Рішення № 84894991, 04.10.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

04 жовтня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2699/19

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Басової Н.М.,

при секретарі судового засідання: Бутенко К.В.,

за участю:

представника позивача: Водолазського Д.В.,

представника відповідача: Пугаченко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства “Сєвєродонецьке об`єднання Азот” до Головного управління Держпраці у Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного акціонерного товариства “Сєвєродонецьке об`єднання Азот” (далі – позивач, ПрАТ “Сєвєродонецьке об`єднання Азот”) до Головного управління Держпраці у Луганській області (далі – відповідач), в якому позивач просив визнати протиправною та скасувати постанову №ЛГ421/34/НД/СП-ФС від 21.05.2019 про накладення штрафу у розмірі 12519,00 грн винесену Головним управлінням Держпраці у Луганській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 26.04.2019 посадовими особами відповідача здійснено спробу проведення інспекційного відвідування Приватного акціонерного товариства “Сєвєродонецьке об`єднання Азот” на предмет контролю за дотриманням вимог законодавства про працю. Позивачем посадові особи відповідача не були допущені до проведення інспекційного відвідування, про що відповідачем було складено акт №ЛГ421/34/НД від 26.04.2019 про неможливість проведення інспекційного відвідання. У зв`язку з не допуском посадових осіб відповідача до проведення інспекційного відвідання відповідачем було винесено постанову №ЛГ421/34/НД/СП-ФС від 21.05.2019 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами у розмірі 12519,00 грн.

Позивач вважає зазначену постанову незаконною, винесеною внаслідок порушення відповідачем норм діючого законодавства, оскільки на момент інспекційного відвідання та винесення спірної постанови позивач знаходився на території здійснення антитерористичної операції. Позивач зареєстрований у м. Сєвєродонецьк Луганської області та зазначене місто віднесене до Переліку населених пунктів, на території, яких здійснювалась антитерористична операція. При цьому інспекційне відвідування є різновидом заходів державного нагляду контролю, що здійснюється у вигляді перевірки. З урахуванням приписів Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» станом на час проведення інспекційного відвідування відповідачем, існує мораторій на проведення перевірок суб`єктів господарювання на території проведення АТО. На підставі викладеного, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнав, до канцелярії суду надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с.47-50).

В обґрунтування зазначив, що Головним управлінням за інформацією, отриманою із листа Головного управління статистики у Луганській області від 01.03.2019 № 13-07/199-19 та за зверненням ОСОБА_1 від 26.03.2019 щодо можливого порушення стосовно нього законодавства про працю, відповідно до підпункту 1, 6 пункту 5 Порядку № 295 був прийнятий наказ від 15.04.2019 № 402 про проведення інспекційного відвідування ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання АЗОТ» посадовим особами Головного управління з питань додержання законодавства про працю в частині своєчасної виплати заробітної плати та листів непрацездатності працівникам ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання АЗОТ» за період з 01.01.2018 по 15.04.2019.

15 квітня 2019 року посадовими особами відповідача була здійснена спроба проведення інспекційного відвідування ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання АЗОТ» за його місцезнаходженням, під час якого було встановлено перешкоджання у діяльності інспектора праці. Внаслідок цього у відповідності до пунктів 16 та 18 Порядку № 295 був складений Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 15.04.2019 № ЛГ421/34/НД із зазначенням в ньому про неможливість проведення інспекційного відвідування у зв`язку з наступними перешкодами: ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування; ненадання доступу до виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; ненадання для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування. Строк проведення інспекційного відвідування був зупинений до 22.04.2019. Одночасно була складена Вимога про надання позивачем відповідних документів від 15.04.2019.

Вимога про надання документів та акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 15.04.2019 були складені у присутності посадової особи, заступника директора юридичного департаменту ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» ОСОБА_2 та ним підписані.

Не дивлячись на отримання позивачем вищеназваних акту та вимоги, документи, зазначені у вимозі, Головному управлінню надані не були, внаслідок чого його посадовою особою було складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 26.04.2019 № ЛГ421/34/НД із зазначенням в ньому про неможливість проведення інспекційного відвідування у зв`язку з наступними перешкодами: ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування. Цей акт був направлений керівнику ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» поштовим відправленням з описом вкладення 03.05.2019. Внаслідок зазначеного, відповідно до вимог п.п.3 та 4 Порядку № 509, на підставі акту про неможливість проведення інспекційного відвідування від 26.04.2019 №ЛГ421/34/НД уповноваженою посадовою особою відповідача було прийнято Рішення від 06.05.2019 № ЛГ421/34/ПД/НД щодо розгляду справи про накладення штрафу.

На підставі прийнятого рішення було складено Повідомлення від 13.05.2019 № 01-15/1653 про розгляд справи про накладення штрафу, яке направлено позивачу рекомендованим листом 13.05.2019 згідно із п.6 Порядку № 509.

Справа була розглянута без участі представника позивача. Уповноважена посадова особа відповідача, розглянувши справу про накладення штрафу, на підставі акту про неможливість проведення інспекційного відвідування від 26.04.2019 № ЛГ421/34/НД щодо факту створення перешкод у проведенні інспекційного відвідування з питання додержання законодавства про працю в частині своєчасної виплати заробітної плати та лікарняних листів працівникам ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», керуючись ст. 259 КЗпП України, ст. 53 Закону України «Про зайнятість населення», частиною 3 ст. 34 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, п. 8 Порядку № 509 та на підставі абз.6 ч.2 ст. 265 КЗпП України винесла Постанову про накладення штрафу від 21.05.2019 № ЛГ421/34/НД/СП-ФС на ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання АЗОТ» у розмірі 12519,00 грн.

Постанова 21.05.2019 була направлена позивачу рекомендованим листом з описом вкладення.

При цьому, на думку відповідача, позивач помилково вважає, що дія мораторію на проведення перевірок до сих пір продовжується, оскільки дія норми ч.3 ст.3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не розповсюджується на іншу форму заходу державного контролю, на інспекційне відвідування, який проводиться органами Держпраці України. Крім того, твердження позивача, що відповідач при здійсненні інспекційного відвідування не застосовував норми Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», також є помилковим, оскільки норми Закону № 877 для регулювання порядку здійснення заходів державного контролю є загальними, а норми ст.295 КЗпП України, Конвенції № 81 і Порядку № 295, прийнятого на підстав ст.295 КЗпП України та Конвенції № 81 - спеціальними, що робить останні пріоритетними для правозастосування. Таким чином, саме «Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю» №295 від 26.04.2017 визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами та фізичними особами, які використовують найману працю і що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, на підставах, визначених у цьому порядку. На підставі викладеного, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою суду від 19.07.2019 по справі відкрито провадження та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження (а.с.1-2).

Ухвалою суду від 19.08.2019 зупинено провадження у справі (а.с.77).

Ухвалою суду від 04.10.2019 поновлено провадження у справі (а.с.88).

Ухвалою суду від 04.10.2019 закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті (а.с.91).

В судовому засіданні представники сторін надали суду пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві та відзиві на позовну заяву.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77,90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що Головним управлінням статистики у Луганській області надано відповідачу 01.03.2019 за № 13-07/199-19 інформацію щодо заборгованості із виплати заробітної плати всього по області та у розрізі підприємств станом на 01.02.2019. Серед інших підприємств зазначено і ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання АЗОТ» (а.с.51).

Також на гарячу лінію надійшло зверненням громадянина ОСОБА_1 за вх.К-44/10-16 від 26.03.2019 щодо порушення ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання АЗОТ» стосовно нього законодавства про працю (а.с.53).

15.04.2019 Головним управлінням Держпраці у Луганській області винесено наказ №402 «Про проведення інспекційного відвідування Приватного акціонерного товариства “Сєвєродонецьке об`єднання Азот” відповідно до підпункту 1 підпункту 6 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295, керуючись статтею 12 Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України № 1985-ІV від 08 вересня 2004 року, за інформацією, викладеною в листі Головного управління статистики у Луганській області від 01 березня 2019 року № 13-07/199-19 ,та за зверненням ОСОБА_1 від 26 березня 2019 року щодо можливого порушення стосовно нього законодавства про працю (а.с.54).

Відповідно до вказаного наказу вирішено інспекційне відвідування здійснити у строк з 15 квітня 2019 року по 26 квітня 2019 року та під час проведення заходу перевірити додержання законодавства про працю в частині своєчасної випали заробітної плати та листів непрацездатності працівникам приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання АЗОТ» за період з 01 січня 2018 року по 15 квітня 2019 року.

На виконання вищевказаного наказу Головним управлінням Держпраці у Луганській області 15.04.2019 за №01-17/464 винесено направлення про проведення перевірки (а.с.55).

15.04.2019 інспектором праці Башинською О.В. за №ЛГ421/34/НД винесено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування, у зв`язку з ненаданням інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування; ненаданням доступу до виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; ненаданням для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування. Строк проведення інспекційного відвідування був зупинений до 22.04.2019 (а.с.58-59).

Вищевказаний Акт отримано 15.04.2019 уповноваженою особою позивача ОСОБА_2 (а.с.59).

Також 15.04.2019 інспектором праці була складена Вимога про надання позивачем відповідних документів від №ЛГ421/341/ПД, у зв`язку з відсутністю документів (а.с.56-57).

Вищевказану вимогу також отримано ОСОБА_2 (а.с.57).

26.04.2019 у зв`язку з ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування, Головним управлінням Держпраці у Луганській області винесено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № ЛГ421/34/НД (а.с.11-14).

Цей акт був направлений керівнику ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» поштовим відправленням з описом вкладення 03.05.2019 та отримано останнім 06.05.2019 (а.с.60-зворотній бік).

06.05.2019 відповідачем винесено рішення № ЛГ421/34/ПД/НД щодо розгляду справи про накладення штрафу, у зв`язку з недопущенням до проведення інспекційного відвідування з питань додержання законодавства про працю в часті своєчасної виплати заробітної плати та лікарняних листів працівникам ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» та вирішено призначити розгляд справи про накладення штрафу на 21.05.2019 о 10.00 в Головному управлінні Держпраці у Луганській області (а.с.62).

Повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу від 13.05.2019 за №01-15/1653 було направлено позивачу в той же день та отримано останнім 17.05.2019 (а.с.61, 61-зворотній бік).

Позивач не скористався своїм правом бути присутнім під час розгляду справи про накладення штрафу.

Відповідач 21.05.2019 виніс постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛГ421/34/НД/СП-ФС, якою наклав на позивача штраф у розмірі 12519,00 грн.

Підставою для прийняття постанови став факт створення перешкод у проведенні інспекційного відвідування з питань додержання законодавства про працю в частині своєчасної виплати заробітної плати та лікарняних листів працівникам ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот».

При цьому відповідач керувався статтею 259 КЗпП України, статтею 53 Закону України «Про зайнятість населення», частиною третьою статті 34 Закону України «Про місце самоврядування в Україні», пунктом 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509, та на підставі абзацу сьомого частини другої статті 265 КЗпП України (а.с.9-10).

Саме з вказаною постановою позивач не згоден та оскаржує її в судовому порядку.

Розглядаючи по суті заявлені позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Частинами 1 та 2 статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з ч.1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 (далі Порядок №295), встановлено, що цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

Пунктом 2 Порядку №295 передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

Пункт 1 Положення про Державну службу України з питань праці/далі - Положення №96, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, встановлює, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з підпунктом 6 пункту 4 зазначеного Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Пунктом 7 цього Положення № 96 передбачено, що Держпраця здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Пунктом 5 Порядку №295 передбачено, що інспекційне відвідування проводяться за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю (підпункт 1) та за інформацією Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати (абзац перший підпункту 6).

Згідно з пунктом 8 Порядку №295 передбачено, що про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Пунктом 9 Порядку №295 встановлено, що під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Відповідно ст. 12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року «Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі» (Конвенцію ратифіковано Законом №1985-IV від 08.09.2004) Інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право:

a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції;

b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та

c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема:

i) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; ii) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги;

iii) зобов`язувати вивішувати об`яви, які вимагаються згідно з правовими нормами;

iv) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.

У разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов`язків

У відповідності до п.11 Порядку №295, інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: 1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги; 3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; 4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; 5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; 6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

Згідно підпункту 2 пункту 14 Порядку №295 під час проведення інспекційного відвідування об`єкт відвідування має право не допустити до проведення інспекційного відвідування у разі: відсутності службового посвідчення; якщо на офіційному веб-сайті Діржпраці відсутні рішення Мінсоцполітики про форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню; якщо строк проведення інспекційного відвідування перевищує строки, визначені пунктом 10 цього Порядку.

Таким чином, діюче законодавство містить вичерпний перелік підстав, з яких об`єкт відвідування має право не допустити інспектора праці до проведення інспекційного відвідування.

У пункті 16 Порядку № 295 закріплено, що у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об`єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.

Копія акта, зазначеного у пункті 16 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об`єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об`єкта відвідування за своїм місцезнаходженням (п.17 Порядку № 295).

Як вже було встановлено судом раніше позивач не допустив інспектора Держпраці, не надавши для проведення інспекційного відвідування інформацію, необхідної для проведення інспекційного відвідування. При цьому, підставою недопуску є лише та обставина, що позивач вважає наявність мораторію на проведення перевірок суб`єктів господарювання встановленого Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Між тим, суд не може погодитись з такою позицією позивача з огляду на те, що відповідно до статті 3 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669) органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб`єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб`єктів господарювання з високим ступенем ризику.

Таким чином статтею 3 Закону № 1669 встановлено мораторій щодо проведення планових та позапланових перевірок.

Як визначено п.2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів (…).

Частиною 1 статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон №877-V) визначено підстави для здійснення позапланових заходів.

Разом з цим, частиною 4 статті 2 Закону №877-V передбачено, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Крім того, у частині 5 статті 2 Закону №877-V наведено вичерпний перелік норм даного Закону, дотримання яких зобов`язані забезпечити Держпраці та його територіальні органи при здійсненні державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, серед яких відсутня частина 1 статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Натомість, відповідно до пункту 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю (підпункт 1) та за інформацією Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати (абзац перший підпункту 6).

В даному випадку державним інспектором було проведено інспекційне відвідування з питань додержання позивачем законодавства про працю в частині своєчасної виплати заробітної плати та листів непрацездатності працівникам на підставі п.п.1 та 6 п. 5 Порядку №295.

Таким чином, оскільки ст.3 Закону № 1669 встановлено мораторій на проведення планових та позапланових перевірок, однак відповідачем здійснено інспекційне відвідування, яке не віднесено до вищезазначених контрольних заходів, тому посилання позивача про відсутність у відповідача підстав для проведення перевірки внаслідок дії мораторію на проведення перевірок є неприйнятними.

Також суд зазначає, що загальні правила застосування відповідальності до суб`єкта господарювання встановлені частиною 1 ст. 265 КЗпП України, згідно з якою посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством у випадку, якщо вони винні у порушенні законодавства про працю. Вина є одним з елементів суб`єктивної сторони будь-якого правопорушення, а тому юридична відповідальність за загальним правилом можлива лише при винному вчиненні забороненого діяння.

Як передбачено положеннями абз. 7 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Таким чином відповідальність згідно з абз. 7 ч. 2 ст.265 КЗпП України настає у випадку встановлення складу наступних правопорушень:

- недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю та/або

- створення перешкод у її проведенні.

Судом з`ясовано, що підставою для застосування до позивача штрафу, був факт створення позивачем перешкод у проведенні інспекційного відвідування шляхом ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування.

Під поняттям «створення перешкод» законодавець розуміє активну поведінку посадової особи об`єкту відвідування, направлену на перешкоджання інспектору праці під час здійснення інспекційного відвідування отримувати необхідну для цього інформацію та належним чином реалізувати свої повноваження, що є підставо для складання акту про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Отже, враховуючи ту обставину, що позивач дійсно не надав інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, тим самим вчинив правопорушення, за яке відповідач правомірно притягнув до відповідальності у вигляді штрафу.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що оскаржувана позивачем постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛГ421/34/НД/СП-ФС від 21.05.2019, якою на позивача накладено штраф у розмірі 12519,00 грн є правомірною, підстав для її скасування судом не встановлено.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проаналізувавши у сукупності норми матеріального права та встановлені судом фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що відповідач довів правомірність своїх дій та рішень, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, враховуючи відмову у задоволенні позову, сплачений позивачем судовий збір за подання до адміністративного суду відшкодуванню не підлягає.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 296, пунктом 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства “Сєвєродонецьке об`єднання Азот” до Головного управління Держпраці у Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст повного судового рішення складено 11 жовтня 2019 року.

Суддя Н.М. Басова