Ухвала суду № 84919459, 09.10.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

09 жовтня 2019 р. Справа № 120/2407/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сала П.І.,

за участю

секретаря судового засідання Михайловського М.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Івасика О.В. ,

представника відповідача 1

та відповідача 2 Салецького І.О. ,

представників третьої особи Карнаухова А. Л. , Подпалова М.Г.,

розглянувши у підговчому засіданні в м. Вінниці клопотання відповідачів про закриття провадження в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації (відповідач 1) та державного реєстратора Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації Салецького Ігоря Олександровича (відповідач 2),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Релігійна організація "Релігійна громада Спасо-Преображенського Кафедрального собору м. Вінниці Православної Церкви України",

про визнання протиправними та скасування рішення і реєстраційного запису,

ВСТАНОВИВ:

25.07.2019 до Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до начальника Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації Салецького І.О. та державного реєстратора Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації Салецького І.О. про:

- визнання протиправним та скасування наказу начальника Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації Салецького І.О. від 15.02.2019 № 10 "Про реєстрацію статуту Релігійної організації "Релігійна громада Спасо-Преображенського Кафедрального собору м. Вінниці Православної Церкви України" у новій редакції (код 20098389) стосовно реєстрації статуту Релігійної організації "Релігійна громада Спасо-Преображенського Кафедрального собору м. Вінниці Православної Церкви України" у новій редакції з новою юридичною назвою (позовна вимога 1);

- визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації Салецького І.О. про державну реєстрацію змін відомостей до установчих документів юридичної особи - Релігійна організація "Релігійна громада Спасо-Преображенського Кафедрального собору м. Вінниці Вінницької єпархії Української Православної Церкви" (код 20098389), на підставі якого внесено запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 11741200000008395 від 18.02.2019 (позовна вимога 2);

- визнання протиправним та скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 11741200000008395 від 18.02.2019 про державну реєстрацію змін відомостей до установчих документів юридичної особи - Релігійна організація "Релігійна громада Спасо-Преображенського Кафедрального собору м. Вінниці Вінницької єпархії Української Православної Церкви", код 20098389 (позовна вимога 3).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 18.11.1991 державним реєстратором у порядку, визначеному на той час законодавством України, до Єдиного державну реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було включено відомості про Релігійну організацію "Релігійна громада Спасо-Преображенського Кафедрального собору м. Вінниці Вінницької єпархії Української Православної Церкви" (код 20098389). 15.02.2019 відповідач прийняв наказ за № 10 "Про реєстрацію статуту Релігійної організації "Релігійна громада Спасо-Преображенського Кафедрального собору м. Вінниці Православної Церкви України", яким зареєстровано статут Релігійної організації "Релігійна громада Спасо-Преображенського Кафедрального собору м. Вінниці Православної Церкви України" у новій редакції з новою назвою юридичної особи. Крім того, на підставі вказаного наказу прийнято рішення про державну реєстрацію змін відомостей до установчих документів юридичної особи - Релігійної організації "Релігійна громада Спасо-Преображенського Кафедрального собору м. Вінниці Вінницької єпархії Української Православної Церкви", а також внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційний запис № 11741200000008395 від 18.02.2019 про державну реєстрацію відповідних змін. Позивач вважає вказані рішення та дії незаконними, такими що прийняті (вчинені) на підставі недостовірних і неналежних документів, з порушенням вимог чинного законодавства та положень статуту релігійної організації, а тому підлягають скасуванню в судовому порядку.

Ухвалою суду від 14.08.2019, після усунення недоліків позовної заяви, відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Крім того, вказаною ухвалою на підставі положень ч. 2, 5 ст. 49 КАС України за ініціативою суду вирішено залучити до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації та Релігійну організацію "Релігійна громада Спасо-Преображенського Кафедрального собору м. Вінниці Православної Церкви України".

В підготовчому засіданні ухвалою суду від 11.09.2019 за згодою позивача на підставі статті 48 КАС України здійснено заміну первісного відповідача начальника Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації Салецького І.О. на належного відповідача - Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації. Відповідно, зазначене управління набуло процесуальний статус співвідповідача у справі та втратило статус третьої особи.

Також ухвалою суду від 11.09.2019 на підставі статті 47 КАС України прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог шляхом виключення з числа позовних вимог позовної вимоги 2.

Отже, у зв`язку з прийняттям вищевказаних процесуальних рішень судом продовжено розгляд в підготовчому провадженні адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації (відповідач 1) та державного реєстратора Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації Салецького І.О. (відповідач 2), третя особа без самостійних позовних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Релігійна організація "Релігійна громада Спасо-Преображенського Кафедрального собору м. Вінниці Православної Церкви України", про:

- визнання протиправним та скасування наказу відповідача 1 від 15.02.2019 № 10 "Про реєстрацію статуту Релігійної організації "Релігійна громада Спасо-Преображенського Кафедрального собору м. Вінниці Православної Церкви України" у новій редакції (код 20098389) стосовно реєстрації статуту Релігійної організації "Релігійна громада Спасо-Преображенського Кафедрального собору м. Вінниці Православної Церкви України" у новій редакції з новою юридичною назвою;

- визнання протиправним та скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 11741200000008395 від 18.02.2019, що внесений відповідачем 2, про державну реєстрацію змін відомостей до установчих документів юридичної особи - Релігійна організація "Релігійна громада Спасо-Преображенського Кафедрального собору м. Вінниці Вінницької єпархії Української Православної Церкви", код 20098389.

В підготовчому засіданні ухвалою суду від 09.10.2019 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження в адміністративній справі на підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України.

11.09.2019 та повторно 23.09.2019 від відповідачів до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 згідно з п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС України. Клопотання обґрунтовується тим, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки спірні правовідносини стосуються прав та інтересів учасників релігійної громади на канонічне підпорядкування, а позовні вимоги спрямовані на захист цивільного права позивача та поновлення прав членів релігійної громади у сфері правовідносин, пов`язаних із свободою совісті, ставленням до релігії та з канонічних питань. Відтак, на думку відповідачів, спір не є публічно-правовим, має приватно-правовий характер, поглинається спором про право, а тому не може вирішуватись судом за правилами адміністративного судочинства. Крім того, відповідачі зазначають, що не здійснювали жодних владних управлінських функцій відносно позивача, що також вказує на необхідність закриття провадження у справі. При вирішенні клопотання відповідачі просять врахувати судову практику, що склалась у спорах цієї категорії, зокрема правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19.12.2018 у справі № 806/3462/14.

01.10.2019 до суду надійшли письмові заперечення представника позивача на клопотання відповідачів про закриття провадження у справі. У запереченнях зазначається, що підставою для звернення до адміністративного суду є невід`ємне право позивача на свободу світогляду та віросповідання, яке було порушено суб`єктами владних повноважень шляхом прийняття оспорюваного наказу та внесення реєстраційного запису, тобто у публічно-правових відносинах під час здійснення владно-управлінських функцій. При цьому, на думку представника позивача, не важливо, які саме права було порушено відповідачами - публічні чи цивільні, визначальним є те, що порушення цих прав відбулося саме у публічно-правових відносинах. Позивач зауважує, що відповідачі, приймаючи спірне рішення та вчиняючи на його підставі реєстраційну дію, здійснювали свої повноваження на основі законодавства, тобто виконували владно-управлінські функції. Водночас такі рішення та дії оспорюються позивачем не лише з мотивів неправомірності рішень та дій окремих осіб релігійної організації, які скликали Парафіяльні збори та прийняли рішення про зміну підлеглості релігійної громади, але й з підстав порушення вимог закону, допущених безпосередньо відповідачами як суб`єктами владних повноважень. Крім того, представник позивача просить врахувати, що позивач вже скористався своїм правом на звернення до суду за захистом цивільних прав та подав до Вінницького міського суду позов до Релігійної організації "Релігійна громада Спасо-Преображенського Кафедрального собору м. Вінниці Вінницької єпархії Православної Церкви України" про визнання недійсними рішень Парафіяльних зборів від 18.12.2018 та від 06.02.2019, визнання недійсними змін до статуту релігійної організації. Однак, на думку представника позивача, розгляд цієї адміністративної справи не має відношення до юрисдикції цивільного або господарського суду.

В підготовчому провадженні від 09.10.2019 відповідач 2, який одночасно є законним представником відповідача 1, клопотання про закриття провадження в адміністративній справі повністю підтримав та просить суд його задовольнити.

Представники третьої особи на стороні відповідачів вважають, що цей спір не повинен вирішуватися адміністративним судом, оскільки стосується приватно-правових відносин між членами релігійної громади. Відтак просять суд клопотання задовольнити.

Позивач та його представник клопотання заперечили та вказують на відсутність підстав для закриття провадження у цій справі.

Заслухавши думки учасників справи, оцінивши доводи і аргументи сторін та проаналізувавши підстави, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, суд зазначає таке.

Встановлено, що 18.11.1991 до Єдиного державну реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань включено відомості про Релігійну організацію "Релігійна громада Спасо-Преображенського Кафедрального собору м. Вінниці Вінницької єпархії Української Православної Церкви" (код 20098389).

15.02.2019 відповідачем 1 прийнято наказ за № 10 "Про реєстрацію статуту Релігійної організації "Релігійна громада Спасо-Преображенського Кафедрального собору м. Вінниці Православної Церкви України", яким зареєстровано статут Релігійної організації "Релігійна громада Спасо-Преображенського Кафедрального собору м. Вінниці Православної Церкви України" у новій редакції з новою назвою юридичної особи.

18.02.2019 на підставі вказаного наказу відповідачем 2 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено реєстраційний запис № 11741200000008395 від 18.02.2019 про державну реєстрацію відповідних змін до установчих документів Релігійної організації "Релігійна громада Спасо-Преображенського Кафедрального собору м. Вінниці Вінницької єпархії Української Православної Церкви" (код 20098389).

Позовні вимоги до адміністративного суду полягають у скасуванні вищезазначених рішень та дій відповідачів. Отже, позивач фактично оспорює правомірність державної реєстрації релігійної організації з новою назвою - "Релігійна організація "Релігійна громада Спасо-Преображенського Кафедрального собору м. Вінниці Православної Церкви України", та відстоює збереження попередньої назви юридичної особи за кодом 20098389 - Релігійна організація "Релігійна громада Спасо-Преображенського Кафедрального собору м. Вінниці Вінницької єпархії Української Православної Церкви". При цьому позивач зазначає, що оспорювані рішення та дії відповідачів порушують як права Релігійної організації "Релігійна громада Спасо-Преображенського Кафедрального собору м. Вінниці Вінницької єпархії Української Православної Церкви", так і права та інтереси особисто позивача, який призначений настоятелем Парафії та вважається законним головою Парафіяльних зборів вказаної релігійної організації і представником відповідної Релігійної громади.

Крім того, з витребуваних судом документів встановлено, що оспорюваний наказ № 10 від 15.02.2019 та реєстраційний запис № 11741200000008395 від 18.02.2019 прийнято (вчинено) відповідачами на підставі рішень Парафіяльних зборів Релігійної організації "Релігійна громада Спасо-Преображенського Кафедрального собору м. Вінниці Вінницької єпархії Української Православної Церкви" (код 20098389), оформлених протоколами № 02/12/18 від 18.12.2018 та № 01/02/19 від 06.02.2019.

Вказаними рішеннями Парафіяльних зборів, серед іншого, вирішено:

- визнати повноваження голови Парафіяльних зборів Митрополита ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 );

- змінити підлеглість у канонічних та організаційних питаннях релігійної громади шляхом виходу із юрисдикції Української Православної Церкви та входження під юрисдикцію Православної Церкви України;

- змінити найменування релігійної організації з "Релігійна громада Спасо-Преображенського Кафедрального собору м. Вінниці Вінницької єпархії Української Православної Церкви" на "Релігійна громада Спасо-Преображенського Кафедрального собору м. Вінниці Вінницької єпархії Православної Церкви України";

- прийняти, підписати та подати на затвердження Статут Релігійної організації "Релігійна громада Спасо-Преображенського Кафедрального собору м. Вінниці Вінницької єпархії Православної Церкви України";

- залишити без змін оновлений склад членів Парафіяльних зборів;

- залишити без змін склад Парафіяльної ради: голова Парафіяльної ради - ОСОБА_6 (Митрополит ОСОБА_5), заступник голови - ОСОБА_8 , скарбник - ОСОБА_9

- доручити представнику релігійної громади Овчаренку Б.О. звернутися до Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації щодо внесення відповідних змін до установчих документів Релігійної організації "Релігійна громада Спасо-Преображенського Кафедрального собору м. Вінниці Вінницької єпархії Української Православної Церкви" (код 20098389) та органів державної реєстрації щодо проведення державної реєстрації змін в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі змін до установчих документів.

Водночас позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги до адміністративного суду, посилається на неналежність документів, що стали підставою для прийняття (вчинення) відповідачами оспорюваних рішень (дій), їх недостовірний характер, а також те, що ці документи грубо суперечать положенням статуту релігійної організації та були оформлені за відсутності необхідних повноважень у голови та членів парафіяльних зборів.

Так, як на підставу адміністративного позову позивач посилається на те, що протокол Парафіяльних зборів № 02/12/18 від 18.12.2018, на підставі якого відповідач 1 прийняв оскаржуваний наказ, затверджений митрополитом ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ), який з 17.12.2018 вже перестав бути Єпархіальним Архієреєм Вінницької єпархії в силу його звільнення з цієї посади рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви від 17.12.2018. Тобто, як стверджує позивач, протокол Парафіяльних зборів № 02/12/18 від 18.12.2018 підписаний особою, яка вже не була настоятелем Парафії – ОСОБА_6 ( митрополит ОСОБА_5).

Крім того, позивач зазначає, що призначення указом Єпархіального Архієрея від 18.12.2018 № 10 протоієрея ОСОБА_1 , тобто позивача, головою Парафіяльної ради Релігійної громади виключає можливість скликання Парафіяльних зборів від 18.12.2018 настоятелем спільно з Парафіяльною радою згідно з пунктом 3.11 Статуту, оскільки голова Парафіяльної ради, а саме протоієрей ОСОБА_1 , зазначені Парафіяльні збори не скликав. Отже, рішення Парафіяльних зборів, оформлені Протоколом № 02/12/18 від 18.12.2018, є такими, що прийнятті в порушення пункту 3.17 Статуту релігійної організації та відповідно до цього ж пункту Статуту не набули чинності.

Також позивач вважає недійсними рішення від 06.02.2019 Парафіяльних зборів Релігійної організації "Релігійна громада Спасо-Преображенського Кафедрального собору м. Вінниці Вінницької єпархії Української Православної Церкви" (код 20098389), оформлені протоколом № 01/02/19 від 06.02.2019, які стали підставою для прийняття відповідачем 1 оскаржуваного наказу та є похідними від недійсних рішень, оформлених протоколом № 02/12/18 від 18.12.2018.

Крім того, з наведених вище доводів позивач вказує на те, що повноважним органом Релігійної громади Спасо-Преображенського Кафедрального собору м. Вінниці Вінницької єпархії Української Православної Церкви не було уповноважено будь-яких третіх осіб на подання до відповідачів заяв про проведення державної реєстрації будь-яких змін щодо релігійної організації - як до установчих документів, так і до відомостей, які відображені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Таким чином, заява про проведення державної реєстрації змін до статуту Релігійної громади шляхом його прийняття в новій редакції та про проведення державної реєстрації змін в Реєстрі відомостей до установчих документів Релігійної організації за кодом 20098389 були підписані та подані відповідачам не уповноваженими особами.

Відтак, визначаючись щодо юрисдикції цієї справи з огляду на характер спірних правовідносин, склад їх учасників та предмет спору, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з положеннями ст. 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.

Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням).

Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами.

За змістом статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Водночас публічно-правовий спір є спором, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У справі, що розглядається, предметом позову є правомірність рішення Управління у справах національностей та релігії Вінницької обласної державної адміністрації щодо реєстрації статусу релігійної організації у новій редакції, а також внесення реєстраційного запису про державну реєстрацію змін до установчих документів релігійної організації як юридичної особи. Проте оспорюються такі рішення і дії відповідачів саме з підстав порушення особами, які подали заяву про реєстрацію змін до статуту та установчих документів, положень закону, статуту в частині дотримання порядку, способу та компетенції реєстрації таких змін. Ці обставини належать до внутрішньої діяльності юридичної особи та визначаються статутом, на підставі якого діє релігійна громада. Як видно з встановлених обставин, позивач пов`язує проведену реєстрацію змін до статуту та установчих документів релігійної організації, власне з незаконними діями осіб, які подали відповідні заяви та документи відповідачам.

Отже, фактичною підставою звернення до адміністративного суду стали не стільки протиправні дії відповідачів щодо реєстрації змін до статуту, як дії осіб, які скликали парафіяльні збори, прийняли рішення про зміну підлеглості релігійної громади, подали відповідні заяви та документи відповідачам.

Крім того, зміст позовної заяви та наведених у ній обґрунтувань позовних вимог вказують на те, що позивач фактично оскаржує рішення та дії відповідачів саме з мотивів незгоди із рішеннями Парафіяльних зборів від 18.12.2018 та від 06.02.2019, а також з посиланням на недійсність змін, що були внесені до статуту релігійної організації.

В цьому контексті суд зауважує, що судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне між собою.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

До компетенції адміністративних судів належать публічно-правові спори, в яких хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Це узгоджується з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Водночас неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

На переконання суду, спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідачі, приймаючи (вчиняючи) оскаржувані рішення (дії), хоч і мали владні-управлінські повноваження (в частині того, зареєструвати або відмовити у реєстрації змін до статуту релігійної громади, здійснити державну реєстрацію змін до установчих документів або відмовити у цьому), але сам факт здійсненої реєстрації обумовлений наданими для такої реєстрації документами. Водночас позивач власне і доводить відсутність повноважень у особи, яка подала заяву та документи для внесення змін до статуту, оспорює порядок та спосіб скликання парафіяльних зборів та право участі у них, повноваження зборів приймати рішення про внесення змін до статуту, а також повноваження голови парафіяльної ради, зокрема на підписання протоколу зборів та затвердження статуту у новій редакції.

Отже, надання правової оцінки рішенню та діям відповідачів, що є предметом позову у цій адміністративній справі, безпосередньо пов`язується з встановленням та доказуванням у цьому спорі тих обставин, які є внутрішньою діяльністю релігійної організації - Релігійна громада Спасо-Преображенського Кафедрального собору м. Вінниці Вінницької єпархії Української Православної Церкви.

При цьому суд враховує, що рішення Парафіяльних зборів про зміну підлеглості у канонічних та інших питаннях, а також про зміну найменування релігійної організації, з посиланням на неправомірність яких обґрунтовуються вимоги позивача, приймалися особами, які входили до складу Парафіяльних зборів релігійної організації та діяли як представники відповідної релігійної громади.

За наведених обставин суд доходить висновку, що у цьому випадку спір виник саме між засновниками, членами релігійної громади Спасо-Преображенського Кафедрального собору м. Вінниці Вінницької єпархії Української Православної Церкви та релігійною громадою, яка вирішила змінити канонічне підпорядкування.

Суд звертає увагу на те, що приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Зважаючи на викладене, цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а спірні правовідносини не є публічно-правовим спором у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки стосуються прав та інтересів учасників релігійної громади на канонічне підпорядкування, а позовні вимоги у цій справі спрямовані на захист цивільного права позивача.

З огляду на суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами цивільного судочинства. Проте не може виключатися можливість вирішення такого спору за участю юридичної особи, наприклад вищого структурного підрозділу Української Православної Церкви, що буде вказувати на необхідність вирішення спору в порядку господарського судочинства.

Вирішуючи питання щодо юрисдикції цього спору, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19.12.2018 у справі № 806/3462/14 (адміністративне провадження № К/9901/4706/18).

Так, згідно з обставинами вищевказаної справи, які є подібними до справи, що розглядається, позивач обґрунтовував позовні вимоги про скасування наказу облдержадміністрації про реєстрацію статуту парафії у новій редакції тим, що при реєстрації змін до статуту не було дотримано норм Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" і статуту релігійної громади, який визначає певне коло осіб, які можуть скликати парафіяльні збори та порядок внесення змін до Статуту - виключно зі згоди єпархіального архієрея. З цими доводами погодився суд першої інстанції, задовольнивши позов.

Водночас суд апеляційної інстанції з рішенням суду першої інстанції не погодився та виходив з того, що у відповідача були відсутні підстави для відмови у реєстрації змін до статуту, оскільки доказів підроблення протоколу парафіяльних зборів не було, а закон не зобов`язує облдержадміністрацію здійснювати перевірку відомостей про віруючих осіб, що були присутні на парафіяльних зборах. Крім того, на час прийняття рішення про скликання парафіяльних зборів, парафіяльна рада мала усі повноваження, оскільки у встановленому статутом порядку не була переобрана. В свою чергу, суб`єкт владних повноважень не має законних підстав контролювати та впливати на волевиявлення релігійної громади.

Також суд апеляційної інстанції відхилив доводи позивача про те, що парафіяльна рада не могла приймати будь-яке рішення, оскільки участь у її засіданні прийняли не всі члени парафіяльної ради. Положення статуту не визначали кількісний склад членів парафіяльної ради, які правомочні приймати рішення про скликання загальних зборів парафіян. Не містив статут та Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації" і положень щодо кількісного складу релігійної громади, яка вправі приймати рішення щодо внесення змін та доповнень до статуту.

Водночас за результатами касаційного перегляду Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а провадження у справі закрив, зробивши висновок про те, що суди помилково розглядали такий спір як публічно-правовий, що належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки спірні правовідносини стосуються прав та інтересів учасників релігійної громади на канонічне підпорядкування, а позовні вимоги у справі спрямовані на захист цивільного права позивача.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Так, Європейський суд з прав людини у справі "Сокуренко і Стригун проти України", рішення від 20 липня 2006 року, заяви № 29458/04 та № 29465/04, вказав на те, що фраза "суд, встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії" висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

Крім того, у пункті 44 рішення від 25 лютого 1993 року у справі "Доббертен проти Франції" Європейський суд з прав людини зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі і обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

З огляду на викладене та враховуючи суть спірних правовідносин, суд приходить до переконання, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Водночас додатково враховується судова практика, що склалась під час розгляду справ цієї категорії, яку можна вважати усталеною. Це, зокрема, справи за №№ 120/1163/19-а, 120/1255/19-а, 120/1309/19-а, за №№ 857/6813/19-а, 857/7070/19-а, 857/7397/19-а, 857/7840/19-а та інші, у яких судами апеляційної інстанції залишено без змін рішення судів першої інстанції про відмову у відкритті або про закриття провадження в адміністративних справах у спорах цієї категорії.

Крім того, судом встановлено, що в провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває цивільна справа № 127/23156/19 за позовом ОСОБА_1 до Релігійної організації "Релігійна громада Спасо-Преображенського Кафедрального собору м. Вінниці Вінницької єпархії Православної Церкви України", третя особа Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації, про визнання недійсними рішень Парафіяльних зборів від 18.12.2018 та від 06.02.2019, визнання недійсними змін до статуту релігійної організації. Провадження у вказаній справі відкрито 04.09.2019.

Відповідно до прохальної частини цивільного позову у справі № 127/23156/19 позивач ОСОБА_1 просить суд:

1) визнати недійсними усі рішення Парафіяльних зборів Релігійної організації "Релігійна громада Спасо-Преображенського Кафедрального собору м. Вінниці Вінницької єпархії Української Православної Церкви" (код 20098389), оформлені протоколом № 02/12/18 від 18.12.2018;

2) визнати недійсними усі рішення Парафіяльних зборів Релігійної організації "Релігійна громада Спасо-Преображенського Кафедрального собору м. Вінниці Вінницької єпархії Української Православної Церкви" (код 20098389), оформлені протоколом № 01/02/19 від 06.02.2019;

3) визнати недійсними зміни до установчих документів, а саме: Статут Релігійної організації "Релігійна громада Спасо-Преображенського Кафедрального собору м. Вінниці Вінницької єпархії Православної Церкви України" (код 20098389), прийнятий рішенням від 06.02.2019 Парафіяльних зборів Релігійної організації "Релігійна громада Спасо-Преображенського Кафедрального собору м. Вінниці Вінницької єпархії Української Православної Церкви" (код 20098389), що оформлене протоколом від 06.02.2019 № 01/02/19, та зареєстрований наказом начальника Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації Салецького І.О. від 15.02.2019 № 10.

Таким чином, у цивільній справі № 127/23156/19 позивач ОСОБА_1 оспорює рішення Парафіяльних зборів та правомірність внесення змін до статуту релігійної організації, що стали підставою для прийняття (вчинення) тих рішень та дій, що оспорюються у цій адміністративній справі.

Як вже зазначалось, протиправність таких рішень (дій) відповідачів-суб`єктів владних повноважень позивач обґрунтовує саме недійсністю рішень Парафіяльних зборів, відсутністю повноважень у голови та членів Парафіяльних зборів, зміною настоятеля релігійної громади, грубим порушенням статутних норм релігійної організації членами цієї організації, неправомірністю зміни канонічного підпорядкування релігійної громади, а також зміни найменування релігійної організації, внесення змін до її статуту, тощо.

Відтак, на переконання суду, позовні вимоги у цій адміністративній справі є похідними від вимог у вказаній цивільній справі. Тобто задоволення позовних вимог у цій адміністративній справі залежить від задоволення позовних вимог у цивільній справі.

У зв`язку з цим суд звертає увагу на положення ч. 2 ст. 19 КАС України, якими визначено, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

І хоча у цивільній справі позивачем не заявлено позовних вимог, що є предметом позову у цій адміністративній справі, суд вважає, що факт звернення позивача до суду з цивільним позовом лише додатково свідчить про те, що цей спір в цілому є приватно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (ч. 1 ст. 239 КАС України).

Враховуючи наведене суд приходить до переконання, що провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 належить закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, одночасно роз`яснивши позивачу, що спір може бути вирішений за правилами цивільного або господарського судочинства, залежно від суб`єктного складу учасників спору, предмету позову та обраного способу захисту прав та інтересів.

Керуючись ст.ст. 180, 183, 238, 239, 248, 256, 294 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання відповідачів про закриття провадження в адміністративній справі задовольнити.

2. Закрити провадження в адміністративній справі № 120/2407/19-а за позовом ОСОБА_1 до Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації та державного реєстратора Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації Салецького Ігоря Олександровича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Релігійна організація "Релігійна громада Спасо-Преображенського Кафедрального собору м. Вінниці Православної Церкви України", про визнання протиправними та скасування рішення і реєстраційного запису.

3. Роз`яснити, що спір може бути вирішений за правилами цивільного або господарського судочинства, залежно від суб`єктного складу учасників спору, предмету позову та обраного способу захисту прав та інтересів.

4. Роз`яснити позивачеві, що відповідно до ч. 2 ст. 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до адміністративного суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала в повному обсязі складена та підписана суддею 15.10.2019.

Суддя Сало Павло Ігорович