Ухвала суду № 84904361, 11.10.2019, Зміївський районний суд Харківської області

Справа №621/3002/19

Пр. №1-кс/621/1080/19

Ухвала

Іменем України

11 жовтня 2019 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області у складі:

слідчого судді - Шахової В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Масалової І.А.,

прокурора - Колот Н.М.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Змієві клопотання слідчого СВ Зміївського ВП ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції Безущенка А.В., погоджене начальником Зміївського відділу Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області Макаренком М.М., про арешт тимчасово вилученого майна,

в с т а н о в и в :

Слідчий Безущенко А.В., у провадженні якого знаходяться матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220300000891 від 09.10.2019, за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 121 Кримінального кодексу України, звернувся до суду з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, а саме: мобільний телефон TM «NOMІ» ІМЕI НОМЕР_1 , НОМЕР_2 з сім картами мобільного оператора зв`язку «Київстар» НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ; платіжну картку «А-Банку» НОМЕР_5 строком дії до 03.2023; платіжну картку банку «Меркурій» НОМЕР_9 строком дії до 07.2014 на ім`я ОСОБА_1 ; дисконтну картку торгової мережі «METRO» НОМЕР_6 на ім`я ОСОБА_2 ; дисконтну картку мережі АГЗС «RODNIK» № 1428192205165198 ; чек ФОП ОСОБА_3 магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , серійний номер: 02777217, RRN: 928282303912; аркуш паперу з пін кодом банківської картки НОМЕР_8 на ім`я ОСОБА_1 .

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що 08.10.2019 в с. Шелудьківка, Зміївського району Харківської області, в ході раптово виниклої сварки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 спричинив тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2

09.10.2019 за даним фактом слідчим було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220300000891 за ч. 1 ст. 121 КК У країни.

09.10.2019 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 затриманий в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину.

09.10.2019 під час затримання ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України, було виявлено та вилучено вищезазначене майно.

Приймаючи до уваги, що речі, тимчасово вилучені 09.10.2019 під час затримання ОСОБА_4 та в ході здійснення його обушку отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні, з метою забезпечення збереження речових доказів, слідчий просить задовольнити клопотання.

Слідчий Безущенко А.В. на розгляд клопотання не з`явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Прокурор Колот Н.М. під час розгляду клопотання на його задоволенні наполягала та просила накласти арешт на тимчасово вилучене майно.

Володілець майна ОСОБА_2 на розгляд клопотання не з`явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Неприбуття вказаних осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Згідно із частиною 1 статті 172 Кримінального процесуального кодексу України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Слідчий суддя, вислухавши думку прокурора, дослідивши додані до клопотання документи, вважає, що клопотання підлягає задоволенню з огляду на наступне.

На підтвердження доводів клопотання слідчим надано: витяг з ЄРДР щодо кримінального провадження № 12019220300000891 від 09.10.2019 за ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України; рапорту Зміївського ВП ГУНП в Харківській області від 09.10.2019; протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину; постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 09.10.2019.

Згідно із пунктом 7 частини 2 статті 131 Кримінального процесуального кодексу України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до частини 5 статті 132 Кримінального процесуального кодексу України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до частини 1 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно вимог пункту 1, 4 частини 2 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За змістом частини 3 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 98 Кримінального процесуального кодексу України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до частини 2 статті 173 Кримінального процесуального кодексу України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до частини 11 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (частина 1 статті 173 Кримінального процесуального кодексу України).

Метою накладання арешту на майно, яке вилучено 09.10.2019 під час затримання в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України та обшуку ОСОБА_4 - є збереженням речових доказів, а саме запобігання їх приховування, знищення, перетворення, відчуження.

Підставою для арешту майна є те, що наявні достатні підстави вважати, що вилучене майно є речовим доказом, який може бути використаний як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, передбаченого частиною 1 статті 121 Кримінального кодексу України.

Разом із тим, відповідно до частини 4 статті 173 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя при задоволенні клопотання про арешт майна, зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаться на інтересах інших осіб.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню шляхом накладення арешту на тимчасово вилучене під час огляду місця події майно.

Крім того, слідчий суддя роз`яснює, що у відповідності до статті 174 Кримінального процесуального кодексу України, за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника чи володільця майна, якщо вони доведуть, що потреба у застосуванні такого заходу відпала, арешт майна може бути скасовано повністю або частково.

Керуючись статтями 131, 132, 170, 172, 173, 369 - 372 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -

п о с т а н о в и в :

Клопотання слідчого СВ Зміївського ВП ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції Безущенка А.В., погоджене начальником Зміївського відділу Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області Макаренком М.М., про арешт тимчасово вилученого майна - задовольнити.

Накласти арешт на тимчасово вилучене майно, а саме:

1) мобільний телефон TM «NOMІ» ІМЕI НОМЕР_1 , НОМЕР_2 з сім картами мобільного оператора зв`язку «Київстар» НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ;

2) платіжну картку «А-Банку» НОМЕР_5 строком дії до 03.2023;

3) платіжну картку банку «Меркурій» НОМЕР_9 строком дії до 07.2014 на ім`я ОСОБА_1 ;

4) дисконтну картку торгової мережі «METRO» НОМЕР_6 на ім`я ОСОБА_2 ;

5) дисконтну картку мережі АГЗС «RODNIK» № 1428192205165198 ;

6) чек ФОП ОСОБА_3 магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , серійний номер: 02777217, RRN: 928282303912;

7) аркуш паперу з пін кодом банківської картки НОМЕР_8 на ім`я ОСОБА_1

які вилучені 09.10.2019 у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході здійснення обшуку під час затримання в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України.

Ухвала про арешт майна підлягає виконанню негайно слідчим СВ Зміївського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області старшим лейтенантом поліції Безущенко А.В., на якого покладено обов`язок визначення місця зберігання майна, щодо якого застосовано арешт.

Роз`яснити особам, які не були присутні під час розгляду клопотання, що вони не позбавлені можливості звернутись до суду у передбаченому законом порядку з клопотанням про скасування арешту майна.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: В.В. Шахова