Рішення № 84952247, 15.10.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 жовтня 2019 року № 640/14207/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Укрбалтбуд»

до Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого

органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації)

треті особи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Підрядне

не заявляють самостійних спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3

вимог на предмет спору: Київзеленбуд",

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ «УКРБУД ІНВЕСТ»,

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЖИТЛО-КАПІТАЛ"

про визнання протиправними та скасування містобудівних умов

представники учасників позивача - Шам О.І.;

справи: відповідача та третьої особи-1- не з`явилися;

третьої особи-2 - Парицька Н.О.;

третьої особи-3 - Коляда М.В.;

у судовому засіданні вільні слухачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .,

також були присутні:

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Укрбалтбуд» (адреса: 01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 13, ідентифікаційний код - 35533023) (далі - позивач або ПП «Укрбалтбуд» або Підприємство) подало на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) (адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 32, ідентифікаційний код - 26345558) (надалі - відповідач або Департамент містобудування та архітектури ВО КМР), у якому просить суд визнати протиправними та скасувати Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1 № 643/14/12/009-14 від 19.12.2014, видані Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Мотивуючи позовні вимоги позивач наводить твердження, що спірні містобудівні умови та обмеження видані відповідачем протиправно, в порушення вимог законодавства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.08.2019 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у даній адміністративній справі; постановлено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 29.08.2019; залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд" (адреса: 02125, м. Київ, вул. Воскресенська, буд. 2-А, ідентифікаційний код - 03334032) (в тексті - третя особа-1 або ТОВ "ПСРБУ № 3 Київзеленбуд"), Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ "УКРБУД ІНВЕСТ" (адреса: 03083, м. Київ, просп. Науки, буд. 63 ідентифікаційний код - 39066158) (нижче - третя особа-2 або ТОВ «ІК «УКРБУД ІНВЕСТ») та Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЖИТЛО-КАПІТАЛ" (адреса: 01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 33Б ідентифікаційний код - 35393445) (в подальшому - третя особа-3 або ТОВ "ФК "ЖИТЛО-КАПІТАЛ") до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору; витребувано у ПП "Укрбалтбуд" належним чином засвідчену копію свідоцтва про участь у Фонді фінансування будівництва (п. 13.23. договору № 42-3103/2015-1 від 31.03.2015); витребувано у ТОВ "ПСРБУ № 3 Київзеленбуд" належним чином завірену копію договору на право тимчасового довгострокового користування землею від 06.04.2011, зареєстр. за № 66-5-00053, а також належним чином засвідчені копії додаткових угод до такого правочину (за наявності); витребувано у ТОВ «ІК «УКРБУД ІНВЕСТ»: докази звернення до Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) для укладення договору пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва; за наявності відповідний договір пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, з додатками до нього; докази подання до Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) затвердженої проектної документації для реєстрації її в містобудівному кадастрі; належним чином засвідчену копію проектної документації на будівництво об`єкта "Будівництво житлового комплексу на АДРЕСА_1"; декларацію про початок виконання будівельних робіт або дозвіл на виконання будівельних робіт на АДРЕСА_1; витребувано у ТОВ "ФК "ЖИТЛО-КАПІТАЛ" належним чином засвідчені копії: договору № 17/03/15-1 від 17.03.2015; правил Фонду фінансування будівництва виду А "Переможець", затв. Наказом директора ТОВ "ФК "ЖИТЛО-КАПІТАЛ" № 6 від 17.03.2015.

У судовому засіданні 29.08.2019 судом оголошено перерву до 19.09.2019.

Вказаної дати у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив, за викладених у мотивувальній частині позову підстав, задовольнити позовні вимоги.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з`явилися, причин неявки не повідомили.

Поряд із цим, суд зазначає про надходження 06.09.2019 через канцелярію до суду від відповідача відзиву на позовну заяву, в якому останній наголосив на наявності підстав для відмови в задоволенні позову повністю, за викладених заперечень.

Третя особа-1 у своїх письмових поясненнях від 27.08.2019 зауважує на наявності підстав для відмови у задоволенні позову. Окрім цього, ТОВ "ПСРБУ № 3 Київзеленбуд" просить суд розглядати справу за відсутності свого представника.

У наданих до суду 29.08.2019 поясненнях третя особа-2 вказує на необґрунтованість позовних вимог, у зв`язку із чим просить суд відмовити в позові.

19.08.2019 до суду від третьої особи-3 надійшли письмові пояснення на позов, у яких ТОВ "ФК "ЖИТЛО-КАПІТАЛ" висвітлює позицію про безпідставність доводів ПП «Укрбалтбуд».

Заслухавши в судовому засіданні представників позивача, третьої особи-2 та третьої особи-3, зважаючи на заявлене ними спільне клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд ухвалив адміністративну справу, відповідно до ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205 та ч. 1 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (за текстом - КАС України), розглядати в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Наразі суд відзначає, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2019 задоволено клопотання «Про поновлення строку звернення до адміністративного суду», викладене у п. 1 прохальної частини позову, директора ПП «Укрбалтбуд» Аршакяна Т.Р.; поновлено ПП «Укрбалтбуд» строк звернення до суду.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

19.12.2014 Департаментом містобудування та архітектури ВО КМР видано Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1 № 643/14/12/009-14 для будівництва житлового комплексу (в рішенні - Містобудівні умови або Спірне рішення або Оскаржуване рішення).

На думку позивача, Містобудівні умови видано за відсутності права користування земельною ділянкою, а в їх тексті безпідставно зазначено поряд із землекористувачем - ТОВ "ПСРБУ № 3 Київзеленбуд" також ТОВ «ІК «УКРБУД ІНВЕСТ».

ПП «Укрбалтбуд» відмічає, що Спірне рішення видано при невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Зокрема, наявна суперечливість змісту п. 5 «Документ, що підтверджує право власності або користування земельною ділянкою» та п. 7 «Цільове призначення земельної ділянки» Розділу «Загальні дані» Містобудівних умов.

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач подав на розгляд суду відповідний позов.

З викладеними позивачем твердженнями відповідач не погоджується та у своєму відзиві відзначив, що ТОВ «ІК «УКРБУД ІНВЕСТ» подано повний пакет документів для отримання Містобудівних умов, за результатом розгляду яких Департаментом містобудування та архітектури ВО КМР 19.12.2014 видано Оскаржуване рішення, а тому, оскільки підстави для відмови у наданні таких були відсутні, вчинення відповідачем відповідних дій відбулося у межах та у спосіб визначених Конституцією України, законами України та нормативними актами чинними на момент видачі Містобудівних умов.

Відповідач наголошує, що правомірно зазначив у п. 2 Спірного рішення як землекористувача - ТОВ "ПСРБУ № 3 Київзеленбуд", так і замовника - ТОВ «ІК «УКРБУД ІНВЕСТ».

Окрім цього, відповідач звернув увагу, що при вирішенні питання щодо надання Оскаржуваного рішення керувався Генеральним планом міста Києва та проектом планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, а отже, не порушував норми законодавства при видачі Містобудівних умов.

У наданих до суду письмових поясненнях треті особи, аргументуючи свої заперечення за тотожних заперечень, що відображені відповідачем у відзиві, окреслюють невмотивованість позовних вимог. При цьому, висловлюють позицію про помилковість зазначення Департаментом містобудування та архітектури ВО КМР у абзаці 2 пункту 5 «Документ, що підтверджує право власності або користування земельною ділянкою» Розділу «Загальні дані» Містобудівних умов вимоги про оформлення права користування земельною ділянкою у встановленому законом порядку, а також вважають протиправною вимогу, викладену у абзаці 2 пункту 7 «Цільове призначення земельної ділянки» Розділу «Загальні дані» Містобудівних умов щодо приведення цільового призначення у відповідність до намірів забудови.

Вирішуючи спір по суті, суд зауважує на таке.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в рішенні - Закон), Законом України «Про архітектурну діяльність», «Порядком надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст», затв. Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 № 109 (надалі по рішенню - Порядок), та іншими нормативно-правовими актами (тут і по тексту відповідні нормативно-правові акти наведено в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

В площині питань процедури адміністративного оскарження Містобудівних умов, суд констатує наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В рамках означеного в частині другій статті 19 Конституції України критерію, а саме: «На підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України», суд вказує, що за своєю сутністю цей критерій випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України - фундаментальна юридична категорія, що є критерієм правового життя суспільства і громадян. Це «комплексне політико-правове явище, що відображає правовий характер організації суспільного життя, органічний зв`язок права і влади, права і держави»; законність - це принцип, метод та режим суворого, неухильного дотримання, виконання норм права всіма учасниками суспільних відносин.

«На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» має значення, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. Під встановленими законом повноваженнями розуміються як ті, на наявність яких прямо вказує закон - так звані «прямі повноваження», так і повноваження, які прямо законом не передбачені, але безпосередньо випливають із положень закону і є необхідними для реалізації суб`єктом владних повноважень своїх функцій (завдань) - «похідні повноваження».

«У спосіб» значить, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Поряд з цим, суд виокремлює, що за ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Даний конституційний припис закріплений у ст. 6 КАС України, згідно якої суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Розкриваючи зміст верховенства права, Європейський суд з прав людини зауважує, що верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом. Дані позиції знаходять своє практичне застосування і у практиці Верховного Суду (постанова від 28 серпня 2018 року, справа № 820/3789/17).

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

В силу приписів ст. 13 Закону України «Про архітектурну діяльність», до уповноважених органів містобудування та архітектури належать: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архітектури; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури; орган державного архітектурно-будівельного контролю; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань архітектури; структурні підрозділи обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; виконавчі органи сільських, селищних, міських рад.

Згідно ст. 29 Закону, фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.

Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Розгляд заяви і надання містобудівних умов та обмежень здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом семи робочих днів з дня реєстрації заяви.

Зважаючи на наведені нормативні приписи, варто зауважити, що уповноважений орган містобудування та архітектури, здійснивши розгляд заяви про намір щодо забудови земельної ділянки, поданою фізичною або юридичною особою, наділений повноваженнями з надання містобудівних умов та обмежень.

Таким чином, прийняті відповідачем Містобудівні умови мають відповідати критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, якою передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, для встановлення обставин протиправності Спірного рішення, необхідним є перевірка судом прийнятого суб`єктом владних повноважень такого рішення на відповідність критеріям, що встановлені в ч. 2 ст. 2 КАС України.

У контексті нормативного регулювання спірних правовідносин та обставин справи, суд акцентує увагу на такому.

Рішенням Київської міської ради від 27.04.2000 № 110/831 «Про оформлення права користування земельними ділянками» вирішено, зокрема: оформити ТОВ "ПСРБУ № 3 Київзеленбуд" право тимчасового довгострокового користування строком на 24 роки земельною ділянкою площею 1,92 га для обслуговування та експлуатації виробничої бази на АДРЕСА_1 у зв`язку з переходом права власності на майно цілісного майнового комплексу (договір купівлі-продажу від 03.05.1994, акт передачі від 29.06.1994 № 000075/50), відведеною згідно з рішенням виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 19.01.1988 № 55 «Об отводе земельных участков предприятиям, учреждениям и организациям для строительства объектов»; затвердити проект відведення земельної ділянки ТОВ "ПСРБУ № 3 Київзеленбуд" для обслуговування та експлуатації виробничої бази на АДРЕСА_1; вилучити з користування Державного комунального об`єднання «Київзеленбуд» частину земельної ділянки площею 0,02 га, відведеної згідно з рішенням виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 14.05.1963 № 662 «Про організацію парку культури і відпочинку в Дарницькому районі м. Києва» (лист-згода 10.04.1998 № 02/208); надати ТОВ "ПСРБУ № 3 Київзеленбуд" за умови виконання п. 12.1 цього рішення у тимчасове довгострокове користування строком на 24 роки земельну ділянку площею 0,02 га для обслуговування та експлуатації виробничої бази на АДРЕСА_1 за рахунок земель, вилучених даним рішенням.

На підставі зазначеного рішення Київської міської ради 06.04.2001 між Київською міською радою та ТОВ "ПСРБУ № 3 Київзеленбуд" укладено договір на право тимчасового довгострокового користування землею, у відповідності до п. 1.1 якого Київська міська рада надає, а товариство приймає у тимчасове користування земельну ділянку, загальною площею 1,9506 га з планом землекористування, що додається.

Цей правочин зареєстровано у книзі договорів на право тимчасового користування землею 06.04.2001 за № 66-5-00053.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ "ПСРБУ № 3 Київзеленбуд" є власником будівель, розташованих на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:66:134:0005 за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 17.04.2008 у справі № 32/177, реєстраційним посвідченням № 002534, що видане Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, яке записане в реєстрову книгу № 3з-391 за реєстровим номером 390-з від 22.05.2008, Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 62878279 від 06.07.2016.

14.11.2014 між ТОВ "ПСРБУ № 3 Київзеленбуд" (сторона-1) та ТОВ «ІК «УКРБУД ІНВЕСТ» (сторона-2) укладено договір № 14/11-14 про будівництво житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1, згідно умов якого сторона-1 і сторона-2 зобов`язуються збудувати об`єкт згідно з проектно-кошторисною документацією за адресою: АДРЕСА_1.

За умовами цього правочину: об`єкт (об`єкт будівництва) - житловий комплекс, будівництво якого планується на земельній ділянці, що розташована за адресою: вул. Воскресенська 2-а в Дніпровському районі м. Києва, а також будь-які інженерно-технічні споруди безпосередньо з ним пов`язані; земельна ділянка - частина земної поверхні, розташована за адресою: АДРЕСА_1, площею 1,9506 га (кадастровий номер 8000000000:66:134:0005); фінансування будівництва здійснюється стороною-2; ТОВ «ІК «УКРБУД ІНВЕСТ» приймає на себе виконання частини функцій замовника будівництва щодо отримання дозвільних документів на будівництво об`єкту.

19.12.2014 Департаментом містобудування та архітектури ВО КМР видано Містобудівні умови.

В подальшому, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України надано ТОВ "ПСРБУ № 3 Київзеленбуд" Дозвіл на виконання будівельних робіт: «Будівництво житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1» № ІУ115153072151 від 03.11.2015.

Поряд із цим, 17.03.2015 між ТОВ «ФК «Житло-Капітал» (управитель) та ТОВ «ІК «УКРБУД ІНВЕСТ» (забудовник) укладено договір № 17/03/15-1, за умовами п. 1.1. якого забудовник зобов`язується за замовленням правителя організувати виготовлення та затвердження у встановленому порядку проектно-кошторисної документації, організувати спорудження об`єкта будівництва на підставі цієї проектно-кошторисної документації, ввести його в експлуатацію та передати об`єкти інвестування довірителям в порядку та в з строки, встановлені цим договором та Правилами ФФБ, а управитель зобов`язується своєчасно здійснювати фінансування обсягу підтвердженого замовлення на будівництво за рахунок залучених до ФФБ коштів довірителів на умовах, визначених цим договором та Правилами ФФБ.

Наказом директора ТОВ «ФК «ЖИТЛО-КАПІТАЛ» № 6 від 17.03.2015 затверджено правила Фонду фінансування будівництва виду А «ПЕРЕМОЖЕЦЬ».

31.03.2015 між ТОВ «ФК «ЖИТЛО-КАПІТАЛ» (управитель) та ПП «Укрбалтбуд» (довіритель) укладено договір № 42-3103/2015-1 про участь у Фонді фінансування будівництва, за умов якого довіритель зобов`язується передати управителю в управління грошові кошти з метою отримання довірителем у власність житла (об`єкта інвестування), а управитель зобов`язується прийняти кошти на рахунок ФФБ у довірчу власність та здійснювати від свого імені та за плату управління цими коштами в порядку та на умовах, передбачених договором, Правилами Фонду фінансування будівництва виду А ЖК «ПЕРЕМОЖЕЦЬ» у об`єкті будівництва - Житловому комплексі по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:66:134:0005).

З матеріалів справи випливає, що у червні 2019 року ПП «Укрбалтбуд» звернулось до ТОВ «ФК «ЖИТЛО-КАПІТАЛ» з листом № 093-1/19, в якому зауважило на протиправності дозвільних документів у будівництві.

Своїм листом № 09-01/07/19 від 01.07.2019 ТОВ «ФК «ЖИТЛО-КАПІТАЛ» повідомило ПП «Укрбалтбуд» про наявність отримання всіх дозвільних документів, а саме - Містобудівних умов, копію яких було долучено в додаток до листа.

Судом зазначається, що частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Положення статті 1 Закону містить визначення термінів, а саме: генерального плану населеного пункту - містобудівної документації, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; детального плану території - містобудівної документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території; замовника - фізичної або юридичної особи, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву; містобудівної документації - затверджених текстових та графічних матеріалів з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій; містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки - документу, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією; плану зонування території (зонінгу) - містобудівної документації, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон; проектної документації - затверджених текстових та графічних матеріалів, якими визначаються містобудівні, об`ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кошториси об`єктів будівництва.

За ст. 2 Закону, планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає: 1) прогнозування розвитку територій; 2) забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку територій; 3) обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням; 4) взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій; 5) визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об`єктів; 6) встановлення режиму забудови територій, на яких передбачено провадження містобудівної діяльності; 7) розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; 8) реконструкцію існуючої забудови та територій; 9) збереження, створення та відновлення рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих територій та об`єктів, ландшафтів, лісів, парків, скверів, окремих зелених насаджень; 10) створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури; 101 створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення; 11) проведення моніторингу забудови; 12) ведення містобудівного кадастру; 13) здійснення контролю у сфері містобудування.

Інструментом державного регулювання планування територій є містобудівна документація, яка поділяється на документацію державного, регіонального та місцевого рівнів.

Відносини у сфері містобудівної діяльності регулюються Конституцією України, Цивільним, Господарським і Земельним кодексами України, цим Законом, законами України "Про Генеральну схему планування території України", "Про основи містобудування", "Про архітектурну діяльність", "Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду", "Про землеустрій", іншими нормативно-правовими актами. Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, то застосовуються правила міжнародного договору України (ст. 3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Об`єктами містобудування на державному та регіональному рівнях є планувальна організація території, система розселення, система взаємопов`язаного комплексного розміщення основних об`єктів промисловості, транспорту, інженерної та соціальної інфраструктури, функціональне зонування території України, її частин (груп областей), території Автономної Республіки Крим, областей, адміністративних районів.

Об`єктами містобудування на місцевому рівні є планувальна організація території населеного пункту, його частини (групи земельних ділянок) зі спільною планувальною структурою, об`ємно-просторовим рішенням, інженерно-транспортною інфраструктурою, комплексом об`єктів будівництва, що визначаються відповідно до: у населених пунктах - меж населених пунктів, їх функціональних зон (сельбищної, промислової тощо), житлових районів, мікрорайонів (кварталів), приміських зон відповідно до містобудівної документації на місцевому рівні; за межами населених пунктів - меж приміських зон, а також функціональних зон відповідно до містобудівної документації на регіональному рівні.

Об`єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

Суб`єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи (ст. 4 Закону).

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

В межах правових питань регулювання забудови територій, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначається, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування (стаття 26 Закону).

В силу ст. 29 Закону, основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.

Перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Розгляд заяви і надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх наданні здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом семи робочих днів з дня реєстрації заяви.

Рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймається у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

До містобудівних умов та обмежень можуть включатися вимоги щодо архітектурних та інженерних рішень.

Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

Зміни до містобудівних умов та обмежень можуть вноситися тільки за згодою замовника.

Склад, зміст, порядок надання містобудівних умов та обмежень визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Так, «Порядком надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст» визначається процедура надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст.

Містобудівні умови та обмеження є основною складовою вихідних даних.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом семи робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви разом із документами, передбаченими пунктом 2.2 цього розділу, у порядку, встановленому Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додаються: засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою; ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; кадастрова довідка з містобудівного кадастру (у разі наявності); черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру); фотофіксація земельної ділянки (з оточенням); містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об`єкта будівництва.

Розгляд заяви, надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх видачі здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури у порядку, встановленому Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

З огляду на наведені приписи Закону та Порядку, встановленим є механізм надання містобудівних умов та обмежень, який, в окремому порядку, визначає підставу для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень, як складових вихідних даних, зокрема через невідповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Як вже відзначалося судом, рішенням Київської міської ради від 27.04.2000 № 110/831 «Про оформлення права користування земельними ділянками» вирішено, зокрема, оформити ТОВ "ПСРБУ № 3 Київзеленбуд" право тимчасового довгострокового користування строком на 24 роки земельною ділянкою площею 1,92 га для обслуговування та експлуатації виробничої бази на АДРЕСА_1.

За п. 12.1.3. зазначеного рішення, у разі необхідності проведення реконструкції чи нового будівництва питання оформлення дозвільної та проектно-кошторисної документації вирішувати в порядку, визначеному нормативами забудови м. Києва.

Пунктом 1.2. Договору на право тимчасового довгострокового користування землею від 06.04.2001 передбачено, що земельна ділянка надається в тимчасове довгострокове користування строком на 24 роки для обслуговування та експлуатації виробничої бази на АДРЕСА_1.

У пункті 3.2. цього договору визначено, що землекористувач має право: самостійно господарювати на землі згідно з цільовим призначенням земельної ділянки; переважного поновлення договору після закінчення строку його дії та за інших рівних умов; зводити будівлі та споруди згідно з проектом та генеральним планом будівництва, затвердженими в установленому законодавством порядку і при наявності ордеру на виконання будівельних робіт.

За таких обставин, визначеним, згідно умов договору на право тимчасового довгострокового користування землею від 06.04.2001, є право землекористувача на зведення будівель та споруд у відповідності до проекту та генерального плану будівництва, затвердженого в установленому законодавством порядку, а також при наявності ордеру на виконання будівельних робіт.

Положеннями статті 5 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено обов`язковість дотримання вимог містобудівної документації та відзначено, що програми розвитку регіонів та населених пунктів, програми господарського, соціального та культурного розвитку повинні узгоджуватися з містобудівною документацією відповідного рівня.

Вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування.

Відповідно до ст. 16 Закону, планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях. Порядок обміну інформацією між містобудівним та державним земельним кадастрами встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до ст. 17 Закону, Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Для населених пунктів з чисельністю населення до 50 тисяч осіб генеральні плани можуть поєднуватися з детальними планами всієї території таких населених пунктів.

За ст. 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Згідно ст. 22 Закону, містобудівний кадастр - державна система зберігання і використання геопросторових даних про територію, адміністративно-територіальні одиниці, екологічні, інженерно-геологічні умови, інформаційних ресурсів будівельних норм, державних стандартів і правил для задоволення інформаційних потреб у плануванні територій та будівництві, формування галузевої складової державних геоінформаційних ресурсів.

Статтею 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено особливості регулювання земельних відносин при здійсненні містобудівної діяльності та визначено, що зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій. Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

У разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.

Зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється.

Пунктом 6 Розділу V «Прикінцеві положення» Закону передбачено, що до 1 січня 2015 року рішення щодо визначення та надання містобудівних умов і обмежень на територіях, де відповідно до цього Закону не затверджені плани зонування або детальні плани територій, приймають уповноважені органи містобудування та архітектури з урахуванням попередніх планувальних рішень у межах встановленого законодавством строку.

За п. 61 вказаного розділу, дія частин третьої та четвертої статті 24 цього Закону до 1 січня 2015 року не поширюється на території, де відповідно до цього Закону не затверджені плани зонування або детальні плани територій.

Отже, суд зазначає, що визначаючи відповідність намірів забудови містобудівній документації на місцевому рівні, відповідач мав керуватись даними Генерального плану міста Києва.

Відповідно до Генерального плану міста, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804 земельна ділянка площею 1,9506 га (кадастровий номер 8000000000:66:134:0005) за адресою: АДРЕСА_1 віднесена до категорії земель житлової та громадської забудови.

Наведене знайшло своє відображення у п. 9 Містобудівних умов, в якому вказано, що відповідно до Генерального плану міста, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804 ділянка на якій заплановано будівництво відноситься до території житлової забудови багатоповерхової (перспективної).

Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку, що окреслені у Спірному рішенні наміри забудови - будівництво житлового комплексу відповідають містобудівній документації на місцевому рівні.

Приймаючи до уваги викладене, з урахуванням визначеної в статті 29 Закону підстави для прийняття спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень, суд відзначає, що відповідність намірів забудови означеної вище земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні зумовлювала відсутність підстав для прийняття відповідачем рішення про відмову у наданні Містобудівних умов, що свідчить про невмотивованість тверджень позивача щодо таких порушень.

В частині питання права користування земельною ділянкою, а також щодо суперечностей вимог відповідача, викладених у абзацах 2 пунктів 5 та 7 Розділу «Загальні дані» Оскаржуваного рішення, суд вказує, що відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України, на час прийняття рішення Київської міської ради № 110/831 від 27.04.2000 та укладання договору від 06.04.2001 надання земельних ділянок для будь-яких потреб у межах міста віднесено до компетенції міських рад.

За змістом ст. 22 Земельного кодексу України, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Згідно ст. 24 Земельного кодексу України, право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором, порядок реєстрації якого встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 18 Закону України «Про оренду землі» зазначала про необхідність державної реєстрації такого договору.

Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 № 2073, встановлено, що державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Таким чином, з огляду на укладення договору від 06.04.2001, зареєстрованого у книзі договорів на право тимчасового користування землею за № 66-5-00053, суд приходить до висновку, що ТОВ "ПСРБУ № 3 Київзеленбуд" є землекористувачем зазначеної земельної ділянки і це право набуто та оформлено у повній відповідності до вимог Закону, а відтак, твердження позивача щодо відсутності права користування земельною ділянкою у замовника будівництва не знайшло свого документального підтвердження.

Стосовно доводів позивача про безпідставність зазначення у Містобудівних умовах поряд із землекористувачем - ТОВ "ПСРБУ № 3 Київзеленбуд" також ТОВ «ІК «УКРБУД ІНВЕСТ», суд примічає, що 14.11.2014 між зазначеними товариствами укладено договір № 14/11-14 про будівництво житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1.

Пунктами 2.2., 4.1. цього договору встановлено, що для реалізації його умов сторона-1 передає, а сторона-2 приймає частину функцій замовника. Обсяг прав та обов`язків, що передаються стороні-2 для виконання функцій замовника будівництва об`єкту визначено цим договором. Зокрема, сторона-2 приймає на себе виконання частини функцій замовника будівництва, у тому числі отримання вихідних даних на проектування, оформлення у встановленому законодавством порядку дозвільних документів на будівництво.

Враховуючи зауважене, наявними є підстави для зазначення у тексті Містобудівних умов ТОВ «ІК «УКРБУД ІНВЕСТ».

В рамках оцінки судом тверджень ПП «Укрбалтбуд» щодо суперечностей вимог відповідача, викладених у абзацах 2 пунктів 5 та 7 Розділу «Загальні дані» Спірного рішення, суд звертає увагу, що розділ «Загальні дані» Містобудівних умов є інформативним і не встановлює офіційних вимог до розроблення проектної документації. Пункти цього розділу уповноважені органи містобудування та архітектури заповнюють на підставі загальних відомостей та матеріалів, наданих замовником згідно із п. 2.2. Порядку. Такої ж позиції дотримується Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України у листі від 14.07.2016 «Щодо визначення окремих параметрів містобудівних умов та обмежень», розміщеному на офіційному сайті Міністерства http://www.minregion.gov.ua, що міститься в матеріалах справи.

Зокрема, за р. ІІІ Порядку, містобудівні умови та обмеження складаються з текстової та графічної частин.

Текстова частина містобудівних умов та обмежень містить розділи: "Загальні дані"; "Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки".

Розділ "Загальні дані" містить: а) назву об`єкта будівництва; б) інформацію про замовника; в) наміри забудови; г) адресу будівництва або місце розташування об`єкта; ґ) документ, що підтверджує право власності або користування земельною ділянкою (крім випадків, передбачених пунктом 2.3 розділу II цього Порядку); д) площу земельної ділянки; е) цільове призначення земельної ділянки; є) посилання на містобудівну документацію (у разі наявності); ж) функціональне призначення земельної ділянки; з) основні техніко-економічні показники об`єкта будівництва.

Наразі судом вказується, що в Додатку до Порядку, а саме в розділі «Загальні дані» містяться тотожні за змістом нормативні положення.

Розділ "Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки" містить: а) граничнодопустиму висоту будівель; б) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки; в) максимально допустиму щільність населення (для житлової забудови); г) відстані від об`єкта, який проектується, до меж червоних ліній та ліній регулювання забудови; ґ) планувальні обмеження (зони охорони пам`яток культурної спадщини, зони охоронюваного ландшафту, межі історичних ареалів, прибережні захисні смуги, санітарно-захисні та інші охоронювані зони); д) мінімально допустимі відстані від об`єктів, які проектуються, до існуючих будинків та споруд; е) охоронювані зони інженерних комунікацій; є) вимоги до необхідності проведення інженерних вишукувань згідно з державними будівельними нормами ДБН А.2.1-1-2008 "Інженерні вишукування для будівництва"; ж) вимоги щодо благоустрою з урахуванням положень Закону України "Про благоустрій населених пунктів"; з) забезпечення умов транспортно-пішохідного зв`язку; и) вимоги щодо наявності місць для постійного зберігання автотранспорту; і) вимоги щодо охорони культурної спадщини з урахуванням положень Закону України "Про охорону культурної спадщини"; ї) вимоги щодо архітектурних та інженерних рішень.

Форма містобудівних умов та обмежень наведена у додатку до цього Порядку.

З огляду на наведене, приймаючи до уваги вимоги до змісту текстової частини містобудівних умов та обмежень, зокрема щодо розділу "Загальні дані", суд приходить до висновку, що зазначення у абзаці 2 пункту 7 розділу «Загальні дані» Спірного рішення вимоги відповідача з приведення цільового призначення у відповідності до намірів забудови не відповідають змісту Розділу «Загальні дані», Додатку до Порядку.

Крім того, варто наголосити, що ст. 2 Земельного кодексу України 1990 року визначала склад земель України, віднесення їх до категорій і переведення з однієї категорії до іншої за змістом якої відповідно до цільового призначення всі землі України поділяються на: 1) землі сільськогосподарського призначення; 2) землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів); 3) землі промисловості, транспорту, зв`язку, оборони та іншого призначення; 4) землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; 5) землі лісового фонду; 6) землі водного фонду; 7) землі запасу.

Віднесення земель до категорій провадиться відповідно до їх цільового призначення.

Земельний кодекс України 1990 року не містив такої категорії земель, як землі житлової та громадської забудови, а передбачав категорію землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів).

Частиною 1 статті 19 Земельного кодексу України (набув чинності 01.01.2002) встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою (ч. 5 ст. ст. 20 Земельного кодексу України).

Аналогічна норма міститься в ч. 4 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідно до якої право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Згідно визначення, яке міститься у статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр», державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Частиною 1 статті 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку. Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр», відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

Як вже відмічалося судом, рішенням Київської міської ради від 27.04.2000 № 110/831 «Про оформлення права користування земельними ділянками» вирішено оформити ТОВ "ПСРБУ № 3 Київзеленбуд" право тимчасового довгострокового користування строком на 24 роки земельною ділянкою площею 1,92 га для обслуговування та експлуатації виробничої бази на АДРЕСА_1 у зв`язку із переходом права власності на майно цілісного майнового комплексу.

Тобто, категорію земель зазначеним рішенням не окреслено, а зазначено вид такого використання.

За змістом витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-8000769142018 від 22.06.2018 категорія земель, до яких віднесено земельну ділянку, площею 1,9506 га, кадастровий номер 8000000000:66:134:0005 не визначена.

У подальшому, рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804 затверджено Генеральний план міста, територія на якій розташована земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:66:134:0005 віднесена до категорії земель житлової та громадської забудови, обставини чого, між іншим, в контексті функціонального призначення земельної ділянки відображено у п. 9 Містобудівних умов.

Відповідно до ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України, види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Таким чином, землекористувач може самостійно визначити вид використання земельної ділянки в межах категорії землі житлової та громадської забудови, в тому числі і використовувати під будівництво житлового комплексу.

Враховуючи відмічені обставини по справі, суд акцентує, що після надання земельної ділянки третій особі-1 у користування у 2000 році, тим же органом місцевого самоврядування рішенням від 28.03.2002 № 370/1804 територію земельної ділянки віднесено саме під здійснення житлової забудови, що свідчить про відповідність намірів забудови містобудівній документації на місцевому рівні.

Таким чином, на переконання суду, оскільки вищенаведені норми Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку пов`язують визначення відповідності намірів забудови земельної ділянки виходячи із положень містобудівної документації на місцевому рівні, викладення вимог щодо приведення цільового призначення земельної ділянки у відповідності до намірів забудови у абзаці 2 пункту 7 «Цільове призначення земельної ділянки» Розділу «Загальні дані» Містобудівних умов не відповідають приписам Закону та Порядку.

Додатково суд підкреслює, що за ч. 1 ст. 34 Закону, замовник має право виконувати будівельні роботи після видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Дозвіл на виконання будівельних робіт, що надає право на виконання будівельних робіт, є чинним до завершення будівництва.

У відповідності до «Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт», затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466, дозвіл на виконання будівельних робіт видається на безоплатній основі відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю за формою, наведеною у додатку 9 до цього Порядку.

Замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю заяву про отримання дозволу за формою, наведеною у додатку 10 до цього Порядку.

До заяви додаються:

копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію (крім випадків, визначених пунктом 7 цього Порядку);

копія розпорядчого документа щодо комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду у разі здійснення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності (замість копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою);

проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку;

копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або згода його власника, засвідчена у встановленому законодавством порядку, на проведення будівельних робіт у разі здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту чи технічного переоснащення діючих підприємств;

копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, та осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд;

інформація про ліцензію, що дає право на виконання будівельних робіт, та кваліфікаційні сертифікати.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви приймає рішення про надання дозволу або відмову у його видачі.

Підставою для відмови у видачі дозволу є:

неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу;

невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

виявлення недостовірних відомостей у поданих документах.

Як установлено судом, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано ТОВ "ПСРБУ № 3 Київзеленбуд", як замовнику будівництва Дозвіл на виконання будівельних робіт: "Будівництво житлового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Воскресенська, 2-а в Дніпровському районі м. Києва" № ІУ115153072151 від 03.11.2015, що свідчить про обставини реальної реалізації Містобудівних умов в площині питань здійснення нового будівництва за зазначеною адресою, та згідно розробленою проектною документацією, затвердженої ТОВ «ІК «УКРБУД ІНВЕСТ».

Також суд відзначає, що зважаючи на наявність у ТОВ "ПСРБУ № 3 Київзеленбуд" права користування земельною ділянкою, оформленого належним чином, розміщення вимоги Департаменту містобудування та архітектури ВО КМР у абзаці 2 пункту 5 «Документ, що підтверджує право власності або користування земельною ділянкою» Розділу «Загальні дані» Містобудівних умов щодо оформлення права користування земельною ділянкою у встановленому законом порядку не є, виходячи з положень розділу ІІІ «Склад та зміст містобудівних умов та обмежень» Порядку, обґрунтованим.

В розрізі заявлених позовних вимог, зважаючи на невмотивованість, в силу вимог Закону та Порядку, вимог Департаменту містобудування та архітектури ВО КМР, викладених в абзацах 2 пунктів 5 та 7 Розділу «Загальні дані» Спірного рішення, суд вважає, що Містобудівні умови в окреслюваній частині не відповідають положенням п.п. 1, 3, 8 ч. 2 ст. 2 КАС України, що є підставою для визнання цих положень протиправними.

При цьому, суд принагідно відзначає, що відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За правилами частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 9 КАС України).

У відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, суду надано право прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), згідно якої під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Беручи до уваги вимоги процесуального закону та суть цього спору, суд приходить до висновку про необхідність визнати протиправними та скасувати: абзац 2 пункту 5 «Документ, що підтверджує право власності або користування земельною ділянкою» Розділу «Загальні дані» та абзац 2 пункту 7 «Цільове призначення земельної ділянки» Розділу «Загальні дані» Містобудівних умов Департаменту містобудування та архітектури ВО КМР, що, в сукупному аспекті ефективного захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень згідно ч. 1 ст. 2 КАС України та п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, є належним ефективним захистом таких прав, свобод та інтересів ПП «Укрбалтбуд».

Окремо, приймаючи до уваги зміст розділу ІІІ Порядку, з урахуванням того, що згідно положень Додатку до Порядку, містобудівні умови та обмеження мають містити: граничнодопустиму висоту будівель; максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки; максимально допустима щільність населення (для житлової забудови); відстані від об`єкта, який проектується, до меж червоних ліній та ліній регулювання забудови; планувальні обмеження (зони охорони пам`яток культурної спадщини, зони охоронюваного ландшафту, межі історичних ареалів, прибережні захисні смуги, санітарно-захисні та інші охоронювані зони); мінімально допустимі відстані від об`єктів, які проектуються, до існуючих будинків та споруд; охоронювані зони інженерних комунікацій; вимоги до необхідності проведення інженерних вишукувань згідно з державними будівельними нормами ДБН А.2.1-1-2008 "Інженерні вишукування для будівництва"; вимоги щодо благоустрою (в тому числі щодо відновлення благоустрою); забезпечення умов транспортно-пішохідного зв`язку; вимоги щодо забезпечення необхідною кількістю місць зберігання автотранспорту; вимоги щодо охорони культурної спадщини; вимоги щодо створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення; враховуючи відображення вимог щодо приведення цільового призначення у відповідності до намірів забудови, та про вирішення майново-правових питань, у тому числі права землекористування в установленому чинним законодавством порядку конкретно у змісті розділу 2 Містобудівних умов, суд звертає увагу на відповідності, за змістом, Містобудівних умов у наведеній частині.

За ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 КАС України).

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом в рішенні підкреслювалося, що у відповідності до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина третя статті 139 КАС України).

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, як то відповідача у справі підлягають відшкодуванню судові витрати у розмірі 960,50 грн. пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства «Укрбалтбуд» - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати абзац 2 пункту 5 «Документ, що підтверджує право власності або користування земельною ділянкою» Розділу «Загальні дані» Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1 № 643/14/12/009-14 від 19.12.2014, виданих Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

3. Визнати протиправним та скасувати абзац 2 пункту 7 «Цільове призначення земельної ділянки» Розділу «Загальні дані» Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1 № 643/14/12/009-14 від 19.12.2014, виданих Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

4. У іншій частині позову відмовити.

5. Стягнути на користь Приватного підприємства «Укрбалтбуд» (адреса: 01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 13, ідентифікаційний код - 35533023) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) (адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 32, ідентифікаційний код - 26345558) понесені ПП «Укрбалтбуд» витрати по сплаті судового збору у розмірі 960,50 грн. (дев`ятсот шістдесят гривень 50 копійок).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко