Рішення № 84914945, 03.10.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.10.2019Справа № 910/7947/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вератюр" до Міністерства оборони України про стягнення 880 085,48 грн.,

за участі представників:

позивача: Клименка Є.Г. за ордером від 7 червня 2019 року серії КВ № 264254;

відповідача: Матвіюка М.А. за довіреністю від 11 січня 2019 року № 220/83/Д,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Вератюр" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі - Міністерство) про стягнення заборгованості в розмірі 880 085,48 грн., що виникла у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань по оплаті комунальних послуг, а також витрат на обслуговування житлового будинку та прибудинкової території.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24 червня 2019 року позовну заяву Товариства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/7947/19, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 25 липня 2019 року.

12 липня 2019 року через загальний відділ канцелярії суду надійшов відзив Міністерства на позовну заяву від 11 липня 2019 року, в якому останнє заперечило проти задоволення вимог Товариства з огляду на те, що відповідач, як власник 90 квартир у житловому будинку № 40А по проспекту Металургів міста Кам`янське Дніпропетровської області , не підписував та не погоджував прийнятого попередніми власниками цього нерухомого майна рішення, оформленого протоколом від 1 листопада 2016 року, яким управителем вказаного будинку було визначено Товариство. Крім того, Міністерство не є ані власником, ані балансоутримувачем зазначеного житлового будинку, і між сторонами не було укладено жодних договорів щодо утримання вищенаведеного будинку та його прибудинкової території. Також відповідач вказав на необґрунтованість включення позивачем до його розрахунку розміру позовних вимог сум грошових коштів, сплачених Товариством у період з 1 жовтня 2017 року по 30 квітня 2019 року за послуги, які, на думку відповідача, у розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги" не є комунальними, житловими послугами чи послугами з управління багатоквартирним будинком.

До початку судового засідання 25 липня 2019 року через загальний відділ канцелярії суду надійшла відповідь Товариства на відзив від 24 липня 2019 року, в якій останнє зазначило про те, що на момент набуття відповідачем права власності на квартири у вищенаведеному будинку останній був підключений до всіх необхідних інженерних мереж, про що було обізнано Міністерство. Також позивач підкреслив, що відсутність відповідного договору між споживачем житлово-комунальних послуг та їх виконавцем не звільняє споживача від обов`язку з оплати фактично спожитих послуг.

У судовому засіданні 25 липня 2019 року оголошувалася перерва до 8 серпня 2019 року.

У судовому засідання 8 серпня 2019 року протокольною ухвалою строк підготовчого провадження у справі № 910/7947/19 було продовжено на 30 днів - до 22 вересня 2019 року та оголошено перерву до 5 вересня 2019 року.

Враховуючи те, що під час підготовчого судового засідання було вирішено усі питання, зазначені в частині 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у судовому засіданні 5 вересня 2019 року за письмовою згодою всіх учасників справи судом було розпочато розгляд справи по суті у цей же день після закінчення підготовчого судового засідання та оголошено перерву в розгляді справи по суті до 19 вересня 2019 року.

До початку призначеного судового засідання 19 вересня 2019 року (до закінчення судових дебатів у справі) через загальний відділ канцелярії суду надійшла заява позивача про стягнення судових витрат від 18 вересня 2019 року, в якій останній просив суд стягнути з Міністерства на користь Товариства витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 59 250,00 грн. До вказаної заяви позивачем було долучено ряд доказів, які підтверджують понесення ним вищенаведених витрат, зокрема, належним чином засвідчені копії договору про надання правничої допомоги від 27 травня 2019 року № 2/19, укладеного між Товариством та адвокатським об`єднанням "Сила Закону", додаткової угоди до цього правочину від 27 травня 2019 року № 1, а також платіжних доручень від 6 червня 2019 року № 349 на суму 49 250,00 грн. та від 18 вересня 2019 року № 385 на суму 10 000,00 грн.

У судовому засіданні 19 вересня 2019 року оголошувалася перерва до 3 жовтня 2019 року.

25 вересня 2019 року через загальний відділ канцелярії суду надійшли письмові пояснення Міністерства від 24 вересня 2019 року, в яких відповідач вказав на необґрунтованість заявленої позивачем до стягнення суми нарахованого земельного податку у зв`язку з тим, що співвласниками квартир у будинку № 40А по проспекту Металургів міста Кам`янське Дніпропетровської області є фізичні особи, тоді як за Міністерством не було у встановленому законом порядку зареєстровано речове право на земельну ділянку під вказаним будинком.

30 вересня 2019 року через загальний відділ канцелярії суду надійшла заява позивача від 27 вересня 2019 року, в якій останній відмовився від частини пред`явлених ним позовних вимог щодо стягнення з Міністерства суми боргу в розмірі 1 521,98 грн., нарахованої за несплату житлово-комунальних послуг протягом 1-2 жовтня 2017 року, а також 223,58 грн. інфляційних втрат та 69,05 трьох процентів річних, нарахованих у зазначений період, та просив суд стягнути з відповідача 794 822,01 грн. основного боргу, 21 032,83 грн. трьох процентів річних та 21 032,83 грн. інфляційних втрат. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Крім того, 30 вересня 2019 року через загальний відділ канцелярії суду надійшла заява Міністерства від 26 вересня 2019 року, в якій останнє зазначило про необґрунтованість заявлених позивачем до стягнення сум витрат на професійну правничу допомогу.

У судовому засіданні 3 жовтня 2019 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, з урахуванням заяви від 27 вересня 2019 року про відмову від частини позовних вимог, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у цьому судовому засіданні проти задоволення вимог Товариства заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та заяві Міністерства від 26 вересня 2019 року. Крім того, останній просив суд зменшити заявлену позивачем до стягнення суму витрат на професійну правничу допомогу адвоката принаймні наполовину.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що Товариством у серпні 2015 року було розпочато, а у жовтні 2016 року - завершено будівництво та введено в експлуатацію 15-ти поверховий житловий будинок за адресою: Дніпропетровська область, місто Кам`янське, проспект Металургів, будинок № 40А , який складається з 90 квартир загальною площею 6524,7 м2. Вказаний житловий будинок обладнано двома ліфтами (вантажопасажирським та пасажирським), системами централізованого опалення, водопостачання та каналізації, енергопостачання, блискавкозахисту, адресної пожежної сигналізації, пожежогасіння та димовидалення. Крім того, забудовником було виконано благоустрій прибудинкової території, її озеленення та освітлення, облаштування дитячого і спортивного майданчиків, двох майданчиків відпочинку та критого майданчику роздільного збору сміття з трьома євроконтейнерами.

Будівництво зазначеного будинку було здійснено позивачем за кошти інвесторів - фізичної особи ОСОБА_1 (81 квартира) та фізичної особи ОСОБА_2 (9 квартир), за якими після введення вказаного будинку в експлуатацію було зареєстровано право власності на відповідну кількість квартир.

Рішенням зборів співвласників вищенаведеного багатоквартирного будинку від 1 листопада 2016 року управителем цього житлового будинку згідно статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" було визначено Товариство.

З метою забезпечення належного функціонування та експлуатації вказаного багатоквартирного житлового будинку позивачем було укладено ряд договорів з виробниками (надавачами) житлово-комунальних послуг на забезпечення будинку відповідними житлово-комунальними послугами, а також прийнятий на роботу необхідний для забезпечення виконання функцій управителя будинку персонал. Зокрема, між Товариством та комунальним підприємством Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" був укладений договір від 1 жовтня 2016 року № 1103л на відпуск теплової енергії; договір на постачання електричної енергії від 4 грудня 2015 року № 19185-00, укладений з публічним акціонерним товариством "ДТЕК Дніпрообленерго" (який 26 грудня 2018 року було переукладено з товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги"); договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення від 21 квітня 2017 року № 8-488/2017, укладений з комунальним виробничим підприємством Кам`янської міської ради "Міськводоканал"; договір на технічне обслуговування технічних засобів системи протипожежного захисту від 6 вересня 2016 року № 641/0509-16, укладений з товариством з обмеженою відповідальністю "Пожежна безпека та НС"; договір про надання послуг з пожежного спостереження від 6 вересня 2016 року № 640/0509-16, укладений з товариством з обмеженою відповідальністю "Пожежна безпека та НС"; договори підряду на виконання робіт по технічному обслуговуванню ліфтів від 1 жовтня 2016 року № 855 та від 1 лютого 2018 року № 38, укладені з товариством з обмеженою відповідальністю "АБС Білд Сервіс", а також договір на надання охоронних послуг від 8 вересня 2015 року № 04-15, укладений з фізичною особою-підприємцем Юшковським Дмитром Миколайовичем .

Крім того, Товариством з метою забезпечення належного функціонування та експлуатації вищенаведеного багатоквартирного будинку було укладено ряд інших договорів, зокрема, договір про надання послуг з ведення бухгалтерського та податкового обліку від 3 липня 2018 року (предметом якого було надання послуг з ведення бухгалтерського обліку на підприємстві позивача), підписаний з ОСОБА_4 , а також цивільно-правовий договір від 10 січня 2019 року № 1 (предметом якого було надання послуг, пов`язаних з прибиранням будинку та прибудинкової території за адресою: Дніпропетровська область, місто Кам`янське, проспект Металургів, будинок № 40А) , підписаний з ОСОБА_5 .

З матеріалів справи вбачається, що за результатами проведеного Міністерством у вересні 2017 року конкурсу з відбору пропозицій щодо закупівлі квартир на вторинному ринку в регіонах України та розгляду допущених до процедури оцінки конкурсних пропозицій учасників, усі 90 квартир у вищенаведеному будинку були придбані відповідачем у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

У період з 28 вересня 2017 року по 2 жовтня 2017 року право власності на вказані квартири у встановленому законом порядку було зареєстровано за Міністерством, що підтверджується наявними у матеріалах справи відповідними Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Водночас після переходу до відповідача права власності на вказане нерухоме майно Товариство відповідно до рішення зборів співвласників вищенаведеного багатоквартирного будинку від 1 листопада 2016 року продовжило виконувати роботи по утриманню житлового будинку та прибудинкової території, а також сплачувати усі витрати по забезпеченню цього будинку комунальними послугами (електропостачання, водопостачання, централізоване опалення, обслуговування ліфтів, обслуговування протипожежних систем, охорона будинку тощо) та перераховувати до відповідного бюджету земельний податок за земельну ділянку, на якій розташований цей будинок та його прибудинкова територія.

В обґрунтування своїх вимог (у редакції заяви від 27 вересня 2019 року) Товариство посилалося на те, що у відповідача станом на 5 червня 2019 року існує заборгованість по сплаті фактично отриманих комунальних та інших послуг, пов`язаних з утриманням зазначеного будинку та прибудинкової території, у розмірі 794 822,01 грн. (з урахуванням сум компенсацій, сплачених протягом листопада 2018 року - квітня 2019 року наймачами квартир у будинку пропорційно площі займаних ними квартир).

На підтвердження наявності та розміру вказаної заборгованості Товариством було надано суду належним чином засвідчені копії договору від 1 жовтня 2016 року № 1103л на відпуск теплової енергії, укладеного з комунальним підприємством Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа"; договору на постачання електричної енергії від 4 грудня 2015 року № 19185-00, укладеного з публічним акціонерним товариством "ДТЕК Дніпрообленерго" (який 26 грудня 2018 року було переукладено з товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги"); договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення від 21 квітня 2017 року № 8-488/2017, укладеного з комунальним виробничим підприємством Кам`янської міської ради "Міськводоканал"; договору на технічне обслуговування технічних засобів системи протипожежного захисту від 6 вересня 2016 року № 641/0509-16, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю "Пожежна безпека та НС"; договору про надання послуг з пожежного спостереження від 6 вересня 2016 року № 640/0509-16, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю "Пожежна безпека та НС"; договорів підряду на виконання робіт по технічному обслуговуванню ліфтів від 1 жовтня 2016 року № 855 та від 1 лютого 2018 року № 38, укладених з товариством з обмеженою відповідальністю "АБС Білд Сервіс", договору на надання охоронних послуг від 8 вересня 2015 року № 04-15, укладеного з фізичною особою-підприємцем Юшковським Дмитром Миколайовичем ; договору про надання послуг з ведення бухгалтерського та податкового обліку від 3 липня 2018 року (предметом якого було надання послуг з ведення бухгалтерського обліку на підприємстві позивача), укладеного з ОСОБА_4 , цивільно-правового договору від 10 січня 2019 року № 1 (предметом якого було надання послуг, пов`язаних з прибиранням будинку та прибудинкової території за адресою: Дніпропетровська область, місто Кам`янське, проспект Металургів, будинок № 40А) , укладеного з ОСОБА_5 , а також складених на виконання цих правочинів відповідних довідок та актів приймання-передачі виконаних робіт і наданих послуг.

Крім того, позивачем було надано суду належним чином засвідчені копії платіжних доручень, які підтверджують сплату Товариством вищенаведених послуг і виплату заробітної плати, а також платіжних доручень та податкових декларацій, що свідчать про внесення позивачем плати за землю під наведеним будинком та прилеглою до нього територією.

З матеріалів справи вбачається, що договори надання відповідних послуг у формі єдиного документу між сторонами не укладалися.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання по оплаті наданих йому послуг з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, а також внесення плати за землю.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками послуг.

Статтею 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що до житлово-комунальних послуг належать житлові послуги з управління багатоквартирним будинком, які включають утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо, а також поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

У пункті 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" закріплено право споживача на одержання своєчасно та належної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством і умовами укладених договорів, тоді як пунктом 5 частини 2 наведеної норми передбачено обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Аналогічні за змістом положення містилися у вказаному законі у попередніх редакціях.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

За таких обставин зобов`язання відповідача оплатити послуги, зокрема, з утримання будинку та прибудинкової території, виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2014 року в справі № 3-184гс14.

Водночас відповідачем не спростовано факту постачання житлово-комунальних послуг позивачем. Відтак, в силу наведених норм Міністерство зобов`язане було оплачувати надані позивачем послуги.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, є грошовим зобов`язанням.

Як було зазначено вище, 30 вересня 2019 року через загальний відділ канцелярії суду надійшла заява позивача від 27 вересня 2019 року, в якій останній відмовився від частини пред`явлених ним позовних вимог щодо стягнення з Міністерства суми боргу в розмірі 1 521,98 грн., нарахованої за несплату житлово-комунальних послуг протягом 1-2 жовтня 2017 року, а також 223,58 грн. інфляційних втрат та 69,05 трьох процентів річних, нарахованих у вищенаведений період.

Відповідно до частини 2 статті 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Статтею 191 ГПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Як вбачається з поданої Товариством заяви від 27 вересня 2019 року, остання підписана представником позивача - адвокатом Клименком Є.Г., який згідно наявного у матеріалах справи ордеру (без обмеження повноважень) від 7 червня 2019 року серії КВ № 264254 має повноваження на вчинення такої процесуальної дії.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

За висновком суду, відмова позивача від частини вказаних позовних вимог не суперечить чинному законодавству і не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, у зв`язку з чим суд приймає відмову Товариства від позову у вищенаведеній частині та закриває провадження у справі № 910/7947/19 в частині вимог позивача про стягнення з Міністерства суми боргу в розмірі 1 521,98 грн., нарахованої за несплату житлово-комунальних послуг протягом 1-2 жовтня 2017 року, а також 223,58 грн. інфляційних втрат та 69,05 трьох процентів річних.

Водночас суд додатково наголошує, що за умовами частини 3 статті 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Обґрунтовуючи свої вимоги, Товариство просило суд стягнути з Міністерства, зокрема, нараховану з жовтня 2017 року по квітень 2019 року суму заборгованості відповідача по сплаті земельного податку в розмірі 44 367,55 грн.

Водночас при дослідженні матеріалів справи суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог Товариства у вказаній частині з огляду на наступне.

Для забезпечення встановленого статтею 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) принципу платності використання землі як на умовах власності, так і користування (постійного або строкового), необхідним є ідентифікація таких ділянок як об`єкта цивільних відносин, зокрема, за такими елементами податку, як: платник - власник або користувач; об`єкт оподаткування - межі та площа; база оподаткування - нормативна грошова оцінка; ставки (стаття 7 Податкового кодексу України).

Земельна ділянка як об`єкт, щодо якого застосовується принцип платності в рамках визначених законодавством податкових відносин, виникає за результатом її формування у порядку статті 791 ЗК України як об`єкта цивільних прав.

Відповідно до частини 2 статті 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Разом із цим статтями 125, 126 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, надане ЗК України право власності або користування земельною ділянкою має бути зареєстровано згідно з чинним законодавством.

Платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі (пункт 269.1 статті 269 Податкового Кодексу України).

Згідно з пунктом 287.8 статті 287 Податкового кодексу України власник нежитлового приміщення (його частини) у багатоквартирному житловому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Водночас за умовами пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Проте Товариством не було надано суду жодних доказів, які підтверджують факт перебування у спірний період земельної ділянки, на якій розташований вищенаведений багатоквартирний житловий будинок та відповідна прибудинкова територія, у власності чи користуванні Міністерства.

Зі змісту наявної у матеріалах справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що право приватної власності об`єднання співвласників багатоквартирного будинку " Металургів 40 А " на земельну ділянку, необхідну для обслуговування вищевказаного багатоквартирного житлового будинку, було зареєстровано лише 14 травня 2019 року на підставі договору пожертви від 14 травня 2019 року № 800, тоді як кінцевим строком нарахування позивачем заявлених до стягнення сум витрат по сплаті земельного податку є 30 квітня 2019 року. Інші належні докази, які підтверджують наявність обов`язку відповідача компенсувати сплачену позивачем суму земельного податку у спірний період, у матеріалах справи відсутні.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з Міністерства нарахованих Товариством сум земельного податку в розмірі 44 367,55 грн.

У той же час судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем згідно з наданим останнім розрахунком та за тарифами, згідно яких позивачем здійснювалась оплата житлово-комунальних послуг (т. 3, а.с. 113), з урахуванням заяви Товариства від 27 вересня 2019 року, отриманих позивачем від наймачів квартир сум компенсації вартості житлово-комунальних послуг, а також встановленої судом відсутності правових підстав для стягнення з Міністерства на користь Товариства нарахованих сум земельного податку, станом на 5 червня 2019 року становить 750 454,46 грн.

Слід зазначити, що відповідачем не було надано доказів неотримання останнім вищенаведених житлово-комунальних послуг чи оформлення у встановленому порядку відмови від їх отримання, а також не спростовано належними та допустимими доказами наданого позивачем розрахунку спірної заборгованості у цій частині.

Посилання відповідача на відсутність правових підстав для задоволення вимог Товариства у зв`язку з непідписанням між сторонами договору про надання відповідних послуг у формі єдиного документу не беруться судом до уваги з огляду на те, що зобов`язання відповідача оплатити послуги, зокрема, з утримання будинку та прибудинкової території, виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Твердження Міністерства щодо непідписання останнім рішення зборів співвласників вищенаведеного багатоквартирного будинку від 1 листопада 2016 року, згідно якого управителем цього житлового будинку було визначено Товариство, також оцінюються судом критично з огляду на положення частини 11 статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", за якими рішення зборів співвласників є обов`язковими для всіх співвласників, включаючи тих, які набули право власності на квартиру чи нежитлове приміщення після прийняття рішення. Водночас у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт прийняття відповідачем, як власником усіх квартир багатоквартирного житлового будинку, відповідних рішень про відкликання управителя (Товариства) чи зміну форми управління зазначеним багатоквартирним будинком.

Заперечення відповідача проти позову, які обґрунтовані тим, що Товариством до його розрахунку заявлених до стягнення сум грошових коштів неправомірно було включено здійснені ним витрати на оплату послуг, що не належать до переліку житлово-комунальних, зокрема, послуг з пожежного спостереження, охорони майна та технічного обслуговування, також не приймаються судом з огляду на таке.

Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини 1 статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники зобов`язані, зокрема, забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; забезпечувати додержання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин; додержуватися чистоти в місцях загального користування і тиші згідно з вимогами законодавства.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Зі змісту вказаної норми вбачається, що передбачений у ній перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій не є вичерпним.

У той же час до Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10 серпня 2004 року № 150, включено такі послуги, як перевірка роботи та технічного стану ліфтів і систем диспетчеризації, забезпечення безпечної роботи ліфтів, перевірка протипожежного, санітарно-гігієнічного стану.

Інші заперечення відповідача проти задоволення вимог Товариства також спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Відтак, з огляду на вищенаведені законодавчі приписи відповідачем не було у встановленому законом порядку доведено належними, достатніми і допустимими доказами тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень проти вимог позивача.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за надані останньому позивачем житлово-комунальні послуги, яка станом на 5 червня 2019 року складає 750 454,46 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Міністерство на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо оплати наданих йому житлово-комунальних послуг, позивач, з урахуванням заяви від 27 вересня 2019 року, також просив суд стягнути з Міністерства три проценти річних у розмірі 21 032,83 грн., нараховані у період з 1 грудня 2017 року по 5 червня 2019 року на відповідні суми основного боргу з оплати житлово-комунальних послуг та плати за землю, а також 62 416,03 грн. інфляційних втрат, нарахованих у наведені періоди на ці суми основного боргу згідно наданого Товариством розрахунку.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на встановлену судом відсутність правових підстав для стягнення з Міністерства на користь Товариства нарахованих сум земельного податку, а також враховуючи подану позивачем заяву від 27 вересня 2019 року про відмову від частини позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що стягненню з відповідача на користь Товариства підлягає сума трьох процентів річних, яка становить 20 119,49 грн., з яких: 1 633,98 грн. - три проценти річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 36 014,60 грн. у період з 1 грудня 2017 року по 5 червня 2019 року; 3 040,53 грн. - три проценти річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 68 532,95 грн. у період з 31 грудня 2017 року по 5 червня 2019 року; 2 561,76 грн. - три проценти річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 63 478,79 грн. у період з 31 січня 2018 року по 5 червня 2019 року; 2 257,65 грн. - три проценти річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 59 454,68 грн. у період з 1 березня 2018 року по 5 червня 2019 року; 2 455,60 грн. - три проценти річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 69 158,53 грн. у період з 31 березня 2018 року по 5 червня 2019 року; 2 305,73 грн. - три проценти річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 69 957,69 грн. у період з 1 травня 2018 року по 5 червня 2019 року; 717,49 грн. - три проценти річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 23 529,44 грн. у період з 31 травня 2018 року по 5 червня 2019 року; 650,22 грн. - три проценти річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 23 267,71 грн. у період з 1 липня 2018 року по 5 червня 2019 року; 578,12 грн. - три проценти річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 22 689,52 грн. у період з 31 липня 2018 року по 5 червня 2019 року; 616,06 грн. - три проценти річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 26 865,04 грн. у період з 31 серпня 2018 року по 5 червня 2019 року; 541,48 грн. - три проценти річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 26 564,65 грн. у період з 1 жовтня 2018 року по 5 червня 2019 року; 445,80 грн. - три проценти річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 24 880,36 грн. у період з 31 жовтня 2018 року по 5 червня 2019 року; 372,39 грн. - три проценти річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 24 228,30 грн. у період з 1 грудня 2018 року по 5 червня 2019 року; 783,51 грн. - три проценти річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 60 718,08 грн. у період з 31 грудня 2018 року по 5 червня 2019 року; 714,24 грн. - три проценти річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 68 967,35 грн. у період з 31 січня 2019 року по 5 червня 2019 року; 191,59 грн. - три проценти річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 24 030,74 грн. у період з 1 березня 2019 року по 5 червня 2019 року; 197,94 грн. - три проценти річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 35 943,74 грн. у період з 31 березня 2019 року по 5 червня 2019 року; 53,30 грн. - три проценти річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 18 012,22 грн. у період з 1 травня 2019 року по 5 червня 2019 року; 2,10 грн. - три проценти річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 4 249,39 грн. у період з 31 травня 2019 року по 5 червня 2019 року, а також 62 305,77 грн. інфляційних втрат, нарахованих на вказані суми боргу у вищенаведені періоди.

За таких обставин стягненню з Міністерства на користь позивача підлягає 20 119,49 грн. трьох процентів річних та 62 305,77 грн. інфляційних втрат, тоді як у задоволенні вимог Товариства про стягнення з відповідача 913,34 грн. трьох процентів річних та 110,26 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як було зазначено вище, 19 вересня 2019 року (до закінчення судових дебатів у справі) через загальний відділ канцелярії суду надійшла заява позивача про стягнення судових витрат від 18 вересня 2019 року, в якій останній просив суд стягнути з Міністерства на користь Товариства витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 59 250,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 2, 3 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 травня 2019 року між Товариством та адвокатським об`єднанням "Сила Закону" було укладено договір про надання правничої допомоги, згідно якого останнє зобов`язалося надавати замовнику правничу допомогу на постійній основі в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, а останній, у свою чергу, - своєчасно приймати та оплачувати вартість цих послуг.

За умовами пункту 2.1.8 цього правочину виконавець бере на себе зобов`язання по здійсненню комплексного представництва інтересів замовника в судах загальної та спеціальної юрисдикції всіх інстанцій, включаючи ознайомлення з матеріалами справи, участь в судових засіданнях, написання позовних заяв, відзивів, апеляційних і касаційних скарг, клопотань, заяв, інших процесуальних документів.

Строк надання послуг, передбачених даним договором, встановлюється з 2 січня 2019 року до 31 грудня 2019 року. У разі відсутності заперечень будь-якої із сторін строк надання послуг за цим договором може бути продовжений на наступний календарний рік (пункт 4.4 договору).

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 цієї угоди замовник сплачує виконавцю винагороду за фактично надані послуги у розмірі, встановленому прайсами виконавця та/або додатковими угодами до даного договору. Винагорода виконавця виплачується замовником на поточний рахунок виконавця у строк не пізніше 5 днів з моменту підписання акту передачі-приймання наданих послуг. За домовленістю між сторонами замовник може здійснювати попередню оплату послуг за цим договором.

Згідно з пунктом 7.1 наведеного правочину передача-приймання наданих послуг здійснюється сторонами за актом передачі-приймання, який підписується сторонами в місці знаходження виконавця не пізніше 10 днів після повідомлення виконавця про виконання конкретного доручення про надання правової допомоги.

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди від 27 травня 2019 року № 1 до вищенаведеного договору виконавець бере на себе зобов`язання надати замовнику послуги по представництву та захисту інтересів замовника в судах, інших державних органах, на підприємствах, установах, організаціях та перед фізичними особами з питань, пов`язаних з розглядом та вирішенням справи за позовом Товариства до Міністерства про стягнення витрат на обслуговування житлового будинку та прибудинкової території за адресою: Дніпропетровська область, місто Кам`янське, проспект Металургів , 40 А.

Пунктом 2 цієї додаткової угоди встановлено, що передбачені нею послуги включають: ознайомлення з матеріалами справи, надання консультацій; складання та подання до суду та інших органів, підприємств, установ, організацій претензій, запитів, позовних заяв, заяв, клопотань, скарг, відзивів, інших процесуальних документів; представництво інтересів замовника в суді, органах Державної виконавчої служби, інших державних органах, на підприємствах, установах, організаціях.

У пункті 3 цієї додаткової угоди її сторони погодили, що оплата вищенаведених послуг здійснюється в залежності від фактичного обсягу наданих послуг відповідно до наступних розцінок: ознайомлення з матеріалами справи, надання консультацій, збирання доказів, складання позовної заяви, розрахунків, клопотань, заяв, скарг, запитів, відзивів та інших процесуальних документів, виготовлення копій документів (додатків до позовної заяви), надсилання копій позовної заяви та інших документів на адресу відповідача, подання позовної заяви та інших документів до суду - відповідно до фактично витраченого часу з розрахунку 1 500,00 грн. за годину роботи працівника виконавця; участь у кожному судовому засіданні в суді першої інстанції - 5 000,00 грн.; участь у кожному судовому засіданні в суді апеляційної інстанції - 6 000,00 грн., участь у кожному судовому засіданні в суді касаційної інстанції - 7 000,00 грн.

До матеріалів справи Товариством долучено детальний опис виконаних адвокатським об`єднанням "Сила Закону" робіт за вищенаведеним договором загальною вартістю 59 250,00 грн., а також копії платіжних доручень від 6 червня 2019 року № 349 на суму 49 250,00 грн. та від 18 вересня 2019 року № 385 на суму 10 000,00 грн., які підтверджують фактичну оплату позивачем вартості вищенаведених робіт.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно зі статтею 30 цього Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що його позов підлягає задоволенню у повному обсязі, а у разі наявності заперечень відповідача щодо співрозмірності заявленої суми компенсації також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Слід зазначити, що у своєму відзиві від 26 вересня 2019 року Міністерство вказувало на неспівмірність заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді та затраченим часом, а також на те, що такі витрати не відповідають критерію розумності їх розміру. Крім того, у судовому засіданні 3 жовтня 2019 року представник відповідача просив суд зменшити заявлену позивачем до стягнення суму витрат на професійну правничу допомогу адвоката принаймні наполовину з вищенаведених підстав.

Відповідно до частин 4, 5, 6 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотриманням вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи компенсацію понесених судових витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна й інші проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За висновками суду, заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям, що наведені у частині 4 статті 126 ГПК України.

З урахуванням предмету та підстав позовних вимог у даній справі, виходячи з характеру спірних правовідносин та обсягів матеріалів справи, беручи до уваги часткове задоволення вимог Товариства та заперечення відповідача проти стягнення з нього заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 59 250,00 грн., враховуючи те, що Міністерство відноситься до суб`єктів державного сектору економіки та забезпечує реалізацію державної політики у сфері оборони держави Україна, а також зважаючи на принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне зменшити заявлену суму за надання позивачу правничої допомоги у справі № 910/7947/19 до 27 000,00 грн.

Керуючись статтями 86, 129, 231, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6; ідентифікаційний номер 00031022) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вератюр" (02093, місто Київ, вулиця Бориспільська, будинок 11, офіс 211; ідентифікаційний номер 36038128) 750 454 (сімсот п`ятдесят тисяч чотириста п`ятдесят чотири) грн. 46 коп. заборгованості, 62 305 (шістдесят дві тисячі триста п`ять) грн. 77 коп. інфляційних втрат, 20 119 (двадцять тисяч сто дев`ятнадцять) грн. 49 коп. трьох процентів річних, 27 000 (двадцять сім тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також 12 493 (дванадцять тисяч чотириста дев`яносто три) грн. 19 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Вератюр" до Міністерства оборони України про стягнення 44 367,55 грн. основного боргу, 110,26 грн. інфляційних втрат та 913,34 грн. трьох процентів річних відмовити.

Провадження у справі в частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Вератюр" до Міністерства оборони України про стягнення 1 521,98 грн. заборгованості, 223,58 грн. інфляційних втрат та 69,05 трьох процентів річних закрити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 15 жовтня 2019 року

Суддя Є.В. Павленко