Ухвала суду № 84942797, 10.10.2019, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

"10" жовтня 2019 р. Справа № 903/614/17 Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В. М., за участю секретаря судового засідання Русинчук М.М., розглянувши матеріали скарги ТзОВ “ПАККО Холдинг”, м. Луцьк

на неправомірність дій приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Таранка Дмитра Вікторовича

по справі №903/614/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ

до відповідача-1: ТзОВ "Пакко Холдинг", м. Луцьк

до відповідача-2: ТзОВ "Торговий центр "Темпо", м. Житомир

про стягнення 69 405 745,63 грн.

за участю представників сторін:

від скаржника (відповідача-1): Міщук Ірина Володимирівна-ордер серія АС 1001674 від 10.10.2019, свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю №472, договір по надання правовї допомоги від 02.01.2019

від стягувача (позивача): Атаменко Олександр Павлович, довіреність № 02-03/307 від 27.05.2019

від боржника (відповідача-2): не прибув

від приватного виконавця приватного округу: Таранко Дмитро Вікторович, посвідчення №0026

Встановив: ТзОВ “ПАККО Холдинг” звернувся до господарського суду зі скаргою від 23.09.2019р. за вх. №01-52/30/19, в якій просить :

- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Таранка Дмитра Вікторовича про проведенню опису і арешту нерухомого майна боржника під час процедури фінансової реструктуризації ТзОВ “ПАККО Холдинг”, які виразилися у винесенні двох постанов про опис і арешт майна (коштів) боржника від 10.09.2019р. (ВП 59251862/1, ВП 59251862/2);

- визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Таранка Дмитра Вікторовича про опис і арешт майна (коштів) боржника від 10.09.2019 року (ВП 59251862/1);

- визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Таранка Дмитра Вікторовича про опис і арешт майна (коштів) боржника від 10.09.2019 року (ВП 59251862/2);

- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Таранка Дмитра Вікторовича зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №59251862 на період проведення процедури фінансової реструктуризації ТзОВ “ПАККО Холдинг” на виконання вимог Закону України “Про фінансову реструктуризацію”.

Скаржник вважає неправомірними дії приватного виконавця Таранка Д.В., щодо примусового виконання наказу №903/614/17-1, а саме винесення постанов від 10.09.2019 в межах виконавчого провадження №59251862 про опис та арешт (коштів) майна боржника, оскільки останній є учасником у процедурі фінансової реструктуризації відповідно до вимог Закону України «Про фінансову реструктуризацію».

Ухвалою суду від 24.09.2019р. прийнято скаргу до розгляду, розгляд скарги призначити на 30 вересня 2019на 10:00 год.

Ухвалою суду від 30.09.2019р. скаргу ТзОВ “ПАККО Холдинг” на неправомірність дій приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Таранка Дмитра Вікторовича у справі №903/614/17- залишено без руху. Встановлено ТзОВ “ПАККО Холдинг” строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня отримання (вручення) даної ухвали суду шляхом надання до суду: - доказів відправки скарги з додатками сторонам по справі №903/614/17 .

Представник скаржника, через відділ документального забезпечення та контролю суду, подав клопотання за вх.№01-57/10828/19 від 01.10.2019р. про усунення недоліків скарги на неправомірність дій приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Таранка Дмитра Вікторовича, яким долучив до матеріалів опис-вкладення до цінного листа та фіскальний чек від 30.09.2019 про відправлення копії скарги та доданих до неї документів ТзОВ “Торговий центр “ТЕМПО” додатків.

Ухвалою суду від 03.10.2019 продовжено розгляд скарги, та призначено судове засідання на 10 жовтня 2019 на 11:15 год.

Представник стягувача, через відділ документального забезпечення та контролю суду, подав письмові пояснення на скаргу за вх.№01-57/11240/19 від 10.10.2019р. в яких не погоджується з наведеними скаржником аргументами, вважає подану скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, та просить суд відмовити ТзОВ “ПАККО Холдинг” в задоволені скарги в повному обсязі.

Приватний виконавець Таранко Дмитро Вікторович, через відділ документального забезпечення та контролю суду також подав письмові пояснення на скаргу за вх.№01-57/11239/19, в яких просить суд, відмовити у задоволені скарги.

Представник боржника (відповідача-2) в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений, що підтверджується рекомендованим повідомленням про врученням поштового відправлення №1000108681865.

Крім того, через відділ документального забезпечення та контролю суду, подав клопотання вх.. 01-57/11242/19 від 10.10.2019 в якому вказує, що підтримує вимоги скарги в повному обсязі, та просить розглядати скаргу в судовому засіданні без участі його представника.

Представник скаржника в судовому засіданні скаргу підтримав в повному обсязі та просить суд її задоволити.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Відповідно ст. 124 Конституції України та ст. 115 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на дату видачі наказу суду).

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (стаття 116 ГПК України в редакції станом на дату видачі наказу суду).

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 10.10.2018 року у справі №903/614/17 (суддя – Костюк С. В.) позовні вимоги задоволено в сумі 92770022,62 грн. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю “Пакко Холдинг” (43005, Волинська область, м.Луцьк, вул. Клима Савури,21А, код ЄДРПОУ 34928470) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий центр “Темпо” (10001, Житомирська область, м.Житомир, вул. Київська,87, код ЄДРПОУ 34394406) в користь Акціонерного товариства (03150, м.Київ, вул. Ковпака,29, код ЄДРПОУ 00039019) 88451226,90 грн., з них 63450000,00 грн. заборгованості по тілу кредиту, 16562543,69 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 5070562,11 грн. пені по тілу кредиту, 3368121,10 грн. пені по відсотках, а також 590470,15 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовити.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.09.2019 по справі №903/614/17 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий центр "Темпо" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 25 червня 2019 року по справі № 903/614/17 - залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Волинської області від 25 червня 2019 року в справі № 903/614/17 - залишити без змін.

На виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 року та рішення Господарського суду Волинської області від 10 жовтня 2018 року у справі № 903/614/17 видано накази від 01.02.2019

26.03.2019 на підставі постанови Верховного суду у справі №903/614/17 у задоволенні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАККО Холдинг" відмовлено. Рішення Господарського суду Волинської області від 10.10.2018 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 у справі №903/614/17 залишено без змін.

31.05.2019 приватним виконавцем виконавчим округу Волинської області Таранко Д.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №59251862 з виконання наказу №903/614/17-1, виданого 01.02.2019 Господарським судом Волинської області.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» поставною приватного виконавця від 31.05.2019 №59251862 накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника в межах суми боргу 97947866,75 грн. про, що внесено відповідні відомості до державних реєстрів (Державний реєстр речових прав на нерухоме майно номер запису про обтяження 31815113 від 31.05.2019.)

10.09.2019 винесено постанови №59251862/1, №59251862/2 про арешт майна (коштів) боржника.

Як слідує із постанов приватного виконавця Таранка Дмитра Вікторовича №59251862/1, №59251862/2, від 10.09.2019р. описано та арештовано майно боржника, а саме: об`єкт незавершеного будівництва, 58% готовності, нежитлове приміщення К-2 загальною площею 7632,20 кв.м., місцезнаходження: АДРЕСА_1 , вул. садова, 2А та цілісний майновий комплекс, магазин №58 “Ювілейний”. Частка ТзОВ “ПАККО Холдинг” складає 41/100. загальна площа приміщення 914 кв.м., місцезнаходження: м. Рівне, вул. Соборна, 277.

Скаржник доводить, що вищезазначені постанови від 10.09.2019 є незаконними, оскільки ТзОВ «Пакко Холдинг» є учасником у процедурі фінансової реструктуризації та відповідно до Закону України «Про фінансову реструктуризацію» на нього розповсюджується дія мораторію встановленим ст. 21 цього закону.

ТзОВ «Пакко Холдинг» в підтвердження доводів скарги долучив повідомлення про початок проведення процедури фінансової реструктуризації та перші збори залучених кредиторів вих.№ 2019-08-05/083 від 05.08.2019. та перелік залучених кредиторів, відповідно до яких є залученим боржником.

Надаючи правову оцінку доводам скарги, суд виходив із такого:

Згідно п. 1, ч. 17 Закону України «Про фінансову реструктуризацію» встановлено, що мораторій це зупинення виконання боржником вимог залучених кредиторів і пов`язаних осіб боржника та зупинення здійснення заходів з виконання цих вимог, у тому числі зупинення перебігу строку пред`явлення вимоги до поручителів.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про фінансову реструктуризацію» визначено, що на період дії даного Закону інші закони України діють з урахуванням особливостей встановлених цим Законом.

Статтею 21 Закону України «Про фінансову реструктуризацію» передбачено введення мораторію, який діє до завершення процедури фінансової реструктуризації, але не більше ніж протягом 90днів. Зазначений строк може бути продовжено за згодою залучених кредиторів, жоден з яких не є пов`язаною особою з боржником, у порядку, визначеному частиною другою статті 23 цього Закону, на строк, що не може перевищувати 90 днів. Загальний строк дії мораторію не може перевищувати 180 днів. Залучені кредитори (крім пов`язаних осіб) у порядку, визначеному ч. 2, ст. 23 Закону, мають право прийняти рішення про припинення дії мораторію в будь-який час після початку проведення процедури фінансової реструктуризації.

Згідно п. 4, ст. 21 Закону України «Про фінансову реструктуризацію» визначено, що дія мораторію не поширюється на вимоги кредиторів, які не є залученими кредиторами (крім випадку, визначеного пунктом 6 частини другої цієї статті), а також на вимоги із зобов`язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян, та вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працюючими та звільненими працівниками. Дія мораторію поширюється на будь-які вимоги пов`язаних осіб боржника. У період дії мораторію будь-який кредитор (у тому числі на вимоги якого поширюється дія мораторію) має право розпочати або продовжити судове провадження для отримання рішення суду проти боржника про стягнення заборгованості або звернення стягнення на майно боржника.

Відповідно до п.6 ч.2 ст. 21 Закону України «Про фінансову реструктуризацію» передбачено, що під час дії мораторію забороняється відчужувати, в тому числі реалізовувати, та примусово звертати стягнення на необоротні активи боржника, які не є предметом застави (іпотеки) на дату початку процедури реструктуризації, на підставі виконавчих документів, а також на підставі виконавчого нотаріуса або шляхом будь-яких інших позасудових способів звернення стягнення.

Як слідує із матеріалів скарги, а саме переліку залучених кредиторів до процедури фінансової реструктуризації та приписів Закону України «Про фінансову реструктуризацію», стягувач– АТ «Укрсоцбанк» не є залученим кредитором у фінансовій реструктуризації боржника, а отже на його вимоги дія мораторію у фінансовій реструктуризації боржника не поширюється.

Щодо вимоги про зупинення виконавчого провадження у разі введення мораторію відповідно до ст. 21 Закону України «Про фінансову реструктуризацію», суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст. 34 Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 передбачено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі:

1) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу;

2) зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа;

3) зупинення судом реалізації арештованого майна у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення;

4) порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій за рішеннями про виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, авторської винагороди, повернення невикористаних та своєчасно неповернутих коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, рішеннями немайнового характеру, у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника);

5) звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону;

6) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення;

7) включення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, яка виникла внаслідок розрахунків за енергоносії з урахуванням дати заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", крім рішень, передбачених абзацом шостим пункту 3.7 статті 3 зазначеного Закону;

8) затвердження плану санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство;

9) надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

10) включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем);

11) встановлення мораторію на звернення стягнення на активи боржника за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження;

12) включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації;

13) наявності підстав, передбачених статтею 2-1 Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку";

14) наявності підстав, передбачених статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств".

Виключний перелік підстав для зупинення дій передбачений ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає зупинення виконавчих дій у зв`язку із участю боржника у процедурі фінансової реструктуризації.

Разом з тим, Законом України «Про фінансову реструктуризацію» також не містить правових норм щодо зупинення вчинення виконавчих дій у зв`язку із участю боржника у процедурі фінансової реструктуризації.

Крім того, пунктом 2, ч. 5 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються, якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди;

Пунктом 10 р. VII Інструкції з організації примусового виконання рішень передбачено, Після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника повинні бути вказані:

-назва кожного внесеного в постанову предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо);

-якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцінних металів, каменів органічного та неорганічного утворення, перлів тощо, то вони ретельно описуються з визначенням усіх особливих ознак, відповідним чином пакуються в конверт, прошиваються, підписуються виконавцем та іншими учасниками, які були присутніми під час опису;

-якщо проводилось опечатування предмета, зазначається, які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування;

-прізвище, ім`я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, ЇЇ місце проживання (далі - зберігай);

-відмітка про- роз`яснення зберігачеві майна обов`язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт;

-якщо виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, зазначаються вид, обсяги і строки обмеження;

-відмітка про роз`яснення сторонам виконавчого провадження або заставодержателю про можливість у 10-денний строк з дня винесення постанови досягти згоди щодо вартості майна та необхідність письмово повідомити про це виконавця;

-зауваження або заяви стягувача. Боржника, осіб, що були присутні;

-постанова про опис та арешт майна (коштів) підписується виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, їх представниками, а також іншими особами, які були присутні при проведенні опису майна (коштів). У разі відмови від підпису осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в постанові.

Постанови приватного виконавця Таранка Дмитра Вікторовича №59251862/1, №59251862/2, від 10.09.2019 містять усі необхідні реквізити, окрім паспортних даних зберігання майна.

Однак, дана обставина не тягне за собою правової підстави для скасування постанов за №59251862/1, №59251862/2, від 10.09.2019.

Крім того, згідно відмітки у матеріалах виконавчого провадження від 22.07.2019, директор ТзОВ «ПАККО Холдинг» Войтунь О.М. здійснював ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та робив їх фотозйомку, а тому боржнику відома інформація щодо персональних даних зберігання, оскільки в матеріалах виконавчого провадження міститься довіреність №02-03/33 від 24.01.2019 у якій зазначені паспортні дані зберігання.

Отже, приватний виконавець Таранко Д.В. виніс постанови від 10.09.2019 у виконавчому провадженні №59251862 про опис і арешт майна (коштів) боржника відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та прийняті в межах повноважень приватного виконавця.

Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 "Про незалежність судової влади" від 13.06.2007 передбачено, що за змістом частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007) (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини” № 01-8/1427 від 18.11.2003).

Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі “Христов проти України” одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа “Брумареску проти Румунії”, п. 61).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин скарги їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що дії приватного виконавця виконавця Таранка Д.В є правомірними, а доводи скарги непідтверджені належними та допустимими доказами в розумінні приписів ГПК України, а тому в задоволенні скарги слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись Законом України “Про виконавче провадження, ст.ст. 234, 341, 342 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

ухвалив:

1. В задоволенні скарги відмовити повністю.

Відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Ухвалу складено та підписано 16.10.2019

Суддя В. М. Дем`як