Постанова № 84940, 15.08.2006, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16тел. 230-31-77 ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Київ "15" серпня 2006 р. 11 год. 30 хв. Справа № 173/9а-06

Господарський суд Київської області в складі судді Євграфової Є.П., при секретарі Коваль Н.В., розглянувши справу

За позовом Іванківського районного центру зайнятості –робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, смт. Іванків

до Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Нове життя”, с. Заруддя, Іванківський район

про стягнення 14150,59 грн.,

за участю представників:

позивача:Калита О.А., доруч. № 168 від 21.06.2006р.,

відповідача:Вакуленко А.М., доруч. б/н від 27.06.2006р.,

обставини справи:

до господарського суду Київської області надійшов адміністративний позов б/н від 24.05.2006 року Іванківського районного центру зайнятості –робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі –Іванківський районний центр зайнятості, Позивач) до Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Нове життя” (далі –СГВК „Нове життя”, Відповідач) про стягнення 14150,59 грн. заборгованості по сплаті страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

В судовому засіданні позивач повністю підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позові.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що позовні вимоги визнає частково, посилаючись на те, що внаслідок стихійного лиха 2002-2003р.р. на площах СГВК „Нове життя” були пошкоджені та загибли: озима пшениця –40 га, озиме жито –40 га, що згідно висновку № 4962/05-4 від 15.05.2003 року Торгово-промислової палати України є форс-мажорними обставинами, а тому відповідач вважає, що відповідно до п. 18.2 ст. 18 Закону України „Про порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетними і державними цільовими фондами” заборгованість в сумі 7447,80 грн. має бути списаною, у зв’язку з чим в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 7447,80 грн. просить відмовити.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, судом встановлено:

Відповідач як суб’єкт підприємницької діяльності відповідно до п. 2 ст. 4 ЗУ „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” є платником страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України (далі Фонд) та зареєстрований в Іванківському районному центрі зайнятості з 13.03.2000 року. Відповідно до вимог ст. 19 ЗУ „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” відповідач зобов’язаний здійснювати відрахування до Фонду страхових внесків у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Однак, відповідач в порушення вимог зазначеного Закону не сплачував до Фонду страхові внески, в результаті чого, за ним утворилась заборгованість по сплаті збору на обов’язкове державне соціальне страхування в сумі 14150,59 грн., що підтверджено розрахунковою відомістю відповідача про нарахування та перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за І- й квартал 2006 року.

Відповідно до п. 2 ст. 35 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” роботодавці є платниками страхових внесків до Фонду і зобов’язані своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески. Згідно з п. 3 ст. 17 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” роботодавці та застраховані особи сплачують страхові внески один раз на місяць в день одержання роботодавцями в установах банків коштів на оплату праці.

          Відповідно до п. 4.2 Інструкції „Про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та їх обліку надходження до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття”, затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.12.2000 року № 339 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2001 року № 30/5221 (далі –Інструкція) страхові внески нараховуються для роботодавців - у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, які включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян.

Пунктом 5.6 вищевказаної Інструкції страхові внески сплачуються один раз на місяць в день одержання роботодавцями в установах банків коштів на оплату праці.

Як вбачається з довідки Іванківського районного центру зайнятості № 102 від 16.05.2006 року заборгованість відповідача по сплаті страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття виникла з 01.04.2001 року.

На час розгляду даної справи заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття в сумі 14150,59 грн., відповідачем не погашена.

Доводи відповідача з приводу того, що заборгованість відповідача перед позивачем за 2001-2003 р.р. повинна бути списана в сумі 7447,80 грн. на підставі п.18.2 ст. 18 Закону України „Про порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетними і державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, суд вважає безпідставними виходячи з наступного.

Відповідно до п. п. 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 Закону України “Пропорядок погашень зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№ 2181-ІІІ від 21.12. 2000 р., підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції.

Під терміном "безнадійний" слід розуміти:

а) податковий борг платника податків, визнаного у встановленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв'язку з недостатністю активів банкрута;

б) податковий борг фізичної особи, яка: визнана у судовому порядку безвісно відсутньою або померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути направлено стягнення згідно із законодавством; померла, у разі недостатності майна, на яке може бути направлено стягнення згідно із законодавством; понад 720 днів перебуває у розшуку;

в) податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений цим Законом;

г) податковий борг юридичних або фізичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин);

д) податковий борг юридичних осіб, визнаних фіктивними відповідно до закону;

е) пені, штрафні та фінансові санкції, нараховані відповідно до законодавства України на суми податкових зобов'язань, що входять до складу заборгованості, встановленої у процесі підтвердження заборгованості згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

За змістом ст. 67 Конституції України розмір податків і зборів, порядок їх сплати встановлюється законом. Таким загальним законом є Закон України "Про систему оподаткування ".

Стаття 1 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.91 р. № 1251-XII встановлює, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Перелік податків і зборів (обов'язкових платежів), наведений у ст.ст. 14, 15 зазначеного Закону, є вичерпним. Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, крім визначених Законом України "Про джерела фінансування дорожнього господарства України", сплаті не підлягають.

Згідно з преамбулою Закону України № 2181, цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 р. № 1533, який набрав чинності з 01.01.2001 р., законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України "Про зайнятість населення" та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Тобто відносини у сфері соціального страхування на випадок безробіття регулюються спеціальним законодавством.

У силу п. 2 розділу 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, з моменту набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (з 01.01.2001 р.) норми Закону України "Про систему оподаткування" у частині, що йому суперечили, не застосовуються. Хоча зміни у Закон України "Про систему оподаткування", якими виключено п. 16 ч. 1 ст. 14 Закону, що відносив до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) і збір на обов'язкове соціальне страхування, були внесені тільки Законом № 429-IV від 16.01.2003 р.

Крім того, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування" від 18.02.97 р. було встановлено, що дія цього Закону поширюється на відповідні правовідносини у сфері соціального страхування щодо зборів на соціальне страхування до прийняття законів України з питань соціального страхування.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України № 2181, податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання. У свою чергу, п. 1.2 ст. 1 Закону визначає податкове зобов'язання як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Страхові внески, зокрема на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, не включені до податків і зборів (обов'язкових платежів), встановлених Законом України "Про систему оподаткування". Закон України № 2181 не може розширювати перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) або поширювати порядок погашення зобов'язань платників податків па платежі, які не включені у систему оподаткування.

Стаття 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлює, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією, і кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України (частини 2, 5 ст. 8 Закону).

Згідно з частинами 2, 3 ст. 2 Закону України "Про систему оподаткування", державні цільові фонди - це фонди, які створені відповідно до законів України і формуються за рахунок визначених законами України податків і зборів (обов'язкових платежів) юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних осіб.

З наведеного вбачається, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття не є державним цільовим фондом, а є цільовим централізованим страховим фондом, кошти якого не включаються до складу Державного бюджету України.

Таким чином, не можна вважати зобов'язання по страхових внесках податковим боргом, на який поширюється дія Закону України № 2181, згідно з його преамбулою.

Включення Законом України № 2181 органів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування у перелік контролюючих органів не змінює статусу внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з чим вони не можуть вважатися податком чи збором у розумінні законів України про оподаткування і не можуть стягуватись в іншому порядку, ніж це передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13.09.2005 р. (в зазначеній справі позивач вимагав від центру зайнятості (відповідача) списати безнадійну заборгованість за 2002 рік, посилаючись на те, що заборгованість виникла внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин)).

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими, у зв’язку з чим з відповідача підлягає стягненню заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття в сумі 14150,59 грн.

Беручи до уваги викладене вище, керуючись ст. ст. 158, 161, 163, 167 та п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Нове життя” (07244, Київська область, Іванківський район, с. Заруддя, код 05286225) на користь Іванківського районного центру зайнятості –робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (07200, Київська область, смт. Іванків, вул. Івана Проскури, 3, код 20621951) 14150,59 грн. заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку: заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України –з дня складання в повному обсязі, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження (ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суддя Є.П. Євграфова