Ухвала суду № 84894270, 09.10.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

про залишення позовної заяви без розгляду

09 жовтня 2019 рокум. Ужгород№ 260/1152/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ващиліна Р.О.

при секретарі судового засідання Неміш Т.В.

за участю:

позивача: представник - Сідун О.Л.,

відповідача: Ярошевський Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Дмитра Андрійовича про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

12 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Дмитра Андрійовича, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Дмитра Андрійовича, прийняту 21.05.2019 р. у виконавчому провадженні №59173314, про стягнення з ОСОБА_1 основної винагороди приватного виконавця в розмірі 54928,60 грн.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2019 року відкрито провадження в даній адміністративній справі.

06 вересня 2019 року відповідач надіслав до Закарпатського окружного адміністративного суду відзив на позов №01-29/3636/19 від 03.09.2019 р., в якому серед іншого повідомив суд про те, що оскаржена постанова була надіслана на адресу позивача рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення та отримана 24 травня 2019 року. Більше того, 20 червня 2019 року представник позивача звернувся до приватного виконавця із заявою про надання можливості ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження №59173314 та того ж дня йому надано таку можливість. Тому вважає, що позивач вводить суд в оману, заявляючи, що йому стало відомо про наявність відкритого виконавчого провадження тільки в серпні 2019 року.

02 жовтня 2019 року представник позивача подала до суду додаткові пояснення, в яких просила поновити пропущений строк звернення до суду як таких, що пропущений з поважних причин. В обґрунтування зазначеної заяви заявила, що адвокат позивача Пензеник В.І. 20 червня 2019 року, ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження, виявив, що присутній конфлікт інтересів, оскільки він являється також адвокатом і ОСОБА_2 , який є стороною виконавчого провадження – кредитоотримувачем. Пізніше був укладений договір про надання правової допомоги з адвокатом Сідун О.С., яка ознайомилася з матеріалами виконавчого провадження тільки 01 серпня 2019 року. Тому вважає, що 10-денний строк на оскарження постанови починається з цього дня з врахуванням вихідних і пропущеним не був.

В судовому засіданні 09 жовтня 2019 року представник позивача щодо причин пропуску 10-денного строку звернення до суду заявила, що позивач був відряджений до Угорщини. Разом з тим, жодних доказів прибуття до місця відрядження, перетину державного кордону та часу повернення в Україну суду надано не було.

Відповідач в засіданні суду повторно наголосив на пропуск позивачем 10-денного строку звернення до суду та просив суд позов залишити без розгляду.

Розглянувши питання поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду, суд встановив наступне.

Згідно ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Ч. 1 ст. 287 КАС України також передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Ч. 1 ст. 120 КАС України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Ч. 2 ст. 287 КАС України встановлені процесуальні строки для звернення учасників виконавчого провадження до суду з питань оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця. Так, згідно п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.

Чинне законодавство встановленими строками обмежує звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків має на меті досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Вказане узгоджується також з правовою позицією Конституційного Суду України.

Так, зокрема, рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року також визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббіса та інш. проти Великобританії, рішення від 22.10.1996 р., Девеер проти Бельгії, рішення від 27.02.1980 р.).

З позовних вимог вбачається, що позивач, звернувшись з даним адміністративним позовом 12 серпня 2019 року (що підтверджується відміткою канцелярії суду на позовній заяві), оскаржує постанову приватного виконавця від 21 травня 2019 року, тобто з пропущенням встановленого 10-денного строку. Поважність причин пропуску строку звернення представник позивача обґрунтовує тим, що позивач дізнався про таку тільки 01 серпня 2019 року, коли з матеріалами виконавчого провадження ознайомився його представник.

Разом з тим, суд ставить під сумнів таке твердження позивача з огляду на наявні в матеріалах справи докази.

Так, зокрема, судом встановлено, що 21 травня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Ярошевським Дмитром Андрійовичем (далі – приватний виконавець Ярошевський Д.А.) відкрито виконавче провадження №59173314 з примусового виконання виконавчого листа №303/2669/16-ц, виданого Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області, та постановлено стягнути з ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) основну винагороду у сумі 54928,60 грн. Зазначені постанови скеровані на адресу боржника: АДРЕСА_1 , супровідними листами (арк. спр. 48 – 53).

20 червня 2019 року адвокат Пензеник В.І. подав приватному виконавцю Ярошевському Д.А. заяву №21, в якій просив надати йому можливість для ознайомлення та копіювання матеріалів виконавчого провадження №59173314 від 21.05.2019 р. відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 . До вказаної заяви долучив копію довіреності реєстр. №471 від 22.03.2016 р., копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (арк. спр. 65 – 68).

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії довіреності, така видана ОСОБА_1 22 березня 2016 року на ім`я адвоката ОСОБА_3 на представлення його інтересів та ведення від його імені справи, в тому числі, в органах державної виконавчої служби з питань, пов`язаних з виконанням судових та інших рішень. Дана довіреність чинна до 22 березня 2026 року.

Того ж дня (20 червня 2019 року) адвокат Пензеник В.І. ознайомився з матеріалами виконавчого провадження шляхом фотокопіювання, що засвідчується його особистим підписом на поданій заяві (арк. спр. 65).

Відповідно до положень ст. 14 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 р. (далі – Закон), до учасників виконавчого провадження належать, в тому числі, представники сторін.

Зазначене кореспондується також з положеннями ч. 1 ст. 16 Закону, згідно з якими сторони можуть реалізувати свої права і обов`язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли боржник згідно з рішенням зобов`язаний вчинити певні дії особисто.

Нормами ч. 1, 3 ст. 237 Цивільного кодекс України визначено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 244 Цивільного кодексу України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

П. 2 ч. 2 ст. 18 Закону встановлений обов`язок виконавця надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження.

Отже, на підставі проведеного аналізу законодавчих норм суд зазначає, що правова природа довіреності передбачає вчинення представником від імені та в інтересах довірителя певних дій, з огляду на що та на норми Закону, ознайомлення представника з матеріалами виконавчого провадження прирівнюється до вчинення таких дій самим довірителем.

Таким чином, суд вважає, що починаючи з 20 червня 2019 року, позивач знав про факт існування виконавчого провадження та оскарженої постанови.

Разом з тим, з даним адміністративним позовом ОСОБА_1 звернувся тільки 12 серпня 2019 року, тобто з пропущенням 10-денного строку, встановленого ст. 287 КАС України.

Суд також зауважує, що позивач не заперечує факт ознайомлення його представника ОСОБА_3 20 червня 2019 року з матеріалами виконавчого провадження, що вбачається з поданих додаткових пояснень (арк. спр. 96). Однак стверджує, що в липні 2019 року такий повідомив про неможливість представляти його інтереси в даному виконавчому провадженні. Тому він був змушений укласти договір про надання правової допомоги з адвокатом Сідун О.С., що ознайомилася з матеріалами виконавчого провадження тільки 01.08.2019 р., та саме з цією датою пов`язує початок перебігу строків звернення до суду.

Проте суд вважає таку позицію позивача помилковою, оскільки норми процесуального законодавства пов`язують початок перебігу строків звернення до суду саме з часом, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Будь-якого застереження щодо відстрочення таких строків у зв`язку з повідомлення представника про неможливість представляти інтереси довірителя норми КАС України не містять.

Суд також не бере до уваги надану в якості доказу поважності причин пропуску строку на звернення до суду копію наказу про направлення ОСОБА_1 у відрядження до CENTO HOLDINGS HUNGARY KFT з 03 травня 2019 року до повного виконання службових справ, оскільки позивачем не було надано на вимогу суду належних доказів перетину державного кордону на підтвердження факту реалізації такого наказу.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Доказів, які б підтверджували наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду матеріали справи не містять. Підстави для визнання причин пропуску звернення до суду поважними, відсутні.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Отже, враховуючи пропуск позивачем 10-денного строку звернення до суду, позов ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Дмитра Андрійовича слід залишити без розгляду.

Керуючись ст. 123, п. 8 ч. 1 ст. 240, ст.ст. 243, 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Дмитра Андрійовича (місцезнаходження: вул. Садова, буд. 25а, оф. 8, м. Мукачево, Закарпатська область, 89600) про скасування постанови залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 ч.1 Перехідних положень КАС України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року №2147-VIII).

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено 11 жовтня 2019 року.

СуддяР.О. Ващилін