Рішення № 84893983, 11.10.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2019 року м. Житомир справа № 240/9679/19

категорія 109020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

30.07.2019 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , у якому позивач просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про передачу в оренду терміном на 49 років для сінокосіння земельну ділянку ОСОБА_1 за кадастровим номером 1822385200:19:000:0163, викладену у листі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 30.01.2019 №Г-43\0-416\0\22-19;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області передати земельну ділянку в оренду ОСОБА_1 терміном на 49 років для сінокосіння за кадастровим №1822385200:19:000:0163 площею 17,6575 га, яка розташована на території Коростенського району Житомирської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звертався з клопотання до відповідача про передачу земельної ділянки в оренду терміном на 49 років для сінокосіння за кадастровим номером 1822385200:19:000:0163, яка розташована за межами населеного пункту у Коростенському районі Житомирської області. Проте, листом від 30.01.2019 №Г-43/0-416/0/22-19 відповідачем відмовлено у передачі запитуваної земельної ділянки з посиланням на порушення порядку оформлення права оренди. Позивач вважає, що підстави, зазначені у листі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, не відповідають вимогам ст.123 Земельного кодексу України.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 01.08.2019 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 19.08.2019 позивачу відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін (а.с. 23-24).

19.08.2019 за вх. №19069/19 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю (а.с. 27-33). В обґрунтування заперечень останній зазначив, що під час розгляду клопотання було встановлено, що запитувана земельна ділянка за складом угідь відноситься до ріллі та також, вказана земельна ділянка зарезервована для передачі у приватну власність учасникам АТО. З приводу позовної вимоги про зобов`язання відповідача передати земельну ділянку в оренду зазначає, що це є втручанням у дискреційні повноваження Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а отже є неприпустимими. Щодо вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу просить відмовити, оскільки їх склад та розмір не підтверджені належними доказами, у договорі про правову допомогу не вказано конкретну справу, у якій вона надається. Крім того, у прохальній частині відзиву на адміністративний позов відповідач просить, зокрема, призначити судове засідання з викликом сторін.

Враховуючи категорію та складність справи, обраний позивачем спосіб захисту і значення справи для сторін, суд вважає, що дана справа підлягає розгляду у формі спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а тому клопотання представника відповідача про розгляд справи з викликом сторін не підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач звернувся з клопотанням до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про передачу земельної ділянки в оренду терміном на 49 років для сінокосіння за кадастровим номером 1822385200:19:000:0163, яка розташована за межами населеного пункту у Коростенському районі Житомирської області (а.с. 16).

Проте, Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області листом від 30.01.2019 №Г-43/0-416/0/22-19 відмовлено у передачі запитуваної земельної ділянки з посиланням на порушення порядку оформлення права оренди. Крім того, ще однією підставою для відмови слугувало те, що запитувана земельна ділянка за складом угідь відноситься до ріллі та зарезервована для передачі у приватну власність учасникам АТО (а.с. 9).

Не погодившись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України (далі - ЗК України).

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 2 статті 22 ЗК України, встановлено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до п. "а" ч.3 ст.22 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Положеннями частини третьої статті 22 Земельного кодексу України встановлено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Статтею 84 Земельного кодексу України визначається право власності на землю держави.

Зокрема, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності (ч.1 ст.84 Земельного кодексу України).

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом (ч.2 ст.84 Земельного кодексу України).

У відповідності до ч.1 ст.93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Не підлягають передачі в оренду земельні ділянки, штучно створені у межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, розташованих у прибережній захисній смузі водних об`єктів, крім випадків, передбачених законом (ч.3 ст.93 Земельного кодексу України).

При цьому, строк оренди земельної ділянки не може перевищувати 50 років (ч.4 ст.93 Земельного кодексу України).

Частиною другою статті 116 Земельного кодексу України визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частиною п`ятою статті 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені статтею 122 Земельного кодексу України.

Так, положеннями статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування врегульовано статтею 123 Земельного кодексу України.

Частиною першою статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Приписами частини другої статті 123 ЗК України визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини третьої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (ч.6 ст.123 Земельного кодексу України).

За змістом частини десятої статті 123 Земельного кодексу України, рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються:

- затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності);

- надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Таким чином, аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що прийняттю рішення про передачу земельної ділянки в оренду конкретній особі передує стадія розгляду та затвердження проекту землеустрою щодо відведення запитуваної земельної ділянки в оренду з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання.

В свою чергу, за отриманням дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду особі необхідно звернутися із заявою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відтак, в наявних матеріалах справи відсутні докази звернення ОСОБА_1 до відповідних органів із заявою щодо розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 1822385200:19:000:0163, площею 17,6575 га, яка розташована на території Коростенського району Житомирської області та докази на підтвердження факту розробки такого проекту землеустрою, його подальшого погодження.

Відповідно до витягу з публічної карти України, земельна ділянка за кадастровим номером 1822385200:19:000:0163, площею 17,6575 га, яка розташована на території Коростенського району Житомирської області, відноситься до земель запасу, тобто це ті земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам (а.с.46).

Разом з тим, слід звернути увагу на то, що резервування для передачі вищевказаної земельної ділянки у приватну власність учасникам АТО та факту того, що запитувана позивачем земельна ділянка за складом угідь відноситься до ріллі не можуть слугувати підставою, для відмови у передачі такої земельної ділянки.

Натомість, аналіз наведених обставин справи свідчить проте, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою про передачу в оренду земельної ділянки за кадастровим номером 1822385200:19:000:0163 для сінокосіння терміном на 49 років, без дотримання відповідної процедури передбаченої Земельним кодексом України, тобто звернувся передчасно, не пройшовши стадію розгляду та затвердження проекту землеустрою щодо відведення запитуваної земельної ділянки в оренду.

Таким чином, системно проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку, що у Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області відсутні підстави для задоволення клопотання позивача про передачу останньому у власність земельної ділянки для сінокосіння в оренду за кадастровим номером 1822385200:19:000:0163, яка розташована за межами населеного пункту у Коростенському районі Житомирської області, а тому позовні вимоги безпідставні та задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач обґрунтовано відмовив позивачеві у передачі у оренду земельної ділянки, оскільки відсутнє затвердження проекту землеустрою щодо відведення запитуваної земельної ділянки в оренду.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, суд приходить до висновку про доведеність відповідачем правомірності прийнятого рішення та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 134, 139, 242-246, 250, 255, 258-262 КАС України, -

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул. Довженка, 45, м. Житомир, 10002, код ЄДРПОУ 39765513) про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено: 11 жовтня 2019 року.

Суддя О.В. Єфіменко