Рішення № 84894341, 10.10.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 жовтня 2019 року (о 15 год. 00 хв.)Справа № 280/4056/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 код ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Шевченківського відділу обслуговування громадян м. Запоріжжя Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенко - Карого, 25-А, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Шевченківського відділу обслуговування громадян м. Запоріжжя Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №859/02 від 06.08.2019;

зобов`язати відповідача призначити дострокову пенсію за віком відповідно до п.3 ч. 1 ст. 115 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з часу звернення із заявою про призначення пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач виховує дитину інваліда з дитинства, має страховий стаж більше 15 років та у віці 50 років набула права на призначення дострокової пенсії за віком у відповідності до абз. 4 п. 3 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Однак, листом від 06.08.2019 № 859/02 позивачу відмовлено у призначенні довгострокової пенсії у зв`язку із ненаданням документу про підтвердження наявності медичних показань для визнання дитиною з інвалідністю до досягнення нею 6-річного віку. Вважає, що такий документ надавати не потрібно, оскільки ця вимога стосується категорії дітей з інвалідністю, а не осіб з інвалідністю з дитинства, до якої відноситься її син. Наголошує, що докази наявності медичних показань для визнання дитини особою з інвалідністю з дитинства до досягнення 6-річного віку пунктом 2.18 Порядку подання та оформлення документів не вимагаються. Враховуючи наведене, позивач вважає рішення відповідача про відмову в призначення дострокової пенсії протиправним та просить зобов`язати відповідача призначити зазначену пенсію.

Ухвалою суду від 27.08.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у судовому засіданні на 25.09.2019. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

24.09.2019 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 39646), в якому зазначає, що 01.08.2019 позивач звернулася до відповідача із заявою про переведення з пенсії по інвалідності на дострокову пенсію за віком на підставі пункту 3 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». До заяви про переведення ОСОБА_1 були надані документи, зокрема, медичний висновок на дитину-інваліда віком до 16 років № 464 від 21.05.2012, виданий Дитячою поліклінікою №3 Шевченківського району м. Запоріжжя, згідно якого ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнаний інвалідом з 21.05.2012 у віці 13 років. Крім того, позивачем надано медичний висновок лікарсько-консультативної комісії №40/7 від 28.02.2019, де зазначено, що ОСОБА_2 не міг бути визнаний дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Відповідно до п.2.18 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності). Таким чином, виходячи з наведених правових норм в їх сукупності, мати дитини-інваліда має право на призначення дострокової пенсії за віком у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Отже, враховуючи викладене, відсутні підстави для призначення та виплати позивачу дострокової пенсії за віком, як матері особи з інвалідністю з дитинства, оскільки дитина позивача визнана інвалідом з дитинства у тринадцятирічному віці, а тому позивач мала надати до Пенсійного фонду України висновок лікарсько-консультативної комісії про те, що її дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Просить відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент звернення до суду виповнилось повних 50 рік (а.с.10-11).

У позивача є син – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13-15).

Згідно з медичним висновком від 21.05.2012 № 464, ОСОБА_2 визнано інвалідом з дитинства з 21.05.2012, тобто у віці 13 років (а.с.19).

01.08.2019 позивач звернулася до відповідача із заявою про переведення з пенсії з інвалідності на пенсію за віком підставі пункту 3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Проте, повідомленням № 859/02 від 06.08.2019, позивачу відмовлено в переведенні пенсії з інвалідності на пенсію за віком відповідно до п. 3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Підставою для відмови є те, що згідно висновку ЛКК №40/7 від 28.02.2019 дитина позивача не могла бути визнана дитиною інвалідом до досягнення нею шестирічного віку. Згідно п.2.18 Постанови № 22-1 від 25.11.2005 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції постанови правління ПФУ від 26.12.2018 № 29-1, визнання особи інвалідом з дитинства до шестирічного віку засвідчується випискою з акта огляду МСЕК чи медичним висновком установи охорони здоров`я. У разі, якщо дитина визнана дитиною - інвалідом після досягнення шестирічною віку, надається висновок лікарсько - консультативної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнаним її дитиною - інвалідом до досягнення шестирічного віку. Позивачем при поданні заяви про призначення пенсії було надано висновок лікарсько - консультативної комісії № 40/7 від 28.02.2019, де зазначено, що дитина ОСОБА_2 не міг бути визнана дитиною - інвалідом до досягнення шестирічного віку. Таким чином відсутні підстави для призначення пенсії відповідно до п.1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058- IV від 09.07.2003 (а.с.17).

Вважаючи рішення відповідача щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, як матері, яка має інваліда з дитинства протиправним, позивач звернулася із даним позовом до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із частиною першою статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 жінки, які народили п`ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти "є" і "ж" статті 56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії (стаття 94).

Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій з 01.01.2004 визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003.

Умови призначення пенсії за віком встановлені статтею 26 вказаного Закону, згідно якої в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на призначення дострокової пенсії за віком мають, зокрема, жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років.

Пунктом 2.18 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 передбачено, що визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).

Виходячи з наведених правових норм в їх сукупності, мати дитини-інваліда має право на призначення дострокової пенсії за віком у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Отже визначальним є факт встановлення інвалідності дитині у відповідному віці до досягнення 6 років та факт виховання її (дитини-інваліда) матір`ю до цього віку.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах № 21-534а14 від 02.12.2014, № 21-133а14 від 27.05.2014 та Верховним Судом в постанові від 03.02.2018 К/9901/2638/17 295/7276/17.

Таку позицію підтримала й Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 у справі № 330/2181/16-а, в якій вказала, що при вирішенні питання про наявність права на призначення такого виду пенсії враховується момент настання медичних показань для встановлення інвалідності.

В силу ч. 5 ст. 242 КАС України суд зобов`язаний у своїх рішеннях враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для призначення та виплати позивачу дострокової пенсії, як матері інваліда з дитинства, оскільки дитина позивача визнана інвалідом з дитинства у тринадцятирічному віці, а тому позивач мала надати територіальному управлінню Пенсійного фонду України висновок лікарсько-консультативної комісії про те, що її дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не спростовано, що відповідний висновок лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина позивача мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, відсутній, позивачу не видавався. Разом з цим, в матеріалах справи наявний Висновок ЛКК № 40/7 від від 28.02.2019, в якому зазначено, що дитина ОСОБА_2 не міг бути визнаний дитиною - інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір не підлягає відшкодуванню, оскільки в задоволенні позову було відмовлено.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 код ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Шевченківського відділу обслуговування громадян м. Запоріжжя Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенко - Карого, 25-А, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі протягом тридцяти днів, з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 10.10.2019.

Суддя Ю.В. Калашник