Ухвала суду № 84925744, 10.10.2019, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/17417/19

1-кс/569/8524/19

УХВАЛА

10 жовтня 2019 року м. Рівне

Слідчий суддя Рівненського міського суду

Рівненської області Сидорук Є.І.,

з участю секретаря судового засідання Григорчук В.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні залі суду клопотання слідчого в ОВС СВ УСБУ в Рівненсьекій області майора юстиції Кучерука С.В. про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 22019180000000085 від 24.07.2019, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СВ УСБУ в Рівненській області майор юстиції Кучерук С.В. звернувся до суду з клопотанням, погодженим прокурором прокуратури Рівненської області Пилипівим В.М. у якому просить накласти арешт на на майно, що на праві приватної власності належить підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: автомобіль марки «Volkswagen Passat», 1998 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .

З клопотання вбачається, що СВ УСБУ в Рівненській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22019180000000085 від 24.07.2019 за підозрою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 305, ч. 2 ст. 311 КК України.

У ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 , діючи умисно, з метою отримання прибутку від вчинення тяжкого злочину у сфері незаконного обігу прекурсорів, вступив у злочинну змову із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , направлену на придбання на території Республіки Польща псевдоефедриновмістих пігулок, з метою їх подальшого переміщення до України з приховуванням від митного контролю для використання у виготовленні психотропної речовини метамфетаміну. При цьому, відповідно до вказаної злочинної домовленості, ОСОБА_3 здійснював замовлення та подальшу оплату вказаних пігулок, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 безпосередньо виїзджали за кордон, де придбавали дані пігулки та здійснювали їх контрабанду в Україну з наступною доставкою ОСОБА_3

Так, на виконання злочинної домовленості, діючи за попередньою змовою між собою, 05.10.2019 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виїхали автомобілем марки марки «Volkswagen», модель «Passat В5», державний номерний знак НОМЕР_1 , у Республіку Польща, де придбали в одній з аптек м. Хелм псевдоефедриновмісні пігулки «Cirrus».

У подальшому, 05.10.2019 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , достовірно знаючи, що вказані пігулки містять у своєму складі прекурсор - псевдоефедрин та є забороненими до переміщення через митний кордон України, з метою приховування вказаних пігулок від митного контролю, вилучили пігулки з блістерів у капронові шкарпетки, які в свою чергу ОСОБА_2 приховала на собі та у кишенях власного одягу. Після цього, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 06.10.2019 слідували автомобілем «Volkswagen», модель «Passat В5», державний номерний знак НОМЕР_1 , через митний кордон України у ВМО №4 митного поста «Володимир-Волинський» Волинської митниці ДФС (пункт пропуску «Устилуг»), обравши смугу руху «зелений коридор», чим фактично задекларували, що не переміщують заборонених предметів та речовин.

06.10.2019 у ході проведення обшуку автомобіля марки «Вольцваген», д.н.з. НОМЕР_1 , який слідував з Республіки Польща в Україну через ВМО №4 митного поста «Володимир-Волинський» Волинської митниці ДФС, у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виявлено псевдоефедриновмісні пігулки у кількості 1105 шт.

06.10.2019 за вказаним фактом ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 305, ч. 2 ст. 311 КК України.

Згідно з положеннями ч.2 ст.305 КК України, контрабанда прекурсорів вчинена за попередньою змовою групою осіб, карається позбавленням волі на строк від восьми до десяти років з конфіскацією майна.

Відповідно до реєстраційної картки транспортного засобу, ОСОБА_1 належить на праві приватної власності автомобіль марки «Volkswagen Passat», 1998 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Враховуючи вищевикладене, з метою забезпечення збереження речових доказів, виникла необхідністьу накладенні арешту на вказаний автомобіль.

Слідчий в судове засідання не з`явився про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

З урахуванням заяви слідчого, відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Керуючись положеннями ч. 2 ст.172 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне розглянути дане клопотання без повідомлення інших осіб з метою забезпечення арешту майна.

В судовому засіданні встановлено, що в провадженні СВ УСБУ в Рівненській області перебуває кримінальне провадження № 22019180000000085 від 24.07.2019 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 305, ч. 2 ст. 311 КК України.

06.10.2019 у ході проведення обшуку автомобіля марки «Вольцваген», д.н.з. НОМЕР_1 , у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виявлено псевдоефедриновмісні пігулки у кількості 1105 шт, які в подальшому визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

Відповідно до п. 8 глави 2.6. «Арешт майна» Узагальнення вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження арешт може бути накладено на: нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права; майно у вигляді речей, документів, грошей, якщо вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК, а саме: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та (або) є доходами від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим майно є речі, документи, гроші тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом.

Згідно вимог ст.167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Згідно вимог ч.5 ст.171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст.131 КПК України арешт майна є одним із видів забезпечення кримінального провадження. Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до статей 94, 132, 173 КПК України при вирішення питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального правопорушення, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і в клопотанні слідчого (прокурора), який звертається з проханням про арешт майна, оскільки згідно зі статтею Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно з частиною першою статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Частиною третьою статті 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 171 КПК України з клопотанням пор арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач. У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

У клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено: 1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог; 2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

При цьому тільки у випадку, передбаченому п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначеним у статті 98 цього Кодексу («матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення»), тобто має ознаки речового доказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, а решт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Враховуючий, що повернення майна його власнику може позбавити орган досудового розслідування можливості повного, всебічного та неупередженого проведення слідчих (розшукових) дій, що у свою чергу позбавить можливості встановлення істини у кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання про накладення арешту на майно, перелік якого наведено у клопотанні, що є доказом та предметом злочину, з метою збереження речових доказів, так, як не застосування арешту може призвести до зникнення, втрати або пошкодження предмету, що були об`єктом кримінально протиправних дій, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити у кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170-173,395 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання задоволити.

Накласти арешт на майно, що на праві приватної власності належить підозрюваному у кримінальному провадженні №22019180000000085 від 24.07.2019 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: автомобіль марки «Volkswagen Passat», 1998 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Ухвала може бути скасована судом, що накладав арешт.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Є.І. Сидорук