134414; МФО 851011; розрахунковий рахунок 31211259700015).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий

у судовому засіданні

Суддя: Н.М. Жмуд