Рішення № 84926222, 15.10.2019, Зміївський районний суд Харківської області

Справа № 621/1828/19

Провадження № 2/621/883/19

РІШЕННЯ

іменем України

15 жовтня 2019 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

у складі: головуючого судді - Вельможної І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Акулової А.М.,

розглянувши за відсутністю сторін у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 3-тя особа: орган опіки та піклування Зміївської районної державної адміністрації Харківської області, про усунення перешкод у праві користування та розпорядження майном шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

в с т а н о в и в:

08.07.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, а 13.09.2019 року з уточненим позовом, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, в якому просив: усунути перешкоди у праві користування та розпорядження майном, визнавши відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що він є власником цілого житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаному будинку позивач зареєстрований та проживає з 2001 року і по даний час. Окрім нього в зазначеному будинку був зареєстрований та проживав його рідний син - ОСОБА_2 , який 01.06.2004 року одружився та створив свою сім`ю. Членами його сім`ї стали ОСОБА_3 - дружина, та дочка ОСОБА_4 , які також були зареєстровані та стали проживати в належному ОСОБА_1 будинку. У 2008 році син завершив будівництво свого будинку та разом з дружиною та дочкою переїхав на постійне проживання до свого житла. З 2008 року по 2012 рік відповідачі проживали у власному будинку, однак залишалися бути зареєстрованими в будинку позивача. В подальшому шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано, вони стали мешкати окремо, проте, так і залишаються бути зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_1 , що порушує права позивача.

Зазначені обставини стали підставою для звернення з цим позовом до суду.

Ухвалою судді Зміївського районного суду Харківської області від 15.07.2019 року провадження у зазначеній справі відкрито.

06.08.2019 року від відповідача ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах особисто та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 , надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що позовні вимоги вона не визнає у повному обсязі.

ОСОБА_3 вказала, що зняття з реєстраційного обліку її дитини-інваліда ОСОБА_4 є порушенням прав останньої і може бути здійснене виключно за рахунок надання дитині іншого місця реєстрації, яке, в тому числі, повинен забезпечити і батько дитини, відповідач у справі - ОСОБА_2

Вона у власності не має житла, тому зареєструватися їй та неповнолітній доньці немає де.

Позивач ОСОБА_1 подав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених в уточненій позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах особисто та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 , у відзиві просила розглянути справу за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 , який належним чином повідомлявся рекомендованими листами, направленими йому на адресу фактичного місця проживання, не повідомив про причини неявки в судове засідання, заяв по суті справи чи з процесуальних питань не подавав.

Представник третьої особи: орган опіки та піклування Зміївської районної державної адміністрації Харківської області, в судове засідання не з`явився.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши доводи позовної заяви, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Відповідно до частин 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до статей 76-81 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Спірним є право користування житловим приміщенням у виді житлового будинку АДРЕСА_1 , власником якого на підставі договору дарування, посвідченого 08.12.2001 року державним нотаріусом Зміївської ДНК Калашник Т.В., реєстр/№1-2748, є ОСОБА_1 . (а. с. 7).

З довідки Лиманської сільської ради Зміївського району Харківської області від 20.06.2019 вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: син власника - ОСОБА_2 , колишня невістка - ОСОБА_3 та онука - ОСОБА_4 . (а. с. 8).

З акту обстеження, складеного 24.06.2019 року депутатом Лиманської сільської ради Зміївського району Харківської області Герман В.Б. в присутності свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , вбачається, що в будинку АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , але фактично не проживають за місцем реєстрації з 2008 року. (а. с. 11).

ОСОБА_4 є дитиною-інвалідом, що підтверджується даними медичного висновку №30 від 03.08.2015 року. (а. с. 52).

Статтею 47 Конституції України кожному гарантовано право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Частиною 1 статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому, згідно з вимогами ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 163 ЖК України у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою статті 71 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Статтею 405 ЦК України передбачено, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

За змістом вказаних норм, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши водночас вимогу про позбавлення права користування житловим приміщенням.

Відсутність члена сім`ї понад один рік без поважних причин є юридичним фактом, що є підставою для втрати членом сім`ї права користування житлом.

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.97 відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.97 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Позивачем надано докази, якими підтверджується, що у будинку, власником якої він є, за адресою: АДРЕСА_1 , відповідачі не проживають з 2008 року. Наміру проживати у вказаному житловому приміщенні відповідачі не мають, наявності перешкод у користуванні будинком не встановлено.

Відсутні будь-які відомості щодо існування домовленості між власниками житла та відповідачем щодо збереження за ним права користування цим житловим приміщенням.

При цьому, позивачем надано докази наявності у відповідача ОСОБА_2 , батька неповнолітньої дитини-інваліда ОСОБА_4 , на праві власності житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 . (а. с. 24-25).

Відповідачем ОСОБА_3 на підтвердження своїх заперечень проти позову не надано будь-яких доказів, які б вказували на необхідність збереження за нею та неповнолітньою ОСОБА_4 права користування цим житловим приміщенням. Слушним є лише те, що відповідачі за зареєстрованим місцем проживання не проживають, проти чого не заперечувала ОСОБА_3 .

За таких обставин, позовна заява ОСОБА_1 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Питання про відшкодування судових витрат належить вирішити відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 321, 391, 405 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, ч. 2 ст. 247, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Усунути перешкоди у праві користування та розпорядження майном шляхом визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі по 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 к.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Харківського Апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 15.10.2019 року.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; адреса фактичного місця проживання: 62441, Харківська область , Харківський район , с. Циркуни .

Відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; адреса фактичного місця проживання: 62441, Харківська область, Харківський район, с . Циркуни .

Третя особа - Орган опіки та піклування Зміївської районної державної адміністрації Харківської області, місцезнаходження: 63404, м. Зміїв Харківської області, вул. Адміністративна, буд. 9, код ЄДРПОУ 04059639.

Головуючий: