Ухвала суду № 84858418, 07.10.2019, Деснянський районний суд міста Києва

2/754/898/19

Справа № 754/9726/17

У Х В А Л А

Іменем України

07 жовтня 2019 року суддя Деснянського районного суду міста Києва Таран Н.Г., розглянувши заяву представника позивача - адвоката Н. Бордунової, про вжиття заходів щодо забезпечення позову,

В с т а н о в и в :

В провадженні Деснянського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа №754/9726/17 позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кольчуга Київ» до ОСОБА_1 , про стягнення грошових коштів.

04.10.2019 року до суду від представника позивача- адвоката Н. Бордунової, надійшла заява про забезпечення вищевказаного позову, шляхом накладення арешту на все рухоме, нерухоме майно, в тому числі грошові кошти, які обліковуються на рахунках в банківських установах в межах суми позову, в тому числі, але не обмежуючись, яке належить відповідачу ОСОБА_1 , в тому числі:

- земельну ділянку площею 20,00 га, яка розташована в с. Роздольне, Каланчацького району, Херсонської області;

- земельну ділянку площею 2 га, яка розташована в с. Роздольне, Каланчацького району, Херсонської області;

- 16 земельних ділянок в с. Олексіївка, Каланчацького району Херсонської області;

- земельну ділянку, площею 10,00 га, яка розташована в Каланчацькому районі Херсонської області;

- земельну ділянку, площею 3,58 га, яка розташована в Каланчацькому районі Херсонської області.

Крім цього представник позивача також просить накласти арешт на частку ОСОБА_1 у статутному капіталі Товариств з обмеженою відповідальністю, заборонити відчуження частки ОСОБА_1 . товариства з обмеженою відповідальністю, накласти арешт на рухоме та нерухоме майно та кошти товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційно до частки відповідача, якщо такі будуть виявлені щодо товариств, із зазначенням їх переліку.

Також представник позивача просить обмежити відповідачу ОСОБА_1 право на виїзд за кордон.

В обґрунтування вказаної заяви зазначено про те, що предметом позовних вимог є стягнення коштів, з огляду на що у випадку задоволення позовних вимог для забезпечення виконання судового рішення по даній справі необхідним буде звернення стягнення на грошові кошти та на майно відповідача по справі. У випадку відсутності у відповідача грошових коштів та майна, рішення по даній справі не буде виконане з об`єктивних причин. Отже, з метою недопущення порушення майнових прав позивача та забезпечення виконання рішення суду необхідно накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно відповідача.

Дослідивши матеріали заяви та цивільної справи, суд вважає, що у задоволенні заяви про забезпечення позову необхідно відмовити зважаючи на наступні обставини.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 150 ЦПК України передбачені види забезпечення позову, а саме:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності;

3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;

4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;

6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;

7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Заявник не зазначає причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов у виді накладання арешту на перелічене у заяві майно, належне відповідачу, а також грошові кошти, що належать відповідачу, які за твердженням заявника обліковуються на рахунках в банківських установах, не обґрунтовує таку необхідність забезпечення позову, враховуючи тривалість перебування справи у провадженні суду, та не вказує на які саме грошові кошти відповідача слід накласти арешт і де ці кошти знаходяться чи обліковуються, тощо.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до положень ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Крім того, вбачається, що у поданій до суду заяві представник позивача просила накласти арешт на частку ОСОБА_1 у статутному капіталі Товариств з обмеженою відповідальністю, заборонити відчуження частки ОСОБА_1 . товариства з обмеженою відповідальністю, накласти арешт на рухоме та нерухоме майно та кошти товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційно до частки відповідача, якщо такі будуть виявлені щодо товариств, із зазначенням їх переліку, однак не надала суду доказів вартості такого майна, що у свою чергу не дає можливість суду, враховуючи вимоги ч.3 ст. 150 ЦПК України встановити співмірність такого майна із заявленими позовними вимогами.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Згідно ч. 1 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Зі змісту пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вбачається, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Європейський суд у п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальний виклад кожного аргументу. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, пов`язані з законодавством, традиціями, юридичними висновками, формулюванням рішень, що існують у державах-учасницях. Таким чином, питання про те, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що вбачається зі ст. 6 Конвенції, може бути з`ясовано тільки з огляду на конкретні обставини справи.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 ст. 81 ЦПК України).

Щодо вимог заяви про обмеження відповідача на право на виїзду за кордон, то слід зазначити наступне.

Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця (Частини 1-4 статті 441 ЦПК України).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 та ч.2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року, громадянинові, який має паспорт для виїзду за кордон, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

Отже, вбачається, що підставою для постановлення ухвали про обмеження громадянина у праві виїзду закордон можливе лише за наявності судового рішення про стягнення заборгованості та ухилення виконання цього рішення суду боржником.

З огляду на вищевикладені обставини, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову в повному обсязі.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, -

У х в а л и в :

У задоволенні заяви представника позивача - адвоката Н. Бордунової, про вжиття заходів щодо забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Н.Г. Таран