Ухвала суду № 84910340, 11.10.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/25186/19

Провадження № 2/761/6112/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва:

у складі:

головуючого судді Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань: Вольда М.А.

розглянувши в приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін клопотання представника відповідача про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «КИЇВОБЛЕНЕРГО» про визнання протиправним та скасування рішення з розгляду акту про порушення, -

в с т а н о в и в:

У червні 2019 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла зазначена позовна заява.

Ухвалою суду від 29.07.2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

30.09.2019 року до суду надійшло клопотання представника відповідача про закриття провадження у даній справі, на обґрунтування якого зазначено, що Правилами роздрібного ринку електричної енергії не передбачено право на звернення споживача до суду для оскарження рішення комісії з розгляду актів про порушення. Договором про постачання електричної енергії також не передбачено можливості такого оскарження рішення комісії. Складений працівниками ПрАТ «Київобленерго» Акт про порушення № К035193 є лише фіксацією порушення, що було виявлено під час проведення перевірки електрообладнання та засобів обліку об`єкту за адресою АДРЕСА_1 . Зазначений акт визнається як доказ, із наданням йому відповідної оцінки судом під час вирішення спору, щодо відшкодування матеріальних збитків, при вирішенні якого суд зобов`язаний встановити факт порушення та перевірити нарахування. Врахувавши викладене вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування рішення з розгляду акту про порушення не відносяться до юрисдикції загальних судів, порушують визначений законом спосіб захисту прав та інтересів сторін, а сам спір не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.255, ч. 2 ст. 256 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Статтею 48 ЦПК України передбачено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

За своїм суб`єктним складом спір існує між фізичною особою - власником нерухомості і юридичною особою - виконавцем з надання послуг з електропостачання.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Законом може бути визначений обов`язків досудовий порядок урегулювання спору.

Можна зробити висновок, що у Конституції України не встановлено обмеження доступу до правосуддя, окрім випадків, коли законом визначено обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору. Інших обмежень доступу до правосуддя Конституція України не містить.

Винятковою компетенцією с суду є правосуддя, тобто здійснювана в передбаченому законом процесуальному порядку правозастосовча діяльність суду з розгляду справ.

Суд зобов`язаний розглядати справу в межах заявлених вимог, а закриття провадження у справі фактично є відмовою в судовому захисті та порушенням принципу доступу до правосуддя.

Обрання неналежного способу захисту не є підставою для відмови у судовому розгляді, а це є підставою для відмови в позові.

Такий правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду України від 30 травня 2012 року у справі № 6-3765вов09.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Під правоздатністю пред`являти позови, вимагати відшкодування шкоди й домагатися рішення суду розуміється право подання позову у суд, який наділений повноваженнями розглядати питання фактів й права, що стосуються конкретного спору, з метою постановлення рішення, що матиме обов`язкову силу (рішення ЄСПЛ від 23 червня 1981 року у справі «Ле Конт, Ван Левен і Де Мейєр проти Бельгії», заяви № № 6878/75, 7238/75).

ЄСПЛ у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашінгдейн проти Великої Британії).

Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції»).

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ ««КИЇВОБЛЕНЕРГО», за захистом, на його думку, порушених цивільних прав, в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення комісії ПАТ «Київобленерго» з розгляду Акту про порушення № К 035193 від 02.05.2019 року оформленого протоколом від 27.05.2019 року щодо нарахування ОСОБА_1 вартості безобліково спожитої електроенергії внаслідок порушення споживачем правил користування електричною енергією на суму 78 679,97 грн.

Думка представника відповідача про неможливість оскарження рішення комісії з розгляду акту про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії обмежує право ОСОБА_1 захищати відповідно до ст.124 Конституції України свої порушені, невизнані та оспорені права, визначати межі заявлених вимог та способи захисту прав.

Отже, у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у даній справі слід відмовити.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 19, 48, 255, 256, 261, 353-355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «КИЇВОБЛЕНЕРГО» про визнання протиправним та скасування рішення з розгляду акту про порушення, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: А.А.Осаулов

Повний текст ухвали складено 11.10.2019 року