Рішення № 84920509, 15.10.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2019 року справа № 320/3117/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (надалі - позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (надалі - відповідач, ГУ ДФС у Київській області), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2019 №Ф-298332-50/3000 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 18 276 грн. 72 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувана вимога винесена відповідачем на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів без проведення документальної перевірки, що на думку позивача, не відповідає вимогам ч. 3 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Позивач вказує, що вимога ГУ ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2019 №Ф-298332-50/3000 не містить інформації щодо акту перевірки правильності нарахування та сплати єдиного соціального внеску та не відображає підстав проведення зазначеної перевірки. Також позивач звертає увагу, що оскаржувана вимога надіслана відповідачем з порушенням строків, визначених п. 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449.

Позивач стверджує, що зазначена вище вимога оскаржувалася ним в адміністративному порядку. Оскільки відповідачем порушено строки надання відповіді на скаргу позивача, то остання, на підставі ч. 2 п. 56.9 ст. 56 Податкового кодексу України, вважається повністю задоволеною на користь ОСОБА_1 . Відтак, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2019 №Ф-298332-50/3000, на думку позивача, є скасованою.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

23 липня 2019 через канцелярію до суду надійшов відзив на адміністративний позов (а.с.36-38), з якого вбачається, що відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в його задоволенні. Відповідач зазначив, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебувала на обліку у Білоцерківській ОДПІ з 01.07 2015 до 29.03.2019, дати проведення державної реєстрації припинення ФОП ОСОБА_1

Відповідач зазначає, що починаючи з 1 січня 2017 року фізичні особи-підприємці на загальній системі оподаткування, які не отримували дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці року, зобов`язані сплачувати єдиний внесок за себе не менше мінімального страхового внеску за місяць: у 2017 році не менше 704 грн. за місяць, у 2018 році - не менше 819 грн. 06 коп. за місяць. Сума єдиного внеску для фізичної особи-підприємця - платника єдиного податку у 2018 році не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, що становив 819 грн. 06 коп.

Відповідач зазначає, що згідно з даними інтегрованих карток платника податків у позивача по єдиному соціальному внеску автоматично здійснені нарахування за 2017 рік, I, II, III та IV квартали 2018 року.

Так, станом на 31.01.2019 в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 обліковувалася загальна сума заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 18 276,72 грн., що на підставі ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», стало підставою для винесення відповідачем оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Також, на думку відповідача, позивачем порушено порядок адміністративного оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2019 №Ф-298332-50/3000, оскільки скарга помилково подана до органу, яким була винесена оскаржувана вимога, а не до органу доходів і зборів вищого рівня.

03.09.2019 через канцелярію до суду надійшла відповідь на відзив (а.с.58-61), з якої вбачається, що позивач вказує на незаконність винесеної щодо нього вимоги про сплату боргу (недоїмки), серед іншого, з підстав порушення відповідачем строку направлення позивачу винесеної вимоги та відсутності даних перевірок щодо несплати позивачем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

11.09.2019 через канцелярію до суду надійшло заперечення на відзив (а.с.65-68), в якому відповідач вказує, що позивачем помилково застосовуються положення п.56.8 ст.56 Податкового кодексу до правовідносин, пов`язаних з розглядом скарг на вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску. Натомість, при вирішенні судом питання дотримання відповідачем процедури розгляду скарги позивача за оскаржуваною вимогою мають застосовуватися положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Також в поданому запереченні відповідач просив суд замінити відповідача у справі з ГУ ДФС у Київській області на його правонаступника ГУ ДПС у Київській області, з огляду на положення постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.10.2019 замінено відповідача по справі Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області на Головне управління Державної податкової служби у Київській області.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 , зареєстрована фізичною особою-підприємцем з 01 липня 2015 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24 червня 2019 року (а.с.21-22).

Як вбачається із зазначеного витягу, основним видом економічної діяльності позивача є надання послуг перукарнями та салонами краси (код - 96.02).

29 березня 2019 року позивачем припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця за власним рішенням, про що свідчать дані про відповідну реєстраційну дію від 29.03.2013 №23530060002034584 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

11.02.2019 відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ф-298332-50/3000 на загальну суму 18 276 грн. 72 коп. (а.с.27). З тексту оскаржуваної вимоги вбачається, що підставою для її винесення стали дані інформаційної системи органу доходів і зборів.

На підтвердження доказів направлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) 25.03.2019 на адресу позивача та отримання вимоги 27.03.2019 позивач надав копію конверту та роздруківку із сайту Укрпошти щодо відстеження поштового відправлення за унікальним номером відправлення 0910709386910 (а.с.16-17).

Натомість відповідачем надано до суду копію корінця оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2019 № Ф-298332-50/3000 та копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за унікальним номером відправлення 0911709463490, відповідно до якого вимогу отримано позивачем 28.03.2019 (а.с.41-42).

Судом встановлено, що станом на 31.01.2019 згідно інтегрованої картки платника по коду класифікації доходів бюджету 71040000 "для фізичних осіб підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність" за позивачем обліковується заборгованість у сумі 18276,72грн. як недоїмка з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (а.с. 39-40).

Зокрема, зазначена заборгованість нарахована за наступні періоди:

- 2017 рік в розмірі 8448 грн. (704 грн.х12 міс.);

- I квартал 2018 в розмірі 2457,18 грн. (819,06 грн.х3 міс.);

- II квартал 2018 в розмірі 2457,18 грн. (819,06 грн.х3 міс.);

- III квартал 2018 в розмірі 2457,18 грн. (819,06 грн.х3 міс.);

- IV квартал 2018 в розмірі 2457,18 грн. (819,06 грн.х3 міс.).

Не погодившись із вказаною вимогою, ОСОБА_1 08.04.2019 надіслала на адресу Головного управління ДФС у Київській області скаргу про визнання протиправними дій та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) (а.с.12-13).

Проте, зазначена скарга залишена відповідачем без задоволення, в т.ч. з підстав того, що скаргу надіслано до органу, неуповноваженого її розглядати (а.с.14-15).

Відповідь за наслідком розгляду скарги позивача отримано останнім 10.05.2019, в підтвердження чого до суду надано копію конверта та роздруківку із сайту Укрпошти щодо відстеження поштового відправлення за унікальним номером відправлення 03151 1347815 3 (а.с.18-19).

Вважаючи безпідставним нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування, а вимогу про сплату такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI (далі - ПК України) та Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 р. №2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Законом № 2464-VI визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Вимогами п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до вимог ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частиною 4 статті 8 Закону № 2464-VI встановлено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування -Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Облік нарахованих і сплачених сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платника, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками.

Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами встановлена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 р. № 449 (надалі по тексту - Інструкція)

Згідно з вимогами Закону № 2464-VI та Інструкції № 449 на платника покладено обов`язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Законом України від 6 грудня 2016 р. № 1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону № 2464-VI, що діють з 1 січня 2017 року, зокрема щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI);

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI).

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Таким чином, фізичні особи-підприємці, які застосовують спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний соціальний внесок за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку, незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні.

Законом України від 21 грудня 2016 р. № 1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік", установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 - 3200 грн. 00 коп., з 1 січня 2018 року - 3723 грн. 00 коп.

Частиною п`ятою статті 8 Закону № 2464-VI для зазначеної категорії платників встановлена обов`язкова ставка єдиного внеску, що дорівнює 22% бази нарахування.

Право на звільнення від сплати єдиного внеску у 2017-2018 роках за себе мали фізичні особи-підприємці, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI).

Матеріали справи не містять доказів наявності у позивача права на звільнення від сплати єдиного внеску в 2017-2018 роках.

Також нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДФС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.

Враховуючи обов`язок нарахування єдиного внеску до сплати, навіть у разі відсутності доходу, фізичні особи-підприємці, зобов`язані сплатити до 9 лютого 2018 р. за звітний 2017 рік, щонайменше 8448 грн. 00 коп. (3200 грн. 00 коп. х 12 х 22% = 8448 грн. 00 коп.).

Крім того, з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 3 жовтня 2017 р. № 2148-VIII внесено зміни до Закону №2464-VI, що діють з 1 січня 2018 р., зокрема щодо строків сплати зобов`язань фізичними особами-підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування.

Так, з 1 січня 2018 р. всі фізичні особи-підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), крім звільненої статтею 4 Закону № 2464-VI категорії страхувальників, зобов`язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI).

Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 7 грудня 2017 р. № 2246-VIII, установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2018 року - 3723 грн. 00 коп.

Відповідно, щоквартальний платіж складає 2457 грн. 18 коп. (3723 грн. 00 коп. х 3 х 22% = 2457 грн. 18 коп.), поквартально:

- до 19 квітня 2018 - за 1 квартал 2018 року - 2457 грн. 18 коп.;

- до 19 липня 2018 - за 2 квартал 2018 року - 2457 грн. 18 коп.;

- до 19 жовтня 2018 - за 3 квартал 2018 року - 2457 грн. 18 коп.;

- до 19 січня 2019 - за 4 квартал 2018 року - 2457 грн. 18 коп.

Статтею 6 Закону № 2464-VI визначено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до вимог п.п. 6, 7 ст. 13 Закону № 2464-VI та розділу VI Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 р. № 449, органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Приписами статті 25 Закону та пункту 3 Розділу VI Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом (п. 3 Розділу VI Інструкції).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Ураховуючи наведене, на підставі Закону № 2464-VI та Інструкції № 449, контролюючим органом нараховано позивачу недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 18 276 грн. 72 коп., оформлену вимогою від 11 лютого 2019 р. № Ф-298332-50/3000.

До вимоги увійшли: розрахункова сума єдиного внеску за 2017 рік в розмірі 8448 грн. 00 коп.; єдиний внесок за І квартал 2018 року в сумі 2457 грн. 18 грн.; єдиний внесок за ІІ квартал 2018 року в сумі 2457 грн. 18 коп.; єдиний внесок за ІІІ квартал 2018 року в сумі 2457 грн. 18 коп.; єдиний внесок за ІV квартал 2018 року в сумі 2457 грн. 18 коп.

Судом встановлено, що лише 29 березня 2019 року позивачем було припинено реєстрацію підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже, наявність у позивача боргу по сплаті єдиного соціального внеску повністю підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема інтегрованою карткою платника - фізичної особи-підприємця.

Суд не бере до уваги твердження позивача про те, що вимога про сплату єдиного соціального внеску приймається лише на підставі документальної перевірки, за результатами якої складається акт та приймається рішення, з огляду на таке.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», органи доходів і зборів зобов`язані здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону, а відповідно до ст.25 цього ж закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно з вимогами п. 3 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Пунктом 4 розділу VI Інструкції № 449 передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Із зазначеного слідує, що обчислення єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу здійснюється не лише на підставі актів перевірки, але й на підставі облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.

Фіскальний орган веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції.

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина - літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2 частина - порядковий номер, 3 частина - літера "У" (узгоджена вимога).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис, - у фіскальному органі.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.

Щодо тверджень позивача про порушення відповідачем строків направлення оскаржуваної вимоги позивачу, визначених п. 3 розділу VI Інструкції №449, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 3 розділу VI Інструкції №449, у випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Матеріали справи свідчать, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2019 № Ф-298332-50/3000 була направлена на адресу позивача 25.03.2019, що підтверджується чеком про відправлення списку згрупованих поштових відправлень, в якому наявна інформація про відправлення рекомендованого поштового відправлення на адресу позивача за унікальним номером відправлення 0911709463490, а також копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за унікальним номером відправлення 0911709463490, відповідно до якого вимогу отримано позивачем 28.03.2019.

З огляду на те, що оскаржувана вимога винесена відповідачем 11 лютого 2019 року, а направлена позивачу 25 березня 2019 року, суд приходить до висновку, що відповідачем не дотримано визначених в п. 3 розділу VI Інструкції №449 строків надіслання (вручення) платнику податків вимоги про сплату боргу (недоїмки).

При цьому, суд звертає увагу, що положеннями зазначеної Інструкції №449, а так само Закону № 2464-VI прямо не визначено наслідків пропуску зазначених вище строків, як, для прикладу, у випадку пропуску органом доходів і зборів строку надання відповіді за скаргою платника податків на вимогу про сплату боргу (недоїмки).

Відтак, на думку суду, порушення строку направлення (вручення) платнику податків оскаржуваної вимоги саме по собі не є підставою для визнання такої вимоги протиправною та її скасування, а повинно розглядатися в комплексі з іншими обставинами винесення оскаржуваної вимоги.

Так, судом встановлено, що відповідачем було сформовано спірну вимогу у встановленому порядку, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Суд зазначає, що оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) позивача зі сплати єдиного внеску було винесено контролюючим органом на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, що відповідає положенням ПК України та Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Суд не приймає до уваги твердження позивача про повне задоволення відповідачем скарги позивача щодо скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному порядку, з огляду на наступне.

Так, позивач в адміністративному позові зазначає, що скарга позивача про скасування вимоги була повністю задоволена відповідачем під час адміністративного оскарження, оскільки ГУ ДФС у Київській області порушило строки надання відповіді за скаргою. Відтак, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2019 №Ф-298332-50/3000, на думку позивача, є скасованою, з чим суд не погоджується.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI, орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

Аналогічне положення закріплено в п.1 розділу IV Порядку розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 №1124.

З цих підстав, суд погоджується з доводами відповідача щодо помилкового застосування позивачем положень п. 56.8 ст. 56 Податкового кодексу України в частині визначення строку для надання відповідачем відповіді на скаргу позивача щодо винесення оскаржуваної вимоги.

Відтак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем надіслана відповідь за скаргою позивача в межах строків, визначених ч. 4 ст. 25 Закону України № 2464-VI, що виключає автоматичне задоволення скарги платника податків.

Також суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України № 2464-VI, адміністративне оскарження передбачає подачу скарги на вимогу про сплату єдиного внеску до органу доходів і зборів вищого рівня.

Натомість, позивачем помилково надіслана скарга на вимогу про сплату боргу (недоїмки) до органу доходів і зборів, яким була прийнята оскаржувана вимога.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач у повному обсязі спростував докази та аргументи, які було надано позивачем. За таких обставин позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими і тому задоволенню не підлягають.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову повністю, судом не проводиться розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складання повного тексту рішення - 15.10.2019 р.

Суддя Кушнова А.О.