Рішення № 84872298, 10.10.2019, Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 396/674/19

Провадження № 2/396/305/19

РІШЕННЯ

Іменем України

08.10.2019 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Гарбуз Ольга Анатоліївна

за участю секретаря судового засідання: Пономаренко Р.В.,

представника позивача -адвоката Гольфіндера К.С.,

представника третьої особи -адвоката Нофенко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Новоукраїнка Кіровоградської області цивільну справу №396/674/19 за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Степ-Агро»», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання недійсним та розірвання договору оренди земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

Виклад позицій позивача та відповідача.

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Степ-Агро» про визнання недійсним та розірвання договору оренди земельної ділянки, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки, площею 5,5411 гектар, яка розташована на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. В 2013 році позивач уклала з СТОВ «Степ-Агро» договір оренди земельної ділянки на підставі якого передала відповідачу в користування належну їй земельну ділянку площею 5,5411 га розташовану на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, терміном на 49 років до 15.11.2062 року, з погодженим розміром орендної плати 3% від нормативної грошової оцінки землі, але орендну плату починаючи з 2013 року жодного разу не отримала, тому вирішила розірвати договір оренди. На її заяву від 05.03.2019 року про бажання розірвати договір оренди, відповідач не відреагував.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Гольфіндер К.С. позовні вимоги підтримав, просив задовольнити та пояснив, що позивачка ОСОБА_1 не укладала з СТОВ "Степ Агро" договору оренди належної їй земельної ділянки на 49 років, вона навіть не мала волевиявлення на укладення такого договору. Даний договір мали укладати, та проводили домовленості, але не уклали. Позивач отримала лише 4675 грн. в рахунок орендної плати, інших коштів не отримувала в тому числі за оренду на строк 49 років. Заповіт наданий стороною відповідача до матеріалів справи скасовано позивачкою, в зв`язку з невиконанням відповідачем домовленостей.

Представник відповідача адвокат Репело О.В. в судове засідання не з`явився, 08.10.2019 року надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимги не визнає та просить відмовити в задоволенні позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась направивши представника. 22.09.2019 року від її представника - адвоката Нофенко Ю.В. на адресу суду надійшли письмові пояснення, вказавши, що директором ТОВ "Степ Агро" на її ім`я видано довіреність за №5 на 10 років, на підставі якої вона може представляти інтереси товариства в усіх державних та недержавних органах, незалежно від форм та підпорядкованості та з фізичними особами з усіх безвинятку питань, крім тих, що відностяться до компетенції загальних зборів. Зазначила, що саме в рахунок оренди земельної діляники строком на 49 років по договору оренди від 17.10.2013 року ОСОБА_1 було сплачено 56000 грн., а також 07.02.2018 року доплачено 4675.94 грн, що підтверджуєтьсявидатковими касовими ордерами СТОВ "Степ-Агро" на яких мається підпис відповідача, тому просить в задоволенні позову відмовити, оскільки позовні вимоги є безпідставними та недоведеними.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - адвокат Нофенко Ю.В. в судовому засіданні заперечила щодо позову, пояснивши, що договір оренди було укладено у відповідності закону та її довірилелька ОСОБА_2 , яка є членом та одним із засновників СТОВ "СтепАгро", заплативши орендну плату позивачці в розмірі 56000 грн., також діяла на законних підставах, оскільки має нотаріально посвідчену довіреність від керівника СТОВ та вправі виплачувати кошти орендодавцям.

Заяви, клопотання учасників справи та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 24.04.2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовчий розгляд справи.

Ухвалою суду від 05.07.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 31.07.2019 року до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача.

Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії КР №3524080600:02:00:081 від 29.12.1999 року позивачка ОСОБА_1 є власником земельної ділянки № НОМЕР_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,54 га, яка розташована на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (а.с. 9).

17 жовтня 2013 року між позивачкою та СТОВ «Степ-Агро» був укладений договір оренди земельної ділянки, належної позивачці на праві приватної власності, площею 5,54 га., яка знаходяться на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області. Згідно п. 8 договору, договір оренди укладається на строк 49 років, починаючи із терміну його державної реєстрації і закінчується 15 листопада 2062 року. Відповідно п. 9 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі. Розмір орендної плати становить 3% відсотки від нормативної грошової оцінки земель, яка складає 3875 гривень 64 копійки. Пунктом 11 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем до 31 грудня щорічно. В прикінцевих положеннях договору зазначено, що цей договір набуває чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації у Реєстраційній службі Новоукраїнського районного управління юстиції Кіровоградської області.

Судом встановлено, що вказаний Договір зареєстрований Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, інше речове право 17.10.2013 року за №2933771 (а.с.10). Даний факт також підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.11).

Також судом встановлено, що відповідно до заяви від 18.10.2013 року, посвідченої нотаріально ОСОБА_1 , перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті, діючи добровільно, без будь-якого примусу, як фізичного так і психічного, з боку інших осіб, отримала від ОСОБА_2 орендну плату за земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що знаходяться на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, належну їй на підставі Державного акта серії КР №3524080600:02:00:081, площею 5,54 га виданого Глодоською сільською радою Новоукраїнського району Кіровоградської області 29.12.1999 року, зареєстрованого в книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю за № 81 в сумі 56000,00 ( п`ятдесят шість тисяч ) гривень і будь-яких матеріальних (фінансових) претензій я до ОСОБА_2 до 18 жовтня 2062 (вісімнадцятого жовтня дві тисячі п`ятдесят другого року) не матиму. Дозволяю Рафальській ОСОБА_3 , до зняття мараторію на дію Закону України про продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення, отримувати орендну плату від СТОВ «Степ-Агро», юридична адреса якого м.Новоукраїнка віл. Кірова, 76, Новоукраїнського району Кіровоградської області. В разі зняття мараторію на розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення, по першій вимозі ОСОБА_2 переоформити вказану земельну ділянку на неї, або на вказану нею особу. Всі платежі, які виникнуть в процесі переоформлення вказаної земельної ділянки у приватну власність, сплачують сторони порівну. Вказана заява посвідчена приватним нотаріусом Новоукраїнського районного нотаріального округу Українською Н.М. (а.с. 47).

Згідно видаткового касового ордеру від 18.10.2013 року про видачу коштів ОСОБА_4 отримала 56000.00 грн. орендної плати за землю за 49 років по земельній ділянці №81/ 5.54 га (а.с.49), та згідно видаткового касового ордеру від 07.02.2018 року про видачу коштів ОСОБА_4 отримала 4675.94 грн. орендної плати за землю за 2017 рік земельна ділянка № НОМЕР_1 / НОМЕР_2 га, згідно договору №2933771 від 17.10.2013 року (а.с.50).

Із Статуту ТОВ «Степ-Агро» (а.с.51-60) вбачається, що ОСОБА_2 є одним із засновників СТОВ «Степ-Агро», та СТОВ «Степ-Агро» в особі директора ОСОБА_5 В.В. уповноважив ОСОБА_2 всіма належними йому правами, що підтверджується довіреностю №5 від 01.09.2009 року,термін дії 10 років (а.с.61), тобто ОСОБА_2 мала законні повноваження на виплату коштів ОСОБА_1 ..

Відповідно до заповіту від 18.10.2013 року ОСОБА_1 належну їй земельну ділянку площею 5,54 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, належної їй на підставі Державного акту серії КР №3524080600:02:00:081, виданого Глодоською сільською радою 29.12.1999 року заповідає ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженкі села Забріддя, Черняхівського району, Житомирської області (а.с. 48).

05.03.2019 року позивач ОСОБА_1 зверталася з заявою до директора ТОВ «Степ-Агро» про невиплату їх орендної плати та розірвання договору оренди на 49 років (а.с.12). Однак, відповіді від відповідача не отримала.

Відповідач не скористався своїм правом та не подав відзив на похзовну заяву.

Норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування та висновки суду.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та подані докази, з"ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити за наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

У відповідності до ч. 1ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одними із способів захисту цивільних прав, передбачених ч. 2 ст. 16 ЦК України, є визнання права та визнання правочину недійсним.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зіст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про оренду землі», відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною четвертою ст. 124 ЗК України передбачено, передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки орендарем.

Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як зазначено в ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В частині ч.2 ст. 792 Цивільного кодексу України зазначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Обов`язки орендаря визначені у ст. 25 Закону України «Про оренду землі», до яких належить: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо обєкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, реєстраційного та історико-культурного призначення; у п`ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.

Відповідно дост. 27 Закону України «Про оренду землі», орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Стаття 31 Закону України «Про оренду землі» регламентує загальний порядок розірвання договору оренди землі, зокрема: ч. 3 та ч. 4 статті встановлюють, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішення суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 412 ЦК України.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У статті 141 ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, в пункті «д» частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

В постановах Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12 та від 28 вересня 2016 року у справі № 6-977цс16 висловлено правову позицію, що закон вимагає систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Разом з тим в постанові від 20 червня 2018 року у справі №392/277/16-ц Верховний Суд погодився з висновками судів про те, що внесення орендарем орендної плати авансом, за декілька років наперед, та, в зв`язку з цим, невнесення щорічної плати за оплачені періоди, не може вважатися систематичною несплатою орендної плати.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 236 ЦК України, правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

У п.п. 1, 8 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вказано, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому, в кожній справі про визнання угоди недійсною, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків; відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

З поданих відповідачем доказів вбачається, що на підставі видаткового касового ордерц від 18.10.2013 року отримала позивачка 56000 грн., як орендна плата за 49 років (а.с.49), при цьому ні позивач, ні представник не ставлять під сумнів підпис позивачки, після роз`яснення судом про можливість встановлення справжності підпису та проведення експертизи відповідного документу представник з клопотанням не звертався.

З наявної в матеріалах справи копії заяви (а.с. 47 )також вбачається, що 18.10.2013 року позивач отримала від ОСОБА_2 орендну плату в сумі 56000 гривень за земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що знаходяться на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, належну належну їй на підставі Державного акта серії КР №3524080600:02:00:081, площею 5,54 га виданого Глодоською сільською радою Новоукраїнського району Кіровоградської області 29.12.1999 року, зареєстрованого в книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю за № 81.В заяві зазначено, що будь-яких матеріальних (фінансових) претензій позивач до ОСОБА_2 до 18 жовтня 2062 року не матиме. Крім того дозволяє ОСОБА_2 , до зняття мараторію на дію Закону України про продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення, отримувати орендну плату від СТОВ « Стоп-Агро».

Таким чином, на думку суду, позивачем в судовому засіданні не доведено належними, допустимими та достатніми доказами фактів систематичної несплати СТОВ «Степ-Агро», як орендарем, орендної плати починаючи з 2013 року, оскільки вказані доводи спростовані наданими стороною відповідача доказами, а саме копіями видаткових касових ордерів відповідно до яких ОСОБА_2 в рахунок оренди належної позивачці земельної діляники виплатила ОСОБА_1 56000 грн, натомість, в рахунок даних коштів, отримала від останньої нотаріально посвідчений дозвіл та отримувала орендну плату від СТОВ «Степ-Агро».

Згідно поданих позивачем відомостей про суми виплачених доходів та утримання податків (а.с.13) з 2014по 31.12.2018рр. відповідач СТОВ "Степ-Агро" нараховувало та виплачувало позивачці дохід від надання майна в лізинг. Доказів, про наявність іншого майна в оренді у відповідача позивачем не надано, що спростовує доводи позивача про систематичну невиплату орендної плати.

При цьому представник позивача в судовому засіданні не заперечив, що у відомостях відображено суми орендної плати за земельну ділянку.

Суд не може прийняти до уваги твердження позивача, що вона не отримувала 56000 гривень в якості орендної плати за нележну їй земельну ділянку, оскільки нею добровільно була підписана заява про отримання коштів від ОСОБА_2 , яка посвідчена нотаріально приватним нотаріусом Новоукраїнського районного нотаріального округу Українською Н.М. Крім того в матеріалах справи містяться видаткові касові ордери від 18.10.2013 року на суму 56 000 грн. та від 07.02.2018 року -4675.94 грн. про видачу коштів ОСОБА_4 в яких зазначено, номер земельної та площа за яку отримано орендну плату, також на ордерах наявний підпис позивача, дійсність якого нею та представником під сумнів не ставиться, але отримання коштів в сумі 56 000 заперечується.

Згідно ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання угоди недійсною.

Також ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до норм ст. 15 Закону України «Про оренду землі», істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Стаття 203 ЦК України, визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

1.Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

3.Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4.Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5.Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», право оренди земельної ділянки підлягає обов`язковій державній реєстрації.

Згідно ст. 18 Закону України «Про оренду землі», в редакції чинній на момент укладання договору, договір набуває чинності з дати його реєстрації.

Також, ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинено в письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.

Судом встановлено, що в спірному договорі обумовлено та зазначено всі істотні умови, проведено державну реєстрацію договору відповідно до закону, зокрема в день підписання 17.10.2013 року. Отже, з огляду на приписи статей 15 та 215 ЦК України, статті 4 ЦПК України, наведені позивачем обставини не є підставою для визнання договору оренди недійсним.

У постанові КЦС ВС від 03.04.2019 по справі № 479/1049/16-ц (61-43242св18), вказав, що факт відсутності волевиявлення позивача (орендодавця) на укладення оспорюваного договору оренди землі підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи.

Натомість в даному випадку, питання проведення почеркознавчої експертизи на встановлення належності підпису позивачці як на оспорюваному договорі так і на видатковому касовомц ордері від 18.10.2013 року не ставилося ні позивачем, ні її представником під час судового розгляду. Факти стосовно дати підписання та дата державної реєстрації договору оренди, сторонами також не оспорювалися.

Отже, дадаючи оцінку твердженням позивача та його представника, дослідивши письмові докази, суд зазначає, що позивачем в даному випадку не доведено ані підстав для визнання договору оренди землі недійсним з огляду на наведені позивачем обставини, ані порушення, невизнання або оспорювання прав, свобод чи законних інтересів позивача, що б стало підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі, у зв`язку із недоведеністю фактів порушення прав позивача, за захистом яких вона звернулася до суду та, які могли бути підставою, передбаченою ст. 32 Закону України «Про оренду землі», для розірвання оспорюваного договору оренди земельної ділянки або ж визнання його недійсним.

Крім того, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі відмови в позові - на позивача.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру: визнання недійсним та розірвання договору оренди земельної ділянки, а судовий збір сплочено лише за одну. Враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати слід покласти на позивача, залишивши суму сплаченого судового збору за одну позовну вимогу за позивачем та стягнути на користь держави судовий збір за другу позовну вимогу.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Степ-Агро», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання недійсним та розірвання договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 3524080600:02:002:0029, площею 5,5411 га, яка розташована на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, укладеного між ОСОБА_1 та Сільськогосподарського товариством з обмеженою відповідальністю «Степ-Агро» (код ЄДРПОУ 31411114), який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, інше речове право 17.10.2013 року за №2933771 - відмовити за необгрунтованістю позовних вимог.

Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. - отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, рахунок отримувача - UA798999980000031211256026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Кропивницького апеляційного суду через Новоукраїнський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення складено 10.10.2019 року.

Головуючий: О. А. Гарбуз