Рішення № 84919616, 02.09.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2019 року Справа № 160/5186/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Лозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИВ:

05.06.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-12183-58 від 02.04.2019 року, видану керівником Нікопольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на суму 2457,11 грн. зі сплати єдиного соціального внеску.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він не погоджується з вимогою про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 02.04.2019 року № Ф-12183-58 в розмірі 2457,11 грн. Адже, з 05.05.2018 року позивач зареєстрований в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як фізична особа-підприємець та здійснює діяльність у сфері права за спрощеною системою оподаткування. При цьому, позивач з 19.08.2014 року є пенсіонером за віком та отримує пенсію. Тому, за поясненнями позивача, він має право на пільги щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (або єдиний внесок, єдиний соціальний внесок) та посилаючись на правовий висновок Верховного Суду, зазначає, що він може бути платником єдиного внеску лише за умови його добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Адміністративний позов ОСОБА_1 не відповідав вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України, тому ухвалою суду від 10.06.2019 року був залишений без руху та наданий позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків.

20.06.2019 року у встановлений судом строк на виконання ухвали суду від 10.06.2019 року позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 25.06.2019 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) та заперечень на відповідь на відзив, а позивачу – відповіді на відзив.

У встановлений судом строк відповідач не надав суду відзив на позов.

Суд, враховуючи положення ч. 3 та ч. 4 ст. 257, ст. 261, ст. 262 КАС України, розглянув цю адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми законодавства України, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 05.05.2018 року було здійснено державну реєстрацію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як фізичної особи-підприємця, РНОКПП НОМЕР_1 , діяльність у сфері права (69.10).

Крім того, в матеріалах справи наявна копія витягу від 10.05.2018 року № 1804073400370 з реєстру платників єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, 3 група.

19.08.2014 року позивачу було видане пенсійне посвідчення № 1994417970 серії НОМЕР_2 , термін дії: довічно, вид пенсії: за віком, копія якого наявна в матеріалах справи.

02.04.2019 року відповідачем була винесена оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмка) № Ф-12183-58, відповідно до якої Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області вимагає позивача сплатити 2457,11 грн. заборгованості зі сплати єдиного внеску.

Не погодившись із винесеною вимогою про сплату боргу, позивач звернувся до відповідача зі скаргою про скасування оскаржуваної вимоги. За поясненнями позивача, 22.05.2019 року листом Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області йому було відмовлено у задоволенні його скарги про скасування спірної вимоги. Тому, вважаючи вимогу про сплату боргу зі сплати єдиного внеску протиправною, бо він є пенсіонером за віком, позивач звернувся до адміністративного суду.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу протиправності вимоги про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-12183-58 від 02.04.2019 року, видану керівником Нікопольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на суму 2457,11 грн. зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Тому, вирішуючи спір по суті, суд дійшов наступних висновків.

Спірні правовідносини регулюються нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464), Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058), Законом України «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон № 1788) тощо.

Відповідно до пп. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування – це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 та підпунктом 2.1.3 пункту 2.1 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року № 21-5, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

За положеннями ст. 1 Закону № 1058 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), пенсіонер – це особа, яка відповідно до цього закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України № 2464, платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 2464, особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналіз зазначеної норми вказує, що звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох умов, по-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Статтею 2 Закону №1788 визначено виключний перелік трудових пенсій, які призначаються за цим Законом (за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років).

Загальні умови призначення пенсій за віком визначені статтею 12 цього Закону та частиною першою статті 26 Закону № 1058.

З огляду на вищенаведені положення Законів, суд зазначає, що позивач, як пенсіонер за віком має право на пільги щодо сплати за себе єдиного внеску згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 2464, оскільки ця норма не містить жодних обмежень та умов щодо набуття фізичною особою-підприємцем статусу пенсіонера за віком та не пов`язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати внеску всіх пенсіонерів за віком.

Така правова позиція була висловлена і Верховним Судом в постанові від 20 березня 2018 року, справа № 805/2195/17-а, адміністративне провадження № К/9901/3362/17.

Тому, враховуючи, що позивач є пенсіонером за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення, виданого 19.08.2014 року, що наявна в матеріалах справи, то винесення йому вимоги про сплату боргу за сплату єдиного соціального внеску є протиправним та така вимога підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно зі ст.90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі (ст.9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.77 КАС України), але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.77 КАС України).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Приймаючи до уваги викладене вище, суд дійшов висновку, що доводи позивача, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги підтверджуються матеріалами справи та є обґрунтованими, а оскаржувана вимога про сплату боргу єдиного внеску є протиправною та не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України.

Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню повністю та в межах позовних вимог суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-12183-58 від 02.04.2019 року на суму 2457,11 грн. зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що на підставі ст.139 КАС України, з урахуванням повного задоволення позовних вимог, стягненню з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 768,40 грн., сплата яких підтверджується квитанцією про сплату № 76286, наявною в матеріалах справи.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства країни, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) – задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-12183-58 від 02.04.2019 року, на суму 2457,11 грн. зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49005; код ЄДРПОУ 39394856) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 02.09.2019 року.

Суддя І.О. Лозицька