Рішення № 84894915, 10.10.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

10 жовтня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3603/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисельова Є.О. розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області (далі – відповідач, УПФУ в Попаснянському районі Луганської області), в якому позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 23.07.2019 “Про відмову в призначенні пенсії за віком згідно ст.26 ЗУ “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” ОСОБА_1 ”;

- зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком у відповідності до ст. 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” період роботи позивача на КСП “Чорнухинська птахофабрика”, СТОВ “Чорнухинська птахофабрика АУІ8-2000” з 01.04.1981 по 17.06.2000.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначали, що досягнувши 59 - річного віку та вважаючи, що її страховий стаж складає більше 26 років, 15.07.2019 звернулась до УПФУ в Попаснянському районі Луганської області із заявою про призначення пенсії.

Згідно з рішенням від 23.07.2019 «Про відмову в призначенні пенсії за віком згідно ст. 26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу, а саме 26 років.

Як стверджує позивач, в своєму рішенні посадові особи УПФУ в Попаснянському районі зазначають, що до страхового стажу роботи не зараховано період роботи в ОСОБА_2 птахофабриці з 01.04.1981 по 17.06.2000 (19 років 2 місяців 17 днів), так як при звільненні у зв`язку з переведенням до «Чорнухінська птахофабрика АВИС-2000» запис завірено печаткою нової організації «Чорнухінська птахофабрика АВИС-2000», та не зазначено відомості щодо перейменування організації, а також в графі 4 запису №5 про звільнення 17.06.2000 відсутні номер та дата наказу про звільнення.

Позивач вважає, що такі дії відповідача є незаконними та протиправними, не ґрунтуються на Законі та порушують право на належне пенсійне забезпечення.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином (арк.спр.62).

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, просив розглянути справу без його участі (арк.спр.64).

02.09.2019 від представника відповідача до відділу діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) суду за вхідним реєстраційним номером 45226/2019 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог у зв`язку з їх необґрунтованістю (арк.спр.39-41).

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вимоги статті 205 КАС України, суд приходить до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Судом по справі вчинено такі процесуальні дії:

- ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 16.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження (арк.спр.1-2);

- ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 04.10.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (арк.спр.61).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документ № 003265387, виданий 18.04.2019 органом № 4454, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (арк.спр.52).

15.07.2019 позивач звернулась до УПФУ в Попаснянському районі Луганської області із заявою про призначення/перерахунок пенсії, відповідно до якої просила призначити пенсію за віком, зазначивши при цьому, що пенсія на іншій підставі, державна допомога, виплата на дитину, страхові виплати не призначались та на момент звернення із заявою не працює (арк.спр.40). Вказана заява та перелік документів до неї 15.07.2019 була прийнята посадовими особами відповідача та зареєстрована за № 920, про що свідчить відповідна розписка-повідомлення (арк.спр.40).

Судом встановлено, що 23.07.2019 за результатами розгляду заяви позивача від 15.07.2019, управлінням Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області прийнято рішення «Про відмову в призначенні пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 (далі – рішення від 23.07.2019) (арк.спр.17).

Із змісту рішення від 23.07.2019 вбачається, що ОСОБА_1 на момент звернення має страховий стаж роботи 15 років 10 місяців 26 днів. До страхового стажу роботи не зараховано період роботи в ОСОБА_3 птахофабриці з 01.04.1981р. по 17.06.2000р. (19 років 2 місяці 17 днів), так як при звільненні у зв`язку з переведенням до «Чернухінська птахофабрика АВИС-2000» запис завірено печаткою нової організації «Чернухінська птахофабрика АВИС-2000», та не зазначено відомості щодо перейменування організації, а також в графі 4 запису № 5 про звільнення 17.06.2000р. відсутні номер та дата наказу про звільнення. ОСОБА_1 відмовлено в призначені пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного стражу роботи, а саме 26 років (арк.спр.17).

Відповідно до відомостей, які містяться у трудовій книжці позивача № НОМЕР_2 від 06.04.1981, судом встановлено, що у спірний період з 01.04.1981 по 17.06.2000 ОСОБА_1 виконувала трудову діяльність в КСП «Чорнухинська птахофабрика» (арк.спр.11-16).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Стаття 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 за № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV), визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16.12.1993 за № 3721-XII, право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь якими обставинами, включаючи наявність інших доходів. Порядок і умови пенсійного забезпечення громадян похилого віку встановлюється Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Згідно з абзацом 4 частини третьої статті 4 Закону № 1058-IV, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, серед іншого: пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком (пункт 1 частина перша статті 9 Закону № 1058-IV).

Як встановлено частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV, яка визначає умови призначення пенсії за віком, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії (абзац 2 частини 4 статті 26 Закону № 1058-IV).

Частиною першої статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок

У свою чергу, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV).

Суд зазначає, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794 «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування», на виконання Указу Президента України від 04.05.1998 № 401 (401/98) «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов`язкового державного пенсійного страхування» Кабінет Міністрів України постановив Пенсійному фонду разом із Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством фінансів України та Державної податковою адміністрацією забезпечити з 01.10.1998 впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794 «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування», установити, що починаючи з 01.07.2002 обчислення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (1788-12) здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними систем персоніфікованого обліку.

Як вбачається із змісту рішення від 23.07.2019, підставою для не зарахування до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 в КСП «Чорнухинська птахофабрика» з 01.04.1981 по 17.06.2000 (19 років 2 місяці 17 днів) стало те, що при звільненні у зв`язку з переведенням до «Чорнухинська птахофабрика АВИС -2000» запис завірено печаткою нової організації «Чорнухинська птахофабрика АВИС-2000» та зазначено відомості щодо перейменування організації, а також в графі 4 запису № 5 про звільнення 17.06.2006 відсутні номер та дата наказу про звільнення.

Суд вважає посилання відповідача, викладені в рішення про відмову в призначення пенсії від 23.07.2019 безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за № 1788-XII (далі – Закону № 1788-XII).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 1788-XII, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку із втратою годувальника та інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначена правова норма кореспондується з пунктом 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від за № 58 від 29.07.1993 (далі – Інструкція № 58).

Так, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів.

Заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу (п. 2.2. Інструкції № 58).

Відповідно до п. 2.4. Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийняття на роботу (абзац 8 пункту 2.14. Інструкції № 58).

Зазначеною Інструкцією № 58 встановлено та визначено процедуру заповнення керівником підприємства, установи, організації трудових книжок працівників при звільненні, переведені з одного підприємства на інше або на іншу роботу на тому ж підприємстві, тощо.

Згідно до п. 2.26. Інструкції № 58, записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

У разі переведення з одного підприємства на інше за погодженням між керівниками підприємств у графі 3 записується посилання на погодження:"Звільнений у зв`язку з переведенням на роботу в таке-то підприємство, п.5 ст.36 КЗпП України" (п. 2.28. Інструкції № 58).

Разом з тим, суд зазначає, що згідно п 1.5. Питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства.

Так, відповідно до п. 4 постанови КМУ від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Аналізуючи чинні нормативно – правові акти України, які регулюють спірні правовідносини, суд зазначає про те, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.

Усі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.

При цьому, самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.

Відтак, суд вважає, що позивач, як особа на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для винесення органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування трудового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту пенсіонера.

Крім того, зазначеним правовим нормам відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі – Порядок № 637).

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що положення Порядку № 637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальнім по відношенню до Закону № 1788-XII, мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме за відсутності трудової книжки, відповідних записів у ній або у трудовій книжці містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка (стаття 62 Закону № 1788-XII).

Водночас, під час з`ясування обставин у справі та перевірку їх доказами, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень на якого нормами процесуального права покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, не довів у встановленому порядку про наявність підстав щодо застосування положень Порядку № 637 до спірних правовідносин, як-то: відсутність у позивача трудової книжки, необхідних записів або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, що визначає його право на пенсію за віком.

Натомість, судом встановлено, що записи в трудовій книжці позивача в повній мірі відповідають вимогам Інструкції № 58 та підтверджують її роботу в спірний період в КСП «Чорнухинська птахофабрика».

Аналіз застосованих відповідачем підзаконних нормативно-правових актів при прийнятті рішення від 23.07.2019 свідчить, що вони суперечать положенням норм діючих законів, які регламентують пенсійне забезпечення позивача, відтак вони безпідставно були прийняті до уваги відповідачем при вирішенні питання щодо відмови у призначенні пенсії за віком.

Як наслідок, в наявності підстави для прийняття судом рішення про визнання протиправним та скасувати Рішення Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області № 8 від 31.05.2018 про відмову ОСОБА_4 в призначенні пенсії згідно з абзацом 2 частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем надані до суду належні та допустимі докази в підтвердження роботи в період з 01.04.1981 по 17.06.2000, що разом з зарахованим до страхового стажу періодів її роботи складає 34 роки 1 місяць 13 днів (15 років 10 місяців 26 днів додати 19 років 2 місяці 17 днів).

Відповідно до паспортних даних позивача вбачається, що на час звернення до УПФУ в Попаснянському районі Луганської області із заявою про призначення/перерахунок пенсії від 15.07.2019 їй виповнилось 59 років, відтак ОСОБА_1 досягнуто всіх необхідних умов для призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на встановлені обставини та на правове регулювання спірних правовідносин, суд вважає за необхідне з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача вийти за межі позовних вимог, та: визнати протиправним та скасувати рішення від 23.07.2019; зобов`язати УПФУ в Попаснянському районі Луганської області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи з 01.04.1981 по 17.06.2000 в КСП «Чорнухинська птахофабрика» (СТОВ «Чорнухинська птахофабрика - AVIS-2000»); зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з обранням належного та ефективного способу захисту порушених прав позивача.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходь з такого.

За приписами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.1432762624 1 від 12.08.2019 (арк.спр.3).

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, суд дійшов висновку, що судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань у сумі 704,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 32, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області (місцезнаходження: Луганська обл., Попаснянський район, м. Попасна, вул. Шкільна, буд. 2, код ЄДРПОУ: 21792608) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 23 липня 2019 року «Про відмову в призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи з 01 квітня 1981 року по 17 червня 2000 року в КСП «Чорнухинська птахофабрика» (СТОВ «Чорнухинська птахофабрика - AVIS-2000»).

Зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 768,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.О. Кисельова