Ухвала суду № 84907206, 07.10.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/3514/16-к

Провадження №: 1-кс/755/5648/19

"07" жовтня 2019 р.

м. Київ

слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва Бірса О.В., секретар судових засідань Павліков Д.О., за участю представників ТОВ «Вісак» Селецької О.В. та Шутого Д.С., прокурора Завгороднього М.С., розглянувши у залі суду у відкритому судовому засіданні клопотання директора ТОВ «Вісак» Ісак О.В. про скасування арешту з майна у рамках кримінального провадження унесеного 28.01.2014 до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42014100000000107, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК Українита передачі такого майна в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (ідентифікаційний код: 41037901), встановив :

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається

Директор ТОВ «Вісак» Ісак О.В. звернулася до слідчого судді даного місцевого суду, із клопотанням в порядку ст. 174 КПК України, в якому просить скасувати арешт майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Вісак», накладеного ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 27 липня 2017 року у справі № 752/5175/16-к.

Клопотання умотивоване, зокрема, тим, що в рамках кримінального провадження №42014100000000107 від 28 січня 2014 року ТОВ «Вісак» не є стороною кримінального провадження № 42014100000000107, проте накладення арешту на нерухоме майно товариства у вказаному кримінальному провадженні, а також передання його в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, перешкоджає його господарській діяльності.

З огляду на що, заявник уважає указаний арешт необґрунтованим та просить його скасувати у порядку ст. 174 КПК з наведених нею у зверненні передумов.

Позиція сторін

Представники ТОВ «Вісак» Селецька О.В. та Шутий Д.С. , у судовому засіданні дане звернення директора ТОВ «Вісак» Ісак О.В. підтримали, та зауважили у ході розгляду провадження, що слідчий не привів у клопотанні та не надав жодного належного і допустимого доказу, що все нерухоме майно, що належить ТОВ в межах розміру частки ОСОБА_4 в статутному капіталі товариства, а також перелік об`єктів нерухомого майна, вказаний в ухвалі слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 27.07.2017 року про арешт майна, дійсно можуть бути речовими доказами у кримінальному провадженні.

Об`єкти нерухомого майна, яке на праві власності належать ТОВ «Вісак», а також в межах розміру частки ОСОБА_4 в статутному капіталі товариства не підпадають під визначення речових доказів в кримінальному провадженні, оскільки не є матеріальними об`єктами.

Також клопотання про накладення арешту не містить даних та не було встановлено слідчим суддею під час розгляду такого клопотання, що майно, на яке накладений арешт, є предметом злочину, одержано внаслідок вчинення кримінального правопорушення та є доходами від нього, може слугувати доказом (ст. 98 КПК України) чи засобом для забезпечення відшкодування збитків завданих кримінальним правопорушенням, оскільки посадових осіб ТОВ «Вісак» - власника нерухомого майна, не визнано у встановленому законом порядку особами, щодо яких може бути застосовано захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, так як жодна особа ТОВ «Вісак» не вчиняла жодного кримінального правопорушення.

Акцентували увагу на тому, що слідчий суддя в ухвалі про накладення арешту на майно, в порушення вимог п. п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України, не оцінив розумність і співмірність застосованих мір, а також якими можуть бути наслідки арешту майна для його власника. Так, накладення арешту на об`єкти нерухомого майна, яке на праві власності належать ТОВ «Вісак», а також в межах розміру частки ОСОБА_4 в статутному капіталі товариства несе в собі велику загрозу, повністю паралізує організаційну та господарську діяльність товариства.

Втручання таким чином у діяльність товариства фактично перешкоджає його господарській діяльності, унеможливлює виконання податкових зобов`язань, що може призвести до пред`явлення претензій, нарахування штрафних санкцій, що призведе до банкрутства ТОВ «Вісак».

Тобто, судом взагалі не надана оцінка впливу арешту на об`єкти нерухомого майна, яке на праві власності належать ТОВ «Вісак», а також в межах розміру частки ОСОБА_4 в статутному капіталі товариства на його господарську діяльність.

Щодо обставини справи в цілому представники заявника акцентували увагу на тому, що у провадженні слідчого відділу прокуратури м. Києва перебувала кримінальна справа №55-3532 за обвинуваченням колишнього голови правління ЗАТ «Трест «Київміськбуд-1» ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого за ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України. У зв`язку із набранням чинності новим КПК України, вказана кримінальна справа у 2012 році внесена до ЄРДР за №42012110000000358.

23.01.2014 вказане кримінальне провадження скеровано до правоохоронних органів Республіки Молдова, на вимогу останніх.

Ухвалою прокурора прокуратури сектору Буюкань, мун. Кишинів, юридичного радник а 1 рангу, І. Демчучина від 29.04.2015 року ОСОБА_4 звільнено від кримінального переслідування, оскільки в його діях відсутні ознаки злочину передбаченого ст. 27, ст. 191 п. (5), ст. 42 п. (3), ст. 191 п. (5), ст. 42 п. (3), ст. 244 п. (2) b) Кримінального кодексу Республіки Молдова; кримінальну справу №2014038041 припинено за відсутністю ознак злочину; скасовано запобіжний захід - арешт, який було застосовано по відношенню до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі рішення Оболонського районного суду міста Києва від 31.05.2011, оскільки він втратив чинність; знято арешт, який було накладено на все майно в ході кримінального переслідування з цієї справи як забезпечувальний захід, оскільки зникла необхідність утримувати майно під арештом.

Положеннями ст. 57 Договору «Про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах» від 13.12.1993 року, укладеного між Україною та Республікою Молдова, після перейняття кримінального переслідування установи юстиції запитуючої Сторони не можуть провадити слідство проти тієї самої особи за те саме діяння, хіба що у клопотанні про перейняття кримінального переслідування запитуюча Сторона застерегла, що може знову розпочати слідство в разі повідомлення запитуваною Стороною про відмову розпочати слідство після дачі згоди на перейняття переслідування, або про закриття слідства.

Вказане застереження зі сторони прокуратури м. Києва при передачі кримінального провадження №42012110000000358 для подальшого досудового розслідування у порядку передачі до правоохоронних органів Республіки Молдова відносно ОСОБА_4 не надавалося.

Крім того, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Писанця В.А. від 03 листопада 2015 року у справі №757/35718/15-к частково задоволено скаргу ОСОБА_5 на дії прокуратури м. Києва щодо внесення відомостей до ЄРДР та бездіяльність щодо виконання ухвали від 29.04.2015 року прокуратури сектору Буюкань мун. Кишинів Республіки Молдова про припинення кримінальної справи № 2014038041 та припинення дії запобіжних заходів. Зобов`язано посадових осіб прокуратури м. Києва закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 на підставі п. 2 ст. 284 КПК України (відсутність у діянні складу кримінального правопорушення), про що винести відповідну постанову, та внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про закінчення досудового розслідування щодо ОСОБА_4 , а саме: про закриття кримінального провадження у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_4 складу злочину; зобов`язати посадових осіб прокуратури м. Києва скасувати вжитий до ОСОБА_4 запобіжний захід - арешт та рішення про оголошення ОСОБА_4 в розшук.; у задоволенні інших вимог скарги - відмовлено.

В частині питання підсудності звернення представники ТОВ відмітили, що його непідсудність Голосіївському районному суду м. Києва, зокрема констатована в ухвалі слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва Колдіної О.О. від 12.09.2019 у справі № 752/5175/16-к. Досудове розслідування у рамках кримінального провадження унесеного 28.01.2014 до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42014100000000107, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України здійснюється, у цей час, другим слідчим відділом управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури м. Києва, який розташований у Дніпровському районі м. Києва, тобто у межах територіальної підсудності цього місцевого суду.

Прокурор у провадженні - прокурор відділу прокуратури м. Києва Завгородій М.С. заперечував проти задоволення даного клопотання з огляду на те, що указаний арешт слідчим суддею було накладеного обґрунтовано та при наявності на те підстав регламентованих ст. 170 КПК.

Зокрема у письмових поясненнях за вих. № 17/2/4-43-16 від 16.08.2019 та за вих. № 17/2/4-43-16 від 12.09.2019 прокуратура м. Києва указала, що ОСОБА_4 було організовано вчинення злочину, шляхом залучення до вчинення протиправного діяння, в якості виконавців керівників ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які під керівництвом ОСОБА_4 склали та видали завідомо не правдиві документи. В подальшому, ОСОБА_4 , для досягнення злочинної мети, шляхом надання вказівок керував злочинними діями співучасників злочину, а саме діями ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ОСОБА_4 досяг кінцевої мети злочинного плану, в результаті чого, ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» порушено діюче податкове законодавство, а саме: п.п. 7.4.1., пп. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 за № 168 зі змінами та доповненнями та ч.1,2 ст. 215 ч.5 ст. 203 Цивільного Кодексу України, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету податку на додану вартість, на загальну суму 529 7503 грн., травень 2009 року - 3133335 грн., червень 2009 року - 1300000 грн., липень 2009 року - 864168 грн., що є сумою яка в п`ять тисяч і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, що є особливо великим розміром.

Встановлено, що ОСОБА_4 є засновником та володіє частками в ПП «ТМ Престиж» (ідентифікаційний код юридичної особи 31902622) у розмірі 30% від статутного капіталу, що складає 18 600 000, 00 грн.; ТОВ «ТМ ВІСАК» (ідентифікаційний код юридичної особи 21505566) у розмірі 30% від статутного капіталу, що складає 5 610 000 грн., ТОВ «ВІСАК» (ідентифікаційний код юридичної особи 32247640) у розмірі 100% від статутного капіталу, що складає 11 285 256,80 грн.

З метою забезпечення майнових стягнень в рамках суми збитків, з метою контролю за діями, що можуть призвести до втрати права власності на майно у будь-яких спосіб, обтяження та\або обмеження права власності на таке майно, недопущення зменшення вартості активів ОСОБА_4 та враховуючи те, що злочин, який інкримінується обвинуваченому ОСОБА_4 передбачає конфіскацію майна, необхідно накласти арешт на нерухоме майно зазначеного товариства, без обмеження його (підприємства) господарської діяльності, в розмірі часток обвинуваченого ОСОБА_4 , в статутному (складеному) капіталі зазначеного суб`єкта господарювання.

Мотиви, з яких виходив слідчий суддя при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався у ракурсі фактичних обстаивн установлених з даного питання

Щодо питання підсудності клопотання

Клопотання про скасування арешту з майна під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею (ст. 174 КПК України).

Відповідно до встановлених кримінальним процесуальним законом правил підсудності клопотання подаються до суду за місцем фактичного знаходження (розташування) органу досудового розслідування.

Так, згідно з п. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до положень ст. 132 КПК України клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Зазначені правила визначення підсудності також застосовуються при розгляді клопотань про скасування заходів забезпечення кримінального провадження, у т.ч. зняття арешту з майна

Системний аналіз положень п. 8 ч. 1 ст. 3 КПК, вказує, що керівник органу досудового розслідування - начальник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу, відділення органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, органу Державної кримінально-виконавчої служби України, підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України та його заступники, які діють у межах своїх повноваженьта ч. 1 ст. 38 КПК у своїй сукупності вказують на те, що органами досудового розслідування є: 1) слідчі підрозділи (у т.ч. у ракурсі п. 8 ч. 1 ст. 3 КПК Головне слідче управління, слідче управління, відділ, відділення) органів Національної поліції України, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів державного бюро розслідувань.

Іншими словами, органом досудового розслідування в конкретному кримінальному провадженні є не сам правоохоронний орган, до складу якого входить відповідний підрозділ (Національна поліція України, Служба безпеки України, Національне антикорупційне бюро України), а його підрозділ (управління, відділ).

Підставою для визначення територіальної юрисдикції суду першої інстанції при їх розгляді є постанова керівника відповідного органу досудового розслідування про створення слідчої групи, в якій визначено місце проведення досудового розслідування.

У цій ситуації, з письмових пояснень за вих. № 17/2/4-43-16 від 16.08.2019 та за вих. № 17/2/4-43-16 від 12.09.2019, пояснень представників ТОВ «Вісак» Селецької О.В. та Шутого Д.С. з даного питання в суді, ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва Колдіної О.О. від 12.09.2019 у справі № 752/5175/16-к, випливає, що досудове розслідування у рамках кримінального провадження унесеного 28.01.2014 до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42014100000000107, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України здійснюється, у цей час, другим слідчим відділом управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури м. Києва, який розташований у Дніпровському районі м. Києва, тобто у межах територіальної підсудності цього місцевого суду.

Даний факт констатовано і в ухвалі слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 12.09.2019 у справі № 752/5175/16-к, а саме у ній указано, що «в даному випадку, клопотання про скасування арешту майна у кримінальних провадженнях № 42012110000000358 та № 42001410000000107 повинні розглядатись слідчим суддею місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, тобто Дніпровським районним судом м. Києва».

Спори про підсудність між судами не допускаються (ч. 5 ст. 34 КПК України).

Що указує на те, що вимоги КПК України дотримано.

Також слід відмітити, що як рішенням ЄСПЛ від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Як наслідок, виходячи з того, що концепція якості закону, зокрема пов`язана з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні, а відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону», та у разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід, слід дійти висновку про дотримання вимог законодавства з даного питання, адже вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Особа не може бути жертвою колій діючого законодавства, або ж системних змін законодавства у питанні підслідності через те, що національне законодавство припустило неоднозначне та множинне тлумачення прав та обов`язків осіб.

Вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи, з урахуванням того, що національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для особи підхід.

Щодо права звернення

Згідно ст. 174 КПК інший власник або володілець майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 461/233/17-ц (провадження № 14-326цс18) та інших зазначила, що у разі, якщо право власності особи порушене у кримінальному провадженні, така особа, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому КПК України; зняття арешту з майна, накладеного в рамках кримінального провадження, розглядається у встановленому кримінальним процесуальним законодавством порядку.

Відповідно наявне таке право і у директора ТОВ, майно якого власне арештовано.

Щодо клопотання по суті

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).

Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.

Так, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

У цій ситуації, заявник власне і заявив таке клопотання у порядку ст. 174 КПК України, проаналізувавши, яке слідчий суддя, у порядку указаної статті наведеного Кодексу, приходить до такого.

У даному випадку, в судовому засіданні встановлено, що арешт було накладено на все нерухоме майно, що належить ПП «ВІСАК» (ідентифікаційний код юридичної особи 32247640) в межах розміру частки ОСОБА_4 в статутному капіталі товариства, а саме у розмірі 100% від статутного капіталу, що складає 11 285 256,80 грн.

Мету арешту визначено - п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

У відповідності до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим КПК порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно копії повідомлення про підозру старшого слідчого другого СВ СУ прокуратури м. Києва Катишева К.М. від 24.11.2015, повідомлено 30.11.2015 про підозру, зокрема за ч. 5 ст. 191 КК України, санкція якої передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Згідно зі ст. 167 ГК України, яка регламентує зміст корпоративних прав та корпоративних відносин, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України.

Розмір частки учасника товариства у статутному капіталі товариства може додатково визначатися у відсотках. Розмір частки учасника товариства у відсотках повинен відповідати співвідношенню номінальної вартості його частки та статутного капіталу товариства.

Статутом товариства можуть бути передбачені обмеження щодо зміни співвідношення часток учасників. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

ПП «ВІСАК» (ідентифікаційний код юридичної особи 32247640) сформоване в межах розміру частки ОСОБА_4 в статутному капіталі товариства, а саме у розмірі 100% від статутного капіталу, що складає 11 285 256,80 грн.

З огляду на вищевикладене слідчий суддя відхиляє доводи заявника про необґрунтованість арешту майна за ухвалою слідчого судді від 27.07.2017, щодо арешту майнових прав на нерухоме майно, що належить ТОВ «ВІСАК» в межах розміру частки ОСОБА_4 в статутному капіталі товариства, а саме у розмірі 100% від статутного капіталу, що складає 11 285 256,80 грн.

Щодо арешту решти майна, а саме нежитлових приміщень з № 1 по № 7 (літ. А) у АДРЕСА_1 , загальною площею 3568, 6 кв. м., то слід відмітити, що відповідно до резолютивної частини ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 27 липня 2017 року у справі № 752/5175/16-к указане майно узагалі не арештовувалося.

Дані про факт прийняття після арешту майна слідчим суддею судових рішень у порядку процедур регламентованих ст.ст. 379, 380 КПК, які б усе ж таки указували, що арештовано наведені нежитлові приміщення, на час цього розгляду, не установлено.

Інакше кажучи, не можливо скасувати арешт у порядку ст. 174 КПК з майна на яке він не накладався згідно резолютивної частини ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 27 липня 2017 року у справі № 752/5175/16-к.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 170, 174, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя постановив :

у задоволенні клопотання директора ТОВ «Вісак» Ісак О.В. про скасування арешту з майна у рамках кримінального провадження унесеного 28.01.2014 до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42014100000000107, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК Українита передачі такого майна в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (ідентифікаційний код: 41037901), відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та є обов`язковою до виконання на всій території України.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 13:00 год. 11.10.2019.

Слідчий суддя: О.В. Бірса