Ухвала суду № 84873292, 10.10.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/2825/17

Провадження № 2-з/638/400/19

10.10.2019 року м. Харків

Суддя Дзержинського районного суду міста Харкова Хайкін В. М., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Семендяєв Олександр Сергійович, Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» про забезпечення скарги на неправомірні дії та постанови приватного виконавця Семендяєва Олександра Сергійовича щодо примусового виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.11.2018 року по справі №638/2825/17,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 20.09.2019 року звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова із скаргою на неправомірні дії та постанови приватного виконавця щодо примусового виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.11.2018 року по справі №638/2825/17, а саме просить суд: 1) визнати неправомірними та скасувати постанови, що винесені приватним виконавцем Семендяєвим Олександром Сергійовичем у межах зведеного виконавчого провадження №58880411, що складається із виконавчого провадження №58879751 та виконавчого провадження №58878402, після винесення постанов про відкриття вказаних виконавчих проваджень: постанову про опис та арешт коштів (майна) боржника від 29.05.2019 року; постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 29.05.2019 року; постанову про арешт коштів боржника від 16.09.2019 року; 2) визнати неправомірним складання та направлення Державному підприємству «СЕТАМ» заявки на реалізацію арештованого нерухомого майна від 26.06.2019 року у межах ВП №58880411 наступні дії приватного виконавця Семендяєва Олександра Сергійовича у межах зведеного виконавчого провадження №58880411, що складається із виконавчого провадження №58879751 та виконавчого провадження №58878402:

Ухвало. Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.09.2019 року прийнято до провадження та призначено судове засідання по розгляду скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний виконавець Семендяєв Олександр Сергійович, Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», на дії та постанови приватного виконавця щодо примусового виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.11.2018 року по справі №638/2825/17.

09.10.2019 року заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення скарги, а саме просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого листа по справі №638/2825/17, виданого 02.04.2019 року Дзержинським районним судом м. Харкова. Вимоги заяви обґрунтовані тим, що наразі на сайті системи електронних торгів арештованим майном наявна інформація про те, що належне йому майно виставлене на реалізацію. Вважає, що невжиття заходів забезпечення скарги утруднить виконання рішення суду чи взагалі унеможливить поновлення прав боржника по справі.

Суд, дослідивши матеріали заяви, прийшов до наступного висновку.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Умови та порядок примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначено Законом України «Про виконавче провадження».

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає обов`язок суду розглянути у десятиденний строк скарги на рішення, дії або бездіяльність державного чи приватного виконавця (ст. ст. 447-451 ЦПК України).

Питання забезпечення позову врегульовані ст. ст. 149-150 ЦПК України, які містять положення щодо підстав, способів і порядку вжиття заходів забезпечення позову. Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Статтею 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, – і за її межами.

При цьому, оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом (частина п`ята статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»).

Водночас, ні Глава VІІ ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень», ні інші положення ЦПК України не містять правової норми, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому ст.ст. 149, 150 ЦПК України, вживати заходи забезпечення скарги на дії державного чи приватного виконавця шляхом зупинення реалізації описаного та арештованого майна. Таким чином, розглядаючи скаргу на дії державного чи приватного виконавця у порядку ст.ст. 447, 450, 451 ЦПК України, суд не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо вжиття заходів так би мовити «забезпечення скарги» шляхом зупинення реалізації майна, адже за приписами статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції державного виконавця.

Аналогічні роз`яснення містить пункт 15 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії, або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.2014 року №6, згідно якого при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.

Отже, суд не наділений повноваженнями вжиття заходів забезпечення скарги шляхом зупинення виконавчого провадження та реалізації арештованого майна. Такі висновки відповідають правовій позиції Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеній в ухвалі від 29.10.2018 року у справі №766/10773/18-ц, де залишаючи без змін постанову апеляційного суду, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення скарги, суд вказав, що у ЦПК України відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження у порядку, передбаченому ст.ст. 149, 150 ЦПК України, вживати заходи забезпечення скарги на дії державного виконавця шляхом зупинення реалізації майна, а тому суд не наділений такими повноваженнями, а вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції державного виконавця. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Касаційного цивільного суду від 12.11.2018 у справі №161/10648/18.

Враховуючи наведене, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення скарги, слід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 149-151, 258-261 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Семендяєв Олександр Сергійович, Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» про забезпечення скарги на неправомірні дії та постанови приватного виконавця Семендяєва Олександра Сергійовича щодо примусового виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.11.2018 року по справі №638/2825/17 – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Дзержинський районний суд м. Харкова в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.

Суддя: