Рішення № 84947285, 10.10.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2019 року Справа № 160/6388/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСліпець Н.Є. за участі секретаря судового засіданняШелгуновій І.А. за участі: представника позивача представника відповідача Волнової Ю.М. Олійника В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Державної установи «Жовтоводська виправна колонія (№26)» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

09.07.2019 року Державна установа «Жовтоводська виправна колонія (№26)» (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН2267/260/АВ/МГ-ФС/507 від 04.06.2019 року, прийняту Головним управління Держпраці у Дніпропетровській області, якою на Державну установу «Жовтоводська виправна колонія (№26)», накладено штраф у розмірі 208 650,00 грн., та постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН2267/260/АВ/ІП-ФС/508 від 04.06.2019 р., прийняту Головним управління Держпраці у Дніпропетровській області, якою на Державну установу «Жовтоводська виправна колонія (№26)», накладено штраф у розмірі 4173,00 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2019 року відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін на 30.07.2019 року о 13:20 год. (а.с. 3).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області проведено інспекційне відвідування Державної установи «Жовтоводська виправна колонія (№26)» та при перевірці встановлено порушення вимог законодавства про працю, які зафіксовані актом інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 15.05.2019 року № ДН2267/260/АВ, видано припис про усунення виявлених порушень № ДН2267/260/АВ/П від 21.05.2019 року та прийнято 04.06.2019 року постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН2267/260/АВ/МГ-ФС/507 та №ДН2267/260/АВ/ІП-ФС/508, якими накладено штраф у розмірі 208 650,00 грн. та 4 173,00 грн. відповідно. Разом з тим, відповідачем порушено процедуру призначення та проведення перевірки Державної установи «Жовтоводська виправна колонія (№26)», оскільки дії відповідача не відповідали положенням Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 визнано нечинним постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/8917/17. Позивач вважає, що відповідачем під час прийняття спірних постанов не було враховано специфіку діяльності Державної установи «Жовтоводська виправна колонія (№26)», яка входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби України та є установою закритого типу, що відповідно до законодавства здійснює правозастосовні та правоохоронні функції. Позивач зазначає, що відповідно до положень статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені до позбавлення волі працюють на добровільній основі на підставі договору цивільно-правового характеру або трудового договору, який укладається між засудженим та фізичною особою-підприємцем або юридичною особою, для яких засуджені здійснюють виконання робіт чи надання послуг. З урахуванням викладеного позивач зазначає, що за укладеними договорами про надання послуг, які є по своїй суті цивільно-правовими договорами між державною установою та засудженими не носять ознак трудових договорів, оскільки засуджені не підпорядковуються правилам внутрішнього трудового розпорядку під час надання послуг, не є працівниками в розумінні трудового законодавства, на виконавця не поширюються норми трудового законодавства. За таких обставин твердження відповідача про порушення позивачем ч.1 ст. 115 Кодексу законів про працю України та ч.1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» №108, ч. 1 ст. 3-1 Закону України «Про оплату праці» є безпідставними, а спірні постанови такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити позов з підстав, зазначених у позові та відповіді на відзив.

25.07.2019 року на адресу суду надійшов письмовий відзив на позов, у якому представник відповідача в задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що інспекційне відвідування було проведено відповідно до вимог Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295, порушення вимог законодавства про працю позивачем, які викладені в акті від 15.05.2019 року № ДН2267/260/АВ, дійсно мали місце. Так, в ході проведення інспекційного відвідування встановлено, що в установі виплата заробітної плати з січня 2018 року по серпень 2018 року здійснюється один раз на місяць, що є порушенням вимог ч.1 ст. 115 Кодексу законів про працю України та ч.1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» №108, а також у розмірі нижчому від законодавчо встановленого, що є порушенням вимог ч. 1 ст. 3-1 Закону України «Про оплату праці». Отже, при винесені постанов про накладення штрафу суб`єкт владних повноважень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а оскаржувані постанови складені у відповідності до норм чинного законодавства.

Представник відповідача в судовому засіданні обставини, викладені у відзиві на позов підтримав, проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Державна установа «Жовтоводська виправна колонія (№26)» (код ЄДРПОУ 08562950), відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстрована 07.02.1996 року та є самостійною юридичною особою, місцезнаходження юридичної особи: 52201, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, пров. Дальній, буд. 11.

На виконання наказу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 25.04.2019 року № 508-І головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю Паніною В.В. 25.04.2019 року розпочато проведення інспекційного відвідування Державної установи «Жовтоводська виправна колонія (№26)».

Підставою для проведення інспекційного відвідування стало повідомлення правоохоронних органів про порушення законодавства про працю, надане листом прокуратури Дніпропетровської області від 01.04.2019 року № 34вих19.

Однак, під час інспекційного відвідування Державною установою «Жовтоводська виправна колонія (№26)» не були надані документи, перелік яких був вказаний у вимозі про надання документів.

У зв`язку з ненаданням інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування, строк інспекційного відвідування було зупинено до 13 травня 2019 року, що підтверджується актом про неможливість проведення інспекційного відвідування №ДН2268/260/НП від 26.04.2019 року, копія якого міститься в матеріалах справи.

У подальшому, відповідно до наказу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 13.05.2019 року №578-Іпо, на підставі направлення на проведення інспекційного відвідування від 13.05.2019 року № 82-Н, інспектором праці ОСОБА_1 в період з 14.05.2019 року по 15.05.2019 року проведено інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань оформлення трудових відносин та сплати єдиного соціального внеску, повноти, своєчасності нарахування, виплати заробітної плати.

За результатами проведення інспекційного відвідування (позапланової перевірки) Державної установи «Жовтоводська виправна колонія (№26)» складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 15.05.2019 року № ДН2267/260/АВ.

Вказаною перевіркою встановлено наступні порушення:

- в установі виплата заробітної плати з січня 2018 року по серпень 2018 року здійснюється один раз на місяць, що є недотриманням вимог ч.1 ст. 115 Кодексу законів про працю України та ч.1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» №108, згідно яких заробітна плата виплачується «не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата»;

- в установі нарахування та виплата заробітної плати засудженим здійснювалося у розмірі нижчому від законодавчо встановленого, що є порушенням вимог ч. 1 ст. 3-1 Закону України «Про оплату праці».

21.05.2019 року Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області складено припис про усунення виявлених порушень №ДН2267/260/АВ/П, яким приписано, зокрема:

- вжити заходи щодо виконання вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 115 Кодексу законів про працю України, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» в частині приведення виплати заробітної плати не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата;

- вжити заходи щодо виконання вимог ч. 1 ст. 3-1 Закону України «Про оплату праці» в частині нарахування заробітної плати не нижче від законодавчо встановленого.

Згідно припису позивачу надано строк до 28.05.2019 року для усунення порушень та інформування про виконання вимог припису.

04.06.2019 року, на підставі акта інспекційного відвідування від 15.05.2019 року № ДН2267/260/АВ, Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області прийнято постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН2267/260/АВ/МГ-ФС/507 та №ДН2267/260/АВ/ІП-ФС/508, якими накладено на Державну установу «Жовтоводська виправна колонія (№26)» штраф у розмірі 208 650,00 грн. та 4 173,00 грн. відповідно.

Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення відповідачем постанов №ДН2267/260/АВ/МГ-ФС/507 та №ДН2267/260/АВ/ІП-ФС/508 від 04.06.2019 року про накладення штрафів у розмірі 208 650,00 грн. та 4 173,00 грн.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №386/2011 (надалі - Положення), Державна інспекція України з питань праці (Держпраці України) входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (п. 7 Положення).

Підпунктом 1, 3 пункту 4 Положення визначено, що органи Держпраці України відповідно до покладених на них завдань здійснюють, зокрема, державний нагляд та контроль за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (далі - роботодавці) законодавства про працю з питань трудових відносин, робочого часу та часу відпочинку, нормування праці, оплати праці, надання гарантій і компенсацій, пільг для працівників, які поєднують роботу з навчанням, дотримання трудової дисципліни, умов праці жінок, молоді, інвалідів, надання пільг і компенсацій за важкі та шкідливі умови праці, забезпечення спеціальним одягом і спеціальним взуттям, засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами, молоком і лікувально-профілактичним харчуванням; проведення обов`язкових медичних оглядів працівників певних категорій; дотримання режимів праці та інших норм законодавства; державний нагляд та контроль за додержанням вимог законодавства про зайнятість населення з питань дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи.

Щодо твердження позивача про те, що відповідачем порушено порядок призначення та проведення інспекційного відвідування, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст.2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Згідно ч.5 ст.2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Відповідно до статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці №81 від 1947 року (далі - Конвенція), інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються.

Згідно статті 16 Конвенції, інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування) (далі - Порядок №295, який був чинний на момент проведення інспекційного відвідування)

Пунктом 2 Порядку №295 визначено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці:

Держпраці та її територіальних органів;

виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Відповідно до пп.3 п.5 Порядку №295, інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Згідно пп.1 п.11 Порядку №295, інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.

Суд зазначає, що відповідно до ч.5 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання.

Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

Отже, суд зазначає, що у разі якщо позивач вважав, що відповідачем порушено порядок призначення та проведення інспекційного відвідування, то відповідно мав право не допускати посадових осіб Держпраці до проведення інспекційного відвідування, відмовитись від надання пояснень та документів, проте таким правом позивач не скористався.

В свою чергу, допуск посадових осіб Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області до проведення перевірки невілює допущені процедурні порушення, а предметом розгляду адміністративної справи повинні бути результати інспекційного відвідування.

При цьому, суд вважає безпідставними посилання позивача на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 року у справі № 826/8917/17, якою скасовано Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26.04.2017 року №295, оскільки наказ № 508-І, яким призначене інспекційне відвідування був прийнятий ще 25.04.2019 року, тобто на момент чинності та дії Порядку №295, однак строк проведення інспекційного відвідування був зупинений та перенесений у зв`язку з ненаданням позивачем необхідних документів.

Отже, посадові особи Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області провели інспекційне відвідування в межах своєї компетенції.

Щодо правомірності прийняття відповідачем постанов про накладення штрафу, суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідно до Положення про Державну установу «Жовтоводська виправна колонія (№26)», остання є бюджетною неприбутковою установою та є розпорядником коштів державного бюджету нижчого рівня. Основним фінансовим документом позивача є кошторис. Як бюджетна неприбуткова установа, позивач не забезпечений коштами на оплату праці засуджених.

Пунктом 1 ст. 3 Кримінально-виконавчого кодексу України від 11 липня 2003 року №1129-IV (далі - КВК України) визначено, що до засуджених, які відбувають покарання на території України, застосовується кримінально-виконавче законодавство України.

Частинами 2 та 4 ст. 7 КВК України передбачено, що засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду (ч.2). Правовий статус засуджених визначається законами України, а також цим Кодексом, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання (ч. 4 ).

Статтею 8 Кримінально-виконавчого кодексу України визначено, що засуджені мають право: на оплачувану працю, організовану відповідно до вимог законодавства про працю, у тому числі щодо тривалості, умов та оплати праці. При цьому тривалість робочого дня не може становити більше восьми годин і тривалість робочого часу - більше 40 годин на тиждень.

Засуджені до позбавлення волі, як і громадяни України, не позбавлені права на працю, яке закріплене у статті 43 Конституції, але внаслідок відбування покарання у виді позбавлення волі, це право засуджених в певній мірі змінюється та обмежується. Засуджені обмежені у виборі виду праці. Крім цього, закон передбачає, що засуджені в місцях позбавлення волі повинні працювати.

Зокрема у ч. 1 ст. 118 КВК України закріплена норма, відповідно до якої засудженні до позбавлення волі повинні працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії, і залучаються до суспільно-корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров`я і спеціальність.

Статтею 60 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачено, що засуджені до обмеження волі залучаються до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, як правило, на виробництві виправних центрів, а також на договірній основі на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності за умови забезпечення належного нагляду за їхньою поведінкою.

Праця засуджених до обмеження волі регулюється законодавством про працю, за винятком правил прийняття на роботу, звільнення з роботи, переведення на іншу роботу.

Засудженим незалежно від усіх відрахувань належить виплачувати не менш як сімдесят п`ять відсотків загальної суми заробітку.

Засуджені можуть залучатися без оплати праці лише до робіт з благоустрою виправних центрів і прилеглих до них територій, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення виправних центрів продовольством.

До цих робіт засуджені залучаються в порядку черговості в неробочий час і не більш як на дві години на день.

Згідно ст. 60-1 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені до обмеження волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені до позбавлення волі мають право працювати та залучаються до суспільно корисної праці у місцях і на роботах, визначених адміністрацією колонії, з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров`я і спеціальність. Засуджені залучаються до оплачуваної праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за строковим трудовим договором, що укладається між засудженим і виправною колонією (слідчим ізолятором), за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.

Адміністрація зобов`язана створювати умови, що дають змогу засудженим займатися суспільно корисною оплачуваною працею.

Праця засуджених до позбавлення волі регулюється законодавством про працю з особливостями, визначеними цим Кодексом.

Для осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, робочий тиждень не може перевищувати норму тривалості робочого часу, встановленого законодавством про працю, який становить 40 годин. (ч. 1 ст. 119 КВК України). Право на відпочинок (ст. 45 Конституції) забезпечується в місцях позбавлення волі звільненням засуджених від роботи у вихідні, святкові та неробочі дні, визначені законодавством про працю (ч. 1. ст. 119 КВК України), але права на щорічну відпустку в період відбування покарання засуджені не мають.

Праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України (ч. 1 ст. 120 Кримінально-виконавчого кодексу України).

Міністерством юстиції України за № 396/5 від 07.03.2013 року виданий наказ «Про затвердження Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі», який зареєстрований 11 березня 2013 р. за № 387/22919.

Пунктами 2.1. та 2.2 цієї Інструкції передбачено, що засуджені до обмеження волі залучаються до праці на виробництві виправних центрів, а також на договірній основі на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності за умови забезпечення належного нагляду за їхньою поведінкою. Праця засуджених до обмеження волі регулюється законодавством про працю, за винятком правил прийняття на роботу, звільнення з роботи, переведення на іншу роботу.

Вимогами пунктів 5.2. та 5.3. цієї Інструкції визначено, що праця засуджених оплачується відрядно, погодинно або за іншими системами оплати праці. Основною системою оплати праці є відрядна, яка застосовується на всіх роботах, що піддаються нормуванню та точному обліку. Відрядна система оплати праці поділяється на індивідуальну і колективну (бригадну) системи оплати праці. При індивідуальній відрядній системі оплати праці заробітна плата засудженого визначається множенням кількості виготовленої продукції на відрядну розцінку за одиницю виробу. При колективній (бригадній) відрядній системі оплати праці загальна сума заробітної плати обчислюється за результатами роботи бригади в цілому за певний відрізок часу. Кожному члену бригади заробітна плата нараховується залежно від присвоєного йому в установленому порядку кваліфікаційного розряду та відпрацьованого часу.

Відповідно до пункту 5.4. Інструкції, погодинна система оплати праці для засуджених застосовується лише на роботах, що не піддаються нормуванню та точному обліку.

Суд зазначає, що трудовий договір укладається відповідно до глави ІІІ Кодексу законів про працю України. Статтею 22 КЗпП України встановлені гарантії щодо укладення трудового договору. Трудовий договір (ст. 21 КЗпП України) - угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженої органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу згідно з кваліфікацією і підлягає правилам внутрішнього розпорядку, а роботодавець зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечити умови праці, необхідні для виконання роботи.

За трудовим договором громадянин набуває статусу «працівник», його трудові відносини регулює законодавство про працю. Він має право на відпочинок відповідно до законів про обмеження трудового дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові та безпечні умови праці, на матеріальне забезпечення у порядку соціального страхування в разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності та інші права, встановлені законом.

Системний аналіз наведених нормативно-правових актів, які регламентують спірні правовідносини, дозволяє суду зробити висновок про те, що в силу вимог закону Державна установа «Жовтоводська виправна колонія (№26)» не є роботодавцем, а особи, засуджені до позбавлення волі не є найманими працівниками в розумінні ст. 2 Кодексу законів про працю України, яка окреслює основні трудові права працівників: «Право громадян України на працю», - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством».

Крім того, засудженим до позбавлення волі, відповідно до ст. 59 Кримінально-виконавчого кодексу України - не передбачено надання і щорічної відпустки.

Разом з тим, з акту перевірки не вбачається за якими критеріями та ознаками Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі відповідач здійснював обрахування заробітної плати осіб, засуджених до позбавлення волі за період з січня 2018 року по серпень 2018 року. Чи правильно були встановлені кількісні та якісні показники, види праці, умови її оплати відповідно до законодавства, що застосовується до осіб, засуджених до позбавлення волі.

Так, згідно акту інспекційного відвідування для нарахування заробітної плати засудженим береться за основу законодавчо встановлена часова тарифна ставка 22,41 грн. при відрядній формі оплати. Проте, такий розмір застосовується при виконанні встановленої норми виробітки, який бригадою № 100 у кількості 3-х осіб (що застосовується для прикладу розрахунку у акті) не було виконано.

Проте, не дотримання норми виробітки не дає право засудженим на отримання законодавчо встановленого мінімуму розміру заробітної плати.

При цьому, нарахування заробітної плати засудженим за 1 годину було здійснено позивачем із розрахунку мінімальної заробітної плати, що не заперечувалось представником відповідача у судовому засіданні.

Таким чином, посилання на розмір оплати праці засудженим за 1 годину фактично виконаного обсягу роботи в сумі 4,24 грн. є неправомірним та суперечить Інструкції та встановленим обставинам справи.

З урахуванням наведеного суд вважає, що у відповідача були відсутні підстави для винесення постанов про накладення штрафу від 04.06.2019 року №ДН2267/260/АВ/МГ-ФС/507 та №ДН2267/260/АВ/ІП-ФС/508 у розмірі 208 650,00 грн. та 4 173,00 грн. відповідно, у зв`язку з відсутністю порушення Державною установою «Жовтоводська виправна колонія (№26)» вимог ч.1 ст. 115 Кодексу законів про працю України та ч. 1 ст. 3-1, ч.1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» №108, у зв`язку з чим останні є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача щодо протиправності постанов Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, а тому дані позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3 192,35 грн., понесені позивачем згідно платіжного доручення №495 від 02.07.2019 року (а.с. 5).

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що при прийнятті оспорюваних постанов відповідач діяв всупереч чинному законодавству України, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Державної установи «Жовтоводська виправна колонія (№ 26)» (52201, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, пров. Дальній, 11, код ЄДРПОУ 08562950) до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (49050, м. Дніпро, вул. Казакова, 3, код ЄДРПОУ 39788766) про визнання протиправними та скасування постанов про накладання штрафу - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН2267/260/АВ/МГ-ФС/507 від 04.06.2019 року, прийняту Головним управління Держпраці у Дніпропетровській області, якою на Державну установу «Жовтоводська виправна колонія (№ 26)» накладено штраф у розмірі 208650,00 грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН2267/260/АВ/ІП-ФС/508 від 04.06.2019 року, прийняту Головним управління Держпраці у Дніпропетровській області, якою на Державну установу «Жовтоводська виправна колонія (№ 26)», накладено штраф у розмірі 4 173,00 грн.

Стягнути на користь Державної установи «Жовтоводська виправна колонія (№ 26)» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області судові витрати у розмірі 3 192,35 грн. (три тисячі сто дев`яносто дві гривні тридцять п`ять копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 15 жовтня 2019 року.

Суддя Н.Є. Сліпець