Рішення № 84894516, 10.10.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2019 р. справа № 300/1846/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області

про зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати за період з 06.10.2006 по 14.06.2019, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Окуневич Михайло Валентинович (надалі також – представник позивача) 06.09.2019 в інтересах ОСОБА_1 (надалі, також – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області (надалі, також - відповідач) про зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати за період з 06.10.2006 по 14.06.2019.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач листом від 14.08.2019 №921/О(П)-15 відмовив у задоволенні заяви позивача про нарахування та виплату йому компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушення строків її виплати за період з 06.10.2006 по 27.05.2019 з огляду на те, що пенсійну справу ОСОБА_1 приведено у відповідність з часу призначення, а суму недоплаченої пенсії, що становить 13 865,85 грн нараховано 13.06.2019 і виплачено наступного дня - 14.06.2019, відтак, строк виплати нарахованого доходу не порушено, тому підстав для нарахування позивачу компенсації немає. ОСОБА_1 вважає, що таке рішення відповідача є протиправним, не обґрунтованим та суперечить приписам Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.09.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку, визначеному статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України для окремих категорій справ незначної складності (надалі також – КАС України) (а.с.1-2).

На адресу суду 25.09.2019 від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов №16683/06 від 19.09.2019. У відзиві представник відповідача не погодився з позовними вимогами, доводами позивача та в обґрунтування своїх заперечень вказав на положення статей 1 та 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та зазначив, що визначальною умовою виплати особі компенсації втрати частини доходів є невиплата уже нарахованого грошового доходу у встановлені строки його виплати на один і більше календарних місяців з вини уповноваженого органу. Оскільки, сума недоплати позивачу нарахована 13.06.2019 та фактично виплачена 14.06.2019, на переконання представника відповідача, підстав для виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати – немає, а відтак, в задоволені позовних вимог слід відмовити.

Суд, розглянувши за правилами, встановленими статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України дану адміністративну справу, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові заяви по суті спору та долучені докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, встановив такі обставини.

Згідно зі змістом протоколу призначення пенсії від 27.04.2007 № 5207 та відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 , починаючи з 06.10.2006 призначена пенсія за віком на пільгових умовах за Списком №1 (а.с.10).

Вважаючи, що обчислення та призначення пенсії позивачу проведено невірно та відповідно розмір пенсії виплачується значно менший, ОСОБА_1 03.04.2019 подав скаргу до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (а.с.11 та зворотна сторона).

В результаті розгляду вказаної скарги, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийнято рішення від 27.05.2019 №471/П-15, згідно зі змістом якого, під час розгляду скарги, відповідачем виявлено порушення в обчисленні страхового стажу і заробітної плати позивача, у зв`язку із чим, пенсійну справу повернуто до територіального управління на доопрацювання; територіальним управлінням встановлені відповідачем недоліки усунуто, визначено, що сума недоплати становить 13 856,85 грн, яка підлягає виплаті в червні 2019 року (а.с.12-13).

З метою отримання інформації про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів за період з 06.10.2006 по 27.05.2019, ОСОБА_1 30.07.2019 звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, у якій також просив здійснити нарахування і виплату компенсації, якщо такі не здійснювалися за вказаний період (а.с.14 та зворотна сторона).

У відповідь на вищевказаний лист, відповідачем направлено представнику ОСОБА_1 листа від 14.08.2019 №921/О(П)-15, у якому повідомлено про відмову у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів за період з 06.10.2006 по 27.05.2019, з огляду на те, що рішенням від 27.05.2019 №471/П-15 пенсійну справу позивача приведено у відповідність з часу призначення пенсії; сума недоплаченої пенсії становила 13 865,85 грн, нарахування проведено 13.06.2019, а виплату – 14.06.2019, отже, законних підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 та нарахування компенсації немає.

Позивач, не погоджуючись із таким рішенням, з метою відновлення свого порушеного права звернувся із позовною заявою до суду.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши і оцінивши подані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, суд керується положеннями Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також враховує приписи Законів України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (надалі, також – Закон №1058-IV), "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-III (надалі, також – Закон №2050-III), "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (надалі також - Порядок 159), у відповідних редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною другою статті 46 Закону №1058-IV, яка регламентує виплату пенсій за минулий час, передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. При цьому компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Відповідно до статей 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни на території України і не мають разового характеру.

При цьому, визначальною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону № 1058-IV, статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії).

Компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування самим підприємством, установою чи організацією (у даній справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання відповідного рішення.

Згідно зі статтею 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).

Водночас, положеннями Порядку №159 визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Пунктами 5-7 Порядку №159 встановлено, що сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць та проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, зокрема коштів відповідного бюджету - підприємствами, установами та організаціями, що фінансуються чи дотуються з бюджету.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.02.2019 по справі №814/1428/18, основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України та Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18 листопада 2014 року у справі № 21-518а14, від 06 лютого 2018 року у справі №681/423/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17, від 21 червня 2018 року у справі № 523/1124/17.

В межах спірних правовідносин, несвоєчасне нарахування сум пенсії відбулось з огляду на допущені порушення в обчисленні страхового стажу та заробітної плати позивача, тобто з вини пенсійного органу, що встановлено рішенням про результати розгляду скарги від 27.05.2019 №471/П-15 та не заперечується відповідачем.

Надалі, листом від 14.08.2019 №921/О(П)-15 відповідач повідомив позивача про усунення порушень, встановлених в ході розгляду скарги, а саме – нарахування ОСОБА_1 недоплаченої суми пенсії за період з 06.10.2006 по 27.05.2019 у розмірі 13 856,85 грн 13.06.2019 та її виплату 14.06.2019.

З наведених обставин вбачається, що право на перерахунок пенсії та її виплату з урахуванням належним чином обрахованого страхового стажу (в тому числі, за Списком №1), а також, оптимального розміру заробітної плати позивач набув з моменту призначення пенсії – 06.10.2006.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що згідно із відомостями матеріалів пенсійної справи позивача, пенсію ОСОБА_1 призначено з 06.10.2006, а не з моменту звернення за призначенням пенсії - 18.12.2006, як помилкового вказує відповідач.

Стосовно доводів відповідача про відсутність правових підстав для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії позивачу, з огляду на те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області суму недоплати нараховано 13.06.2019 та виплачено 14.06.2019, суд зазначає таке.

Як вважає представник відповідача, визначальним юридичним фактом, з настанням якого слід пов`язувати виникнення права особи на виплату компенсації частини доходів є невиплата у встановлені строки (один і більше календарних місяців) з вини власника або уповноваженого органу уже нарахованого грошового доходу.

Однак, суд із такою позицією відповідача не погоджується, вважає її помилковою та зазначає, що ні положеннями Порядку №159, ні приписами Закону №2050-ІІІ не встановлено першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не поставлено у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходу, в даному випадку - пенсії.

Тобто, право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права висловив і Верховний Суд у постанові від 03.07.2018 по справі №521/940/17.

Таким чином, оскільки право на перерахунок та виплату пенсії із урахуванням належним чином обчисленого страхового стажу та заробітної плати виникло у позивача з моменту призначення пенсії, однак, з вини пенсійного органу нарахування здійснено лише 13.06.2019, а доплата пенсії відповідно -14.06.2019, має місце затримка більш ніж на один календарний місяць, що відповідно до статей 1, 2 Закону України №2050-ІІІ та пункту 4 Порядку №159 є підставою виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (надалі, також – Суд) та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполученого Королівства ("Stretch - United Kingdom" № 44277/98).

У межах вироблених Судом підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Суду по справі "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок про те, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із положеннями частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Що стосується визначеного представником позивача періоду за який слід нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу слід зазначити таке.

У відповідності до приписів Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 розмір компенсації розраховується за період невиплати грошового доходу.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи сума недоплати виплачена позивачу 14.06.2019, а відтак вірним періодом невиплати грошового доходу є період з 06.10.2006 по 13.06.2019.

За наведених підстав та вказаних правових норм вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Згідно із частинами 1 та 3 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до змісту прохальної частини позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань сплачений судовий збір в сумі 768,40 грн, а також, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 500 грн.

Так, до матеріалів справи позивачем долучено квитанцію №0.0.1455767590.1 від 05.09.2019 про сплату судового збору у розмірі 768,40 грн (а.с.3), та копії квитанцій до прибуткового касового ордера №075456 від 04.09.2019 та №075456 від 30.07.2019 про сплату 1 000 грн за підготовку та подання позовної заяви та 500 грн за підготовку і подання заяви від 30.07.2019, відповідно до договору №21/19 (а.с.19, 20).

Положеннями статті 134 КАС України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката; розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Оскільки спір між сторонами, що є предметом розгляду справи, виник з моменту отримання позивачем листа Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 14.08.2019 за №921/О(П)-15, витрати ОСОБА_1 на підготовку і подання заяви від 30.07.2019 у сумі 500 грн передували виникненню спірних правовідносин, а тому, не можуть вважатись витратами на правову допомогу, що понесені саме в межах підготовки та розгляду даної адміністративної справи.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, підлягають стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за рахунок його бюджетних асигнувань витрати ОСОБА_1 на сплату судового збору у розмірі 384,20 грн, відповідно до квитанції №0.0.1455767590.1 від 05.09.2019, а також, п`ятдесят відсотків витрат на професійну правничу допомогу, що становлять 500 грн, сплачені згідно із квитанцією до прибуткового касового ордера №075456 від 04.09.2019.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 139, 241-246, 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків виплати за період з 06.10.2006 по 13.06.2019, передбачену Законом України "Про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ від 19.10.2000.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ – 20551088) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер – НОМЕР_1 ) судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору та правничою допомогою адвоката в розмірі 884 (вісімсот вісімдесят чотири) гривні 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (адреса: вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 20551088).

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.