Рішення № 84895604, 11.10.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5348/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови зарахувати йому стаж роботи трактористом у колгоспі «Правда» до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком відповідно до ст. 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язати відповідача зарахувати позивачу стаж роботи з 22.08.1986 по 08.02.2000 трактористом у колгоспі «Правда» до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком та призначити позивачеві пенсію з часу звернення із заявою про призначення пенсії 23.04.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22.04.2019 йому виповнилось 60 років, у зв`язку із чим він 23.04.2019 звернувся до Ширяївського сектору обслуговування громадян Великомихайлівського об`єднаного управління ПФУ Одеської області із заявою щодо призначення пенсії за віком, додавши копії трудових книжок та відповідний пакет документів. Однак рішенням № 9 від 29.04.2019 Великомихайлівським ОУПФУ Одеської області позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із тим, що страховий стаж позивача складає лише 21 рік 4 місяців 2 дні. При цьому при розрахунку страхового стажу теруправлінням ПФУ було зараховано лише 5 років стажу у КСП «Правда» (1995-2000 рр.) на підставі архівної довідки КУ «Об`єднаний Трудовий Архів Ширяївського району». Поряд із тим, період роботи 1986-1994 в зазначеному колгоспі не зарахований через відсутність відповідної довідки, яка відсутня, так як за вказаний період по КСП «Правда» документи до КУ «Об`єднаний Трудовий Архів Ширяївського району» не передавались. Однак факт роботи позивача в періоді 1986-1994 рр. в колгоспі підтверджений записами в трудовій книжці та поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з якими позивач в ті роки працював у колгоспі. Зважаючи на порушення своїх прав та інтересів, позивач звернувся за судовим захистом із даним позовом.

Ухвалою суду від 16.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

07.10.2019 до суду від ГУ ПФУ в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що прийняттю оскаржуваного рішення передувала пропозиція позивачеві надати в строк до 23.07.2019 підтверджуючі документи, оскільки виявлені в поданих документах розбіжності не дозволяли прийняти позитивне рішення. Так, у трудовій книжці серії НОМЕР_1 є розбіжність між датою звільнення 26.01.1982 та датою наказу № 6-К від 24.01.1983, у зв`язку із чим період роботи в ПМК-04 тр. «Череповецсельстрой» 21.05.1981-26.01.1982 неможливо зарахувати. Крім того, у трудовій книжці запис на прийняття та на встановленому і виробленому мінімуму відсутня дата наказу на прийняття та дата звільнення, тому зарахувати період роботи 22.08.1986 по 2000 р. в КСП «Правда» неможливо. Відтак, позивачу обґрунтовано не зараховано до страхового стажу період роботи 1986-1994 рр. Крім того, гр. ОСОБА_2 , на переконання відповідача, не може бути свідком, так як йому період роботи 1986-1994 рр. в колгоспі зараховано судовим рішенням по справі № 518/1207/17 від 20.03.2018. Також гр. ОСОБА_3 не може свідчити про факт роботи позивача в колгоспі, оскільки до страхового стажу в неї внесено 20.07.1981-10.05.1987 та 28.10.1992-27.10.1995, період 11.05.1987-27.10.1992 догляд за дитиною є перервою в страховому стажі.

Згідно ст.263 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по досягненню 60 років звернувся 23.04.2019 до Ширяївського сектору обслуговування громадян Великомихайлівського об`єднаного управління ПФУ Одеської області із заявою щодо призначення пенсії за віком, додавши копії трудових книжок серії НОМЕР_2 та АТ-І № 6458489, довідку № 48 від 25.03.2019 про встановлений та вироблений мінімум за роботу в колгоспі ХХІІ з`їзду КПРС за період 1974-1981 рр., довідку № 125 від 19.03.2019 про встановлений та вироблений мінімум у КСП «Правда» за період 1995-2000 рр., довідки про реорганізацію підприємства № 19 від 28.01.2019 та № 49 від 25.03.2019, копію військового квитка та довідку про заробітну плату за період 01.01.2019-31.12.1999.

Рішенням Великомихайлівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області № 9 від 29.04.2019 «Про відмову в призначенні пенсії» ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 р. № 628 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» деякі територіальні органи Пенсійного фонду України шляхом приєднання до окремих органів Пенсійного фонду України за переліком згідно з додатком, зокрема Великомихайлівське об`єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області приєднано до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Таким чином, правонаступником Великомихайлівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області є ГУ ПФУ в Одеській області – відповідач по справі.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає зазначене рішення необґрунтованим, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

Зі змісту оскаржуваного рішення № 9 від 29.04.2019 «Про відмову в призначенні пенсії» вбачається, що за підсумками розгляду заяви ОСОБА_1 від 23.04.2019 № 92 т та доданих до неї документів Ширяївський відділ з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Великомихайлівського ОУПФУ Одеської області в призначенні пенсії відмовляє, так як за наданими документами страховий стаж складає 21 рік 4 місяці 2 дні, отже призначити пенсію за віком неможливо через відсутність страхового стажу, необхідного для призначення, а саме не менше 26 років, згідно з ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначений спеціально-дозвільний принцип діяльності органів державної влади покликаний забезпечити ефективне та прогнозоване функціонування всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, оскільки зобов`язує їх діяти виключно у визначених Конституцією та законами України межах і лише у закріплений ними спосіб.

Практичне застосування вказаного принципу є необхідною передумовою забезпечення прав і свобод людини і громадянина, оскільки пов`язує державу та її органи правом, зобов`язуючи їх діяти у правових межах, у правових формах та правовими способами.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Згідно статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Тобто періоди роботи до 1 січня 2004 року зараховуються до страхового стажу, зокрема, за записами трудової книжки, після цієї дати - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

З огляду на матеріали справи, ОСОБА_1 21.05.1981 прийнятий на роботу до ПМК 604 тр «Череповецсельстрой» згідно з наказом № 22-К від 21.05.1981 та звільнений 26.01.1982 наказом № 6-к від 24.01.1983. При цьому суд оцінює зазначений в даті звільнення рік « 1982» опискою, про що свідчить наступний запис у трудовій книжці НОМЕР_3 -І № 6458489 про прийняття на роботу 01.04.1983 наказом від 31.03.1983.

Крім того, згідно записів у трудовій книжці з 22.07.1982 ОСОБА_1 прийнятий на роботу до колгоспу «Правда» на посаду тракториста; наведено інформацію з 1986 по 2000 рр.; звільнений наказом № 1 від 08.02.2000 через реорганізацію колгоспу.

Згідно з архівною довідкою КУ «Об`єднаний трудовий архів Ширяївсього району» від 09.07.2019 № 310 ОСОБА_1 працював у КСП «Правда» в періоді 1995-2000 рр. та відпрацював всього 1769 вихододнів. Документи по КСП «Правда» за 1986-1994 рр. на зберігання не передавалися, передано справи з особового складу по КСП «Правда» за 1995-2000 рр. Надати довідку про вихододні за 1986-1984 установа не може.

Відповідно до частини 1 статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 1 вказаного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, то для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п. 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 (неможливості їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями) Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

В матеріалах справи наявні письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно до яких ОСОБА_1 в періоді 1986-2000 рр. працював в КСП «Правда» трактористом.

Зазначені пояснення суд оцінює належними доказами, оскільки як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_3 працювали в КСП «Правда» в тому ж періоді, що і ОСОБА_1 .

При цьому належність доказу означає встановлення інформації (фактичних даних), які визначають предмет доказування. Зміст фактичних даних повинен відповідати їх формі, а саме документально підтверджувати певні обставини, на які посилається сторона, тобто мати ознаку допустимості, що виключає суперечливість поєднання змісту та форми доказу. Останній критерій є обов`язковою ознакою для правової придатності доказу та його достовірності, що, в свою чергу, визначає якісну оцінку вже наявного доказу як належного та допустимого, тобто дозволяє перевірити його правдоподібність та відповідність реальній дійсності у співвідношенні з іншими засобами доказування.

Посилання ж відповідача на те, що страховий стаж ОСОБА_2 в КСП «Правда» встановлений на підставі судового рішення справі № 518/1207/17 від 20.03.2018 і це, на думку відповідача, нівелює зміст його пояснень, - суд оцінює критично.

В цьому аспекті суд роз`яснює відповідачу, що преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

При цьому, звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Тобто, учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи.

Отже встановлений судом у справі № 518/1207/17 факт наявності у ОСОБА_2 страхового стажу в КСП «Правда» не дозволяє ставити це під сумнів в ході розглядуваного спору, адже на цьому побудоване судове рішення, що набрало законної сили, та яким захищені права ОСОБА_2 .

Відтак, пояснення ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 в періоді 1986-2000 рр. працював в КСП «Правда» на посаді тракториста є прийнятними та враховуються судом при вирішенні спору.

Зауваження відповідача щодо пояснень ОСОБА_3 суд також відхиляє, оскільки доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 72 КАС України).

Пояснення ОСОБА_3 , яка була працевлаштована в КСП «Правда» в цьому періоді, що і ОСОБА_1 , в повній мірі відповідають ознакам доказу в адміністративному судочинстві, оскільки дозволяють встановити наявність факту роботи позивача в КСП «Правда», що має безпосереднє значення для правильного вирішення справи. Перебування ж зазначеної особи у відпустці по догляду за дитиною та неврахування органом ПФУ цього періоду до її страхової стажу очевидно не може нівелювати пояснень свідка щодо обставин працевлаштування ОСОБА_1 у КСП «Правда», зокрема в частині чи мали місце зазначені факт та подія.

Вирішуючи спір, суд враховує, що право на виплати у сфері соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Відмова управління ПФУ у призначенні позивачу пенсії за встановленого судом його права на таку пенсію порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Однак, наведені у відзиві аргументи відповідача на увагу не заслуговують, оскільки прямо суперечать чинному законодавству, зокрема пенсійним органом безпідставно проігноровано записи у трудовій книжці, які в цілому підтверджують страховий стаж позивача та надають йому право на призначення пенсії. Вилучення ж зі страхового стажу позивача періоду 1986-2000 рр. за наведених відповідачем аргументів, на думку суду є вкрай несправедливим та незбалансованим рішенням, оскільки за суто формальних причин нівелює майже 14 років роботи громадянина України.

Крім того, суд зазначає, що у Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень і важливим аспектом права на справедливий суд. Судове рішення високої якості – це рішення, яке досягає правильного результату, наскільки це дозволяють надані судді матеріали, у справедливий, швидкий, зрозумілий та недвозначний спосіб.

Також в низці рішень Верховний Суд відзначив, що на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Суд підкреслює, що про наявність дискреції можна стверджувати лише тоді, коли гіпотеза норми, що є підставою дискреції, чітко формулює уповноваження на здіснення вибору, а диспозиція передбачає принаймні два варіанти на вибір.

За встановлених судом обставин, пенсійному органові законодавством не було надано вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження (щодо призначення пенсії за наявності для цього підстав) в спірних правовідносинах не є дискреційними. Адже пенсійному органу в даному випадку належало діяти в єдиний правомірний спосіб та прийняти рішення про призначення пенсії.

На підставі викладеного суд, використовуючи власну компетенцію по здійсненню правосуддя відповідно до наданих Конституцією та законами України повноважень, вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 стаж роботи трактористом у колгоспі «Правда» до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком відповідно до ст. 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З урахуванням викладеного, за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судові витрати розподілити за правилами ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 263 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Великомихайлівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області щодо відмови зарахувати ОСОБА_1 стаж роботи трактористом у колгоспі «Правда» до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком відповідно до ст. 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 стаж роботи з 22.08.1986 по 08.02.2000 у колгоспі «Правда» до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком та призначити ОСОБА_1 пенсію з часу звернення із заявою про призначення пенсії 23.04.2019.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім грн 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк