Рішення № 84894278, 30.09.2019, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/4161/19

Провадження № 2/206/1095/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2019 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська

в складі:

головуючий суддя Маштак К.С.

за участю:

секретаря судового засідання Стахів О.О.

представника позивача Керекеши С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовом Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна, -

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Між Управлінням комунальної власності Дніпропетровської міської ради, яке було реорганізоване в Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, правонаступником якого є Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, що є орендодавцем та Фізичною особою-підприємцем Пастуховим Олександром Рудольфовичем, який є орендарем, було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування комунальне нерухоме майно, що перебуває на балансі Комунального підприємства «Житлове господарство Самарського району» Дніпровської міської ради та є комунальною власністю територіальної громади міста Дніпро, для використання під розміщення комп`ютерного клубу. Договір діяв з 30.12.2008 до 15.12.2011 включно. 24.02.2012 відповідачу було надіслано листа, у якому повідомлялось, що договір оренди вважається продовженим до 15.12.2013. 14.02.2014 комісією було обстежено об`єкт оренди та складено акт обстеження нежитлового приміщення за адресою: м. Дніпро, вул. 20-річчя Перемоги, 15, у якому зазначено, що відповідач не використовує об`єкт. Відповідно до стану надходження орендної плати заборгованість відповідача перед міським бюджетом за період з 01.01.2013 по 14.02.2014 складає 20550,23 грн. В зв`язку із чим, представник позивача просила стягнути з відповідача на користь позивача загальну суму заборгованості за період з 01.01.2013 по 14.02.2014 у розмірі 20550,23 грн. та судові витрати.

Представник позивача, у судовому засіданні, позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.

Відповідач, у судове засідання не з`явився, надав до канцелярії суду заяву про розгляд справ за його відсутності та заперечення, зі змісту яких відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що згідно змісту позовної заяви вказана позивачем заборгованість склалась за період з 01.01.2013 по 14.02.2014, тобто більше 5 років тому, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв`язку із спливом строків позовної давності.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

30.08.2019 у даній справі відкрито провадження.

30.09.2019 відповідачем було надано заперечення на позовну заяву та заяву про розгляд справи без його участі.

Під час розгляду справи судом вислухавши представника позивача, досліджено письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

30.09.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до копії договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста № 909–УКВ/08 від 30.12.2008, між управлінням комунальної власності Дніпропетровської міської ради, в особі начальника управління Федоренко Володимира Миколайовича та ФОП Пастуховим Олександром Рудольфовичем було укладено договір оренди нерухомого майна, об`єктом якого є комунальне нерухоме майно – вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 95,3 кв.м., розміщене за адресою: м АДРЕСА_1 Перемоги, 15 у цокольному поверсі 5-ти поверхового будинку, вартість якого, згідно з незалежною оцінкою становить 437536,00 грн. (а.с. 8-15).

Згідно копії розрахунку орендної плати до договору, розмір базової орендної плати за грудень місяць 2008 року складає 3778, 54 грн. (а.с. 17).

Згідно копії акту приймання-передачі від 30.12.2008, управління комунальної власності Дніпропетровської міської ради, в особі начальника управління Федоренко Володимира Миколайовича передало, а ФОП Пастухов ОСОБА_2 прийняв в оренду комунальне нерухоме майно – вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 95,3 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_2 , що знаходиться на балансі КВ ЖРЕП Самарського району (а.с. 16).

Відповідно до копії додаткової угоди № 1 від 13.08.2009 до договору оренди № 909–УКВ/08 від 30.12.2008, орендна плата визначена п. 3.2. та п. 3.4. вищезазначеного договору в період до 31.12.2009 сплачується орендарем в обсязі 45 відсотків встановленого розміру (а.с. 18).

Відповідно до копії додаткової угоди № 2 від 16.03.2009 до договору оренди № 909–УКВ/08 від 30.12.2008, термін дії змін щодо розміру орендної плати передбачений п. 3.2.1. договору, внесений додатковою угодою від 13.08.2009 вважати продовженим до 01.01.2011. (а.с. 19).

Заборгованість відповідача з орендної плати станом на 24.07.2019 за період з 01.01.2013 по 14.02.2014 складає 20550,23 грн., а в свою чергу сплата до бюджету за договором оренди станом на 24.07.2019 складає 101416,99 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості з орендної плати за договором оренди від 30.12.2008 № 909–УКВ/08 (а.с. 20-22).

Згідно копії листа заступника начальника управління корпоративних прав Нікітіна С.М., договір оренди № 909–УКВ/08 від 30.12.2008 було продовжено до 15.12.2013, про що повідомлено ФОП Пастухова О.Р. (а.с. 23).

Відповідно до копії акту обстеження нежитлового приміщення загальною площею 95,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , 15 від 14.02.2014, під час перевірки встановлено, що за вищевказаною адресою приміщення зачинено, орендар був відсутній (а.с. 24).

Управління комунальної власності Дніпропетровської міської ради було реорганізоване в департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, що підтверджується копією рішення Дніпропетровської міської ради № 3/3 від 01.12.2010 (а.с. 28-30).

Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради є правонаступником департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, що підтверджується копією рішення Дніпровської міської ради № 50/36 від 24.10.2018 (а.с. 31-34).

Згідно копії витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24.07.2019, вбачається, що було проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , про що наявний відповідний запис № 22240060003028132 від 10.11.2016 (а.с. 26-27).

ІV. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 627 ЦК України зазначає, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Приписами ч. 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання, відповідно до ст. 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

За положеннями ч. 1 ст. 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Згідно Постанови Верховного Суду від 16.08.2018 по справі № 320/9471/15-ц, Верховний Суд прийшов до висновку, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

В той же час, суд звертає увагу, що у запереченнях проти позовних вимог відповідачем не заперечувався факт добровільності укладення договору оренди та виникнення зобов`язань, а свої мотиви для відмовити в задоволенні позовних вимоги у повному обсязі відповідач обґрунтовував необхідністю застосування строків позовної давності.

Так, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 260 ЦК України передбачено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Згідно п. 3.5. договору оренди № 909–УКВ/08 від 30.12.2008, орендна плата сплачується орендарем щомісяця у термін не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, і не залежить від наслідків господарської діяльності орендаря (а.с. 9).

Так, у даному конкретному випадку, умовами договору погашення заборгованості та строки сплати чергових платежів орендної плати визначено місяцями. Щомісячні платежі за якими позивач пред`являє відповідачу вимоги починаються з 01.01.2013 до 14.02.2014.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Відтак, останній платіж, який би свідчив про визнання відповідачем боргу за вищезазначеним договором оренди, було здійснено 17.03.2014, обставин за якими б перебіг позовної давності переривався судом не встановлено.

Таким чином, враховуючи той факт, що строк позовної давності на стягнення останнього платежу сплив ще 18.03.2017, а звернення позивача до суду за захистом свої прав мало місце лише 26.07.2019, тобто більше ніж через 5 років від початку перебігу строків позовної давності, суд приходить до висновку щодо необхідності застосування наслідків спливу строку позовної давності та відмови у позові повністю.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

В той же час, якщо судом визнано позовні вимоги обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК і вирішити питання про наслідки такого спливу (Правова позиція Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року по справі №3-566гс17).

Так, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Так, згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Однак представником позивача навіть не порушується питання, щодо поновлення пропущених строків для звернення до суду з даною позовною заявою.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, оцінивши наявні докази, суд приходить до висновку, що заява відповідача про застосування строків позовної давності підлягає задоволенню, а відтак в задоволенні позовних вимог має бути відмовлено повністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 52, 253, 256, 257, 260, 261, 264, 267, 525, 526, 610, 611, 615, 626-629, 759, 762, 764 ЦК України, ст.ст. 1-4, 10, 12, 13, 76-89, 95, 141, 258, 259, 264, 265, п. 15, п.п. 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради (місцезнаходження: м. Дніпро, просп. Д. Яворницького, буд. 75, ЄДРПОУ 37454258) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції, що відповідає приписам пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 10.10.2019.

Головуючий суддя: К.С. Маштак