Рішення № 84920592, 01.10.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.002126

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2019 року

10 год. 48 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у колегіальному складі: головуючий суддя Качур Р.П., судді Костецький Н.В., Коморний О.І. за участю секретаря судового засідання Кушика Й.-Д.М., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача-1 Барнича Т.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2), Міністерства екології та природних ресурсів України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 35), Державної екологічної інспекції України (01042, м. Київ, Новопечерський провулок 3, корпус 2) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної екологічної інспекції України, в якому просив:

визнати позивача таким, що в період з 14.09.2015 по 31.03.2019 перебував у вимушеному прогулі у зв`язку з затримкою виконання судового рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 813/889/15 від 14.09.2015;

стягнути з Державної екологічної інспекції України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 14.09.2015 по 31.03.2019 у розмірі 832063,68 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 14.09.2015 позивач перебував у вимушеному прогулі у зв`язку із затримкою виконання судового рішення суду про поновлення на роботі. Викладені у позовній заяві обставини свідчать про те, що невиконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 813/889/15 від 14.09.2015 відбувається саме з вини роботодавця, а відтак за правилами ст. 236 КЗпП України у Державної екологічної інспекції України існує обов`язок оплатити йому середній заробіток за час затримки виконання рішення суду.

Оскільки, з позиції позивача та наданих ним розрахунків в сукупності, його середній заробіток за час затримки виконання судового рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 813/889/15 від 14.09.2015 по 31.03.2019 становить 832063,68 грн., позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 26.04.2019 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позовної заяви шляхом подання заяви, у якій позивачу слід було привести у відповідність відповідачів та позовні вимоги, які до них заявлені.

На виконання цієї ухвали від позивача 07.05.2019 за вх. № 15596 надійшла заява про усунення недоліків адміністративного позову. До цієї заяви було долучено нову редакцію адміністративного позову, відповідно до якого позивач заявив вимоги до Державної екологічної інспекції України про стягнення з Державної екологічної інспекції України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про оновлення на роботі за період з 14.09.2015 по 31.03.2019 у розмірі 832063,68 грн.

Ухвалою суду від 07.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

В підготовчому судовому засіданні за клопотанням позивача залучено в якості співвідповідачів Кабінет Міністрів України та Міністерство екології та природних ресурсів України. Таким чином, відповідачам у вказаній справі є: Кабінет Міністрів України (далі - відповідач-1), Міністерство екології та природних ресурсів України (далі - відповідач-2), Державна екологічна інспекція України (далі - відповідач-3).

Ухвалою суду від 30.07.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.10.2019 на 09 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 01.10.2019 у задоволенні клопотання Державної екологічної інспекції України про витребування доказів відмовлено.

Державна екологічна інспекція України подала відзив на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 05.06.2019 і зареєстрований за вх. № 19591. У відзиві відповідач-3 зазначає, що при розгляді питання стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, суд має враховувати наявність повноважень для вчинення дій щодо поновлення та наявність вини інспекції з метою дотримання принципів справедливості та розсудливості. Відтак звертає увагу суду на той факт, що Державна екологічна інспекція України не є суб`єктом, з вини якого ОСОБА_1 не поновлено на посаді та не повинна нести відповідальність за невиконання рішення суду про поновлення, в тому числі оплачувати позивачу середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення, оскільки керівником державної служби для посади державної служби категорії «А» є Державний Секретар Кабінету Міністрів України, а суб`єктом призначення - Кабінет Міністрів України.

12.07.2019 за вх. 2232ел від Міністерства екології та природних ресурсів України надійшов відзив на позов, у якому відповідач-2 вказує на те, що виплата середнього заробітку позивача за рішенням суду є юридичним фактом, що носить саме разовий характер і вичерпується виконанням рішення суду, котрим стягнуто кошти. Крім того, серед переліку об`єктів, що підлягають компенсації, визначеного Законом № 2050-ІІІ відсутній такий об`єкт компенсації, як виплата грошових коштів, призначених за рішенням суду. Виходячи з наведеного, відсутні правові підстави для компенсації у вигляді середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Відтак просить відмовити у задоволенні позову.

26.07.2019 за вх. № 26690 Кабінет Міністрів України подав відзив на позовну заяву, в якому вказує, що після надходження до відповідача виконавчого листа відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 14.12.2015 № 643/20.1/10, разом з відповідними матеріалами, Секретаріатом КМУ Міністерству екології та природних ресурсів України, Державній екологічній інспекції України листом від 05.01.2016 за № 225/0/2-16 скеровано отримані матеріали для внесення пропозицій КМУ щодо забезпечення виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 14.09.2015 по справі № 813/889/15 про поновлення позивача на посаді голови Державної екологічної інспекції України у строки та порядку, визначені законодавством. З наведеного слідує, що відповідач в даному випадку діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, як це встановлено ст. 19 Конституції України та законодавством. Відтак, просить у задоволенні позову відмовити.

29.07.2019 за вх. № 2415ел на електронну пошту суду та 16.08.2019 за вх. № 29646 на адресу суду від Державної екологічної інспекції України надійшли додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву, у яких, з покликанням на норми Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», відповідач-3 звертає увагу суду на те, що підпорядкований орган не є роботодавцем для керівника, а є місцем роботи в розумінні трудового та податкового законодавства. І саме Кабінет Міністрів України є суб`єктом призначення в розумінні Закону України «Про державну службу» та роботодавцем для керівника центрального органу виконавчої влади в розумінні КЗпП України. Тобто з аналізу спірних правовідносин можна дійти висновку, що Державна екологічна інспекція України не має обов`язку сплачувати середній заробіток ОСОБА_1 за час невиконання Кабінетом Міністрів України рішення суду про поновлення на роботі. Саме Кабінет Міністрів України є суб`єктом відповідальності за ст. 236 КЗпП України.

30.07.2019 за вх. № 27109 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він вказує, що заперечення, викладені у відзивах відповідачів вважає безпідставними та необґрунтованими. Зокрема акцентує увагу суду, що він неодноразово звертався до Кабінету Міністрів України щодо невиконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.09.2015 у справі № 813/889/15 та отримував формальні відповіді від Секретаріату, що заяву надіслано до Міністерства екології та природних ресурсів України. Однак не встановлено конкретного строку внесення пропозицій щодо виконання вищевказаного рішення. За період з 24ю.01.2015 по 13.09.2015 ним отримано середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 23334 грн. 91 коп. Однак, станом на сьогоднішній день рішення від 14.09.2015 не виконано та його не поновлено на посаді голови Державної екологічної інспекції України. Оскільки невиконання рішення від 14.09.2015 відбувається саме з вини відповідачів, у Державної екологічної інспекції України наявний обов`язок сплатити йому середній заробіток за час затримки виконання рішення суду.

В судовому засіданні позивач та його представник заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзиви. Просили позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача-1 проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві, та просив з задоволенні позову відмовити.

Відповідач-2 та відповідач-3 явки уповноважених представників не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту не подавали, відтак суд, відповідно до ст. 205 КАС України вважає за можливо розглянути справу за їх відсутності.

Суд заслухав пояснення осіб, що взяли участь у справі, розглянув матеріали позовної заяви, відзивів та додаткові поясння позивача, дослідив подані сторонами письмові докази, заслухав пояснення осіб, що взяли участь у справі, встановив таке.

Львівським окружним адміністративним судом 14.09.2015 винесено постанову у справі №813/889/15, якою адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним розпорядження Кабінету Міністрів України №20-р від 21 січня 2015 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної екологічної інспекції України за одноразове грубе порушення трудових обов`язків (п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України); визнано протиправним наказ Державної екологічної інспекції України від 23 січня 2015 року №17 - о «Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної екологічної інспекції України за одноразове грубе порушення трудових обов`язків (п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України)»; поновлено ОСОБА_1 на посаді Голови Державної екологічної інспекції України з 24 січня 2015 року; стягнуто з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 24450,23 грн.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2015 вищевказана постанову залишено без змін.

Вищий адміністративний суд України своєю ухвалою від 05.04.2016 частково задовольнив касаційні скарги Міністерства екології та природних ресурсів України та Кабінету Міністрів України, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.09.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2015 в частині позовних вимог про стягнення з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу - скасував, справу в цій частині направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення в частині позовних вимог про стягнення з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу та направляючи справу в цій частині на новий розгляд, Вищий адміністративний суд України в своєму рішенні зазначив, що суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції невірно визначили період вимушеного прогулу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08.06.2016 у справі №813/889/15 адміністративний позов було задоволено повністю: стягнуто з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 23334 гривні 91 коп. з відрахуванням обов`язкових платежів та зборів. У вказаному рішенні зазначено, що вимушеним прогулом у даній справі слід вважати період з моменту незаконного звільнення позивача до моменту його поновлення на посаді, а саме період з 24.01.2015 (день, наступний з звільненням позивача, згідно наказу ДЕІ України від 23.01.2015) по 13.09.2015 (день, що передує прийняттю Львівським окружним адміністративним судом рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді).

Позивачем отримано середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 23334 грн. 91 коп. за період з 24.01.2015 по 13.09.2015. Проте, станом на час розгляду справи № 1.380.2019.002126, рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №813/889/15 щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді не виконано.

У зв`язку з невиконанням рішення суду про поновлення на роботі у добровільному порядку, державним виконавцем вживалися заходи щодо примусового виконання рішення. Як вбачається з повідомлення відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України №33186-0-33-15 від 04.01.2016 державним виконавцем 18.09.2015 за виконавчим документом відкрито виконавче провадження №48791375. У зв`язку з невиконанням боржником рішення суду 14.12.2015 державним виконавцем винесено постанову про накладення на Кабінет Міністрів України штрафу у розмірі 680,00 грн. та спрямовано останньому вимогу щодо негайного виконання рішення суду. У повідомленні відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України №4435-0-4-16 від 20.05.2016 зазначається, що 21.01.2016 державний виконавець відповідно до ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення порядку виконання рішення суду

Виконавче провадження закрито постановою від 12.03.2016, про що відділом примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України до правоохоронних органів скеровано подання (повідомлення) про притягнення винних посадових осіб до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду.

На виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17.02.2016 прокуратурою міста Києва 23.02.2016 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016100000000160 щодо невиконання службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище Кабінету Міністрів України, Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства юстиції України - рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.09.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.382 Кримінального кодексу України.

Згідно повідомлення Солом`янського управління поліції ГУ НП в м. Києві від 01.03.2016 №К-770/125/3516 на підставі заяви позивача від 18.02.2016 слідчим Солом`янського управління поліції ГУ НП в м. Києві 20.02.2016 було внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100090001956 за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.382 Кримінального кодексу України.

Також з приводу захисту своїх прав, порушених у зв`язку з невиконанням рішення суду позивач звертався із заявою до Європейського суду з прав людини і згідно повідомлення Європейського суду з прав людини, суд вирішив приєднати його заяву до справи Бурмин та інші проти України (№46852/13 та ін.). Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурмин та інші проти України» від 12.10.2017 стосується системної проблеми невиконання державою судових рішень.

Також позивач неодноразово звертався до Прем`єр міністра України, Міністра екології та одних ресурсів України, Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини та Державної екологічної інспекції України з приводу виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду та поновлення його на посаді.

Відтак позивач, вважаючи, що з 14.09.2015 він перебуває у вимушеному прогулі, звернувся до суду із цим позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 14.09.2015 по 31.03.2019.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Принцип обов`язковості судових рішень закріплений і в статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до змісту якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Так само відповідно до ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Статтею 5 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) встановлено, що держава гарантує працездатним громадянам України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частиною 7 ст. 235 КЗпП України передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до вимог чинного законодавства рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника, вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ, розпорядження про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника. Обов`язок власника або уповноваженого ним органу виплатити працівникові середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення його на роботі настає тільки тоді, коли така затримка була допущена з вини власника або уповноваженого ним органу. При несвоєчасному поновленні працівника на роботі з вини власника або уповноваженого ним органу середній заробіток виплачується йому за чітко визначений законом проміжок часу: з дня винесення відповідного рішення органом, що розглядав трудовий спір, до дня його фактичного виконання.

Частиною 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно зі ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

За змістом норми ст. 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.

Колегія суддів зазначає, що вказані норми права передбачають право особи, яку було незаконно звільнено та в подальшому у відношенні до якої роботодавцем було здійснено затримання виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі на отримання саме середнього заробітку за час такої затримки.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 25.07.2018 у справі №552/3404/17, вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати. Положення статті 236 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування. Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу та середній заробіток за час затримки виконання рішення суду, хоча й подібні, але не тотожні за своєю правовою природою поняття.

У цьому випадку підставою для стягнення коштів є невиконання відповідачем-3 рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 813/889/15 від 14.09.2015, що зумовлює стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення згідно з положеннями ст. 236 КЗпП України.

Середній заробіток працівника визначається за правилами, передбаченими Порядком № 100.

Так, враховуючи норми абз. 3 п. 2 Порядку № 100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто - дню звільнення працівника з роботи.

Відтак безпідставними є доводи відповідача щодо необхідності встановлення судом того, чи отримував позивач заробіток за місцем нової роботи або допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу по безробіттю у період з 14.09.2015 по 31.03.2019 для правильного розрахунку середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

Згідно Довідки, виданої Державною екологічною інспекцією України (а.с. 122) про середню заробітну плату ОСОБА_1 , середньоденна заробітна плата такого становила 148,63 грн.

Враховуючи той факт, що починаючи з 14.09.2015 та на час розгляду Львівським окружним адміністративним судом справи № 1.380.2019.002126 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду становить 176126 грн. 55 коп. та підлягає стягненню на користь позивача.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України в пункті 6 Постанови № 13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Також відповідач-3, як податковий агент згідно норм Податкового Кодексу України, зобов`язаний виплатити позивачеві середній заробіток за час затримки виконання рішення суду, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

Щодо твердження відповідача-3 про те, що суб`єктом відповідальності за ст. 236 КЗпП України в даному випадку є Кабінет Міністрів України, колегія суддів такі відхиляє, оскільки в даному випадку має місце невиконання рішення суду, яким позивача поновлено на посаді. Посилання на норми закону згідно яких Кабінет Міністрів України призначає Голову Держекоінспекції є хибним, адже мова йде не про призначення на посаду, а саме про поновлення на посаді порядку виконання рішення суду.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково та стягнути на користь позивача з відповідача-3 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі починаючи з 14.09.2015 в розмірі 176126 грн. 55 коп.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору у даній категорії справ в силу п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а відтак згідно зі ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Стягнути з Державної екологічної інспекції України (ідентифікаційний код Юридичної особи 37508533) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 14.09.2015 по 31.03.2019 в розмірі 176126 (сто сімдесят тисяч сто двадцять шість) грн. 55 коп.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 11.10.2019.

Головуючий суддя Качур Р.П.

Суддя Костецький Н.В.

Суддя Коморний О.І.