Ухвала суду № 84930569, 11.10.2019, Сихівський районний суд м. Львова

Справа №464/7137/15-ц

8/464/11/19

У Х В А Л А

07.10.2019 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова

суддя Тімченко О.В.

справа № 464/7137/15-ц

учасники справи:

заявник (відповідач) ОСОБА_1

позивач ПАТ «Ідея Банк»

відповідач ОСОБА_2

вимоги: перегляд судового рішення за виключними обставинами

Обставини справи

ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про перегляд рішення Сихівського районного суду м.Львова від 09 листопада 2015 року по справі №464/7137/15-ц за виключними обставинами.

Ухвалою судді від 21 червня 2019 року подану заяву залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 08 липня 2019 року поновлено заявнику строк на подання заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено судове засідання на 08 серпня 2019 року.

У судовому засіданні заявник заяву про перегляд судового рішення від 09.11.15. підтримала та просила скасувати відповідне рішення за виключною обставиною – прийняття 04.12.18. Конституційним судом України рішення, яким визнав неконституційною норму Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010. № 2453-У1 у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015. № 192-УШ, та 15.05.19. визнав неконституційними деякі положення Закону України «Про виконавче провадження» № 1404 від 02.06.2016., забезпечивши реалізацію права на судовий захист та доступ до виконання судових рішень виконавчою службою. Зазначила, що рівень винагороди та доступ до правосуддя усіх категорій населення на усіх стадіях судового процессу забезпечує захист судової влади при прийнятті рішень від тиску; існування обставини, яка нівелює сутність права особи на судовий захист, також доводить факт допущення судами помилок, оскільки особа не має фінансової спроможності захистити себе, а суд не може встановити всіх обставин справи.

Позивач АТ (ПАТ) «Ідея Банк» подану заяву заперечив, надіславши письмові пояснення, у судове засідання його представник не з*явився, незважаючи на належне поідомлення про час та місце розгляду справи, що не є перешкодою для розгляду заяви. У письмових поясненнях просив відмовити у задоволенні заяви з підстав, що наведена заявником обставина не є підставою для перегляду судового рішення у зв*язку із виключиними обставинами і не могла бути застосована (не застосована) судом при вирішенні справи.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з*явився, хоча належним чином повідомлявся про розгляд справи, що не є перешкодою для розгляду справи.

Мотиви та висновки суду

Відповідно до ч.1 ст.423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Так у цивільній справі № 464/7137/15-ц за позовом ПАТ «Ідея Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором Сихівським районним судом м.Львова 09 листопада 2015 року ухвалено рішення, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі: стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 10.02.2014 року в розмірі 78543,22 грн.; стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 10.02.2014 року в ромірі 50 грн.

Вказане рішення суду було двічі одержано відповідачем ОСОБА_1 відповідно до наявних у матеріалах справи документів: 16.11.15. – розписки про отримання документів (а.с.51) та 12.12.15. – рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.53).

У зв*язку із набранням судовим рішенням від 09.11.15. законної сили представнику позивача 03 лютого 2016 року було видано виконавчі листи, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою.

Згідно з ч.3 тієї ж норми Закону підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є:

1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено судове рішення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 424 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини третьої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення відповідного рішення Конституційного Суду України.

18 червня 2019 року заявник (відповідач) ОСОБА_1 звернулась до Сихівського районного суду м.Львова із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами.

Ухвалою суду від 08.07.19., з урахуванням усунутих недоліків, провадження за заявою ОСОБА_1 строк на подання такої був поновлений, а провадження – відкрите.

Підставами для перегляду рішення Сихівського районного суду м,Львова від 09.11.15. у зв`язку з виключними обставинами заявник вважає прийняття Конституційним Судом України рішень: 04.12.18. - яким визнав неконституційною норму Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII; 15.05.19. - яким визнав неконституційними деякі положення Закону України «Про виконавче провадження» № 1404 від 02.06.2016., забезпечивши реалізацію права на судовий захист та доступ до виконання судових рішень виконавчою службою.

На думку заявника ці рішення не були враховані при вирішенні справи, а рівень винагороди та доступ до правосуддя усіх категорій населення на усіх стадіях судового процесу забезпечує захист судової влади при прийнятті рішень від тиску; існування обставини, яка нівелює сутність права особи на судовий захист, також доводить факт допущення судами помилок, оскільки особа не має фінансової спроможності захистити себе, а суд не може встановити всіх обставин справи.

Так, рішенням Конституційного Суду України від 04.12.18. визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч.3 ст.133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII. Це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: "Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат"; визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч.10 ст.133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, за яким "суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу", для цілей застосування окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII зі змінами, а саме: ч.1 ст.55 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами та з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про його відрядження до іншого суду; ч.8 ст.56, ч.1, 2 ст.89 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з обов`язковим проходженням підготовки у Національній школі суддів України для підтримання кваліфікації; ч.3 ст.82, ч.6, 7 ст.147 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді.

Рішенням же Конституційного Суду України від 15.05.19. визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини другої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404?VIII зі змінами, де, проаналізувавши положення частини другої статті 26 Закону, звертає увагу, що відповідно до положень Закону початок примусового виконання органом державної виконавчої служби судового рішення немайнового характеру, боржником за яким є державний орган, пов`язаний з необхідністю сплати стягувачем авансового внеску у розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати, якщо стягувач не звільняється від сплати цього внеску у випадках, визначених Законом. Внаслідок несплати обов`язкового авансового внеску стягувачем примусове виконання судового рішення, ухваленого на його користь, не розпочнеться, тобто сплата авансового внеску є необхідною умовою початку примусового виконання судового рішення; наголошує, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв`язку із внесенням Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 2 червня 2016 року № 1401–VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, статтею 1291, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; вважає, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом; гарантування на конституційному рівні права кожного на судовий захист та забезпечення державою виконання судового рішення відсутність у стягувача як особи, на користь якої ухвалене судове рішення, фінансової можливості сплатити авансовий внесок не повинна перешкоджати реалізації його права на виконання судового рішення, особливо коли боржником за цим рішенням є державний орган, - у чинному правовому регулюванні має бути встановлений такий порядок сплати авансового внеску особою, на користь якої ухвалене судове рішення, який забезпечив би в усіх випадках і за будь-яких умов повне й своєчасне виконання такого рішення та його обов`язковість; наголошує, що держава має позитивний обов`язок забезпечувати виконання судового рішення, проте визначеним положеннями частини другої статті 26 Закону правовим регулюванням щодо обов`язкового авансування початку примусового виконання судового рішення особою, на користь якої ухвалене це рішення, такий обов`язок держави перекладено на вказану особу, що нівелює сутність її конституційного права на судовий захист та суперечить положенням статей 3, 8, частин першої, другої статті 55, частин першої, другої статті 1291 Конституції України.

Рішення, яке просить переглянути заявник саме за виключними обставинами, було ухвалене Сихівським районним судом м.Львова 09 листопада 2015 року, а Конституційним Судом України – 04 грудня 2018 року та 15 травня 2019 року, тобто через відповідно три та чотири роки.

Аналізуючи подану заяву та докази, на які покликається ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що рішення Конституційного Суду України від 04.12.18. та 15.05.19., як підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового відповідно до п.1 ч.3 ст.423 ЦПК України, не могли бути застосовані судом при вирішенні справи, та не мають відношення до даної цивільної справи (ні до предмету, ні до підстав позову, ні до правовідносин).

Відтак слід відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Сихівського районного суду м.Львова від 09 листопада 2015 року у справі № 464/7137/15-ц за виключними обставинами та залишити рішення Сихівського районного суду м.Львова від 09 листопада 2015 року в силі.

Керуючись ст.ст.260, 261 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд рішення Сихівського районного суду м.Львова від 09 листопада 2015 року у справі № 464/7137/15-ц за виключними обставинами.

Залишити рішення Сихівського районного суду м.Львова від 09 листопада 2015 року у справі № 464/7137/15-ц в силі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1178,90 грн.

Ухвала може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 15 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст.354 ЦПК України). Апеляційна скарга подається з урахуванням Перехідних положень ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення – 07.10.19.

Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Позивач АТ (ПАТ) «Ідея Банк», код ЄДРПОУ 19390819, м.Львів, вул.Валова,11.

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .

Повний текст ухвали складено 11 жовтня 2019 року.

Суддя О.В.Тімченко