Вирок № 84912893, 10.10.2019, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/14509/18

Провадження № 1-кп/712/275/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2019 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді - Чечот А.А.

при секретарі - Деркач А.І.

за участю прокурора - Хоменко М.Д.

обвинуваченого - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження № 12018251010006494 відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Станіславчик, Черкаського району, Черкаської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 29.09.2010 року Чигиринським РС Черкаської області за ст. 186 ч.2 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 3 роки. Ухвалою Придніпровського РС м. Черкаси від 27.06.2013 року іспитовий строк відмінено, направлений в місця позбавлення волі строком на 5 років;

- 03.03.2014 року Придніпровським РС м. Черкаси за ст. 185 ч.2 КК України до 1 року позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України частково приєднано невідбутий строк 4 роки 2 місяці позбавлення волі по вироку від 27.06.2013 року та остаточно призначено покарання у вигляді 5 років 2 місяців позбавлення волі. Перегляд вироку Уманським МРС Черкаської області ст. 72 ч. 5 КК України, зараховано строк попереднього ув`язнення з 12.12.2013 року по 04.04.2014 року з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 2 дні позбавлення волі. Звільнений 06.03.2017 року ухвалою Уманського МРС Черкаської області від 24.02.2016 року на підставі ст. 81 КК України, умовно-достроково, не відбутий термін 1 рік 7 місяців 8 днів позбавлення волі;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він 15.09.2018 року близько 13-40 год. у магазині «Ева-1307» ТОВ «РУШ» за адресою: м. Черкаси бул. Шевченка, 205, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, повторно, умисно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, взяв з торгівельної полиці чуже майно, що належить ТОВ «РУШ», а саме засоби гігієни: «Nivea» молочко для тіла потрійної дії для сухої шкіри 250 мл. в кількості 1 шт. вартістю 79,90 грн., «MAY body» сиворотка-ліпокоректор 250 мл. в кількості 1 шт. вартістю 79,90 грн., «MAY body» термо-крем концентрат 250 мл. в кількості 1 шт. вартістю 89,90 грн., «MAY body» мультиактивний кріо-ліфтинг крем 250 мл. в кількості 1 шт. вартістю 99,90 грн., «MAY body» олія для масажу проти целюліту 200 мл. в кількості 1 шт. вартістю 89,90 грн., на загальну суму 439,50 грн., які приховав до власного портфеля, із викраденим з місця вчиненні кримінального правопорушення намагався зникнути, але з причин, що не залежали від його волі, був поміченим та в подальшому затриманий працівниками охорони магазину «Ева-1307».

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав та пояснив, що 15.09.2018 року близько 13-40 год. зайшов до торгівельного залу магазину « Ева » по бул. Шевченка, 205 в м . Черкаси. З полиці взяв товар, поклав його до портфелю, потім зрозумів що у нього не вистачає коштів і поклав частину товару назад на полицю. До нього підійшли працівники магазину та сказали, що він викрав товар, при цьому викликали охорону магазину. Після чого, вказані працівники магазину поклали до корзини товар з полиці та повідомили, що він хотів його викрасти. Він знає, що в магазині є кошики для товару, проте не хотів залишати портфель в камері зберігання, оскільки в ньому були його особисті речі та паспорт.

На думку державного обвинувачення, вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення доводиться зібраними в ході досудового розслідування по справі доказами - матеріалами кримінального провадження № 12018251010006494 в 1-му томі (згідно опису), які надано на адресу суду, зокрема: заявою керуючого «Ева-1307» ТОВ «РУШ» ОСОБА_2 від 15.09.2018 року, протоколом огляду місця події від 15.09.2018 року з фототаблицею до протоколу, відношенням магазину «Ева-1307» ТОВ «РУШ» від 19.09.2018 року, протоколом огляду предметів від 19.09.2018 року, відеозаписом з місця події, протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.09.2018 року, а також показами свідків: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які були допитані у судовому засіданні.

Потерпіла ОСОБА_2 у судові засідання не з`являлася, скерувавши заяву про розгляд справи без її участі.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, в результаті повного, об`єктивного і всебічного їх дослідження в судовому засіданні, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України не знайшла свого підтвердження здобутими та дослідженими у ході розгляду справи доказами, а тому є недоведеною.

Так, суд при розгляді справи в межах оголошеної ОСОБА_1 підозри, безпосередньо допитавши обвинуваченого, свідків, оглянувши документи та вивчивши всі матеріали кримінального провадження, заслухавши міркування і доводи прокурора приходить до переконання, що дані досудового розслідування не підтверджують оголошеної обвинуваченому підозри, виходячи з наступного.

Згідно статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Стаття 84 КПК України передбачає, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Враховуючи вищевказані норми закону, суд не розцінює надані стороною державного обвинувачення докази, як докази вини обвинуваченого ОСОБА_1 з наступних підстав.

Допитані в ході судового розгляду справи свідки пояснили суду наступне:

- Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що працює в магазині « Ева » по бул . Шевченка, 205 в м. Черкаси . 15.09.2018 року через камеру відеоспостереження вона разом із ОСОБА_4 та адміністратором побачили, як до торгівельного залу зайшов невідомий чоловік. Після чого вказаний чоловік почав класти товар із полиць до свого портфелю. Вони закрили магазин, підійшли до чоловіка та провели його до кімнати. З кімнати вони усі разом прослідували до каси. Запитали чи буде чоловік розраховуватися за товар, на що чоловік повідомив що у нього немає коштів. До каси вони підійшли разом із чоловіком, також підходив адміністратор та управляючий;

- Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що працює в магазині « Ева » по бул . Шевченка, 205 в м. Черкаси . 15.09.2018 року через камеру відеоспостереження вона разом із ОСОБА_3 та адміністратором побачили, як до торгівельного залу зайшов невідомий чоловік та з полиці поклав товар до портфеля.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що покази допитаних свідків не вказують на доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України через те, що не містять жодних даних, які б вказували на вчинення обвинуваченим вказаного злочину.

Досліджені в ході судового розгляду матеріали кримінального провадження, а саме:

-заява керуючого «Ева-1307» ТОВ «РУШ» ОСОБА_2 від 15.09.2018 року про те, що невідома особа 15.09.2018 року викрала майно ТОВ «РУШ» з магазину «Ева-1307». Попередня сума збитків становить 439,29 грн. (А.с.1);

-протокол огляду місця події від 15.09.2018 року з фото таблицею до протоколу, згідно якого біля каси магазину « Ева -1307» адресою: м. Черкаси бул. Шевченка, 205 виявлений чоловік, який представився ОСОБА_1 Також виявлено портфель, парасольку та товар, який знаходився в корзині (А.с. 2-5);

-відношення магазину «Ева-1307» ТОВ «РУШ» від 19.09.2018 року, згідно якого вартість завданої матеріальної шкоди становить 439,50 грн. (А.с. 6);

-протокол огляду предметів від 19.09.2018 року та відеозаписом з місця події, згідно яких 15.09.2018 року невідомий чоловік зайшов до торгівельного залу магазину « Ева » по бул. Шевченка, 205 в м . Черкаси. З полиці взяв товар, поклав його до портфеля. В цей час до чоловіка підійшли працівники магазину, та останній виклав товар назад на полицю. З другого файлу вбачається, як в окремій кімнаті знаходиться корзина з товаром. З третього файлу вбачається затримання працівниками охорони чоловіка ( А. с. 7-8);

-протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.09.2018 року, згідно яких ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 впізнали по фотознімках особоу, яка 15.09.2018 року намагалася викрасти товар (А.с. 12-17);

Зазначені матеріали кримінального провадження також не вказують на доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України.

Так, допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснили, що через камеру відеоспостереження побачили, як до торгівельного залу зайшов невідомий чоловік. Після чого вказаний чоловік почав класти товар із полиць до свого портфелю. Вони закрили магазин, підійшли до чоловіка та провели його до кімнати. З кімнати усі разом прослідували до каси. Запитали чи буде чоловік розраховуватися за товар, на що чоловік повідомив що у нього немає коштів.

Із показів свідків не вбачається, що ОСОБА_1 з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця.

ОСОБА_1 був помічений працівниками магазину під час того, як ложив товар до свого портфелю безпосередньо біля торгівельної полиці, після чого вказаний товар він витягнув та поклав назад на полицю.

З оглянутого у судовому засіданні відеозапису не вбачається намагання ОСОБА_1 винести товар з магазину.

Крім того, відсутні докази того, що саме зазначений товар, який брав з полиці ОСОБА_1 знаходився в корзині та в подальшому був віднесений до каси магазину, адже товар до корзини клали працівники магазину, даний товар вони самостійно брали з полиці.

Інших доказів на підтвердження винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України стороною обвинувачення не надано.

Обов`язок доказування обставин за обвинуваченням, належності та допустимості доказів покладається в даному випадку на слідчого, прокурора й не може перекладатись на обвинувачених.

Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви стосовно доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Статтею 7 КПК України закріплені загальні засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

За ч.1, 2 ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ч.1, 2 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Частинами 2, 3, 4 ст. 17 КПК України передбачено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Повідомлення про підозру, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи, якщо їх неможливо усунути, тлумачаться на користь такої особи.

З ч.1 ст. 91 КПК України вбачається, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Згідно ч.1, 2 ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора. Обов`язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.

Відповідно до ч. 1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Такий обов`язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст. 62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

Статтею 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». Так, у справі «Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 р. (п. 146) Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину, обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. (Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77).

Оцінюючи в сукупності досліджені під час судового розгляду докази з точки зору достатності та взаємозв`язку і приймаючи до уваги, що інших доказів, які б беззаперечно, без сумніву доводили вину обвинуваченого ОСОБА_1 стороною обвинувачення після опитування щодо бажання доповнити судовий розгляд надано не було, суд вважає, що пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення не доведено в судовому засіданні, а усі припущення й сумніви стосовно доведеності вини обвинуваченого слід тлумачити на його користь.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, про необхідність постановлення відносно ОСОБА_1 виправдувального вироку, оскільки не доведено вчинення ним кримінального правопорушення у вигляді незакінченого замаху на таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати відсутні.

Долю речових доказів по справі необхідно вирішити у відповідності із вимогами ст. 100 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368, 369, 370, 373, 374 КПК України, суд ,-

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_1 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України за недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим ОСОБА_1 .

Виправдати ОСОБА_1 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.

Поновити ОСОБА_1 в правах, обмежених під час кримінального провадження.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирався.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати відсутні.

Речові докази:

- диск лазерної системи зчитування знаходиться при матеріалах кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження;

Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Соснівський районний суд м. Черкаси.

Обвинуваченим та прокурору копію вироку на підставі п. 6 ст. 376 КПК України вручити негайно після його проголошення.

Головуючий: А.А.Чечот