Рішення № 84871175, 18.09.2019, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/859/17

провадження 2/216/1767/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

18 вересня 2019 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Кузнецова Р.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Марущак І.А.,

заочно розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у реалізації права володіння, користування та розпорядження нерухомим майном шляхом звільнення безпідставно займаного приміщення, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» (далі по тексту – ТОВ«Вердикт Фінанс») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у реалізації права володіння, користування та розпорядження нерухомим майном шляхом звільнення безпідставно займаного приміщення. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 05.08.2008 між відкритим акціонерним товариством «Свербанк» (далі по тексту – ВАТ «Свербанк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №0307/0808/71-180, а також з метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором між ВАТ «Свербанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Пахомовою Н.І., зареєстрованого в реєстрі за №7335, на підставі якого в іпотеку передано нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями, за адресою: АДРЕСА_1 .

02.02.2012 між ТОВ «Вердикт Фінанс» та публічним акціонерним товариством «Свербанк» (далі по тексту – ПАТ «Свербанк») укладено Договір про відступлення прав за іпотечним договором, на підставі якого відбулася заміна кредитора у зобов`язанні, що виникло з вказаних договорів. Через неналежне виконання умов кредитного договору у відповідача виникла заборгованість, та на виконання умов вищевказаного договору у відповідності до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Кобелєва А.М., по зверненню ТОВ «Вердикт Фінанс», зареєстрував за ТОВ «Вердикт Фінанс» право власності на предмет іпотеки: номер запису про право власності: 16894564, дата реєстрації: 13.04.2016. Для реалізації права власності на предмет іпотеки ТОВ «Вердикт Фінанс» має замовити виготовлення технічного паспорту на житловий будинок, подати його до реєстраційної служби разом з усіма іншими документами, для виготовлення технічного паспорту позивач зобов`язаний організувати безперешкодний доступ для техніка БТІ для огляду житлового будинку та здійснення вимірювань, організувати безперешкодний доступ для суб`єкта оціночної діяльності. Однак, після набуття позивачем права власності на житловий будинок, відповідач продовжує протиправно використовувати будинок для проживання, чинить перешкоду позивачу у фактичному доступі, зачиняє двері на замок, ключі від замка позивачу не надає, до будинку не впускає, чим порушує право користування, та володіння, а також обмежує право власності. Посилаючись на вищевикладені обставини представник позивача просить суд задовольнити позов.

Представник позивача Умріхін ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 , у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був сповіщений належним чином.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, а позивач не заперечувала проти заочного розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглянути справу у заочному порядку.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що 05 серпня 2008 року між ВАТ «Свербанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №0307/0808/71-180. Відповідно до умов договору позивач надав відповідачу кредит в розмірі 80000 доларів США (а.с.6-15). Крім того, 05 серпня 2008 року між ВАТ «Свербанк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки №03070808/71-180-Z-1, відповідно до умов якого в рахунок забезпечення виконання умов основного договору відповідач передав ВАТ «Свербанк» в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.16-19).

02.02.2012 ПАТ «Свербанк» відступило право вимоги ТОВ «Вердикт Фінанс» за іпотечними договорами, до останнього перейшли усі права які існували у первісного кредитора, серед яких право вимоги за договором №0307/0808/71-180 (а.с.20-23).

13.04.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. на підставі договору іпотеки укладеного між ТОВ «Вердикт Фінанс» та ОСОБА_1 , зареєструвало за ТОВ «Вердикт Фінанс» право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №70494285 (а.с.24-25).

Крім того, 28.11.2016 ТОВ «Вердикт Фінанс» було надіслано відповідачу вимогу про добровільне звільнення житлового приміщення.

Станом на момент звернення до суду з даною позовною заявою відповідач продовжує користуватися нерухомим майном позивача.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Так, у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За змістом ч. 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ч. 3 ст. 109 ЖК України, після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку жилий будинок чи жиле приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити жилий будинок чи жиле приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють жилий будинок або жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 321 ч. 1 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У пункті 33 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», роз`яснення, що застосовуючи положення ст. 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень ст.ст. 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача.

У постанові Верховного Суду України від 27 травня 2015 року у справі № 6-92цс15 зроблено висновок, що положення статті 391 ЦК України підлягають застосуванню лише в тих випадках, коли між сторонами не існує договірних відносин і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі укладеного з позивачем договору.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю.

Отже, вимоги позивача є обґрунтовані, та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За приписами ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Отже з урахуванням задоволення позову в повному обсязі з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 1600 грн.

Керуючись ст.ст. 5-8, 12-19, 23, 89, 128, 131, 136, 141, 197, 258-259, 263, 265, 268, 280-283, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 319, 321, 391, 396 ЦК України, суд -

ухвалив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у реалізації права володіння, користування та розпорядження нерухомим майном шляхом звільнення безпідставно займаного приміщення – задовольнити.

Усунути перешкоди у реалізації товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» права володіння, користування та розпорядження нерухомим майном, шляхом звільнення безпідставно займаного житлового будинку з господарськими будівлями, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» (04080, м. Київ, вул. В.Хвойки, буд. 15, кв. 15, ЄДРПОУ 36698193) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1600 грн. (одна тисяча шістсот гривень).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Рішення надруковане суддею в одному примірнику.

Суддя Р.О. Кузнецов