Рішення № 84920363, 15.10.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2019 р. справа № 809/654/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області до Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", третя особа, яка не заявляє самостійні позовні вимоги щодо предмету спору на стороні відповідача Івано-Франківська міська рада Івано-Франківської області, про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, яке перебуває у податковій заставі, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - позивач, Головне управління ДФС в Івано-Франківській області, ГУ ДФС в Івано-Франківській області, контролюючий орган) 10.04.2018 звернулося в Івано-Франківський окружний адміністративний суд (надалі по тексу також - суд) з позовом до Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (надалі по тексту також - відповідач, ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго", платник податків) про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Позовні вимоги Головне управління ДФС в області мотивує тим, що у відповідача станом на дату звернення до суду наявний податковий борг перед бюджетом з податку на додану вартість в сумі 17 408 119,85 гривень. Вказана заборгованість підтверджена судовими рішеннями про стягнення сум податкового боргу. Разом із тим, враховуючи, що така заборгованість в добровільному порядку відповідачем не погашена, а вжиті ГУ ДФС в Івано-Франківській області заходи для погашення податкового боргу за рахунок коштів боржника позитивного результату не дали, позивач вимушений звернутись до суду з вимогою про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі.

Ухвалою суду від 11.04.2018 задоволено заяву про самовідвід головуючої судді - Лучко О.О., а справу передано на повторний автоматизований розподіл (а.с.1-2 том І).

13.04.2018 Івано-Франківським окружним адміністративним судом відкрито провадження у дані справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.115-116 том І).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.10.2018, позов контролюючого органу задоволено повністю (а.с.252-260 том І). Надано Головному управлінню ДФС в Івано-Франківській області дозвіл на погашення суми податкового боргу в розмірі 12 567 801 (дванадцять мільйонів п`ятсот шістдесят сім тисяч вісімсот одна гривня) 99 копійок за рахунок майна Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (ідентифікаційний код юридичної особи 03346058), що перебуває у податковій заставі згідно акта опису майна від 13.09.2016 за №101, акта опису майна від 13.09.2016 за №102 та акта опису майна від 02.11.2017 за №115/15.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 апеляційну скаргу Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" задоволено (а.с.66-71 том ІІ). Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.10.2018 у справі №809/654/18 скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, відмовлено.

За наслідками розгляду касаційної скарги (а.с.77-80 том ІІ), 16.07.2019, Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду прийнято постанову, якою скасовано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 та рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.10.2018, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.116-125 том ІІ).

За змістом вимог частини 5 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Скасовуючи рішення першої та апеляційної інстанції колегія суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду зазначила наступні висновки і мотиви:

- "Податковий кодекс України не покладає на податковий орган обов`язок перевіряти, чи накладено на майно інші обтяження, та не ставить можливість звернення до суду у залежність від наявності (чи відсутності) інших обтяжень.";

- "Посилання суду апеляційної інстанції на пріоритетність обтяжень Суд вважає недоречним, з огляду на наступне.

Поняття пріоритету в розрізі обтяжень встановлено статтею 2 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" №1255-IV від 18.11.2003, відповідно до якої пріоритет - переважне право обтяжувача відносно права іншої особи на те ж саме рухоме майно.

Статтею 1 вказаного Закону встановлено, що цей Закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Тобто, вказаний Закон регулює правовий режим виключно рухомого майна, а як зазначено у актах опису майна від 13.09.2016 та 02.11.2017 в податкову заставу передано об`єкти як рухомого так і нерухомого майна.";

- "У випадку, якщо предметом застави є нерухоме майно, вимоги заставодержателів задовольняються у порядку черговості виникнення права застави.";

- "Оцінюючи спірні правовідносини необхідно враховувати особливості погашення податкового боргу комунальними підприємствами, до яких належить відповідач у справі, встановлені статтею 96 Податкового кодексу України, які зумовлені організаційно-правовою формою підприємства, власником майна якого є кожен член територіальної громади міста, особливим порядком погашення податкового боргу встановленого положеннями цієї статті.";

- "...суди попередніх інстанцій не встановили, на підставі належних та допустимих доказів дотримання податковим органом встановлено порядку погашення податкового боргу, а саме звернення із поданням до органу місцевого самоврядування відповідно до пункту 96.1 статті 96 Податкового кодексу України, виконання приписів пункту 96.4 цієї статті.";

- "Суд визнає, що вирішення спірного питання у справі без участі міської ради є неможливим, оскільки це вказує на прийняття рішення про права особи, яка не була залучена до участі у справі, оскільки власником описаного у податкову заставу майна є територіальна громада, ...".

Адміністративна справа №809/654/18 надійшла до Івано-Франківського окружного адміністративного суду 25.07.2019 (а.с.129 том ІІ).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.07.2019 прийнято до провадження та призначено до розгляду адміністративну справу №809/654/18 за позовом Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (а.с.131-135 том ІІ).

Одночасно вказаною ухвалою суду від 30.07.2019 залучено до участі у розгляді даної адміністративної справи, Івано-Франківську міську раду Івано-Франківської області, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача (надалі по тексту також - третя особа, міська рада), а також витребувано у сторін і учасників справи відповідні пояснення та необхідні докази для розгляду даної справи (а.с.131-135 том ІІ).

На виконання вимог ухвали суду від 30.07.2019 позивачем 14.08.2019 надано суду, через канцелярію, витребувану судом письмову інформацію та докази на підтвердження обставин на яких ґрунтуються позовні вимоги (а.с.141-148, 149-190 том ІІ).

Івано-Франківська міська рада Івано-Франківської області також 15.08.2019 надала суду витребувані докази, згідно ухвали суду від 30.07.2019 (а.с.191-201 том ІІ).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 20.08.2019 (а.с.206-214 том ІІ) із відповідними письмовими доказами (а.с.215-261 том ІІ). Свою позицію відповідач обґрунтовує наступним. Згідно доводів останнього майно, яке перебуває у податкові заставі, закріплене за позивачем на праві господарського відання, тобто знаходиться в його володінні та користуванні, а його власником є інша особа - територіальна громада м. Івано-Франківська, а тому таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. Також відповідач стверджує, що постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Каращук К.Л. від 12.08.2014 за ВП №44347403 накладено арешт на все рухоме і нерухоме майно, що належить ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго". Крім вказаного, заборонено відчужувати таке майно, у зв`язку з примусовим виконанням наказу від 08.07.2014 за №831, виданого Господарським судом Івано-Франківської області, про стягнення з відповідача 22 524 786,64 гривень на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України". Вказане публічне обтяження було зареєстровано 26.08.2014 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису 67887570) і 20.08.2014 зареєстроване у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (номер запису 14501018). При цьому податкова застава, як публічне обтяження було зареєстроване в зазначених реєстрах у вересні 2016 року та листопаді 2017 року. З урахуванням коментованого, на переконання відповідача, орган Державної виконавчої служби, як обтяжувач має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження, яким є рухоме майно, а тому описане в податкову заставу рухоме майно відповідача не може бути джерелом погашення податкового боргу в силу пріоритету права уповноваженого органу, яким накладено арешт на вказане майно. Водночас, на переконання відповідач, сума боргу у підприємства станом на 30.03.2018 становила 17 408 119,85 гривень відповідно до рішень Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.06.2012 у справі №2а-1332/12/0970, від 01.08.2012 у справі №2а-1806/12/0970, від 24.09.2015 у справі 809/3445/15, від 17.10.2016 у справі №809/1319/16 та від 08.08.2016 у справі №809/788/16. Залишок заборгованості по вказаних рішеннях суду станом на 06.08.2019 становить лише 7 781 893,07 гривень. При цьому, загальна сума заборгованості відповідача станом на 01.08.2019 згідно листа Головного управління ДФС в області від 13.08.2019 за №4068/10/09-19-55-17-14 становить 32 259 546,58 гривень. Таким чином, платник податків наголосив на правовій можливості надання дозволу на погашення податкового боргу в сумі 7 781 893,07 гривень, за рахунок майна, яке перебуває у податковій заставі, що не є усією сумою боргу в розумінні абзацу 2 пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, оскільки така складає 32 259 546,58 гривень. За аргументами відповідача контролюючим органом не дотримано вимог статті 96 Податкового кодексу України та не вчинено усіх дій щодо стягнення коштів в рахунок погашення боргу із поточних рахунків платника податків, на яких містилися відповідні кошти. З наведених підстав просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Одночасно у відзиві на позов відповідач просив проводити розгляд справи у судовому засідання з повідомленням викликом сторін.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 відмовлено в задоволенні клопотання ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" про розгляд адміністративної справи №809/654/18 у судовому засіданні з повідомленням викликом сторін.

Позивач в свою чергу, 27.08.2019 подав відповідь на відзив (а.с.1-4 том ІІІ), в якій вказав про безпідставність та не обґрунтованість доводів відповідача, наведених у відзиві на позов. Зокрема, платником податків не наведено доводів, які б засвідчували встановлені його засновником (міською радою) обмеження щодо майна, зокрема щодо стягнення податкової заборгованості за рахунок майна, яке перебуває у податковій заставі. На переконання контролюючого органу, право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває у його власності (господарському віданні або оперативному управлінні), а тому все майно відповідача, яке числиться на його балансі та використовується у господарській діяльності, включено у податкову заставу. Згідно доводів позивача виявилось неможливим стягнення податкового боргу за рахунок коштів боржника, у зв`язку з наявністю іншого обтяження. Вказав на не неодноразові звернення до міського голови м. Івано-Франківська із листами щодо необхідності вжиття негайних заходів по погашенню податкового боргу.

Від третьої особи на адресу суду 02.09.2019 надійшли письмові пояснення щодо відзиву із відповідними доказами (а.с.7-9, 11 том ІІІ). Як пояснив представник Івано-Франківської міської ради майно ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго", яке перебуває у податковій заставі, не є власністю підприємства, а перебуває у володінні і користуванні платника податку, а тому не може використане як джерело погашення податкового боргу. Третя особа, як і відповідач, вказує на те, що сума податкового боргу, яка станом на 07.08.2019 становить 7 781 893,07 гривень, не є усією сумою боргу, оскільки така складає 32 259 546,58 гривень, а в розумінні абзацу 2 пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, надається дозвіл контролюючому органу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. На переконання третьої особи, дотримання податковим органом процедури, визначеної статтею 96 Податкового кодексу України, є обов`язком перед зверненням до суду з позовом про надання дозволу на погашення суми боргу платника податків за рахунок його майна, що перебуває у податковій заставі. Як повідомив останній, на лист Головного управління ДФС в області №3935/9/09-19-17-07-19 від 18.09.2017, виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради надано відповідь №15/-01-11/4703 від 26.10.2017. Відмітив, що ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" входить до переліку суб`єктів підприємницької діяльності, що мають суспільну цінність для територіальної громади м. Івано-Франківська, та щодо яких не застосовуються процедури, передбачені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Просив відмовити в задоволенні позову. Водночас просили розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 повернуто без розгляду клопотання Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області, заявленого у поясненні по справі від 02.09.2019, про розгляд за правилами загального позовного провадження адміністративної справи №809/654/18.

06.09.2019 відповідач направив на адресу суду письмові заперечення щодо доводів позивача, наведених у відповіді на відзив, та докази на їх підтвердження (а.с.13-15, 16-33 том ІІІ). Такі доводи контролюючого органу відповідач вважає безпідставними, оскільки позивач не виконав свій обов`язок щодо стягнення податкового боргу відповідача за рахунок його коштів. Відповідач вказує на наявність інших відкритих рахунків у банках та коштів на них, що давало позивачу можливість стягнути такі кошти у рахунок погашення боргу, чого останнім вчинено не було. Заперечив також стосовно листа Головного управління ДФС в області №2289/9/09-19-55-03-19 від 19.03.2019, на який останній посилається як доказ звернення, оскільки за своїм змістом такий лист не відповідає вимогам пункту 96.1 статті 96 Податкового кодексу України та не може оцінюватися відповідно як подання, внесене контролюючим органом відповідно до коментованих норм Кодексу.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення, пояснення третьої особи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти них, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

При розгляді справи встановлено, що Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" 28.02.1996 зареєстроване як юридична особа, перебуває на обліку Головному управлінні ДФС в Івано-Франківській області, свідченням чого є Витяг (станом на 07.11.2017) і відомостями (станом на 30.07.2019) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та являється платником податків і зборів (а.с.11-13 том І).

Правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі по тексту також - ПК України, Кодекс), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, які справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (стаття 38 ПК України).

Згідно підпункту 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Так, станом на 29.03.2018 у ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" була наявна заборгованість на загальну суму 39 053 838,48 гривень, в тому числі з податку на додану вартість у сумі 38 375 068,85 гривень та з податку на прибуток у сумі 678 769,63 гривень; залишок податкового боргу згідно з виконавчими провадженнями становить 17 408 119,85 гривень, на підтвердження чого в матеріалах справи наявна довідка Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 30.03.2018 (а.с.14 том І).

Позивачем надіслано на адресу відповідача податкові вимоги про сплату суми податкового боргу за узгодженими грошовими зобов`язаннями форми "Ю1" від 12.05.2004 за №1/1064/14760/24-1-205 та форми "Ю2" від 14.06.2004 за №2/1269/18768/10/24-1-205, які отримані уповноваженою особою відповідача, про що свідчить підпис посадових осіб платника податків на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення (а.с.109, зворотній бік а.с.109 том І).

Відповідна заборгованість підтверджена наступними судовими рішення про стягнення сум податкового боргу з ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго".

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.06.2012 в адміністративній справі №2а-1332/12/0970 за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську до Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" про стягнення податкового боргу в розмірі 8 291 619,85 гривень, стягнуто з розрахункових рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків та за рахунок готівки, що належить Державному міському підприємству "Івано-Франківськтеплокомуненерго" податковий борг у розмірі 8 291 619,85 гривень (а.с.15-17 том І). Івано-Франківським окружним адміністративним судом 16.04.2013 видано виконавчий лист №2а-1332/12/0970 (а.с.19 том І).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.08.2012 в адміністративній справі №2а-1806/12/0970 за позовом заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську до Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" про стягнення податкового боргу в розмірі 10 213 668,03 гривень, стягнуто з рахунків у банках, обслуговуючих Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" та за рахунок готівки в дохід бюджету податковий борг в сумі 10 213 668,03 гривень (а.с.20-22 том І). Івано-Франківським окружним адміністративним судом 26.12.2014 видано виконавчий лист №2а-1806/12/0970 (а.с.24 том І).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.09.2015 в адміністративній справі №809/3445/15 за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" про стягнення податкового боргу в розмірі 4 175 823,22 гривень, стягнуто з рахунків Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" відкритих у банківських установах, які його обслуговують та за рахунок належної йому готівки, в порядку, передбаченому Бюджетним кодексом України, податковий борг в розмірі 4 175 823,22 гривень (а.с.33-36 том І). Івано-Франківським окружним адміністративним судом 12.01.2016 видано виконавчий лист №809/3445/15 (а.с.38 том І).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.08.2016 в адміністративній справі №809/788/16 за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" про стягнення заборгованості в сумі 7 642 013,90 гривень, стягнуто з рахунків Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" відкритих у банківських установах, які його обслуговують та за рахунок належної йому готівки, в порядку, передбаченому Бюджетним кодексом України, податковий борг в розмірі 7 642 013,90 гривень (а.с.39-42 том І). Івано-Франківським окружним адміністративним судом 22.11.2016 видано виконавчий лист №809/788/16 (а.с.44 том І).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.10.2016 в адміністративній справі №809/1319/16 за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" про стягнення заборгованості в сумі 1 149 833,37 гривень, стягнуто з Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" в дохід державного бюджету податковий борг в сумі 1 149 833,37 гривень з розрахункових рахунків у банках, які обслуговують дане підприємство та за рахунок готівки, що належить відповідачу (а.с.27-30 том І). Івано-Франківським окружним адміністративним судом 17.08.2017 видано виконавчий лист №809/1319/16 (а.с.32 том І).

Отож з наведеного слідує, що позивач з метою стягнення відповідних сум заборгованості в розмірі 17 408 119,85 гривень (що є залишком станом на 29.03.2019 згідно вище згаданої довідки), звертався до суду з адміністративними позовами до відповідача про стягнення сум податкового боргу, і такі були задоволені постановами Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.06.2012 у справі №2а-1332/12/0970, від 01.08.2012 у справі №2а-1806/12/0970, від 24.09.2015 у справі №809/3445/15, від 08.08.2016 у справі №809/788/16, від 17.10.2016 у справі №809/1319/16. Вказані судові рішення набрали законної сили.

Згідно з пунктом 87.2 статті 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу (пункт 88.1 статті 88 Податкового кодексу України).

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмово оформлення (пункт 88.2 статті 88 Податкового кодексу України).

В підпункті 14.1.155. пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова застава визначена як спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, з дня виникнення податкового боргу (підпункти 89.1.1. та 89.1.2. пункту 89.1 статті 89 ПК України).

Відповідно до пункту 89.2 статті 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно. У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

За приписами пункту 89.3 статті 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акту опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Пунктом 89.8 статті 89 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов`язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

У випадку, досліджуваного судом, податковим керуючим здійснено опис майна, на яке поширюється право податкової застави, що оформлено актами опису майна, а саме: від 13.09.2016 за №101 на загальну суму 10 851 513,28 гривень, що зареєстровано у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 13.09.2016 (а.с.79, 83 том І); від 13.09.2016 за №102 на загальну суму 19 306 395,76 гривень, що зареєстровано у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження у вересні 2016 року (а.с.78, 84-104 том І); від 02.11.2017 за №115/15 на загальну суму 8 134 588,12 гривень, що зареєстровано у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 02.11.2017 (а.с.80-81, 82 том І).

Згідно з довідкою про наявність боргу станом на 02.10.2018 за Державним міським підприємством "Івано-Франківськтеплокомуненерго" обліковувалась заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 12 567 801,99 гривень (а.с.248 том І).

Станом на 06.08.2019, залишок податкового боргу Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" перед бюджетом, згідно коментованих вище виконавчих листів становить 7 781 893,07 гривень, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка №К3997/10/09-19-55-17-14 від 07.08.2019 (а.с.258 том ІІ).

Оскільки зазначені заходи не призвели до погашення боргу, податковим органом з метою реалізації права, наданого пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України, 10.04.2018 заявлено вимогу про надання дозволу на погашення податкового боргу в сумі 17 408 119,85 гривень, який станом на момент розгляду справи становить 7 781 893,07 гривень, за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Досліджуючи доводи і аргументи сторін, учасників справи про правовий статус майна платника податків, та можливість перебування його у податковій заставі, а також як джерело погашення податкового боргу, суд виходять із наступного.

Здійснюючи свою господарську діяльність відповідач керується Конституцією України, законодавством України, відомчими та іншими нормативними актами, рішеннями міської ради та її виконавчого комітету, розпорядженнями міського голови, а також Статутом Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", в редакції затвердженій рішенням Івано-Франківської міської ради від 20.06.2017 (а.с.215-218 том ІІ). Пунктами 1.1, 1.2 Статуту визначено, що Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" є унітарним комунальним підприємством, утвореним на базі відокремленої частини комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська відповідно до Цивільного і Господарського кодексів України і входить до сфери управління Івано-Франківської міської ради. Засновником Підприємства є територіальна громада м. Івано-Франківська в особі Івано-Франківської міської ради.

Відповідно до пункту 5.2 Статуту, майно Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" є власністю територіальної громади м. Івано-Франківська і закріплюється за ним на праві господарського відання. Підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном згідно з чинним законодавством та цим Статутом та відповідно до обмежень, встановлених Засновником (а.с.217).

Положеннями статті 136 Господарського кодексу України закріплено, що право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником, з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Статтею 78 коментованого Кодексу передбачено, що комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.

Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Відповідно до статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно підпункту 87.3.2. пункту 87.3 статті 87 Податкового кодексу України не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків майно, яке належить на правах власності іншим особам та перебуває у володінні або користуванні платника податків.

Як встановлено судом у актах опису майна за №№101, 102 і 115/15 від 13.09.2016 і від 02.11.2017 на суми 10 851 513,28 гривень, 19 306 395,76 гривень і 8 134 588,12 гривень відповідно включено нерухоме майно (в тому числі як складової частини цілісного майнового комплексу підприємства), яке згідно пунктів 1.1 і 5.2 Статуту підприємства відповідача є комунальною власністю і закріплене за платником податків на праві господарського відання. Тобто, відповідач не є власником майна, включеного до податкової застави. Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" у відношенні до нерухомого майна наділене речовими права на володіння, користування і розпорядження таким майном, закріпленим за ним територіальною громадою міста Івано-Франківська в особі Івано-Франківської міської ради, з обсягами повноважень, визначених Статутом.

Таким чином, із врахуванням вимог 87.3 статті 87 Податкового кодексу України, статей 78, 136 Господарського кодексу України, пунктів 1.1, 1.2, 5.2 Статуту підприємства відповідача, об`єкти нерухомого майна, що перебувають на праві господарського відання у Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" та належать територіальній громаді міста Івано-Франківська в особі Івано-Франківської міської ради, не можуть використовуватися як джерела погашення податкового боргу відповідача, без погодження Івано-Франківської міської ради.

На переконання суду застосування норм статті 95 Податкового кодексу України повинно здійснюватися із обов`язковим врахуванням і з`ясуванням правового статусу майна платника податку.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.3 цієї ж статті Кодексу встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Аналіз зазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що закон передбачає два способи забезпечення погашення податкового боргу: шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків та шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі.

Кожен з цих способів застосовується контролюючим органом окремо та послідовно на підставі судового рішення. При цьому, закон саме на контролюючий орган покладає певний обсяг повноважень та обов`язків по встановленню питань щодо можливості стягнення податкового боргу за рахунок коштів, які перебувають у власності платника податків (наявність банківських рахунків, достатність коштів на таких рахунках тощо), а також щодо опису майна в податкову заставу, за рахунок якого податковий борг може бути стягнений.

Отож, як вбачається із викладених норм, Податковим кодексом України встановлено черговість вжиття контролюючим органом заходів щодо погашення податкового боргу: спочатку приймаються заходи для стягнення коштів з платника податків, та лише у разі їх недостатності, погашення податкового боргу здійснюється за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.

Позивачем не підтверджено належними доказами відсутність у власності відповідача належних грошових коштів, що є безумовною підставою для можливості реалізації передбаченого законом права на продаж майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Позивач, як доказ відсутності достатніх коштів у відповідача для погашення податкового боргу, надав суду повернуті без виконання у зв`язку із відсутністю коштів на рахунках платника, у зв`язку з виконанням іншого виконавчого документа про арешт та у зв`язку з відсутністю рахунку, інкасові доручення №№446, 431 від 18.10.2017, №543 від 19.10.2017, №37 від 20.01.2018, №№38, 50 від 05.02.2018, №№32, 33 від 30.01.2018, №841 від 27.11.2017, №№286, 287 від 04.09.2017, №№502, 505, 507, 510, 513, 516, 519, 522, 525, 528 від 19.10.2017, №№340, 341, 343, 344 від 27.09.2017, №№44, 45 від 05.02.2018, №36 від 30.01.2018, №№42, 43 від 05.02.2018, №35 від 30.01.2018, №№442, 443, 444, 445 від 18.10.2017, №752, №750 від 08.11.2017, №№339, 342 від 27.09.2017 (а.с.46-77 том І) по 29-ти розрахункових рахунках в АТ "ПУМБ" - НОМЕР_19, Філії "ДН. РУ ПАТ КБ "Південкомбанк" - НОМЕР_1 , АТ "БТА Банк" - НОМЕР_2 , Київській філії АКБ "Новий" у м. Києві - НОМЕР_20, АТ "Ідея Банк" - НОМЕР_3 , Філії ПАТ ПІБ в м. Івано-Франківську - НОМЕР_21, Івано-Франківській філії ВАТ "КРЕДОБАНК" - НОМЕР_22, НОМЕР_23, Івано-Франківській філії АТ КБ "ПРИВАТБАНК" - НОМЕР_24, НОМЕР_25, Івано-Франківському відділенні АТ "ОЩАДБАНК" - НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , АБ "Укргазбанк" - НОМЕР_14 , НОМЕР_15 , ПАТ "Мегабанк" Харків - НОМЕР_26, АТ "КБ "Глобус" - НОМЕР_27, НОМЕР_28, АТ "Полтава-банк" - НОМЕР_16 , АТ "КІБ" - НОМЕР_17 , НОМЕР_18 , АТ "РАДАБАНК" - НОМЕР_29 (а.с.170-172 том ІІ).

При розгляді справи позивачем також долучено й інші інкасові доручення №№194, 195, 196, 197, 198, 199, 200, 201, 202, 203 від 10.07.2018, які направлялись в Івано-Франківському відділенні АТ "ОЩАДБАНК" - НОМЕР_4, НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7, НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , однак останні повернулися на адресу позивача без виконання, у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках. Окрім відсутності коштів на рахунках, підставою повернення вказаних інкасових доручень була заборона списання коштів з рахунків із спеціальним режимом використання (а.с.176-181 том ІІ).

Однак як встановлено судом такі інкасові доручення направлялись позивачем після звернення до суду із вказаним позовом про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, яке перебуває у податковій заставі, а отже не можуть братися судом до уваги як докази на підтвердження вжиття контролюючим органом всіх необхідних заходів, як передумови звернення до суду із заявленими позовними вимогами.

Разом з тим, на переконання суду, не може вважатись належним вжиттям контролюючим органом всіх заходів щодо встановлення відсутності достатніх коштів для погашення заборгованості відповідача, з наступних мотивів.

Зокрема, судом отримано від Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області довідку про перелік усіх банківських рахунків, відкритих відповідачем (а.с.165 том ІІ), в тому числі станом на 01.01.2015, 01.01.2016, 01.01.2017, 01.07.2017 та 01.01.2018 (а.с.166-172 том ІІ). Зі змісту таких довідок слідує, що Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" окрім вищевказаних 29-ти банківських рахунків, по яких повернуто інкасові доручення, мало (має) в наявності ще 4 розрахункових рахунків (у гривні), а саме: у Філії ПАТ ПІБ в м. Івано-Франківську - НОМЕР_30, ГУ ДКСУ в Івано-Франківській області - НОМЕР_31, НОМЕР_32, Казначейство України (ел. адм. податків) - 37519000002148 (а.с.165, 166-172 том ІІ).

Відповідач не надав суду докази щодо спеціального режиму використання коштів на таких чотирьох рахунках.

Суд зазначає, що представником позивача не представлено будь-які докази на стягнення коштів із вказаних 4-ох банківських рахунків, відкритих відповідачем у коментованих вище фінансових установах і органах казначейського обслуговування, в період з дня набрання законної сили постанов Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.06.2012 у справі №2а-1332/12/0970, від 01.08.2012 у справі №2а-1806/12/0970, від 24.09.2015 у справі №809/3445/15, від 08.08.2016 у справі №809/788/16, від 17.10.2016 у справі №809/1319/16, до дня звернення в суд із вимогою надати дозвіл на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі (10.04.2018).

Відтак, позивач як контролюючий орган на виконання пункту 95.3 статті 95 ПК України не здійснив за платника податків і на користь держави належні заходи щодо погашення податкового боргу, в тому числі не вичерпав всіх можливих наданих йому повноважень на стягнення такої заборгованості за рахунок його коштів із усіх, без винятків, рахунків.

Попри вказане, важливо відмітити й те, що відповідач, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, вказав на обставину не здійснення позивачем всіх вичерпних дій по стягненню коштів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу, виконання яких є передумовою звернення контролюючого органу із позовними вимогами у даній справі.

Як стверджує відповідач, на поточному рахунку в ПАТ "АБ "Укргазбанк" № НОМЕР_14 містилися наступні кошти: 04.01.2017 - 15 654 729,39 гривень, 13.01.2017 - 12 305 086,83 гривень, 01.02.2017 - 15 770 000,00 гривень, 24.02.2017 - 16 620 000,00 гривень, 01.03.2017 - 16 872 961,70 гривень, 22.03.2017 - 16 211 191,08 гривень; в АТ "Полтава-банк" № НОМЕР_16 знаходились кошти: 31.07.2017 - 9 055 495,50 гривень, 01.08.2017 - 8 948 160,44 гривень, 02.08.2017 - 9 005 306,16 гривень, 04.08.2017 - 8 852 997,60 гривень, 07.08.2017 - 8 863 220,83 гривень, 08.08.2017 - 8 888 190,68 гривень, 09.08.2017 - 8 900 867,83 гривень, 10.08.2017 - 12 527 376,83 гривень, 11.08.2017 - 11 458 813,14 гривень; в АТ "КБ "Глобус" №НОМЕР_27 містились кошти: 19.10.2017 - 20 168 258,97 гривень, 20.10.2017 - 17 404 950,37 гривень, 27.10.2017 - 8 308 027,43 гривень (а.с.213 том ІІ, а.с.14,15 том ІІІ).

Коментовані залишки коштів на поточних рахунках відповідача засвідчуються відповідними виписками по вищевказаних поточних рахунках, долучених останнім до матеріалів справи (а.с.239-257 том ІІ, а.с.16-32 том ІІІ).

Виходячи із встановлених обставин, слід відмітити, що в період існування податкового боргу, який позивач просить стягнути з Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" за рахунок його майна, на поточних рахунках відповідача були значні кошти, які не були стягнуті контролюючим органом.

В сукупності вказаного контролюючий орган, станом на 10.04.2018 (день звернення до суду), не довів належними доказами обставину про обсяги коштів, які перебували у власності відповідача на всіх рахунках, як належного джерела погашення податкового боргу, недостатність яких є єдиною законодавчо визначеною передумовою для застосування положень пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України в частині погашення податкового боргу саме шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Крім того, відповідно до приписів частини 4 статті 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Позивачем не надано суду всіх належних доказів щодо вжиття ним заходів спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), шляхом звернення до органів державної виконавчої служби, також не підтверджено наявність постанов про повернення виконавчих документів без виконання у зв`язку із відсутністю у відповідача належних готівкових коштів, чи коштів, що перебувають у банках або інших фінансових установах.

Досліджуючи доводи відповідача з приводу недотримання позивачем порядку погашення податкового боргу комунальних підприємств, визначеного статтею 96 Податкового кодексу України, суд зазначає слідуюче.

Порядок погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств, встановлено положеннями статті 96 Податкового кодексу України, якою визначено алгоритм дій контролюючих органів щодо забезпечення погашення такого боргу.

Відповідно до пункту 96.1 статті 96 Податкового кодексу України, у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про: виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків (рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради); затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

Отож, виходячи із вищевказаної норми, можна дійти висновку, що у разі, зокрема, відсутності у комунального підприємства власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття відповідного рішення.

На переконання суду, слід розглядати в сукупності дві складові, що передбачають обов`язок звернення контролюючого органу до органу місцевого самоврядування з поданням щодо прийняття відповідного рішення, а саме: відсутність власного майна у комунального підприємства, яке може бути внесено в податкову заставу та відчужено.

Суд зазначає, що у спірному випадку майно Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" перебуває у останнього на праві господарського відання та належать територіальній громаді міста Івано-Франківська в особі Івано-Франківської міської ради, що встановлено Статутом даного підприємства. Тобто відповідач наділений правом володіння, користування та розпорядженням таким майном, разом з тим з обмеженням правомочності розпорядження (відчуження).

Частиною 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 за 280/97-ВР, органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

За змістом пункту 96.3 статті 96 Податкового кодексу України відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов`язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Системний аналіз зазначених норм дозволяє прийти до висновку, що обов`язок податкового органу звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу (органу місцевого самоврядування), в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно, виникає у разі отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог або не отримання відповіді, однак в будь-якому випадку за умови що сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, не покриває суму його податкового боргу або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено.

Передумовою звернення контролюючого органу до органу виконавчої влади в порядку статті 96 Податкового кодексу України є вжиття ним заходів щодо виявлення майна боржника-комунального підприємства та встановлення неможливості внесення такого майна в податкову заставу внаслідок його відсутності.

Застосування процедури, передбаченої статтею 96 Податкового кодексу України, є допустимим за умови неможливості стягнення податкового боргу за рахунок коштів, які знаходяться у власності платника податків, у порядку встановленому статтею 95 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція щодо застосування положень статті 96 Податкового кодексу України викладена в постановах Верховного Суду від 28.01.2019 у справі №810/2322/17, від 24.04.2018, у справі № 821/1295/17, від 31.07.2018 у справі № 820/2916/17, від 06.11.2018 у справі № 807/903/15 і від 20.12.2018 у справі №826/10168/15.

Суд зазначає, що Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області звернулося в суд із позовними вимогами до Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, яке перебуває у податковій заставі, в порядку пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України.

Разом з тим, беручи до уваги організаційну форму Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", майно якого належить територіальній громаді міста Івано-Франківська в особі Івано-Франківської міської ради, що унеможливлює відчуження майна відповідача, без попереднього узгодження з Івано-Франківською міською радою, у контролюючого органу виник обов`язок звернення із поданням до органу місцевого самоврядування для прийняття відповідного рішення.

Як встановлено при розгляді справи Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області зверталося із листами від 11.08.2017 за №К3274/9/09-19-17-07-19, від 18.09.2017 за №К3935/3/09-19-17-07-19 і від 19.03.2018 за №К2289/9/09-19-55-03-19, адресованими на ім`я міського голови Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області ОСОБА_1 , щодо прийняття відповідних рішень з приводу погашення податкового боргу комунального підприємства, передбачених пунктом 96.1 статті 96 Податкового кодексу України (а.с.184, 193, 196-197 том ІІ).

На такі листи міським головою та заступником міського голови Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області надано позивачу відповідь. Так, листом від 11.09.2017 за №15/01-11/3998, повідомлено контролюючий орган про те, що Івано-Франківська міська рада вважає за недоцільне здійснювати реалізацію активів підприємства, які описані податковим органом, з урахуванням суспільної цінності майнового комплексу Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго". Листом від 26.10.2017 за №15/01-11/4703 і від 16.04.2018 за №15/01-11/1460, повідомлено позивача про звернення із листом до голови постійної депутатської комісії з питань бюджету Івано-Франківської міської ради щодо надання фінансової підтримки ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (а.с.185, 198-200, 201 том ІІ).

В подальшому позивач неодноразово звертався із письмовими зверненнями та поданням до Івано-Франківської міської ради щодо вчинення останнім відповідних дій та прийняття рішення з метою погашення податкового боргу ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго", свідченням чого є наявні в матеріалах справи листи від 08.05.2018 за №3916/9/09-19-55-03-19, від 20.07.2018 за №6158/9/09-19-55-03-18 та від 30.10.2018 за №349/9/09-19-55-17-20 (а.с.186, 188, 189 том ІІ).

Наведене свідчить про дотримання позивачем порядку, встановленого статтею 96 Податкового кодексу України, що передбачає звернення з метою погашення відповідачем податкового боргу до органу місцевого самоврядування із поданням щодо прийняття відповідного рішення, в тому числі виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків.

Як передбачено вищевказаною нормою Податкового кодексу України, рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради.

Суд зазначає, що на момент розгляду справи в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про розгляд на сесії міської ради будь-якого питання, вичерпний перелік яких міститься у положеннях статті 96 Податкового кодексу України.

Вищевказані відповіді Івано-Франківської міської ради є неналежним реагуванням на звернення контролюючого органу із поданням про прийняття відповідного рішення, яке б забезпечило погашення наявного податкового боргу Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго".

Суд не заперечує наявність у Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" податкового боргу перед бюджетом по виконавчих листах №2а-1332/12/0970 від 16.04.2013, №2а-1806/12/0970 від 26.12.2014, №809/788/16 від 22.11.2016 і №809/1319/16 від 17.08.2017, в загальному розмірі 7 781 893,07 гривень, згідно наявної в матеріалах справи довідки №3997/10/09-19-55-17-14 від 07.08.2019 (а.с.258 том ІІ).

При цьому, суд вважає за необхідне відмітити, що особливості погашення податкового боргу комунальних підприємств не змінюють послідовність реалізації стадій стягнення податкового боргу, визначених статтею 95 ПК України.

Головним управлінням Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області не підтверджено вчинення ним всіх необхідних дій щодо погашення податкового боргу відповідачем, які є безумовним обов`язком, а не правом контролюючого органу та які передують зверненню до суду в порядку, встановленому статтею 95 Податкового кодексу України, на законних підставах.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Контролюючий орган для доведення обставини відсутності коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника, не надав достатніх документів, які б підтверджували відсутність грошових коштів на всіх без винятку рахунках, відкритих відповідачем у фінансових установах і органах казначейського обслуговування, та про які відомо контролюючому органу.

Враховуючи вищенаведене, суд робить висновок про не обґрунтованість адміністративного позову, а позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач - Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 39394463), вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018.

Відповідач - Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (ідентифікаційний код юридичної особи 03346058), вул. Б. Хмельницького, 59А, м. Івано-Франківськ, 76007.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Івано-Франківська міська рада Івано-Франківської області (ідентифікаційний код юридичної особи 33644700), вул. М. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76004.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.