Рішення № 84873246, 27.09.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/10472/17

Провадження № 2/638/833/19

27.09.2019 р. Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - Подус Г.С.,

при секретарі - Коваленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщені Дзержинського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

встановив:

Позивач ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №831/3/27/8-289 у розмірі 1948085,06 грн., а саме: суму заборгованості за кредитом – 1146357,59 грн.; суму заборгованості за відсотками – 800418,38 грн.; розмір інфляційних витрат за кредитом – 691,67 грн.; розмір інфляційних витрат за відсотками – 617,42 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 15.09.2008 Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1 уклали договір кредиту № 831/3/27/31/8-289, відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 75000,00 дол. США. Свої зобов`язання позивач виконав в повному обсязі, надавши кошти відповідачу. В забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 , 15.09.2008 року позивач та ОСОБА_2 уклали договір поруки № 831/4/27/31/8-214, відповідно до якого ОСОБА_2 як поручитель поручається за виконання ОСОБА_1 покладених на неї обов`язків, що виникли на підставі кредитного договору від 15.09.2008 року або можуть виникнути в майбутньому. Однак відповідачами зобов`язання не виконано в повному обсязі, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 в судове засідання з`явився, проти задоволення позовних вимог заперечував, клопотав суд про застосування строків позовної давності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання з`явилася, проти задоволення позовних вимог заперечувала та просила суд відмовити. Також надала до суду відзив на позовну заяву Вх. №6008 від 08.02.2018 року (а.с.86-105)

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання з`явився, проти задоволення позивних вимог заперечував та просив відмовити.

Відповідно до Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» внесено зміни до Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 року.

Згідно з Перехідними положеннями ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанції розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суд, вислухавши сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні правовідносини.

15.09.2008 Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1 уклали договір кредиту № 831/3/27/31/8-289, відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 75000,00 дол. США.

П.1.3. договору, в якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки(пені, штрафу), а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги кредитор укладає:

1.3.1. з позичальником договір наступної іпотеки нежитлової будівлі, літ. «А-1» (кафе «Сокольники»), загальною площею 131,7 м2, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , заставною вартістю 1660737,00(один мільйон шістсот шістдесят тисяч сімсот тридцять сім) грн. 00 коп., що в еквіваленті складає 342278,85(триста сорок дві тисячі двісті сімдесят вісім) доларів США 85 центів за офіційним курсом НБУ на дату укладання цього Договору;

1.3.2. з фінансовим поручителем ОСОБА_2 договір поруки.

П.4.1. У разі прострочення позичальником строків погашення кредиту(його частини) та/або сплати процентів, комісій, зазначених у пп.1.1., 2.4., 2.5., 3.3.15. цього договору, позичальник сплачує кредитору пеню в національній валюті в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період невиконання зобов`язань за цим договором, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, починаючи з наступного дня за днем прострочення.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.06.2012 по справі № 2-10140/11 звернуто стягнення на предмет іпотеки та наступної іпотеки - нежитлової будівлі, літ. «А-1» ( Кафе «Сокольники»), загальною площею 131,7 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 , ОСОБА_1 зобов`язано звільнити займану нежитлову будівлю, літ. «А-1» (Кафе «Сокольники»), загальною площею 131,7 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , передати ПАТ «Укрсоцбанк» одночасно з актом приймання-передачі нежитлової будівлі ключі від предмету іпотеки. ПАТ «Укрсоцбанк» надається до моменту продажу предмету іпотеки право на господарське управління предметом іпотеки, з правом укладання у якості орендодавця договорів оренди з фізичними та юридичними особами, та направленням отриманих від управління коштів на задоволення своїх вимог за кредитними договорами, право за рахунок продажу предмету іпотеки задовольнити свої вимоги за договором кредиту № 831/27/31/7-038 від 04.04.2007 року, за договором кредиту № 831/3/27/31/9-289 від 15.09.2008 року та усі витрати, пов`язані зі збереженням та реалізацією предмету іпотеки, право обладнання предмету іпотеки новими охоронними пристроями, а також укладання договорів на охорону за спеціалізованими підприємствами. З ОСОБА_1 стягнуто витрати по сплаті державного мита за подання позовної заяви у розмірі 1700,00 грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120,00 грн. Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури продажу предмету іпотеки, встановленої ст.38 ЗУ «Про іпотеку». ПАТ «Укрсоцбанк» надано право на продаж предмету іпотеки буд-якій особі покупцеві. (а.с.66-68)

Рішенням апеляційного суду Харківської області по справі № 2101140/11 від 05.02.2014 заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.06.2012 скасовано. (а.с.69-74)

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.12.2014 скасовано рішення апеляційного суду Харківської області від 5.02.2014, заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.06.2012 року залишено в силі. (а.с. 75-79)

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст.1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.

На підставі ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 ст.1056-1Цивільного кодексу України передбачено,що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст.1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, на підставі ч.2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідачами по справі заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки, а ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлено спеціальну позовну давність щодо пені тривалістю один рік.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Договір кредиту №831/3/27/31/8-289 укладено 15.09.2008 року, останній платіж ОСОБА_1 здійснено 24.04.2013 року на суму 5000,00 грн.

Тобто строк позовної давності необхідно обраховувати з моменту останнього платежу.

Суд критично відноситься до доказів наданих позивачем, а саме до меморіального ордеру №1431803651 від 19.01.2017 року на суму 1800, 00 грн. де платником вказано «2909 (П) Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку», з огляду на те, що платником була не ОСОБА_1 , тобто Банк фактично самостійно списав кошти з одного рахунку на інший.

Підстави переривання строку позовної давності встановлені ст.264 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Однак ОСОБА_1 19.01.2017 року такі дії не вчинялися.

Враховуючи, що позичальник виконував кредитні зобов`язання неналежним чином, то позивач набув право на дострокове стягнення заборгованості.

Щодо позовних вимог до поручителя:

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України (в редакції на час виникнення правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України від 20.04.2016 року в справі №6-2662цс15 строк, передбачений нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), тобто його закінчення є підставою для припинення поруки. У разі пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов`язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений цією нормою, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін. Якщо поручитель поза межами строку помилково виконає уже фактично неіснуючий обов`язок, він може за своїм вибором вимагати повернення виконаного як безпідставно набутого кредитором.

Сплив строку, передбаченого нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, зумовлює припинення зобов`язань поручителя, а отже, і відмову кредиторові в позові в разі звернення до суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, адже позивач ПАТ «Укрсоцбанк» прострочив строк позовної давності та не надав доказів, які встановлюють, що платіж від 19.01.2017 року на суму 1800,00 грн. вчинила ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 263, 265,280,281, 289 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду до або через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст виготовлено 07.10.2019

Суддя: