Рішення № 84919555, 26.09.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2019 року Справа № 160/7067/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горбалінського В.В. розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 39394856, вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49600) до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення суми податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

26.07.2019 року Головне управління ДФС у Дніпропетровській області (далі позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 , в якій Позивач просить:

- стягнути суму податкового боргу в розмірі 31957, 95 грн. з фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

У обґрунтування позову зазначено, що в інтегрованих картках платника податків станом на теперішній час по платнику податків обліковується податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб в сумі 31957, 95 грн, який виник в результаті несплати у встановлені терміни сум грошових зобов`язань нарахованих контролюючим органом та платником самостійно.

Відповідач має податковий борг в розмірі 31957, 95 грн, який утворився внаслідок несплати узгоджених податкових зобов`язань, нарахованих згідно податкової декларації № 38527493 від 12.07.2018 року в сумі 27075, 25 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0260371318 від 03.07.2018 року в сумі 4882, 70 грн. У добровільному порядку податковий борг відповідач не сплатив, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.07.2019 року відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи у письмовому провадженні. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом пятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується заперечення відповідача. Проте, поштовий конверт не був отриманий відповідачем та повернувся до суду за закінченням встановленого строку зберігання.

Відповідно ч. 11 ст. 126 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідачем, станом на дату розгляду справи відзив на позовну заяву та жодних заяв, клопотань суду надано не було.

Дослідивши матеріали справи та подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив наступне.

Фізичної особи – підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований, як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку в Криворізькому північному управлінні ГУ ДФС у Дніпропетровській області, як платник податків за спрощеної системи оподаткування.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місце проживання Відповідача: АДРЕСА_2 .

З матеріалів справи вбачається, що за результатами камеральної перевірки з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб, Позивачем було складено акт № 22368-04-36-13-18/2920705114 від 02.05.2018 року. У висновку акту зазначено про порушення строків сплати узгоджених сум податкових зобов`язань єдиного податку з фізичних осіб за 2017 рік (39 днів).

На підставі зазначеного акту податковим органом сформовано податкове повідомлення-рішення (форми «ІІІ) № 0260371318 від 03.07.2018 року, яким зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% за затримку 39 календарних днів сплати/ за несплату (неперахування) фізичною особою.

У зв`язку з несплатою грошового зобов`язання, відповідачу податковим органом було виставлено податкову вимогу форми «Ф» від 20.08.2018 року № 91861-17/81 про наявність, станом на 19.08.2018 року, податкового боргу який становить 31957, 95 грн., яка, згідно матеріалам справи, була направлена на адресу відповідача, проте, поштовий конверт не був отриманий відповідачем та повернувся до ГУ ДФС за закінченням встановленого строку зберігання. Отже податкова вимога не була отримана відповідачем не з вини податкового органу.

Відповідно інтегрованій картки платника податків з 19.02.2018 року за відповідачем обліковувалась недоїмка з єдиного податку з фізичних осіб, яка станом на 19.08.2018 року становила 31957, 95 грн.

Доказів добровільного погашення відповідачем податкової вимоги форми «Ф» від 20.08.2018 року № 91861-17/81, та недоїмки з єдиного податку з фізичних осіб матеріали справи не містять.

З урахуванням зазначеного, за відповідачем обліковується податкове зобов`язання на загальну суму 31957, 95 грн, яка згідно матеріалам справи на момент розгляду справи залишається відповідачем не сплаченою.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до п.6.1 ст.6 ПК України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. п.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Глава 1 розділу XIV Податкового кодексу України регулює спрощену систему оподаткування.

Згідно пп. 1, 2 та 3 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України, суб`єкти господарювання які застосовують спрощену систему оподаткування , обліку та звітності, поділяються на першу, другу та третю групу платників єдиного податку відповідно.

Друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

- не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

- обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік (п. 294.1 ст.294 Податкового кодексу України).

Відповідно п. 295.1. ст. 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп, згідно п. 295.2 ст. 295 Податкового кодексу України, здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до п.п. 16.1.4. п.16.1ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 59.1 ст.59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Статтею 42 Податкового кодексу України встановлено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно ч. 1 ст. 60 Податкового кодексу України, якщо: сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення; контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу; контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі; податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними.

Відповідно до п. п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України).

Пунктом 95.3 цієї статті визначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд виходить із наступного.

Податковим органом відповідачу була надіслана податкова вимога форми «Ф» від 20.08.2018 року № 91861-17/81 про наявність податкового боргу, яка була направлена Відповідачу.

Оскільки відповідачем не надано доказів погашення зазначеного податкового боргу, вказана податкова вимога вважається не відкликаною.

Судом встановлено, що за відповідачем обліковується податковий борг станом на 19.08.2018 року в розмірі 31 957, 95 грн.

Відповідачем зазначену суму сплачено не було.

Судом встановлено, що на момент утворення заборгованості податкова вимога відповідачем не оскаржувалась, позивачем не була відкликана.

Від так, матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача податкового боргу у розмірі 31 957, 95 грн., який виник внаслідок несплати узгоджених податкових зобов`язань.

Докази, які б підтвердили сплату суми податкового боргу на момент вирішення спору у справі відсутні.

Враховуючи наявність податкового боргу та відсутність доказів його добровільного погашення, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача суми податкового боргу у розмірі 31 957, 95 грн. та їх задоволення.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Враховуючи, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 39394856, вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49600).

Керуючись ст. ст. 77, 78, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 39394856, вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49600) до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )про стягнення суми податкового боргу – задовольнити.

Стягнути суму податкового боргу з фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь держави в розмірі 31957, 95 грн. шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, що обслуговують такого платника податків.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Горбалінський