Ухвала суду № 84892818, 11.10.2019, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/6450/19

Провадження № 1-кс/202/10974/2019

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

11 жовтня 2019 року м. Дніпро

слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Ісаєва Д.А.,

за участю секретаря – Гемай В.В.,

прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області – Нечипоренко С.В.,

слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області – Парошина Є.О.,

підозрюваної – ОСОБА_1 ,

захисника – Ворсуляка М.С.,

розглянувши клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області Парошина Є.О., погоджене з прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області Нечипоренко С.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Орджонікідзе Дніпропетровської області, з середньою освітою, одружений, має на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ФОП ОСОБА_3 , зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040000000914 від 11 жовтня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України.

Згідно з матеріалами клопотання, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно з відведеною роллю є організатором скоєного злочину, надає виконавцям – ОСОБА_5 та ОСОБА_1 вказівки щодо вербування необхідної кількості осіб, які будуть зайняті трудовою діяльністю, видає грошову винагороду за кількість завербованих осіб, їх трудову експлуатацію, являється вигодоотримувачем, так як є засновником фірми на сільгоспугіддях, інших територіях якої здійснюється трудова експлуатація потерпілих.

В свою чергу ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , згідно з розподіленими ролями за вказівкою ОСОБА_4 займаються пошуком осіб без постійного місця мешкання та із складним соціальним становищем на території міст Нікополя, Покрова та Марганцю, в подальшому шляхом обману, та/або використання їх уразливого становища здійснює їх вербування під приводом офіційного працевлаштування для їх подальшої експлуатації в с. Петродолинське, Одеської області.

Завербованих та ведених в оману осіб вводять у стан алкогольного сп`яніння, з метою доведення до безпорадного стану та неможливості реально оцінювати сформовані обставини, після чого переміщують до території домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

В подальшому, потерпілих осіб поселяють в одній із сільгоспспоруд, розташованій на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , без належних умов для проживання, де вводять у стан алкогольного сп`яніння, з метою неможливості реально оцінювати сформовані обставини та обстановку яка склалась. Коли число завербованих та введених в оману осіб досягне певної позначки, останніх транспортують мікроавтобусом (як правило використовуючи послуги по перевезенню на замовлення) до території колишньої колонії в с. Петродолинське, Одеської області, при цьому особи, яких перевозять обов`язково доводяться до стану алкогольного сп`яніння.

Процес транспортування, його організацію, супровід та охорону перевезення потерпілих осіб здійснює ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Після прибуття до місця призначення, утримання потерпілих здійснюється на території колишньої жіночої колонії-поселення, розташованої за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Петродолинське, вул. Сонячна, 1. Територія огороджена з 2-х боків парканом, а з інших боків будівлями бараків та перебуває під цілодобовою охороною. Трудова експлуатація потерпілих здійснюється на сільгосподарських землях, які перебувають в оренді - СТОВ «Агрофірма Петродолинське», ЄДРПОУ 05528958, засновником якої є: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований: АДРЕСА_1 . Експлуатація потерпілих осіб забезпечується погрозами застосування та безпосереднім застосуванням насильства, втягненням останніх в боргову кабалу. Безпосередній контроль за адміністративно-господарською діяльністю, організацією роботи потерпілих, отримання грошових коштів за виконану роботу здійснює ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Оплату за експлуатаційну працю та кількість завербованих осіб здійснює ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , безпосередньо вербувальникам. Крім того, останній є замовником трудових послуг потерпілих, оскільки результати виконаної трудової праці здійснюється в інтересах належної йому агрофірми. ОСОБА_4 достеменно відомі умови утримання, проживання, харчування, медичного та соціального забезпечення осіб, умови їх праці на землях сільгоспризначення. Вказана інформація підтверджується отриманими свідченнями потерпілих та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

10.10.2019 року в ході проведення слідчих дій на території СТОВ «Агрофірма Петродолинське», розташованого за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Петродолинське, вул. Сонячна, 1 було виявлено 82 особи, які утримувались за вище вказаною адресою та працювали на сільгоспугіддях СТОВ «Агрофірма Петродолинське».

10.10.2019 року до СУ ГУНП надійшла заява від громадянки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 про те, що в травні 2019 року громадяни ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , використовуючи її вразливий стан, завербували останню, після чого переправили до Одеської області для подальшої її трудової експлуатації.

10.10.2019 року СУ ГУНП за вказаним фактом зареєстровано кримінальне провадження № 12019040000000809 за ч. 2 ст. 149 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що з метою власного збагачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запропонував ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з метою грошової винагороди здійснювати вербування малозабезпечених громадян з уразливим психологічним та фізичним станом для подальшої їх примусової трудової експлуатації на сільськогосподарських угіддях СТОВ Агрофірма «Петродолинське», та здійснювати їх постійний нагляд за даними особами, контроль якісного виконання ними робіт, для власного спільного незаконного збагачення, тим самим незаконно здійснити торгівлю людиною, а так само вербування, переміщення, передачу людини, вчинено з метою експлуатації, з використанням обману, уразливого стану за попередньою групою осіб, на що ОСОБА_5 дала свою добровільну згоду.

Далі ОСОБА_5 та ОСОБА_1 заздалегідь розподілили між собою ролі кожного, які останні будуть здійснювати в ході своєї незаконно діяльності.

Так, ОСОБА_5 взяла на себе обов`язок одержати людину для її подальшої трудової експлуатації на сільгоспугіддях СТОВ Агрофірма «Петродолинське», з метою отримання дешевої людської праці в своїх інтересах та інтересах третьої особи. ОСОБА_1 повинен був здійснювати підшукування малозабезпечених громадян з уразливим психологічним та фізичним станом здебільшого у м. Нікополі та м. Покров Дніпропетровської області у місцях скупчення таких громадян, вербувати та переміщувати останніх на автомобілях під керуванням ОСОБА_1 до території, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 для подальшої трудової експлуатації на сільськогосподарських угіддях СТОВ Агрофірма «Петродолинське», де ОСОБА_5 з використанням обману, шантажу, уразливого стану, примушувала потерпілих до безоплатної праці, контролювала роботу цих осіб, обмежувала їх у вільному пересуванні, а саме поза волею останніх утримувала силоміць у господарських спорудах - бараках, які знаходились у стані не придатному для проживання людей. Так, ОСОБА_1 у невстановлений в ході досудового розслідування день, час та місці, узгодивши з третьою особою потребу в найманих працівниках для виконання сільськогосподарських робіт, не бажаючи діяти у встановлений трудовим законодавством спосіб, діючи умисно стали підшукувати малозабезпечених громадян з уразливим станом, який виражався у тяжких особистих обставинах та скрутному матеріальному становищі, їх вербування та переміщення до території сільськогосподарських угідь СТОВ Агрофірма «Петродолинське», що в с. Петродолиньске Овідіопільского району Одеської області, з метою їх трудової експлуатації, а саме безоплатної примусової праці, з використанням обману, шантажу, уразливого стану, і отримання прибутку для власного незаконного збагачення.

Після чого, в період часу 09-10 травня 2019 року, точна дата досудовим слідством не встановлена, ОСОБА_1 згідно з розподіленою роллю, діючи згідно зі спільним планом із ОСОБА_5 , перебуваючи у м. Покров, реалізуючи злочинний умисел, спрямований на вербування та переміщення громадян до території сільськогосподарських угідь СТОВ Агрофірма «Петродолинське», що в с. Петродолиньске Овідіопольского району Одеської області, підшукав ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка перебувала за місцем мешкання, за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом обману, який полягав у завідомо неправдивій пропозиції високооплачуваної роботи з належними умовами праці, тобто безкоштовним проживанням у комфортних санітарно-гігієнічних та побутових умовах і безкоштовним здоровим харчуванням, користуючись уразливим станом потерпілої, який полягав у безвихідності ситуації, а саме відсутності в неї місця роботи, тобто тяжкі особисті обставини і скрутне матеріальне становище схилили потерпілу до прийняття їхньої пропозиції, не повідомляючи дійсні умови праці. Далі, ОСОБА_1 на невстановленому слідством автомобілі, перемістив потерпілу ОСОБА_6 , до території сільськогосподарських угідь СТОВ Агрофірма «Петродолинське», що в с. Петродолиньске Овідіопільского району Одеської області, де її отримала ОСОБА_5 та обмежила її свободу вільного пересування, тобто виходу із території приміщень – бараків розташованих за адресою: АДРЕСА_2 .

У подальшому ОСОБА_5 розподілила потерпілу ОСОБА_6 до однієї з робочих бригад, де здійснювали її примусову трудову експлуатацію, тобто, шляхом обману, шантажу, уразливого стану, змусили безоплатно, у важких умовах, понаднормово, за будь-яких погодних умов, без нормованих вихідних днів, незважаючи на постійну виснажливу втому, внаслідок ненадання достатнього часу для необхідного відпочинку та інколи хворобливий стан останньої, проти її волі, виконувати сільськогосподарські роботи на території СТОВ Агрофірма «Петродолинське», що в с. Петродолиньске Овідіопільского району Одеської області.

10.10.2019 року за вчинення вказаного злочину в порядку ст. 208 КПК України було затримано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

10.10.2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України за матеріалами кримінального провадження № 12019040000000809.

11.10.2019 року кримінальне провадження № 12018040000000914 та кримінальне провадження № 12019040000000809 прокурором прокуратури Дніпропетровської області об`єднано в одне кримінальне провадження з єдиним номером № 12018040000000914.

11 жовтня 2019 року слідчому судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області Парошина Є.О., погоджене з прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області Нечипоренко С.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Слідчий в обґрунтування клопотання зазначив про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_1 причетний до скоєння особливо тяжкого кримінального правопорушення.

Слідчий у своєму клопотанні звертає увагу слідчого судді на те, що запобіжні заходи не пов`язані із триманням під вартою не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобіганню вказаних вище ризиків, у зв`язку із чим просив застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 строком на 60 діб із визначенням застави у розмірі не менше ніж 1500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити, наголошуючи на наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вказані обставини на думку прокурора виправдовують тримання підозрюваного під вартою, оскільки інші запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним ризикам.

Підозрюваний заперечував проти застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Захисник підозрюваного в судовому засіданні також заперечував проти задоволення клопотання слідчого, зазначаючи про недоведеність та не обґрунтованість підозри, а також недоведеність слідчим існування ризиків, зазначених у клопотанні. Просив суд застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Слідчий суддя, заслухавши прокурора, підозрюваного та захисника, дослідивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України.

Санкція ч. 2 ст. 149 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої, що відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно до положень ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 , суспільну небезпеку інкримінованих ОСОБА_1 кримінально протиправних діянь, які полягали у торгівлі людьми, а так само у вербуванні, переміщенні, одержанні людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, уразливого стану, за попередньою змовою групою осіб.

Також, слідчий суддя враховує обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого.

Крім того, з приводу доводів захисника щодо необґрунтованості підозри, слідчий суддя зазначає про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

За таких умов, слідчий суддя, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку про наявність у провадженні доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дане правопорушення.

Вирішуючи питання про доведеність існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя виходить з наступного.

Слідчий суддя приймає до уваги існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, згідно з яким підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, зважаючи на тяжкість покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 149 КК України, та ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, згідно з яким підозрюваний може здійснювати на потерпілих та свідків тиск шляхом вмовляння або залякування, однак вказаним ризикам можливо запобігти шляхом заборони залишати житло та покладення відповідного контролю на органи внутрішніх справ за місцем його фактичного мешкання.

Положеннями ч. 2 ст. 194 КПК України передбачено обов`язок слідчого судді постановити ухвалу про відмову у застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, а саме: наявність обґрунтованої підозри, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Слідчий суддя враховує, що твердження прокурора та слідчого про тяжкість вчиненого злочину не є достатнім для обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Так, у справі «Мамедова проти Росії» 7064/05 від 01 червня 2006 року, Європейський суд з прав людини, вказав на недостатність посилань на тяжкість злочину та ймовірне покарання, так як суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, але потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Окрім цього, при розгляді даного клопотання слідчий суддя враховує правову позицію, викладену у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України» щодо обов`язку суду при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою розглядати можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Таким чином, слідчий суддя доходить висновку, що слідчим у клопотанні не наведено та належним чином не обґрунтовано підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Виходячи із зазначеного, оцінюючи в сукупності обставини вчиненого кримінального правопорушення та матеріали кримінального провадження, вважаю, що слідчим у клопотанні та прокурором в судовому засіданні належним чином не було доведено неможливість застосування до підозрюваного, зважаючи на дані про його особу, більш м`якого запобіжного заходу та вважає вказаний запобіжний захід невмотивовано жорстким.

Так, у відповідності до положень ст. 178 КПК України, слідчий суддя враховує дані про особу підозрюваного та характер вчиненого ним кримінального правопорушення, а саме те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, однак при цьому слід також враховувати особисті обставини його життя, а саме те, що підозрюваний раніше не має судимості, має постійне місце проживання, має на утриманні малолітню дитину, а також стійкі соціальні зв`язки.

З урахуванням викладеного та оцінюючи ступінь порушення загальносуспільних прав та інтересів, з метою забезпечення належного проведення досудового розслідування, явки даної особи для надання показань тощо, доходжу висновку про необхідність відмови в задоволення клопотання про застосовування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та вважаю за необхідне застосувати відносно останнього запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем його фактичного мешкання за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного певні обов`язки.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 3, 42, 176, 177, 181 - 183, 186, 193, 194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області Парошина Є.О., погодженого з прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області Нечипоренко С.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 – відмовити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України – запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, поклавши на ОСОБА_1 , такі обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора і суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із м. Покров (Орджонікідзе) без дозволу слідчого, прокурора, або суду;

3) не залишати місце фактичного мешкання, а саме: Дніпропетровська АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора, або суду;

4) повідомляти слідчого прокурора або суду про зміну свого місця мешкання.

Строк дії ухвали до 08 грудня 2019 року.

Ухвалу про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання до органу національної поліції за місцем мешкання ОСОБА_1 .

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Д.А. Ісаєва