Рішення № 84950328, 15.10.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2019 року справа № 580/2492/19

м. Черкаси

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Тимошенко В.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» до Офісу великих платників ДФС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

07 серпня 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» (далі - позивач) звернулося до суду з позовною заявою до Офісу великих платників ДФС України (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0009734103 від 03.12.2018 про зменшення від`ємного значення сум податку на додану вартість у сумі 272306 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представником позивача зазначено, що господарські операції між ним та його контрагентами відображені в його податковій звітності та у бухгалтерському обліку, поставки товарів підтверджуються копіями договорів поставки товарів, копіями видаткових та податкових накладних, товарно-транспортними накладними. Помилки у первинних документах не є неналежним доказом понесених витрат, оскільки зі змісту самих первинних документів видається за можливе ідентифікувати вчинені господарські операції.

Представник позивача стверджує, що висновки про відсутність (безтоварність) господарських операцій ґрунтуються виключно на висновках щодо недостатності трудових та інших ресурсів у ТОВ «Агро Зевс», такі висновки контролюючого органу порушують принцип персональної відповідальності відповідно до якого суб`єкт господарювання не може нести відповідальність за дії своїх контрагентів, а може притягуватись до юридичної відповідальності лише за свої власні правопорушення.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 12.08.2019 відкрито провадження у адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.

Від представника відповідача 05.09.2019 надійшов відзив на позов, в якому останній просив у задоволенні позовних вимог відмовити аргументуючи свою позицію тим, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки позивача встановлення порушення вимог п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за липень 2018.

Представник відповідача зазначає, що до взаємовідносин за липень 2018 з ТОВ «Агро-Зевс» відноситься лише договір поставки сільськогосподарської продукції №13119/к від 06.07.2018, проте неможливо підтвердити джерело походження товару, який реалізований ТОВ «Агро-Зевс», у зв`язку із відсутністю у останнього легального джерела походження товару, необхідних трудових ресурсів у контрагента, транспортних засобів та іншого майна, яке економічно необхідне для здійснення такої діяльності.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Катеринопілький елеватор» зареєстроване як юридична особа 30.06.2004, має код ЄДРПОУ 32580463, перебуває на обліку у Офісі великих платників податків ДФС України та здійснює господарську діяльність за КВЕД 10.41, 10.91, 46.21, 81.30, 47.11, 49.41, 52.10.

19.10.2018 наказом відповідача №1956 призначено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, по декларації за серпень 2018 з урахуванням уточнюючих розрахунків з метою перевірки відповідальності формування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн.

За результатами документальної позапланової перевірки позивача відповідачем складено Акт від 19.11.2018 №3528/28-10-41-03/32580463 (далі - Акт від 19.11.2018), яким зафіксовано порушення п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за липень 2018 у сумі 272306 грн. 33 коп.

На підставі Акту від 19.11.2018 відповідачем сформовано податкове повідомлення - рішення від 03.12.2018 №0009734103.

Не погоджуючись із правомірністю податкового повідомлення - рішення від 03.12.2018 №0009734103, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України (в редакції станом на час здійснення спірної господарської операції) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 цієї статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацом першим пункту 198.6. статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пункт 201.8 вказаної статті передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до першого та другого абзаців пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІ (надалі - Закон України №996-ХІ).

Зі змісту статті 1 Закону України №996-ХІ (в редакції станом на час здійснення спірної господарської операції) випливає, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Законодавством не визначений вичерпний перелік документів, які можуть вважатися первинними, відтак таким, що підтверджують проведення господарської операції і на підставі яких формується звітність. Відсутність деяких реквізитів в одному з первинних документів не робить автоматично господарську операцію такою, що не відбулася.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України №996-ХІ встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як свідчать матеріали справи, взаємовідносини між підприємствами здійснювались на підставі догорів, а саме:

1) договору поставки сільськогосподарської продукції № 15266/к від 12.10.2018;

2) договору поставки сільськогосподарської продукції №13119/к від 06.07.2018 на поставку насіння ріпаку;

3) договору поставки сільськогосподарської продукції № 13604/к від 28.08.2018;

4) договору поставки сільськогосподарської продукції № 14838/к від 20.09.2018.

Суд звертає увагу, що до взаємовідносин липня 2018 року відноситься лише договір поставки сільськогосподарської продукції № 13119/к від 06.07.2018.

Відповідно до даного договору сторони, що іменуються окремо «МХП» та «Контрагент». Контрагент: ТОВ «Агро Зевс» Код ЄДРПОУ 39864773, «МХП» ТОВ «Катеринопільський елеватор».

В порядку та на умовах визначених договором, Контрагент, відповідно до попередньої домовленості з МХП, зобов`язується: передати (поставити) МХП у власність сільськогосподарську продукцію, а саме насіння ріпаку, згідно вимог даного Договору та Додатків до нього (що далі іменується «Товар»), а МХП зобов`язується прийняти Товар і у визначений строк сплатити його вартість у кількості 1200,00 +/- 5% тон.

Відповідно до статті 1 наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» товарно-транспортна накладна (надалі ТТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

У відповідності до п. 11.1 статті 11 Наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, то батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/ напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Згідно п.11.4. Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Згідно п.11.5, Правил, після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною - накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається, у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Суд зазначає, що відповідно до Додатку 2 від 06.07.2018 до Договору поставки №13119/к від 06.07.2018 року передбачено: п. 2 «Кінцева дата поставки не перевищує 31.08.2018 року».

Таким чином товарно - транспортні накладні відповідно до яких було здійснено постачання насіння ріпака надані лише на 95.52 т. товару.

Суд звертає увагу, що до перевірки надано складські квитанції на загальну кількість насіння ріпаку 95,52 т, та видаткові накладні на загальну кількість насіння ріпаку 95,52 т.

Таким чином встановлено недостовірність/ відсутність здійснення господарських операцій на суму ПДВ 79 645,62 грн відповідно податкової накладної від 19.07.2018 № 11, а саме не надано: видаткова накладна, товарно - транспортна накладна, складські квитанції що можуть підтвердити здійснення поставки товару.

Кріс того, встановлено, що:

1) основним видом діяльності ТОВ «Агро-Зевс» є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур;

2) кількість працюючих - 14 осіб.

Протягом 2018 року ТОВ «Агро-Зевс» формувало свій кредит за рахунок придбання: оливи моторної, антифризу, суміші сухої білково - вуглеводневої, сушіння зерна, очистки зерна; збір урожаю тощо.

Відповідно до детального аналізу постачання ТОВ «Агро-Зевс» встановлено:

1) ТОВ «Агро-Зевс`не закуповує насіння соняшнику, сої, та інших, зернових та олійних культур, не придбає послуги дискування, послуги с/г технікою по збиранню соняшнику, сої, послуги по оприскуваню грунту с/г технікою, послуги по культивації ґрунту с/г технікою тощо;

2) ТОВ «АГРО-ЗЕВС» закуповує в лютому, квітні та травні 2018 року «суміш суху білковоково-вуглеводневу» від ТОВ «Синергія» в кількості 11,27 т на суму ПДВ 883333, 34 грн, який в свою чергу формує свій податковий кредит алкогольними напоями;

3) ТОВ «Агро-Зевс» закуповує в липні 2018 «суміш суху білково-вуглеводневу» ТОВ «Укр-Землеторг» в кількості 15,84 т на суму ПДВ 1737524,9 грн, який в свою чергу в травні та липні 2018 року закуповує «суміш суху білково-вуглеводневу» від ТОВ «Синергія» в кількості 144,94т, який в свою чергу формує свій податковий кредит алкогольними напоями;

4) ТОВ «Синергія» який формує свій податковий кредит алкогольними напоями встановлено придбання «суміш суху білково-вуглеводневу» в кількості 63 т. на загальну суму

ПДВ 2 065 243,64 грн від ПрАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «Радомишль» та ТОВ Торгово - виробнича компанія «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе». А реалізовано ТОВ «Синергія» з 01.01.2018 по 31.08.2018 «суміші сухої білково-вуглеводневої» 144,94 т. на загальну суму ПДВ 56768702,24 грн, шо на 130,06% більше ніж придбано.

Суд зазначає, що згідно з актом перевірки по підприємствах: ТОВ «Агро-Зевс», ТОВ «Укр-Землеторг», ТОВ «Синергія» відповідно до АС «Архів електронної звітності» підсистеми «ЄРПН» встановлено наявність заблокованих податкових накладних зі статусом «зупинено реєстрацію».

Відповідно до ITC «Податковий блок» підсистеми «Пов`язані особи» встановлено: ТОВ «Агро-Зевс» директор/головний бухгалтер ОСОБА_1 являється засновником ТОВ «Укр-Землеторг» та інших підприємств: ПП «Мангуст», ТОВ «Діва Агроком», ТОВ «Сатурн Агро», ТОВ «Діва-Агролан»», ТОВ «Агро-Зевс», ТОВ «Контененталь-Агро», ТОВ «Діва-Агропром».

Таким чином суд зазначає, що взаємовідносини між ТОВ «Катеринопільський елеватор» та ТОВ «Агро-Зевс», що відображені в декларації з податку на додану вартість за липень 2018 року на суму ПДВ 272306,33 грн, які в свою чергу зараховуються до податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду ряд. 21 декларації не підтверджено у зв?язку з:

1) недостатньої кількості ріллі;

2) недостатньої кількості трудових ресурсів;

3) формування сумнівного податкового кредиту;

4) відсутності видаткової накладної, товарно-транспортної накладної та складської квитанції відповідно до податкової накладної від 19.07.2018 №11.

Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина була визначальною для дослідження судом під час вирішення цієї справи.

При цьому про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

У зв`язку з цим суд зазначає, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 14.03.2017 у справі № 21-2239а16.

Суд вважає за необхідне зазначити, що платник податку повинен бути розумним та обачним при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентноспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання своїх зобов`язань через уповноважених представників.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про правомірність прийнятого відповідачем оскаржуваного рішення.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних причин.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, у задоволенні яких необхідно відмовити повністю.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову розподіл судових відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 15.10.2019.

Суддя В.П. Тимошенко