Рішення № 84947082, 30.09.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2019 року Справа № 160/6097/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмову провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування вимоги про сплату боргу, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовними вимогами до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС у Дніпропетровській області, відповідач) та просить визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 17.05.2019 №Ф-3050-58.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що протягом 1993 - 2010 років позивач здійснював адвокатську діяльність за результатами якої подавав до контролюючого органу відповідні звіти. З 2011 року позивач припинив здійснювати незалежну професійну діяльність, оскільки став вести підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування. Позивач зазначає, що з червня 2014 року отримує пенсію за віком та відповідно звільнений від сплати єдиного соціального внеску на підставі частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2019 відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

До суду 03.09.2019 від відповідача надійшов письмовий відзив на позов, в якому зазначено, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивач 11.03.2008 взято на облік як платника єдиного внеску, відомості про припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем відсутні. Також відповідач зазначає, що податкова звітність позивачем не подавалась, доходів він не отримував, як наслідок, повинен був сплачувати суму єдиного внеску.

Позивачем до суду 23.09.2019 направлено копію пенсійного посвідчення від 12.06.2014 №2097213698.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 11.03.2008 року являється фізичною особою - підприємцем, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про державну реєстрацію.

Згідно копії Довідки Нікопольської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 06.03.2018 №1555/10/04-07-12-20 позивач з 12.03.2008 по 31.03.2008 здійснював підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування, а з 01.04.2008 по 31.12.2008 - на спрощеній системі оподаткування та сплачував єдиний податок.

Відповідно до копії Витягу з реєстру платників єдиного податку від 29.01.2015 №1504073400462 ОСОБА_1 з 01.01.2012 року перебуває на спрощеній системі оподаткування, являється платником єдиного податку 3 групи.

Податкова декларація платника єдиного внеску - фізичної особи-підприємцем за 2018 рік подана позивачем до Нікопольської ОДПІ 15.01.2019, що підтверджується матеріалами справи.

Позивачем до матеріалів справи також долучено копію листа Нікопольської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 17.09.2014 №17996/10/04-07-17-02-30, яким позивача повідомлено про те, що так як останній є фізичною особою-підприємцем та перебуває на спрощеній системі оподаткування та враховуючи надану ним копію пенсійного посвідчення, позивач звільняється від сплати єдиного внеску.

Проте, відповідачем 17.05.2019 винесено Вимогу №Ф-3050-58, в якій зазначено, що станом на 31.01.2019 за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску в розмірі 9009,66 грн. У відзиві на позов відповідачем наведений розрахунок загальної суми заборгованості, з якого вбачається, що заборгованість в розмірі 9009,66 грн. нарахована позивачу за 2018 рік.

Надаючи правову оцінку відносинам та приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено , що пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464), єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464 передбачено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до частини 4 статті 4 Закону №2464, особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини 1 цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до Закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, фізичні особи-підприємці, які отримують пенсію за віком і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на підставі частини 4 статті 4 Закону №2464, проте, не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільних засадах.

Так, добровільна участь особи, яка виявили бажання бути платниками єдиного внеску, передбачає собою укладення договору на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

Докази здійснення позивачем незалежної професійної діяльності матеріали справи також не містять.

Отже, спірна вимога про сплату боргу з єдиного внеску підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 768,40 грн., що підтверджуються квитанцією від 26.06.2019 №КП-107/1.

Керуючись статтями 9, 139, 243-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування вимоги про сплату боргу - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управляння ДФС у Дніпропетровській області від 17.05.2019 №Ф-3050-58.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, сплачений судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська