Рішення № 84880785, 09.10.2019, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/1315/19

Провадження № 2/480/687/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2019 року

Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Терентьєва Г.В., за участю секретаря Петриченко В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Служби у справах дітей Миколаївської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей, -

встановив:

Служба у справах дітей Миколаївської районної державної адміністрації, як орган опіки та піклування(далі - позивач) звернулася до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про позбавлення батьківських прав відносно її неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнення аліментів на утримання дітей.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у травні 2019 року до позивача з Рацинської спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернату Вознесенського району Миколаївської області надійшло повідомлення про учнів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які фактично залишилися без батьківського піклування. За період навчання дітей з 01.09.2011 по теперішній час відповідач жодного разу не відвідала дітей, не цікавилася їх навчанням, вихованням, не піклувалася їх здоров`ям, фізичним і моральним розвитком, жодним чином не спілкувалася з ними. Умови проживання відповідача та спосіб її життя не створюють умов для реалізації права дітей на належне виховання в сімейних формах виховання, а довготривала відсутність матері у житті неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 призвела до того, що діти не пам`ятають як мати виглядає. Крім цього, відповідач не надає і матеріальної допомоги на утримання своїх дітей у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути аліменти на утримання дітей у розмірі не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У судове засідання представник позивача не з`явився, при цьому 09.10.2019 представник подала на адресу суду заяву, в якій підтримала позов та просила задовольнити його у повному обсязі; розгляд справи просила проводити без її участі.

Відповідач ОСОБА_1 , належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явилася, при цьому 09.10.2019 подала на адресу суду заяву про розгляд справи за її відсутністю, з позовними вимогами згодна; відзив не подала.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

ОСОБА_1 є матір`ю неповнолітньої дочки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 6, 7).

Неповнолітні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , згідно з довідками, є учнями Рацинської спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернату з 01.09.2011 і з цього часу їх мати ОСОБА_1 дітей жодного разу не відвідала, також не цікавилася їх навчанням та вихованням ні в листах ні по телефону та не піклувалася їх здоров`ям, фізичним та моральним розвитком (а. с. 9, 10).

Відповідно до копії акта обстеження сім`ї ОСОБА_1 від 17.05.2019 вбачається, що проведено обстеження будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Обстеженням встановлено, що будинок складається з трьох кімнат; будинок після пожежі та потребує капітального ремонту; світло у будинку відсутнє, в кімнатах брудно, речі брудні та розкидані по кімнаті, постільна білизна брудна. Продукти харчування у повному обсязі відсутні (а. с. 8).

Згідно з довідкою-характеристикою на жительку АДРЕСА_1 ОСОБА_1 за вказаною адресою вона проживає з 21 травня 2003 року. ОСОБА_1 проживає у приватному будинку померлої бабусі, спадщина не оформлена. За цією адресою зареєстровані її мати, тітка і троє її дітей. ОСОБА_1 народила четверо дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_5 у 2012 році знявся з реєстраційного обліку. ОСОБА_6 за вищевказаною адресою не проживає. ОСОБА_7 і ОСОБА_8 знаходяться у інтернатному закладі.

Відповідач ОСОБА_1 у шлюбі не перебуває, проживає зі співмешканцем ОСОБА_9 ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ніде не працюють, інколи разом виконують разові роботи по найму у односельців та дачників; вживають спиртні напої; у дворі та в хаті дуже брудно. Протягом дуже тривалого часу ОСОБА_12 вихованням та утриманням дітей не займається та не цікавиться ними. До сільської ради від сусідів та жителів села Сливине надходили усні скарги на поведінку ОСОБА_1 (а. с. 11).

Як вбачається з копії характеристики ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за період навчання має навчальні досягнення дуже низького рівня, зовсім не засвоїла матеріалу за програмою. ОСОБА_2 на всіх уроках працює за індивідуально складеним планом: засвоїла не всі букви, часто їх забуває та плутає, ледь зливає деякі склади, читати не може, не дає відповіді на запитання, декламувати на пам`ять легкі вислови не може; мова бідна, словниковий запас обмежений. На уроках математики учениця не знає відповідності числа кількості предметів, не засвоїла складу чисел, не пов`язує приклади в межах 5, не доступні звичайні математичні терміни, завжди потребує допомоги вчителя. Дівчина повільна у своїх діях, свої обов`язки і доручення намагається виконувати, але в неї не завжди виходить; часто проявляє впертість, агресивність, грубість до старших і однокласників; не завжди слідкує за своїм зовнішнім виглядом, потрібен контроль; участі у позакласних заходах не бере. За період навчання ученицю не відвідували батьки, жодного разу не телефонували, не цікавилися її життям, не підтримували з нею стосунків (а. с. 12).

Відповідно до характеристики учня ОСОБА_3 , 2004 року народження, він навчається у Рацинській спеціальній школі-інтернаті з 01.09.2011 року, де зарекомендував себе як нестаранний та неуважний учень з дуже низьким інтелектом - програмовий матеріал 6 класу не засвоїв. Хлопець знає декілька букв, але читати не вміє, не пише диктанти; має дуже слабку пам`ять, словниковий запас обмежений; потребує постійної уваги, індивідуального підходу; логічне мислення відсутнє, поглиблена розумова відсталість. Учень спокійний, мало розмовляє, частіше грається сам, тримається осторонь від учнів класу; любить працювати, але у зв`язку зі слабкою пам`яттю, потребує постійних нагадувань щодо виконання доручень; відвідує заняття з психологом. Батьки жодного разу не поцікавилися життям сина, не виконують своїх батьківських обов`язків (а. с. 13).

З довідки від 23 травня 2019 року вбачається, що під час дослідження внутрішньо-сімейних відносин в сім`ї учнів Рацинської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , встановлено, що ОСОБА_13 - любить свою сестру ОСОБА_14 , потребує від неї більше уваги, ніж вона могла би йому надати. ОСОБА_15 описує як добру, красиву жінку, яка іноді купувала цукерки. За довгий час відсутнього контакту з мамою забув як вона виглядає, але має велике бажання побачитися з нею, обійняти її, чимось пригостити, можливо допомогти. Хлопчик має низький рівень інтелектуально-мнестичних функцій, контакт формальний, діє часто імпульсивно, не радячись з дорослим. Рішення неадекватні, нецілеспрямовані, пов`язані з виконанням тільки власних потреб та бажань. ОСОБА_16 - дещо відсторонюється від контакту з братом ОСОБА_17 та пояснює, що втомилася від опіки над ним. Мама для дівчинки значуща особа, але є багато образ, непорозумінь щодо маминої поведінки відносно неї та ОСОБА_18 , а саме: довготривала відсутність будь-якого контакту з дітьми, не прийняття участі в житті, байдужість до бажань та мрій дітей. ОСОБА_7 з великим бажанням хотіла б проживати з мамою, хоча навіть уявити не може як вона виглядає, про що дуже шкодує. Рідко дозволяє говорити з нею на тему «Я і моя сім`я» - ця тема є для неї травмуючою; дівчинка відсторонюється, замикається, плаче. Дівчина має знижений рівень інтелектуально-мнестичних функцій, не проявляє активності у суспільному житті, але просто доручення виконує; як правило, у вчинках, керується міркуваннями власної вигоди, прагне спілкуватися з обмеженим колом людей. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 постійно потребують допомоги від дорослих, як в побуті, так і в формуванні особистих взаємовідносин між собою та оточуючими людьми. Обоє люблять та поважають старшого брата ОСОБА_19 та завжди з нетерпінням чекають, хоч рідких, але теплих зустрічей. Після закінчення школи планують проживати разом з мамою, вести спільне домогосподарство. Восени діти декілька хвилин спілкувалися по телефону з матір`ю, за ініціативи брата ОСОБА_20 - були задоволені та мали позитивний сплеск емоцій. Діти пробачають матері таку поведінку відносно них та виправдовують її уявними для них причинами (а. с. 14).

Відповідно до висновку від 16 липня 2019 року Служби у справах дітей Миколаївської районної державної адміністрації про доцільність позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_1 по відношенню до її неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , служба у справах дітей вважає за доцільне позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , батьківських прав по відношенню до її неповнолітніх дітей - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а. с. 15).

Згідно з ч. 1 ст. 3 Конвенції «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року (ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 за № 789-XII) та ч. ч. 7, 8 ст. 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) усі дії щодо дітей та регулювання сімейних відносин мають здійснюватися з урахуванням інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі «6» проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Статтею 51 Конституції України закріплений обов`язок батьків утримувати дітей до їх повноліття. Також вказаною статтею Конституції України встановлено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Аналогічна норма закріплена у статті 180 СК України, відповідно до якої батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" (далі - Закон) кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з положеннями ст. 11 Закону сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ст. 12 Закону виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно з положеннями ч. ч. 1 - 5 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Батьки зобов`язані поважати дитину.

Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно з ч. 2 ст. 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Статтею 164 СК України встановлені підстави позбавлення батьківських прав. Так, відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 вказаної статті СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (ст. 165 СК України).

Правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені ст. 166 СК України, зокрема, особа, позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Згідно з положеннями ст. 168 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із заявою про надання їм права на побачення з дитиною.

Суд може дозволити разові, періодичні побачення з дитиною, якщо це не завдасть шкоди її життю, здоров`ю та моральному вихованню, за умови присутності іншої особи.

Відповідно до ч. ч. 1- 5 ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом.

Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.

Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.

При вирішенні справи про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з батьків, інших осіб, з ким проживає дитина.

У пунктах 15, 16, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є матір`ю неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та не виконує батьківський обов`язок по відношенню до них, не піклується про їх фізичний та духовний розвиток, навчання, матеріальне забезпечення, дітей не відвідує, маючи можливість проводити час з ними не використовує такої можливості, виховним процесом не цікавиться, предметами першої необхідності та одягом не забезпечує, своєю поведінкою демонструє незацікавленість у возз`єднанні сім`ї, тому суд, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи вважає, що позивачем повністю доведено необхідність позбавлення відповідача батьківських прав щодо її неповнолітніх дітей, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх батьківських обов`язків. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 6 ст. 164 СК України рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Крім цього, відповідно до вимог ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. ч. 1 - 3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до вимог статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

У пункті 17 в абзаці 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Отже, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд ураховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини та платника аліментів, при цьому, обставини, які б унеможливлювали виконання обов`язку відповідачем по утриманню дітей за станом здоров`я або за іншими обставинами відсутні.

Отже, відповідач як мати дітей зобов`язана надавати матеріальну допомогу на утримання дітей, а отже позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Крім цього, суд роз`яснює відповідачу, що відповідно до ст. 169 СК України мати, батько, позбавлений батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, якщо дитина не була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом.

Керуючись ст. ст. 12, 13, ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 141, ст. ст. 258, 259, 264, 265, 280 - 282 Цивільного процесуального кодексу України,

вирішив:

Позов Служби у справах дітей Миколаївської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей- задовольнити.

Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , уродженку м. Апатити Мурманської області (паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) батьківських прав до її дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с. Сливине Миколаївського району Миколаївської області.

Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , уродженку м. Апатити Мурманської області (паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) батьківських прав до її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Сливине Миколаївського району Миколаївської області.

Стягувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , уродженки м. Апатити Мурманської області (паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Рацинської загальноосвітньої школи-інтернату Департаменту освіти і наки Миколаївської обласної державної адміністрації (56543, Миколаївська область, Вознесенський район, с. Рацинська Дача, вул. Вчительська, 6) аліменти на утримання дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі однієї третини заробітку (доходу) відповідача ОСОБА_1 на обох дітей, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17 липня 2019 року та до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення про стягнення аліментів у межах платежу за один місяць.

Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили - надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.

Суддя Г. В. Терентьєв

09.10.2019