Рішення № 84934794, 04.10.2019, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/9201/19

Провадження № 2/686/3114/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2019

4 жовтня 2019 року м.Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючої-судді: Чевилюк З.А.

за участі секретаря: Перун А.М.

представника позивача ОСОБА_1

представників відповідача Нагнибіди ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення боргу з ОСОБА_5 у розмірі 21 000 доларів США. Зобов`язання щодо повернення грошових коштів виникли з договору позики, що укладений 1 вересня 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що підтверджується розпискою. За умовами договору відповідач позичив грошові кошти в розмірі 21 000 доларів США. Строк надання позики 11 місяців з моменту реальної передачі всієї суми. Відповідач зобов`язання не виконав у встановлений строк, що стало підставою для звернення до суду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задоволити. Позовні вимоги уточнено. Просила стягнути основну суму боргу 21 000 доларів США, відсотки за користування з 01.08.2018 року по 01.04.2019 року в розмірі 68 466 грн., 3% річних за період з 01.08.2018 року по 01.04.2019 року 11460 грн. Відповідач на судовий розгляд не з`явився, проте направив уповноважених представників, які позов визнали частково в сумі 5000 доларів США. Зауважили, що між сторонами фактично виникли відносини з купівлі-продажу бурової установки, залишок боргу по якій 5000 доларів. За придбане обладнання здійснено частковий розрахунок.

Вислухавши пояснення, перевіривши матеріали справи, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України (частина перша стаття 192 ЦК України).

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України).

Такими випадками є стаття 193, частина четверта статті 654 ЦК України, Закон України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93, Закон України від 23 вересня 1994 року № 185/94 ВР «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.(Постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року, справа№373/2054/16-ц.)

Статтею 1050 ЦК України встановлено, що у разі, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено договірні відносини щодо позики 21 000 доларів США відповідно до договору безпроцентної позики від 1 вересня 2017 року, що підписаний ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Факт отримання грошових коштів підтверджується розпискою позичальника від 1.09.2017 року.

Дотримана сторонами письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Будь-яких доказів на підтвердження існування між сторонами договірних відносин іншого характеру, як от щодо купівлі-продажу бурової установки, здійснення часткової оплати обладнання, суду не представлено.

Аргументи представників відповідача щодо фіктивності укладеного договору позики не знайшли підтвердження в судовому засіданні. Існування між сторонами відносин щодо купівлі-продажу бурової установки та проведення часткового розрахунку за неї не підтверджено належними та допустимими доказами.

Зобов`язання за позикою залишились невиконаними. Підстави для нарахування відсотків відсутні, оскільки за письмово оформленою домовленістю позика представлена на безпроцентній основі, без визначення відсоткової ставки.

Розрахунок позивача щодо нарахування трьох відсотків річних за період прострочення з 01.08.2018 року по 01.04.2019 року(244 дні)=3%х571410х244)\365=11460 грн. відповідає законодавству та обставинам справи, беручи до уваги курс НБУ долара США станом на 1.04.2019 року.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про підставність заявленого позову та можливість його часткового задоволення.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача в порядку передбаченому ст.141 ЦПК, пропорційно сумі задоволених вимог. Зважаючи на відстрочку сплати судового збору, враховуючи внесену позивачем суму судового збору, беручи до уваги часткове задоволення позову, позивач має сплатити недоплачений обсяг судових витрат.

Керуючись ст. ст. 19, 42,43,48, 51, 81, 82,141, 263,280-282, 354 ЦПК , ст. ст.15,16,192, 526, 533,1046,1047,1049 ЦК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ) грошові кошти в розмірі 21 000 доларів США, що в еквіваленті на дату винесення рішення складає за курсом НБУ 24,877 грн. за 1 долар США - 522 417 грн., та три відсотки річних 11 460 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 судовий збір в дохід держави 3523,43 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 5338,77грн.

В задоволені інших позовних вимог щодо стягнення відсотків в розмірі 68 466 грн. відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Хмельницький міськрайонний суд.

Позивач: ОСОБА_4 , АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_5 , АДРЕСА_1 .

Повний текст виготовлено 7 жовтня 2019 року.

Суддя Хмельницького міськрайонного суду З.А.Чевилюк