Вирок № 84939273, 15.10.2019, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/6685/14-к

Провадження № 1-кп/645/14/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2019 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Шарка О.П.

суддів - Горпинич О.В., Бондарєвої І.В.,

секретаря судових засідань - Христенко А.В., Ятлової Ю.В.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Михайленка Д.П., Карнаух О.М., Кубаха М.А.

захисника обвинуваченого - адвоката Холодова Л.Ю.

обвинуваченої - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014220000000154 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Вінники Нововодолажського району, Харківської області, громадянки України, українки, вдови, з вищою освітою, пенсіонерки, інваліда другої групи, на момент вчинення кримінального правопорушення працюючу на посаді заступника начальника Індустріальної ОДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, раніше не судимої, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України (в редакції Закону №222-VIІ від 18 квітня 2013 року), -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 з 05.07.2013 року перебувала на посаді заступника начальника Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, мала спеціальне звання радника податкової та митної справи 1 рангу, відповідно до ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» була працівником правоохоронного органу. Відповідно до наказу №345 від 26.02.2014 начальником Індустріальної ОДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області призначена планова виїзна документальна перевірка господарьскої діяльності ФОП ОСОБА_2 за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, контроль за виконанням зазначеного наказу покладено на ОСОБА_1 . В процесі виконання своїх службових обов`язків та покладених функцій контролю проведення планової документальної виїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 , з метою незаконного збагачення шляхом одержання неправомірної вигоди, ОСОБА_1 під час спілкування 25.03.2014 року з ОСОБА_2 повідомила останньому про виявлені порушення під час перевірки його діяльності, які стануть підставою для донарахування податків та

фінансових санкцій у сумі 308 тис. грн. та запропонувала передати їй неправомірну вигоду у сумі 30 000 грн. для зменшення суми донарахувань та фінансових санкцій до 40 000 грн. 27.03.2014 року при повторному спілкуванні ОСОБА_2 з ОСОБА_1 остання повідомила, що за неправомірну вигоду у сумі 25 000 гривень може прийняти рішення про донарахування ФЛП ОСОБА_2 податків та фінансових санкцій у розмірі 25 000 грн. 28.03.2014 року ОСОБА_2 , виконуючи неправомірну вимогу ОСОБА_1 , під час контролю за вчиненням кримінального правопорушення, знаходячись біля будівлі Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області за адресою: м. Харків, проспект Московський, 250-Б,

передав останній неправомірну вигоду у сумі 25 000 грн., які на вимогу ОСОБА_1 поклав у багажник автомобілю КІА «Ріо», д/н НОМЕР_1 . Після одержання неправомірної вигоди протиправні дії ОСОБА_1 були припиненні

працівниками правоохоронного органу.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 не визнала себе у повному обсязі, пояснила суду, що дійсно з 05 липня 2013 року вона працювала на посаді заступника начальника Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, у березні 2014 року до її кабінету прийшов приватний підприємець ОСОБА_2 , якого знає вона приблизно з 2010 року, і повідомив, що в його діяльності є порушення, і як йому себе поводити при податковій перевірці, на що вона повідомила, що їй не відомо про його порушення, однак, пообіцяла зателефонувати інспектору, до цього вона неодноразово консультувала ОСОБА_2 в усній формі. 27 березня 2014 року ОСОБА_2 знаходився у неї в кабінеті протягом 20 -30 хв., оскільки вона звернулася до нього з проханням особистого характеру, а саме з приводу замовлення меблів, оскільки у її сина, як раз був ремонт, просила привезти їй каталог меблів, протягом часу, як вони знаходились в кабінеті, до них неодноразово заходили інспектори. 28 березня 2014 року їй зателефонував ОСОБА_2 і сказав, що під`їхав до інспекції, вона будучи переконаною, що виходить подивитися каталоги меблів і зразки, вийшла до нього, вони розмовляли на різні теми, вони підійшли до її автомобіля, вона відкрила багажник, ОСОБА_2 щось туди поклав, ОСОБА_1 була переконана, що там каталоги, вони відійшли від автомобіля, і в цей час її оточили люди в цивільному, нічого не пояснивши, почали проводити слідчі дії, одразу зробили змиви рук, забрали ключі від автомобіля і телефон, підійшли до автомобіля, почали її огляд, не дивлячись на те, що їй автомобіль не належить. Вона неодноразово наголошувала, що їй потрібен адвокат, на що слідчий не реагував, лише після приїзду адвоката, їй викликали швидку, яка доставила її до лікарні.

Не дивлячись на не визнання вини обвинуваченою, її вина у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними по справі доказами в їх сукупності, зокрема, показами свідків, допитаних в судовому засіданні:

Так, допитаний в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_2 пояснив суду, що він, будучи зареєстрованим, як приватний підприємець, по роду своєї діяльності, спілкувався з заступником Індустріальної ОДПІ ОСОБА_1 . У зв`язку з проведенням перевірки його підприємства, в процесі якого були виявлені порушення, він зателефонував ОСОБА_1 , яка повідомила, що за мінімізацію розміру штрафних санкцій нарахованих за перевіркою, йому необхідно передати їй 25000 гривень, які на її вимогу, 28 березня 2014 року, поклав в багажник її автомобіля «КІА Ріо», після чого її злочинна діяльність була зупинена працівниками поліції.

Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_3 пояснив, що з 2010 року він працює в органах податкової служби, в його обов`язки, зокрема, проведення контрольно - перевірочної роботи фізичних осіб, у 2014 році ним та його співробітниками проводилась перевірка підприємницької діяльності ПП «ОСОБА_2», в ході якої були виявлені порушення, зокрема, заниження податкових накладних, йому було нараховано суми.

Аналогічні поясненнями надали свідок ОСОБА_4 , яка у 2014 року працювала на посаді заступника начальника відділу контрольно - перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Індустіральної МДПІ м.Харкова, а також свідок ОСОБА_5 , яка на момент вчинення кримінального правопорушення працювала на посаді Начальника відділу контрольно - перевірочної роботи доходів і зборів фізичних осіб управління оподаткування доходів і зборів фізичних осіб Індустріальної ОДПІ м.Харкова.

Також у судовому засіданні допитані колишні співробітники обвинуваченої - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які дали аналогічні пояснення.

Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_9 , який є сином ОСОБА_1 , пояснив суду, що автомобіль «КІА РІО», державний номерний знак « НОМЕР_1 » належить його бабусі ОСОБА_10 , однак, знаходиться у її користуванні, 28 березня 2014 року, близько 15 год. 00 хв., він приїхав до Індустріальної ДПІ, де працює його мати ОСОБА_1 , залишив їй ключі від автомобіля, а сам направився у справах, через деякий час йому зателефонували та повідомили, що у матері на роботі неприємності. Коли він підійшов до приміщення Індустріальної ДПІ, побачив, що біля його автомобіля відбуваються якісь дії, він одразу повідомим невідомим чоловікам, що це його автомобіль, однак, на його зауваження ніхто не відреагував, після чого матері стало погано і її забрала швидка.

Допитані у судовому засіданні у якості свідків поняті ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 . кожен окремо пояснили, що у їх присутності проводилися слідчі дії у відношенні ОСОБА_1 та вони підписували відповідні процесуальні документи, підтримують зазначені в процесуальних документах обставини.

Допитані у судовому засіданні у якості свідків оперуповноважені ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , слідчі ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 . кожен окремо пояснили суду, що надійшла інформація від ОСОБА_2 про неправомірні дії у відношенні нього зі сторони ОСОБА_1 , відповідно вимог закону ними проводились всі необхідні, оперативно - розшукові та слідчі дії, які були відповідно задукоментовані, протоколи проведення НСРД.

Допитана у судовому засіданні експерт ОСОБА_23 . пояснила суду, що нею проводилась експертиза по дослідженню речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин від 8 травня 2014 року, їй на дослідження було надано два ватних тампона та контрольний пакет, їх цілісність не була пошкоджена. Експертиза виконана нею відповідно вимог діючого законодавства.

Також в судовому засіданні були досліджені наступні письмові докази.

Витяг з кримінального провадження № 42014220000000154 від 26.03.2014 року (а.п.1-2).

Заява ОСОБА_2 про прийняття заходів до заступника начальника Індуастріальної МДПІ м.Харкова ОСОБА_1 , яка примушує ОСОБА_2 передати неправомірну вигоду у розмірі 30000 гривень, за невжиття заходів реагування на виявлені порушення під час проведення планової податкової перевірки ПП ОСОБА_2 та мінімізацію розміру штрафних санкцій за виявлені порушення (а.п. 10-11);

Рапорт старшого оперуповноваженого другого відділу ГВ «К» Управління СБ України в Харківській області ОСОБА_24 . (а.п.14)

Ухвала Апеляційного суду Харківської області від 27.03.2014 року про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, а саме: зняття інформації транспортних телекомунікаційних мереж, аудіо - відео контроль, візуального спостереження відносно ОСОБА_1 строком на два місяці. (а.с. 128 - 129)

Постанова слідчого в особливо важливих справах прокуратури Харківської області ОСОБА_21. від 27 березня 2014 року про проведення негласних слідчих негласних (розшукових) дій. (а.п.22-23)

Протокол огляду, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових купюр від 28 березня 2014 року, з якого вбачається, що старшим оперуповноваженим 1 сектору 2 відділу ГВ БКОЗ УСБУ в Харківській області ОСОБА_19.за дорученням слідчого в особливо важливих справах прокуратури Харківської області ОСОБА_21., в присутності двох осіб здійснено огляд грошових купюр - української гривні номіналом 200 гривень в кількості 95 купюр, 500 гривень в кількості 12 купюр на загальну суму 25000 гривень. (а.п. 25 - 26).

Ксерокопії купюр, на яких поставлені підписи понятих. (а.п. 27 - 55).

Протокол про результати контролю за вчинення злочину від 28 березня 2014 року, в якому зазначено, що ОСОБА_2 зайшов до подвір`я Індустріальної ОДПІ м.Харкова, яка розташована за адресою: м.Харків, пр-т Московський, 250Б, зателефонував ОСОБА_1 на мобільний телефон, повідомив, що він знаходиться біля входу в адміністративну будівлю, вийшовши на вулицю, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 направились до автомобіля марки «КІА», червоного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , де ОСОБА_1 ключами від зазначеного автомобіля відкрила його та власноруч підняла кришку багажника та повідомила останнього покласти неправомірну грошову винагороду в багажник зазначеного автомобіля, після чого закрила його та направилась разом до входу в інспекцію. Близько 16 год. 00 хв., 28.03.2014 року ОСОБА_2 вийшов з подвір`я інспекції та повідомив, що грошові кошти у розмірі 25000 гривень залишив за вказівкою ОСОБА_1 у багажнику вищезазначеного автомобіля (а.п. 54 - 59)

Протокол огляду місця події від 28 березня 2014 року, з якого вбачається, що слідчим в особливо важливих справах прокуратури Харківської області ОСОБА_21., в присутності двох понятих, а також двох о/у , проведено огляд автомобіля «КІА РІА», державний номерний знак НОМЕР_1 , в багажнику якого виявлені грошові кошти у пачці, перев`язаній резинкою, у вказаній пачці виявлені 25000 гривень, купюрами 500 гривень - 12 шт, купюрами 200 грн. - 95 шт. Під час огляду вилучено: зразок вати зі спиртовою рідиною, змиви з поверхні лівої та правої рук ОСОБА_1 , ключі від автомобіля «КІА», державний номерний знак НОМЕР_1 , грошові кошти у сумі 25000 гривень, посвідчення водія на ім`я ОСОБА_1 , технічний паспорт на зазначений автомобіль, технічний талон (а.п. 60-64).

Протокол за результатами проведення негласного розшукового заходу за досудовим розслідуванням№ 42014220000000154, в якому міститься роздруківка діалогу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.п. 258 - 260).

Повідомлення начальника Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 28 березня 2014 року, про те, що ОСОБА_1 , 28.03.2014 року знаходилася на роботі і виконувала свої функціональні обов`язки (а.п. 75 ).

Копія наказу Міністерства доходів і зборів України від 5 липня 2013 року за №1799-о, яким призначено в порядку переведення ОСОБА_1 на посаду заступника начальника Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (а.п.85).

Копія присяги держслужбовця ОСОБА_1. від 17 травня 1994 року. (а.п. 86)

Протокол огляду місця події від 28 березня 2014 року кабінету №15 відділу контрольно - перевірочної роботи Індустріальної ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області, за адресою: м.Харків, Московський пр-т, 250Б, в ході якого виявлено та вилучено документи щодо перевірки ПП ОСОБА_2 (а.п. 88-91).

Документи щодо перевірки ПП ОСОБА_2 (а.п. 92- 139)

Повідомлення про підозру від 29 березня 2014 року (а.п. 150-151).

Ухвала слідчого судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 30 березня 2014 про обрання у відношенні ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 97440 гривень (а.п.162 - 164)

Акт перевірки від 8 квітня 2014 року 904/20-36-17-02-11/2366418557 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 » (а.п. 207 - 233).

Положення про індустріальну об`єднану державну податкову інспекцію м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (а.п. 316 - 328).

Регламент Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (а.п. 339 - 377).

Положення Про управління доходів і зборів з фізичних осіб Індустріальної ОДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області (а.п.378 - 397).

Повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 30 липня 2014 року (а.п.288-290).

Також у ході судового розгляду були оглянуті речові докази у справі:

Змиви з поверхні правої та лівої руки ОСОБА_1 на ватних тампонах, зразок вати, зразок речовини.

Оглянуті та прослухані записи, які містяться на носіях: флеш карті формату micro SD 2Gb №267, micro SD 2Gb №268, micro SD 2Gb №269, Transcent micro SD 2Gb №270, аудіокасета Maxell №271, оптичний диск TDK CD-RW №272.

З досліджених судом, у порядку § 3 Глави 28 КПК України, у судовому засіданні, висновків експертів, тобто докладних описів проведених експертом досліджень та зроблених за їх результатами висновків, судовим слідством встановлено наступне.

Висновок судової експертизи по дослідженню речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин №4475 від 8 травня 2014 року, з якого вбачається, що на поверхні ватних тампонів зі змивами з правої та лівої рук ОСОБА_1 на поверхні аркуша паперу є нашарування спеціальної хімічної речовини. Нашарування спеціальної хімічної речовини. Нашарування спеціальної хімічної речовини, які виявлені на поверхні ватних тампонів зі змивами з лівої та правої рук ОСОБА_1 поверхні грошових коштів у сумі 25000 грн. мають спільну родову належність як між собою, так і зі зразком спеціальної хімічної речовини, наданої на дослідження на аркуші паперу. (а.п. 172 - 175)

Висновок судової технічної експертизи документів №4470 від 13 червня 2014 року по дослідженню речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин №4475 від 8 травня 2014 року, з якого вбачається, що надані на дослідження дев`яносто п`ять банкнот номіналом 200 гривень, дванадцять банкнот номіналом 500 гривень за способом виготовлення і засобами захисту відповідають банкнотам, що випускаються в обіг Національним банком України (а.п. 179 - 184).

Зазначені висновки колегія суддів визнає належними і допустимими доказами, оскільки останні відповідають вимогам КПК України, а безпосередньо порушень вимог ст.ст. 87, 101-102 КПК України, судом не встановлено та сторонами не доведено.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку учасників кримінального провадження, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

Ст.91 КПК України визначає обставини які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. зокрема: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Доказування полягає у збирання перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Досліджені і перевірені судом докази у справі, якими обґрунтовується винуватість ОСОБА_1 у вчиненому є узгодженими, співпадають між собою та сумніву у своїй належності та допустимості у суду не викликають.

Відповідно до ст. 86 КПК України доказ є допустимим, якщо він отриманий в порядку, передбаченому цим Кодексом. Статтею 87 КПК України визначений вичерпний перелік підстав, за яких доказ може бути визнаний недопустимим. Достовірність та об`єктивність вищенаведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, у зв`язку з чим суд вважає можливим прийняти вказані докази. У відповідності до вимог ст.ст.85, 86 КПК України, суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.

Згідно ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та допустимих відомостях, визнаних доказами, або відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним (справа Дж. Мюрей проти Сполученого Королівства).

Так, відповідно до п.п.2, 6 постанови Пленуму Верховного суду України (далі ВСУ) «Про судову практику у справах про хабарництво» № 5 від 26.04.2002 року, відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу. Давання хабара полягає в передачі службовій особі майна, права на майно або вчиненні на її користь дій майнового характеру за виконання чи невиконання дії, яку та повинна була або могла виконати з використанням службового становища чи наданої їй влади.

Відповідно до постанови судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 05.09.2013 року, кваліфікація діяння за ознаками одержання хабара (основний склад злочину, передбачений статтею 368 КК) завжди потребує встановлення спеціального суб`єкта злочину службової особи, визначення якої дається у примітці до статті 364 КК, предмета злочину будь-якої матеріальної вигоди, способу одержання хабара, який може бути будь-яким, причинного зв`язку між незаконною винагородою та згодою службової особи використати свої службові повноваження чи становище, залежності між оплаченим хабарем результатом та спроможністю і/або реальним застосуванням або ж незастосуванням службових повноважень чи можливостей суб`єкта злочину.

Згідно п. 1 примітки до ст. 364 КК України, службовими особами у статтях 364, 368, 368-2, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Згідно посадової інструкції ОСОБА_1 , в процесі виконання своїх службових обов`язків, мала відповідні службові повноваження, на неї були покладені функції контролю проведення планової документальної виїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 .

З урахуванням викладеного, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, дотримуючись принципу змагальності сторін та свободі в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження Тому, позицію обвинуваченої суд розцінює як спосіб захисту та намагання пом`якшити відповідальність за вчинене.

Незважаючи на те, що обвинувачена намагалась приховати свою протиправну діяльність, були отримані беззаперечні докази, що підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.368 КК України і які безпосередньо були дослідженні під час розгляду обвинувального акту судом.

Стосовно доказів, наданих стороною обвинувачення на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, стороною захисту було подано клопотання про визнання їх недопустимими, однак вказані клопотання, на думку суду, заявлені необґрунтовано і задоволенню не підлягають. Свідчення допитаних судом свідків обвинувачення є послідовними, повними, такими, що відповідають матеріалам кримінального провадження, доводам, викладеним у заяві ОСОБА_25 та іншим доказам, зібраним у провадженні, та підтверджуються письмовими додатками.

Суд вважає неслушними і не приймає до уваги доводи захисту щодо визнання недопустимими ряду доказів, а саме: протокол огляду місця події - кабінету №15 відділу контрольно - перевірочної роботи Індустріальної МДПІ Міндоходів у Харківській області, за адресою: м.Харків, Московський пр-т, 250Б від 28.03.2014 року, складений старшим слідчим ОСОБА_20 рапорт на ім`я заступника начальника Управління начальника ГВ БКОЗ УСБУ Коломієць В.П. від ст. о/у 2 відділу ГВ БКОЗ у харківській області капітана ОСОБА_19 від 26.03.2016 року, протокол огляду місця події від 28 квітня 2014 року на території біля входу до будівлі Індустріальної МДПі м.Харкова, висновок судової експертизи по дослідженню речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин №4475 від 8 травня 2014 року, визнати недопустимими докази: грошові купюри 12 шт номіналом 500 грн. та 95 шт. номіналом 200 грн., зразок вати та спиртової рідини, змив з поверхні лівої руки ОСОБА_1 , змив з поверхні лівої руки ОСОБА_1 , змив з поверхні правої руки ОСОБА_1 , повідомлення про підозру від 29 березня 2014 року за підписом ОСОБА_20 , протокол від 28 квітня 2014 року за результатами проведення негласного розшукового заходу за досудовим розслідуванням, складений оперуповноваженим ОСОБА_19., визнати недопустимим доказом постанову про проведення негласних слідчих (обшукових) дій у порядку ст. 40 КПК України від 27 березня 2014 року, протокол огляду, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових купюр від 28 березня 2014 року, протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 28 березня 2014 року, протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 26 березня 2014 року, протокол допиту ОСОБА_26 , як свідка від 26 березня 2014 року, постанову про проведення контролю за вчиненням слідчого експерименту від 27 березня 2014 року за підписом ОСОБА_27 , копію ухвали заступника голови апеляційного суду Харківської області слідчого судді Колтунової А.І., витяг з ЄРДР, протокол огляду помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів, протокол про результати контролю за вчинення злочину від 28 березня 2014 року, протокол про результати контролю від 28 березня 2014 року, протокол огляду місця події від 28 березня 2014 року, та вилучені додатки до нього, оскільки захист вважає, що всі зазначені докази зібрані з грубим порушенням діючого законодавства, є неналежними та недопустимими.

Проте, оцінюючи вищезазначені докази, суд приходить до висновку, що всі вони належні, оскільки підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки отримані в порядку, встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.

Всі ці докази в своїй сукупності та взаємозв`язку не містять суперечностей, доповнюють один одного і дають можливість суду прийти до однозначного висновку про те, що вина ОСОБА_1 в одержанні неправомірної вигоди знайшла своє підтвердження при викладених у вироку обставинах.

Так, згідно роз`яснень, що містяться у п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26.04.2002 року «Про судову практику у справах про хабарництво» зазначено, що вимаганням визнається вимога надання, передачі неправомірної вигоди з погрозою вчинення дій або бездіяльності з використанням свого службового становища стосовно особи, яка надає, передає неправомірну вигоду, або умисне створення особою, яка виконує управлінські функції в юридичній особі приватного права, умов, за яких особа вимушена надати, передати неправомірну вигоду, з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів. Проте, оцінюючи вищезазначені докази, суд приходить до висновку, що всі вони належні, оскільки підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки отримані в порядку, встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження. Всі ці докази в своїй сукупності та взаємозв`язку не містять суперечностей, доповнюють один одного і дають можливість суду прийти до однозначного висновку про те, що вина ОСОБА_1 в одержанні неправомірної вигоди знайшла своє підтвердження при викладених у вироці обставинах.

Протоколи за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії. проведених оперативним підрозділом, складені та розсекречені у відповідності до як вимог Закону України «Про оперативно - розшукову діяльність», так і КПК України

Як вбачається з положень ч.2 ст. 99 КПК України матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп осіб, зібрані оперативними підрозділами з дотримання вимог Закону України «Про оперативно - розшукову діяльність», за умови відповідності вимогам цієї статті є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази.

За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 368 КК України.

Таким чином, дії обвинуваченої ОСОБА_1 суд кваліфікує в межах пред`явленого обвинувачення за ст. 368 ч.4 КК України (в редакції Закону №222-VII від 18.04.2013 року) тобто одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь - якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Обставин, які обтяжують чи пом`якшують покарання ОСОБА_1 згідно ст.ст. 66, 67 КК України судом не встановлено.

Суд приймає до уваги рішення Європейського Суду у справі „Скоппола проти Італії" від 17.09.2009 року (заява № 10249/03), в якому зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

У справі "Ізмайлов проти Росії" (п. 38 рішення від 16.10.2008 року) Європейський Суд встановив, що "для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити "особистий і надмірний тягар для особи".

Вивченням в ході судового розгляду даних особи обвинуваченої встановлено, що вона раніше не засуджена (довідка управління інформаційно - аналітичного забезпечення ОСК ГУНП в Харківській області, як вбачається з повідомлення КЗОЗ «Обласний наркологічний диспансер», на обліку в наркологічному диспансері не перебуває, як вбачається з повідомлення КЗОЗ «Харківський міський психоневрологічний диспансер №3» на обліку в наркологічному диспансері не перебуває, пенсіонерка, інвалід другої групи, вдова.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченій ОСОБА_1 , суд керується вимогами ст. 65 КК України, а саме: враховується ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, яке у відповідності до ст. 12 КК України є тяжким, особу винної, а також, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженої, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 та запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень, призначити покарання у виді позбавлення волі на певний строк, що відповідає санкції статті, яка передбачає відповідальність за вчинене, призначивши обов`язкове додаткове покарання у виді позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням владних повноважень та функцій держави на строк два роки з конфіскацією майна, яка є її особистою власністю.

Також у відповідності до ст. 54 КК України суд вважає позбавити ОСОБА_1 спеціального звання радника податкової та митної справи першого ранку.

Призначення такого покарання відповідає принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.

У рішенні від 09 червня 2005 року у справі «Бакланов проти Росії» та в рішенні від 24 березня 2005 року «Фрізен проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи, вказав Європейський суд у рішенні від 16 жовтня 2008 року у справі «Ізмайлов проти Росії».

Питання про процесуальні витрати суд вирішує у відповідності до ч. 2 ст. 124 КПК України, а саме витрати за проведення експертиз у справі суд стягує з ОСОБА_1 на користь держави в особі експертних установ, які їх виконували.

Питання про речові докази суд вирішує у відповідності до ч.9 ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 373, 374, 395 КПК України суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 368 КК України (в редакції Закону №222-VIІ від 18 квітня 2013 року), та призначити покарання у виді шести років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням владних повноважень та функцій держави на строк два роки з конфіскацією майна, яка є її особистою власністю.

Позбавити ОСОБА_1 спеціального звання радника податкової та митної справи першого ранку.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набранням вироком законної сили та направлення її для подальшого відбуття покарання залишити раніше обраний у виді застави.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса процесуальні витрати: вартість проведення судової експертизи по дослідженню речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин №4475 від 8 травня 2014 року у розмірі 2214 грн. (дві тисячі двісті чотирнадцять гривень), вартість технічної експертизи документів від 13 червня 2014 року у розмірі 1180 грн. (тисяча сто вісімдесят гривень).

Речові докази - грошові кошти у розмірі 25000 гривень, які знаходяться на відповідальному зберіганні в філії ПАТ «Укрсоцбанк», після набрання вироком законної сили - повернути фінансовому відділу УСБУ в Харківській області.

Речові докази - флеш карті формату micro SD 2Gb №267, micro SD 2Gb №268, micro SD 2Gb №269, Transcent micro SD 2Gb №270, аудіокасета Maxell №271, оптичний диск TDK CD-RW №272, змиви з поверхні правої та лівої руки ОСОБА_1 на ватних тампонах, зразок вати, зразок речовини, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження після набрання вироком законної сили - залишити там зберігати.

Речові докази - посвідчення водія на ім`я ОСОБА_1 , техпаспорт на автомобіль «KIA RIA» з правом користування ОСОБА_1 , які знаходяться на відповідальному зберіганні у ОСОБА_1 після набрання вироком законної сили - повернути законному власнику.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення, засудженим, який перебуває під вартою, протягом 30 днів з дня вручення копію вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок який набрав законної сили є обов`язковим для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для всіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до приписів ч.6 ст. 376 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.

Роз`яснити сторонам кримінального провадження право подати клопотання про помилування, право ознайомитися з журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Роз`яснити, що учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий суддя:

Судді: