Рішення № 84873859, 10.10.2019, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/1576/2019 Справа № 641/4276/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2019 року

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді – Чайка І.В.,

за участю секретаря – Дрокіної С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Комінтернівського районного суду м. Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 641/4276/19 за позовом Публічного акціонерного товариства « МТБ Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

В С Т А Н О В И В:

ПАТ « МТБ Банк» звернулось до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки на нерухоме майно, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 00076/ RKH від 11.07.2008 року. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 11.07.2008 року між ВІДКРИТИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ “МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК”, правонаступником за всіма правами та обов`язками якого є ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «МАРФІН БАНК» а в подальшому ПАТ «МТБ БАНК», (надалі – по тексту Банк/Позивач) та гр. ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №00076/RКН (надалі – Кредитний договір). Згідно п.1.1. Кредитного договору Банк надав Відповідачу кредитні кошти шляхом перерахування з позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника № 262097500018 о/р 27048 US суми у розмірі 101 663,22 дол. США у вигляді непоновлюваної кредитної лінії, на наступні цілі: на споживчі потреби, у сумі 83 800,00 доларів США, а також у сумі 17 863,22 доларів США на сплату страхових платежів . Процентна ставка за користування кредитом становила 11, 9 % річних, кінцева дата повернення кредиту по 09.11.2027 р. ОСОБА_1 від своєчасного виконання зобовязань за кредитним договором ухилялась, внаслідок чого Банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. 27.08.2013 року Комінтернівським районним судом м. Харкова по справі № 641/2201/13-ц постановлено рішення про задоволення позову ПАТ «МАРФІН БАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та стянуто з відповідачів на користь Банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 652505,39 грн. Рішення суду набрало чинності та направлено на примусове виконання. На час звернення до суду з даним позовом, рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Банку не виконано. 11.07.2008 р. між Банком (Іпотекодержателем) та громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (Іпотекодавцями) було укладено договір іпотеки № 00093-rКН, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лавіндою Н. О., зареєстровано в реєстрі за № 3489, за цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов`язань ОСОБА_1 , як фізичної особи, за кредитним договором від 11 липня 2008 року № 00076/RКН, укладеного між Іпотекодержателем та Іпотекодавцями, предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: квартира під номером 11, загальною площею 63,8 кв. м., яка АДРЕСА_1 з АДРЕСА_2 кімнат, АДРЕСА_3 . АДРЕСА_4 Іпотеки належить Іпотекодавцям на праві власності. 11 липня 2008 року, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лавіндою Н.О., на підставі ст. 73 Закону України «Про нотаріат» та у зв`язку з посвідченням зазначеного договору іпотеки накладено заборону відчуження вищевказаної квартири до припинення чи розірвання договору іпотеки. Крім того, 19.03.2018 року позивачу стало відомо смерть іпотекодавця ОСОБА_3 , який помер.

Згідно довідки КП «Жилкомсервіс» від 15.12.2016 р. за адресою: АДРЕСА_5 ОСОБА_1 - 1967 ІНФОРМАЦІЯ_1 н., зареєстрована з 29.06.1994 р., ОСОБА_5 – 1989 АДРЕСА_6 . н., зареєстрована з 05.07.2006 р., тобто на день смерті спадкоємці проживали разом зі спадкодавцем – ОСОБА_3 та фактично прийняли спадщину.

У передбачений законом шестимісячний строк Банк звернувся до Дванадцятої державної нотаріальної контори із вимогою про обов`язок спадкодавця. Листом від 21.08.2018 р. державною нотаріальною конторою була надана відповідь на претензію Банку, повідомлено про те, що на підставі претензії заведена спадкова справа № 612/2018, свідоцтво про спадщину не видавалось.

Посилаючись на вищевказані обставини та факт не виконання відповідачем ОСОБА_1 кредитних зобов`язань, позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04.06.2019 року відкрито провадження по вищевказаній справі та розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, у підготовче засідання.

Ухвалою суду від 17.07.2019 року підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

Представником позивача до суду подано заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх в повному обсязі та не заперечував проти розгляду справи в заочному порядку.

Відповідачі в судове засідання не з"явились, про день та час слухання справи повідомлялись у встановленому законом порядку , про причини своєї не явки суду не повідомили та відзиву на позов до суду не подали.

За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтями 77, 78 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.4 ст. 77 ЦПК України суд не бере до розгляду докази, що не стосується предмета доказування.

Судом встановлено, що 11.07.2008 року між ВІДКРИТИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ “МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК”, правонаступником за всіма правами та обов`язками якого є ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «МАРФІН БАНК» а в подальшому ПАТ «МТБ БАНК» та гр. ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №00076/RКН.

Згідно п.1.1. Кредитного договору Банк надав Відповідачу кредитні кошти шляхом перерахування з позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника № 262097500018 о/р 27048 US суми у розмірі 101 663,22 дол. США у вигляді непоновлюваної кредитної лінії, на наступні цілі: на споживчі потреби, у сумі 83 800,00 доларів США, а також у сумі 17 863,22 доларів США на сплату страхових платежів . Ціль кредиту – споживчі потреби. Процентна ставка за користування кредитом становить 11, 9 % річних, кінцева дата повернення кредиту по 09.11.2027 р.

ОСОБА_1 від своєчасного виконання зобовязань за кредитним договором ухилялась, внаслідок чого Банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

27.08.2013 року Комінтернівським районним судом м. Харкова по справі № 641/2201/13-ц постановлено рішення про задоволення позову ПАТ «МАРФІН БАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та стянуто з відповідачів на користь Банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 652505,39 грн, що складається з Рішення суду набрало чинності.

На час звернення до суду з даним позовом, рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Банку не виконано, що підтверджується листом державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах м. Харкова М. М. Ковалевської.

11.07.2008 р. між Банком (Іпотекодержателем) та громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (Іпотекодавцями) було укладено договір іпотеки № 00093-rКН, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лавіндою Н. О., зареєстровано в реєстрі за № 3489, за цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов`язань ОСОБА_1 , як фізичної особи, за кредитним договором від 11 липня 2008 року № 00076/RКН, укладеного між Іпотекодержателем та Іпотекодавцями, предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_7 , загальною АДРЕСА_8 .

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.12.2016 року , предмет Іпотеки належить Іпотекодавцям на праві спільної власності на 3/4 частини вищевказаної квартири, згідно свідоцтва про право власності від 08 січня 2008 року та по 1/12 частини кожному на підставі договору дарування від 07.04.2008 року .

11 липня 2008 року, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лавіндою Н.О., накладено заборону відчуження на спірну квартиру до припинення чи розірвання договору іпотеки.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено зобов`язання позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилися, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до приписів ст. 509 ЦК України – зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, відповідно до ч. 3 цієї статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Приписами статей 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина перша, друга статті 554 ЦК України).

Відповідно до приписів ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників), кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їх обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участь.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності з умовами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Стаття 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконана його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання відповідає перед кредитором за завдані прострочення збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Частиною 1 ст. 50 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 624, 625 ЦК України визначено – якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов`язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором встановлено, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не дотримувалась умов договору, внаслідок чого, станом на 11.01.2019 року у неї перед Банком виникла заборгованість в розмірі 4 841 668,25 гривень, з яких: 213 915,38 доларів США – заборгованість по кредиту, 18 118,82 доларів США – заборгованість по сплаті процентів; 453 778,12 гривень – заборгованість по сплаті пені за несвоєчасну сплату процентів, 31 140,86 гривень – штраф за прострочення платежу більш 60 днів (10%) по кредиту.

Згідно листа Харківського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у Харківській області від 15.03.2018 року , позивача було повідомлено про смерть ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є Іпотекодавцем за іпотечним договором.

Згідно довідки КП «Жилкомсервіс» від 15.12.2016 р. за вих. № 28575/2/0708 за адресою: АДРЕСА_5 ОСОБА_1 - 1967 ІНФОРМАЦІЯ_1 н., зареєстрована з 29.06.1994 р., ОСОБА_6 – 1989 р. н., зареєстрована з 05.07.2006 р., тобто на день смерті спадкоємці проживали разом зі спадкодавцем – ОСОБА_3 та фактично прийняли спадщину.

У передбачений законом шестимісячний строк Банк звернувся до Дванадцятої державної нотаріальної контори із вимогою про обов`язок спадкодавця, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення датоване 20.08.2018 р.

Листом від 21.08.2018 р. за вих. № 2733/02-14 державною нотаріальною конторою була надана відповідь на претензію Банку, повідомлено про те, що на підставі претензії заведена спадкова справа № 612/2018, свідоцтво про спадщину не видавалось.

Крім того, на виконання ухвали суду про витребування доказів по справі, листом від 05.07.2019 р. державною нотаріальною конторою була надана відповідь, що на підставі претензії позивача по справі заведена спадкова справа № 612/2018 після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заяв від інших спадкоємців до нотаріальної контори не надходило , свідоцтво про спадщину нікому видавалось не видавалось,

Згідно з нормою статті 1216 ЦК України – спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини першої, другої статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Частиною третьою статті 23 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи-іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобовязання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

Таким чином, за змістом статті 23 Закону України «Про іпотеку» - у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до третьої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих самих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Проте, якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи – іпотекодавця, який є відмінним від боржника, такий спадкоємець не несе відповідальності перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимог іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

Підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки - передбачені у статтях 12, 33 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до цих норм – такими підставами є порушення іпотекодержателем умов іпотечного договору, невиконання або неналежне виконання боржником основного зобов`язання.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину - не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.

Згідно зі статтею 1282 ЦК України – спадкоємці зобовязані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленість між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Аналіз з норм статей 1216, 1218, 1219, 1231, 1268, 1269, 1296, 1297 ЦК України – дає підстави для висновку про те, що спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, реалізувавши які, спадкоємець незалежно від отримання ним свідоцтва про право на спадщину, набуває прав на спадкове майно, в тому числі нерухоме (право володіння, користування), а з моменту оформлення права власності на нерухоме майно і право розпорядження ним.

Відсутність у спадкодавця, який прийняв спадщину, свідоцтва про право власності на спадкове нерухоме майно – не позбавляє кредитора спадкодавця звернутися на підставі норми статті 23 Закону України «Про іпотеку» до такого спадкоємця, що зволікає з отриманням свідоцтва з вимогами про звернення стягнення на спадкове майно, яке є предметом іпотеки.

Відповідно до ч. 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» - у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Статтею 12 Закону України «Про іпотеку» передбачено у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Статтями 33,35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно положень ст. 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека – вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, забезпечені вказаним договором іпотеки зобов`язання не виконані ОСОБА_1 , через що іпотечний договір є дійсним, а обтяження, зареєстроване у встановленому законом порядку щодо вказаного договору є діючим та свідчить про заборону реєстрації відчуження вказаного нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про іпотеку», іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язання, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігати негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.

Забезпечувальне зобов`язання (взаємні права й обов`язки) виникає між іпотекодержателем (кредитором за основним зобов`язання) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов`язанням).

Виконання забезпечувального зобов`язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотеко держателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов`язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Частиною 5 статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ст. 39 вказаного Закону у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленою ч.1ст. 38 цього Закону, яка передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь - якій особі - покупцеві.

Статтею 589 ЦК України, ст.ст. 7, 33, 39, 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Враховуючи вищевказане, суд знаходить позовні вимоги Банку, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача в рівних частках підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1921 грн. 00 грн., тобто по 960 грн.50 коп. з кожного

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4,5,13,76-83,141,265,280-283 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства « МТБ Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки – задовольнити.

В рахунок погашення боргу ОСОБА_1 перед Публічним акціонерним товариством «МТБ БАНК» по кредитному договору № №00076/RКН від 11.08.2008 року в розмірі 4 841 668,25 гривень, з яких: 213 915,38 доларів США – заборгованість по поверненню кредиту, 18 118,82 доларів США – заборгованість по сплаті процентів; 453 778,12 гривень – заборгованість по сплаті пені за несвоєчасну сплату процентів, 31 140,86 гривень – штраф за прострочення платежу більш 60 днів (10%) по кредиту, звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , що належить на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , визначивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства « МТБ Банк» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 960 грн.50 коп., з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, а якщо апеляційну скаргу подано - після закінчення апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, а у разі його ухвалення за відсутності учасників справи- в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до Харківського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача , поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач - Публічне акціонерне товариство « МТБ Банк», адреса місця знаходження : Одеська область, м. Чорноморськ, проспект Миру, 28, код ЄДРПОУ - 21650966.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_5 , РНОКПП- НОМЕР_1 .

Відповідач – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_5 , РНОКПП- НОМЕР_2 .

Суддя: І. В. Чайка