Рішення № 84894917, 10.10.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/2134/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Кіровоградській області про стягнення одноразової грошової допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Управління поліції охорони в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 :

- 28745,68 грн. - недорахованої одноразової грошової допомоги;

- 137774,70 грн. - середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Ухвалою судді від 28 серпня 2019 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 27.09.2019 (а.с.1).

27.09.2019 судове засідання відкладено до 03.10.2019 за клопотанням представника відповідача з метою ознайомлення з відповіддю на відзив та подання заперечення (а.с.57).

03.10.2019 учасники справи в судове засідання не з`явилися. Представником відповідача подано до суду клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження, проти чого не заперечував представник позивача (а.с.69).

Враховуючи викладене, а також з урахуванням приписів ч.3 ст.194 КАС України, суд визнав за можливе продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.02.2019, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019, у справі №340/101/19 визнано протиправною бездіяльність Управління поліції охорони в Кіровоградській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби та зобов`язано Управління поліції охорони в Кіровоградській області нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби за повних 14 років вислуги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Зазначав, що 12.07.2019 йому була виплачена відповідачем одноразова грошова допомога при звільненні у розмірі 25 639,25 грн. Вказував, що відповідачем помилково позивачу була нарахована одноразова грошова допомога з розрахунку грошового забезпечення за жовтень у розмірі 9100,00 грн. При цьому, посилався на те, що відповідно до довідки від 30.11.2018 №168, розмір грошового забезпечення позивача за останній місяць служби - жовтень становить 15538,55 грн. Позивач, посилаючись на норми Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та норми Постанови КМУ №393 від 17.07.1992, стверджує, що розмір його одноразової грошової допомоги становить 54 384,93 грн. (15 538,55 грн. х 25% х 14 років вислуги = 54 384,93 грн.). Тому, на думку позивача, внаслідок неправомірних дій відповідача грошова допомога позивачу не донарахована у розмірі 28 745,68 грн. (54 384,93 -25 639,25 = 28 745,68). Крім того, позивач посилався на те, що період затримки розрахунку з ним при звільненні тривав з 19 жовтня 2018 року по 12 липня 2019 року, тобто 266 днів. Розмір грошового забезпечення становить 15 538,55 грн., так одноденний розмір грошового забезпечення становить 517,95 грн. (15 538,55 : 30 = 517,95 грн.). Тому, на думку позивача, розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку з ним становить 137 774,7 грн. (517,95 х 266 = 137 774,7 грн.). Позивачем подано до суду відповідь на відзив (а.с.44-50).

У встановлений судом строк відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву (а.с.33-37), в якому останній просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі та зазначив, що на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.02.2019 у справі №340/101/19, та після отримання від позивача відповідних реквізитів (04.07.2019) відповідачем 12.07.2019 здійснено перерахування коштів одноразової грошової допомоги в розмірі 31 850,00 грн. з утриманням податку з доходів фізичних осіб в розмірі 5733,00 грн. та військового збору в розмірі 477,75 грн. Зазначав, що розмір грошового забезпечення за жовтень, повний місяць (з 01.10.2018 по 31.10.2018) складає - 9100,00 грн. Посилався на те, що враховуючи той факт, що відповідно ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" одноразова грошова допомога розраховується у % до місячного грошового забезпечення, а наказом МВС №260 від 06.04.2016 чітко визначено склад грошового забезпечення, до якого компенсація за невикористану відпустку та індексація не включається. Тому, на переконання відповідача, правильним має бути наступний розрахунок: 9100,00 грн. : 14 років х 25% = 31 850,00 грн. Також, посилався на те, що правильний розмір суми компенсації за затримку виплати позивачу одноразової грошової допомоги має складати 24 951,75 грн. (293,55 грн. х 85 днів) (період з 20.10.2018 по 14.01.2019). При цьому, зазначав, що, на його думку, позовні вимоги про стягнення з відповідача компенсації за несвоєчасний розрахунок (які обґрунтовані відповідними нормами КЗпП України) також, не підлягають задоволенню, оскільки ці норми КЗпП України неможливо застосувати до наявних між сторонами спору правовідносин. Крім того, посилався на наявність між сторонами спору про розмір невиплачених відповідачем сум.

Дослідивши докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини у справі, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач проходив службу в органах поліції. Наказом начальника Управління поліції охорони в Кіровоградській області від 19.10.2018 №201 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за п.7 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" - за власним бажанням. На час звільнення його вислуга років складала 14 років 02 місяці 17 днів (а.с.16).

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.02.2019 у справі №340/101/19, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019, адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Кіровоградській області про стягнення одноразової грошової допомоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління поліції охорони в Кіровоградській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби. Зобов`язано Управління поліції охорони в Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби за повних 14 років вислуги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.11-14).

В даному рішенні суд дійшов висновку, що оскільки, позивач був звільнений зі служби в поліції (був поліцейським), тобто особою, визначеною у ст.1-2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", має вислугу більше 10 років (14 повних років) та звільнився за власним бажанням, а тому він має право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, відповідно до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Судом встановлено та не заперечувалось представниками сторін, що 12.07.2019 відповідачем здійснено нарахування позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 31 850,00 грн. та перерахування на картковий рахунок позивача коштів одноразової грошової допомоги у розмірі 25639,25 грн. (з утриманням податку з доходів фізичних осіб в розмірі 5733,00 грн. та військового збору в розмірі 477,75 грн. із суми 31 850,00 грн.) (а.с.18, 19).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 94 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Згідно ст.102 Закону №580-VIII пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262-XII) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Пунктами 1 та 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" від 11 листопада 2015 року №988 встановлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.

Пунктом 3 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 (далі - Порядок №260) встановлено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до п.п.9, 11, 12 розділу І Порядку №260 при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.

Виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років з дня виникнення права на їх отримання.

Звернення поліцейського щодо неправильної виплати грошового забезпечення розглядаються в установленому законодавством України порядку.

Пункт 23 розділу І Порядку №260 Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення.

При цьому до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні не включається винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах, антитерористичних операціях та інших заходах в умовах особливого періоду.

Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.

День звільнення вважається останнім днем служби.

Відповідно до довідки Управління поліції охорони в Кіровоградській області до складу грошового забезпечення позивача за жовтень 2018 року (з 01.10.2018 по 31.10.2018) входить: посадовий оклад - 2400 грн., оклад за спецзвання - 1600 грн., надбавка за стаж служби в поліції - 1200 грн., премія щомісячна за жовтень 2018р. 75% - 3900 грн., та становить 9100 грн. (а.с.39).

Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на те, що сума грошового забезпечення позивача за жовтень 2018 року (з 01.10.2018 по 31.10.2018) становить 15538,55 грн., яка відображена у довідці відповідача про доходи ОСОБА_1 (а.с.20). Оскільки в даній довідці відображено суму доходу позивача за даний місяць, яка складається із грошового забезпечення за відпрацьовані останнім дні в жовтні 2018 року (20 днів), сума компенсації за невикористану відпустку у розмірі - 9100 грн. та індексація - 371,88 грн. (а.с.40).

При цьому, суд звертає увагу, що законодавством не передбачено включення до розрахунку суми місячного грошового забезпечення при звільненні компенсації за невикористану відпустку та індексації.

Таким чином, суд погоджується з розрахунками відповідача щодо суми одноразової грошової допомоги, яка підлягала нарахуванню позивачу при звільненні зі служби за повних 14 років вислуги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, яка становить 31850 грн. ((9100,00 грн. х 25%) х 14 років) = 31850 грн.

Щодо твердження представника позивача, що одноразова грошова допомога виплачена позивачу після звільнення зі служби в поліції, то податок на доходи фізичних осіб позивачу не компенсується, суд зазначає.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України), відповідно до пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 якого дохід з джерелом його походження з України - це будь-який дохід, отриманий, зокрема, резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України.

Розділ IV ПК України визначає податок на доходи фізичних осіб, платників податку на доходи фізичних осіб, оподаткування податком на доходи фізичних осіб, доходи фізичної особи, які підлягають оподаткуванню.

Відповідно до пп.162.1.1, 162.1.3 п.162.1 ст.162 ПК України платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; податковий агент.

Згідно пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу;

Об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (п.163.1 ст.163 ПК України).

Відповідно до п.164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Разом з тим, згідно з пп.164.2.20 п.164.2 ст.164 ПК України до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім доходів, визначених ст.165 Кодексу.

Статтею 165 ПК України встановлено вичерпний перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми такого доходу за його рахунок. При цьому, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу (пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України).

Таким чином, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) дохід поліцейським у вигляді грошового забезпечення, зобов`язаний утримати податок на доходи фізичних осіб із суми такого доходу та сплатити утриману суму податку до бюджету в порядку та у терміни, встановлені ст.168 Кодексу.

Отже, одноразова грошова допомога при звільненні зі служби поліцейським Національної поліції України оподатковується податком на доходи фізичних осіб на загальних підставах.

Крім того, відповідно до п.п.1.2 та 1.3 п.16-1 підрозд.10 розд.XX «Перехідні положення» ПК України розмір грошової допомоги при звільненні підлягає оподаткуванню військовим збором за ставкою 1,5%.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, здійснюючи нарахування позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 31850,00 грн. та перерахування на картковий рахунок позивача коштів одноразової грошової допомоги у розмірі 25639,25 грн. (з утриманням податку з доходів фізичних осіб в розмірі 5 733,00 грн. та військового збору в розмірі 477,75 грн.), діяв правомірно, порушень прав позивача не вчиняв, протиправних дій чи бездіяльності не допустив.

В силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги в зазначеній частині не підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині стягнення з Управління поліції охорони в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 137774,70 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

В письмовому відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача компенсації за несвоєчасний розрахунок (які обґрунтовані відповідними нормами КЗпП України) не підлягають задоволенню, оскільки ці норми КЗпП України неможливо застосувати до наявних між сторонами спору правовідносин.

Суд вважає такі посилання відповідача необґрунтованими, оскільки, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

З огляду на неврегульованість спеціальним законодавством питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейського, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи КЗпП України, зокрема, його стаття 117, яка передбачає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Одноразова грошова допомога при звільненні не входить до складу грошового забезпечення. Проте, передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність за затримку розрахунку при звільненні настає у випадку невиплати в день звільнення всіх сум, що належать працівнику від підприємства, установи, організації. Вказаний законодавчий припис є загальним і не встановлює конкретні види виплат, які роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові в день його звільнення.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.04.2019 по справі №806/889/17 (адміністративне провадження №К/9901/34490/18).

Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

За змістом ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на наявність між сторонами спору про розмір невиплачених відповідачем сум під час розгляду Кіровоградським окружним адміністративним судом справи №340/101/19. Оскільки, був спір щодо взагалі права на отримання такої допомоги та в даному рішенні судом зазначено, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача конкретно визначеної суми не підлягає задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на який законодавством покладено повноваження щодо нарахування та виплати такої одноразової грошової допомоги при звільненні. Що свідчить про відсутність підстав вважати розглянутою наведену позовну вимогу позивача по суті та відсутність, на час виплати відповідачем ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, спору щодо її суми.

У рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 року № 4-рп/2012 в справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу, установлено, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Також у вказаному рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

В даному випадку в день звільнення позивача (згідно наказу начальника управління поліції охорони в Кіровоградській області №201 о/с позивача звільнено зі служби в Національній поліції - 19.10.2018), належна останньому сума одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25639,25 грн. виплачена не була. Як судом було встановлено, остаточний розрахунок з позивачем проведено 12.07.2019.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено порушення строку розрахунку з позивачем при звільненні, що є підставою для виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто з 20.10.2018 по 11.07.2019 (265 днів).

Згідно довідки Управління поліції охорони в Кіровоградській області середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 у відповідності п.9 р.І Порядку №260 складає 293,55 грн. (а.с.39).

Таким чином, сума середнього заробітку ОСОБА_1 , яка підлягає стягненню з Управління поліції охорони в Кіровоградській області на користь позивача, за час затримки відповідачем розрахунку щодо одноразової грошової допомоги при звільненні, становить 77790,75 грн. (293,55 грн. х 265 днів = 77790,75 грн.).

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом подання звіту, суд зазначає.

Відповідно до ч.1 ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, суд першої інстанції може під час прийняття рішення у справі.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Водночас, встановлення строку на подачу звіту про виконання судового рішення є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов`язком.

Суд зауважує, що у разі ухилення відповідача від виконання у встановлений судом строк зобов`язання, покладеного на нього рішенням суду, це рішення підлягає примусовому виконанню у порядку, установленому Законом України "Про виконавче провадження".

У разі можливих зловживань владою з боку відповідача при виконанні цього рішення, позивач вправі на підставі статті 383 КАС України подати до суду заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду або порушення прав позивачки, підтверджених таким рішенням суду.

Таким чином, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням зазначеного рішення.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.132 КАС України).

Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивачем надано суду копію договору про надання професійної правничої допомоги від 09.01.2019, згідно умов якого адвокатське об`єднання "Усатенко і Усатенко" бере на себе зобов`язання в інтересах ОСОБА_1 (Клієнт) надавати йому професійну правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, а Клієнт зобов`язується сплатити грошову винагороду (гонорар) адвокатському об`єднанню за надання правової допомоги, а також фактичні витрати, пов`язані з виконанням цього договору (а.с.51). Також, надано додаткову угоду від 26.09.2019 до договору про надання професійної правничої допомоги, згідно якої розмір гонорару за надання консультацій, складення заяв по суті справи, складення заяв з процесуальних питань, збір доказів, тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються погодинно згідно з розрахунком і становить 3500 грн., розмір гонорару за представництво клієнта в суді є фіксованим та становить 2500 грн. ( а.с.52).

До того ж, представником позивача надано суду розрахунок до зазначеного договору про надання професійної правничої допомоги від 26.09.2019, в якому вказаний детальний опис робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатським об`єднанням на виконання надання зазначених послуг, який становить 6 годин, а також вартість таких послуг, що становить 6000 грн. (а.с.53).

Крім того, позивачем надано суду акт приймання - передачі від 26.09.2019 до договору про надання професійної правничої допомоги від 09.01.2019, в якому зазначено про виконання адвокатським об`єднанням "Усатенко і Усатенко" взяті на себе зобов`язання по наданню професійної правничої допомоги, а Клієнт прийняв виконання на суму 6000 грн., і зауважень не має (а.с.54).

На підтвердження оплати Клієнтом отриманих ним послуг адвокатського об`єднання, згідно договору про надання професійної правничої допомоги від 09.01.2019, позивачем надано суду квитанцію до прибуткового касового ордера №69 від 26.09.2019 на суму 6000 грн. (а.с.55).

Враховуючи наведене, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, здійснені позивачем витрати: на оплату судового збору в сумі 777,91 грн. та на професійну правничу допомогу у розмірі 2803 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Управління поліції охорони в Кіровоградській області.

Керуючись ст.ст.77, 90, 132, 134, 139, 143, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління поліції охорони в Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул. Габдрахманова, 1, ЄДРПОУ 40109000) про стягнення одноразової грошової допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити частково.

Стягнути з Управління поліції охорони в Кіровоградській області (ЄДРПОУ 40109000) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку щодо одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 77790,75 грн. (сімдесят сім тисяч сімсот дев`яносто гривень сімдесят п`ять копійок).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснені ним судові витрати: на оплату судового збору у розмірі 777,91 грн. (сімсот сімдесят сім гривень дев`яносто одна копійка); на професійну правничу допомогу у розмірі 2803 грн. (дві тисячі вісімсот три гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Управління поліції охорони в Кіровоградській області (ЄДРПОУ:40109000).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина