Вирок № 84962424, 16.10.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/3359/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2019 року Дзержинський районний суд м. Харкова

в складі: головуючого - судді Хайкіна В.М.

за участю секретаря – Жакун Н. О.

з участю прокурора – Бухана В. Г.

з участю обвинуваченого – ОСОБА_1

з участю захисника обвинуваченого – Бабич С. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова кримінальне провадження за №12018220000001164 від 09.10.2018 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з незакінченою вищою освітою, працюючого приватним підприємцем, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

08.10.2018 року приблизно о 21:10 год ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем «HYUNDAI ACCENT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по вул. 23-го Серпня в м. Харкові зі сторони вул. Клочківської в напрямку пр-т. Науки зі швидкістю приблизно 65 км/год.

В процесі руху по вказаній вулиці, в районі будинку №22, ОСОБА_1 , наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебував пішохід та якому надавав дорогу автомобіль «NISSAN LEAF», що перебував у крайньому правому положенні, чим порушив вимоги п.п. 18.1 та 18.4 Правил дорожнього руху України, згідно з якими: п. 18.1 «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека»; п. 18.4 «Якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека», і допустив наїзд на пішохода - малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перетинав проїжджу частину по нерегульованому пішохідному переходу з права наліво по ходу руху його автомобіля.

Внаслідок дорожньо-транспортної події, згідно з висновком судово- медичної експертизи №09/171-С/2019 від 13.02.2019 року, у зв`язку з подіями 08.10.2018 року у потерпілого - малолітнього ОСОБА_2 встановлені тяжкі тілесні ушкодження по критерію, як небезпечні для життя, у вигляді закритої черепно-мозкової травми з лінійним переломом лівої скроневої та потиличної кісток, втиснутим переломом тім`яної кістки зліва з заходженням відламків на 1/2 товщини кістки; забою головного мозку з контузіями базальних відділів лобних частин, епідуральних крововиливів на рівні скронево-потиличної ділянки зліва, пластинчатої субдуральної гематоми в лівій скроневій ділянці, забійної рани в лівій тім`яній ділянці.

Порушення вимог п.п. 18.1 та 18.4 Правил дорожнього руху України ОСОБА_1 згідно з висновками авто-технічних експертиз №7/181 СЕ-19 від 22.02.2019 року та №7/195СЕ-19 від 25.02.2019 року знаходяться в причинному зв`язку з подією та наслідками і виразилися в тому, що він, керуючи технічно справним автомобілем «HYUNDAI ACCENT», проявив неуважність, при наближенні та проїзді нерегульованого пішохідного переходу, перед яким зупинився автомобіль, не зменшив швидкість свого руху і не зупинився, щоб надати дорогу пішоходу - малолітньому ОСОБА_2 , який перетинав проїжджу частину по нерегульованому пішохідному переходу з права наліво по ходу його руху, внаслідок чого допустив на нього наїзд, що спричинило вищевказані наслідки.

Допитаний обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України у повному обсязі, та підтвердив обставини, викладені у обвинувальному акті, у вчиненому розкаявся, пояснивши, що доповнити йому нічого.

Суд зі згоди прокурора, обвинуваченого та його захисника, відповідно до частини 3 статті 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, суд з`ясував, чи правильно розуміє обвинувачений зміст цих обставин, не оспорює їх, і не наполягає на дослідженні всіх доказів у справі, у суду відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, а також роз`яснив, що у такому випадку обвинувачений буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Аналізуючи представлені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_1 та кваліфікує його дії зачастиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України – порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

При вирішенні питання про покарання обвинуваченого ОСОБА_1 суд враховує характер і ступінь важкості вчиненого злочину, який у відповідності із статтею 12 Кримінального кодексу України є тяжким злочином, досудову доповідь Немишлянського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області, особу обвинуваченого.

Так, ОСОБА_1 раніше не судимий, є фізичною особою-підприємцем, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, за місцем мешкання характеризується задовільно.

Відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України, обставиною, що пом`якшує відповідальність, ОСОБА_1 суд визнає щире каяття.

Відповідно до статті 67 Кримінального кодексу України, обставин, що обтяжує відповідальність, ОСОБА_1 судом не виявлено.

Відповідно до частини 2 статті 50 Кримінального кодексу України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Пленум Верховного Суду України в Постанові №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» звертає увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визначається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватись вимог статті 65 Кримінального кодексу України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до вимог статті 65 Кримінального кодексу України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з п.п. 20, 21 Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною статті 286 Кримінального кодексу України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 статті 286 Кримінального кодексу України, необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 повинно бути призначене покарання, необхідне та достатнє для виправлення та попередження нових злочинів у межах санкції частини 2 статті 286 Кримінального кодексу України, а саме покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст.ст.75, 76 Кримінального кодексу України без призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Представник потерпілого ОСОБА_3 претензій матеріального та морального характеру не заявляв.

Питання щодо витрат, пов`язаних із проведенням експертиз по кримінальному провадженню вирішити на підставі статті 124 КПК України.

Питання про долю речових доказів і документів вирішити на підставі статті 100 КПК України.

Відповідно до вимог статті 374 КПК України, суд при постановленні вироку вирішує питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження.

В ході досудового розслідування відповідно до ухвали Київського районного суду м. Харкова від 10.08.2018 року було накладено арешт на транспортний засіб «HYUNDAI ACCENT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог частини 4 статті 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про можливість скасування арешту майна, оскільки в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба.

Керуючись ст.ст. 373,374 КПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України та призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

На підставі пунктів 1, 2 частини 1, пункту 2 частини 3 статті 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_1 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 10.08.2018 року (справа №640/18777/18, провадження №1-кс/640/11065/18) на транспортний засіб – автомобіль «HYUNDAI ACCENT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , у вигляді заборони його ремонтування, користування, розпорядження та відчуження.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківського НДЕКЦ МВС України (код доходів 24060300, отримувач платежу: УДКС України в Слобідському районі м. Харкова, код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО: 851011), вартість проведених під час досудового слідства авто-технічних експертиз №7/181 СЕ-19 від 22.02.2019 року у розмірі 1716 (одна тисяча сімсот шістнадцять) грн. та №7/195СЕ-19 від 25.02.2019 року у розмірі 1144 (одна тисяча сто сорок чотири) грн. 00 коп., а всього стягнути 2860 (дві тисячі вісімсот шістдесят) грн. 00 коп.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Головуючий: