Рішення № 84920590, 10.10.2019, Львівський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
10.10.2019
Номер справи
1.380.2019.003248
Номер документу
84920590
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.003248

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2019 року

12 год. 20 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Кушика Й.-Д.М., представника позивача Прокопика І.А., представника відповідача Самотія І.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (79005, м. Львів, пл. Маланюка, 6) до Комунального підприємства ЛКП «Спортресурс» (79006, м. Львів, пл. Ринок, 1) про стягнення боргу,

у с т а н о в и в:

Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі – позивач, Відділення Фонду) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Комунального підприємства ЛКП «Спортресурс» (далі – відповідач, ЛКП «Спортресурс») про стягнення з відповідача на його користь боргу в сумі 45369,01 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на законодавчому рівні імперативно визначено єдиний для всіх роботодавців норматив працевлаштування осіб з інвалідністю та порядок його обчислення. Проте, відповідачем такий не виконано. В зв`язку з наведеним відповідач звертається з позовною заявою про стягнення відповідних адміністративно-господарських санкцій.

Ухвалою суду від 05.07.2019 відкрито провадження у вказаній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження у судовому засіданні з викликом сторін.

27.09.2019 за вх. № 34932 на адресу суду від Комунального підприємства ЛКП «Спортресурс» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказує, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування.

Зазначає, що на виконання вимог законодавства 01.03.2019 відповідач подав звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік (форма № 10-ПІ). Також 15.07.2019 відповідач подав до Львівського обласного центру зайнятості звіт за формою № 3-ПН, які містили інформацію про вільне робоче місце за професією двірник.

На підставі викладеного вважає, що ним вжито всіх передбачених законодавством заходів, спрямованих на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та недопущення правопорушення у сфері господарювання.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі з мотивів, наведених у позовній заяві та просив такі задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов та просив у його задоволенні відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив таке.

01.03.2019 ЛКП «Спортресурс» подало Львівському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік (форма №10-ПІ). Відповідно до вказаного звіту (а.с. 11), середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача у 2018 році становила 14 осіб (код рядка 01), з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність 0 осіб (код рядка 02). Норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (код рядка 03) у 2018 році для відповідача становив 1 особу.

Відділення Фонду звернулося до Львівського обласного центру зайнятості із запитом на отримання інформації щодо подання ЛКП «Спортресурс» звітів форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)». Львівський обласний центр зайнятості у відповіді від 24.05.2019 №07-1741/0-19 (а.с. 13) повідомив, що упродовж 2018 року інформація про наявність вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю (звітність за формою №3-ПН) до центрів зайнятості (філій ЛОЦЗ) не подавалася.

З урахуванням того, що відповідачем не виконано норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 1 особи, на переконання позивача, відповідач повинен сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, виходячи з середньої річної заробітної плати штатного працівника за 2018 рік на підприємстві 87414,29 грн. в розмірі 430707,15 грн. Крім того, через затримку сплати адміністративно-господарських санкцій (за період з 16.04.2019 по 18.06.2019 включно, що складає 63 дні), підприємству нарахована пеня у розмірі 1651,86 грн.

Оскільки відповідач у встановлений термін не сплатив вищезазначені суми, заборгованість перед відділенням Фонду за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю за 2018 звітний рік становить 45 359,01 грн. (адміністративно-господарські санкції - 43 707,15 грн., пеня - 1 651,86 грн.) (Розрахунок – а.с. 12).

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.

Частиною першою статті 20 цього Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону (частини друга, третя статті 20 цього ж Закону).

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно з частинами першою, третьою статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», пошук підхожої роботи для особи з інвалідністю здійснює державна служба зайнятості.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії).

На виконання цієї норми наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)». В контексті прийнятого Закону України «Про зайнятість населення» та затвердженого Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми № 3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

Наведене свідчить про те, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону № 875-ХІІ.

Однак на підприємство покладається обов`язок створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування.

Разом з тим, як вбачається з листа Львівського обласного центру зайнятості від 24.05.2019 №07-1741/0-19, упродовж 2018 року інформація про наявність вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю (звітність за формою №3-ПН) ЛКП «Спортресурс» до центрів зайнятості (філій ЛОЦЗ) не подавалася.

Більше того, відповідач сам у відзиві на позовну заяву вказує, що звіт за формою № 3-ПН, який містив інформацію про вільне робоче місце за професією двірник ним подано до Львівського обласного центру зайнятості лише 15.07.2019, в той час як у ЛКП «Спортресурс» вже був обов`язок щодо створення нормативу робочого місця для працевлаштування інвалідів у кількості одного робочого місця.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме несвоєчасне подання звіту за формою № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості, є порушенням вищезгаданих норм та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 812/579/17 (провадження № К/9901/18289/18).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки, викладені в постановах Верховного суду.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що в даному випадку позивачем доведено наявність складу правопорушення, а тому наявні підстави для господарсько-правової відповідальності відповідача.

Середньорічна заробітна плата штатного працівника за 2018 рік у відповідача становила 87 414,29 грн. Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», сума адміністративно-господарських санкцій, що підлягає сплаті 43 707,15 грн.

Останнім днем сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році було 15 квітня 2019 року. Сума пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 16.04.2019 по 18.06.2019 (63 дні) складає 1 651,86 грн.

Оскільки відповідач у встановлений термін не сплатив вищезазначені суми, заборгованість перед відділенням Фонду за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю за 2018 звітний рік становить 45 359,01 грн. (адміністративно-господарські санкції - 43 707,15 грн., пеня - 1 651,86 грн.).

Відтак, з урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, враховуючи, що відповідачем не обґрунтована власна правова позиція, а позивачем доведена обґрунтованість та правомірність застосування адміністративно-господарських санкцій і пені, суд дійшов висновку, що позов Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки під час розгляду даної справи свідки судом не залучались та судові експертизи не призначались, інші судові витрати понесені позивачем у вигляді сплаченого ним судового збору за подання позовної заяви розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства ЛКП «Спортресурс» (79006, м. Львів, пл. Ринок, 1, ЄДРПОУ 33073600) на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (79005, м. Львів, пл. Маланюка, 6, ЄДРПОУ 13817458) борг в сумі 45359 (сорок п`ять тисяч триста п`ятдесят дев`ять) грн. 01 коп.

3. Судові витрати розподілу не підлягають.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 15.10.2019.

Суддя Качур Р.П.

Попередній документ : 84920587
Наступний документ : 84920592