Рішення № 84851350, 10.10.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2019 року Справа № 160/8738/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЮркова Е.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у місті Дніпро адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ФЕНОМ ВЕСТ” до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

10 вересня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю “ФЕНОМ ВЕСТ” звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління ДФС в Дніпропетровській області щодо складання, реєстрації та внесення до інформаційних баз даних ДФС узагальненої податкової інформації від 29 серпня 2019 року № 11597/7/04-36-14-05-12 щодо ТОВ “ФЕНОМ ВЕСТ”, код ЄДРПОУ 40930702 за звітні періоди декларування ПДВ за листопад 2016 року - липень 2019 року;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області скасувати реєстрацію та виключити з інформаційних баз даних ДПС узагальнену податкову інформацію від 29 серпня 2019 року № 11597/7/04-36-14-05-12 щодо ТОВ “ФЕНОМ ВЕСТ”, код ЄДРПОУ 40930702 за звітні періоди декларування ПДВ за листопад 2016 року - липень 2019 року.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що оцінка по здійсненню платником податків господарської діяльності та правомірності формування показників податкової звітності і обліку може надаватись контролюючим органом лише в разі проведення перевірки такого платника податків у порядку та з підстав, визначених главою 8 Податкового кодексу України. З огляду на вищевикладене, внесення відповідачем до інформаційних баз ДФС недостовірної, необґрунтованої податкової інформації про позивача спричиняє правові наслідки для підприємства у вигляді змін у структурі податкових зобов`язань платника податків в (інформаційних системах (базах) ДФС, що, в свою чергу, свідчить про наявність матеріально-правового інтересу у тому, щоб дані у інформаційних базах відповідача правильно відображали фактичний стан зобов`язань підприємства та платежів до бюджету. Позивач стверджує, що узагальнена податкова інформація від 29 серпня 2019 року № 11597/7/04-36-14-05-12 щодо ТОВ “ФЕНОМ ВЕСТ”, код ЄДРПОУ 40930702 за звітні періоди декларування ПДВ за листопад 2016 року - липень 2019 року не відповідає дійсності, є необґрунтованою, так як при її складанні відповідач не досліджував первинних документів позивача за спірний період, а тому у відповідача відсутні підстави стверджувати про безтоварність господарських операцій на підставі дослідження самих лише податкових декларацій та інформації з баз даних ДФС. Доводи, викладені відповідачем у оскаржуваній узагальненій податковій інформації, є документально непідтвердженими, не відповідають змісту та меті здійснення Інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів фіскальної служби, тому є протиправними, а складена Головним управлінням ДФС в Дніпропетровській області узагальнена податкова інформація - незаконною. Таким чином позивач вважає, оскільки оскаржувана інформація отримана із порушенням вимог Податкового кодексу України, дії відповідача щодо складання узагальненої податкової інформації є протиправними та позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача скасувати реєстрацію та виключити із інформаційних баз ДФС узагальнену податкову інформацію є законними та обґрунтованими.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2019 року відкрито провадження у даній справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Представником відповідача 27.09.2019 року надано письмовий відзив на позовну заяву (вх.. № 54760), в якому просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що узагальнена податкова інформація від 29 серпня 2019 року № 11597/7/04-36-14-05-12 є результатом ретельного аналізу наявної податкової інформації, проведеного згідно вимог ст.ст. 72, 73 Податкового кодексу України, в тому числі, яка зберігається в інформаційних базах контролюючих органів (ІС "Податковий блок", Архів електронної звітності (ЄРПН) та ін.). Крім того, вказує, що керуючись п.19-1.1 ст.19-1, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 13.12.2018 року була призначена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Феном вест» (попередня назва ТОВ «Оптімус конекшн») по взаємовідносинам з контрагентами-покупцями, яким було реалізовано товар (суміш вуглеводнів, бензино-лігроїнова фракція та дизельне паливо) та з контрагентами-постачальниками, у яких придбано товар (суміш вуглеводнів, бензино- лігроїнова фракція та дизельне паливо) з податку на додану вартість за період діяльності з 01.02.2017 р. по 30.11.2018 р.. На порушення абз.6 п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України посадовими особами ТОВ «Феном вест» було відмовлено в допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, що зафіксовано актом від 13.12.2018 року. На підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України та на підставі наказу від 14.01.2019 року призначена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Феном вест» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства та іншого законодавства за період з 01.11.2016 р. по 30.09.2018 р.. З метою вручення копії наказу та направлень здійснено вихід за податковою адресою підприємства, проте директором ТОВ «Феном вест» у допуску для проведення перевірки відмовлено, про що складено акт від 23.01.2019 року. Також, листом від 13.08.2019 року позивачем було повідомлено про втрату документів. Зважаючи на викладене, складено акт про ненадання до перевірки документів, у зв`язку з їх втратою від 13.08.2019 року. Таким чином, узагальнену податкову інформацію складено на виконання п.п. 2.3.4.2. п.п.2.3.4 п.2.3 Наказу ДФС України № 543 від 28.07.2015 року з причини: неможливості проведення документальних планової та позапланових перевірок у зв`язку з недопуском до проведення перевірок та втратою підприємством первинних документів, відпрацюванням СГ, щодо яких від інших ДПІ отримано матеріали про відсутність реального здійснення господарських операцій, у т.ч. податкових інформацій, які крім того внесено до АС «Аудит» підсистеми «2.19 відпрацювання сумнівних стосунків» по взаємовідносинах з ризиковими постачальниками, отриманням податкової інформації від слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Дніпропетровській області (лист від 31.07.2019 року). Таким чином, відповідач робить висновок, що складена податкова інформація від 29 серпня 2019 року № 11597/7/04-36-14-05-12 відповідно до п.74.1 ст.74 Податкового кодексу України, зібрана згідно зі статтям 72 і 73 Податкового кодексу України, в тому числі яка зберігається в інформаційних системах контролюючих органів (ІТС «Податковий блок»; Архів електронної звітності (ЄРГІН); підсистема 2.19 АС «Аудит» тощо), відповідає дійсності та має документальне підтвердження.

02.10.2019 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій вказує, що доводи відповідача є безпідставними, оскільки за змістом спірної консультації відповідачем надано оцінку господарським операціям позивача у розрізі контрагентів та сказано про не підтвердження показників податкової звітності, проте без дослідження необхідних первинних документів. За змістом положень Податкового кодексу України дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок здійснення заходів податкового контролю, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов`язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження даних податкового обліку платників податків, які не створюють для платника податків самостійного юридичного наслідку. Інформація, отримана податковим органом за результатами податкового контролю, використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу та не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Це в однаковій мірі стосується і дій податкового органу щодо внесення такої інформації до існуючих інформаційних систем. Разом з цим, в силу приписів частини другої статті 19 Конституції України контролюючий орган має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, а тому дії фіскальних органів щодо здійснення податкового контролю мають бути вчинені у чіткій відповідності з положеннями Податкового кодексу України. Відповідно до положень Податкового кодексу України документування результатів перевірки платника податків фіскальний орган здійснює виключно у формі акта (якщо за результатами перевірки встановлені порушення) або довідки (якщо за наслідками перевірки порушень не встановлено). Натомість, складена відповідачем узагальнена податкова інформація містить аналіз ведення позивачем господарської діяльності та оцінку реальності відповідних господарських операцій. При цьому, як зазначено відповідачем, її складено не за результатами перевірки платника податків та дослідження документів, визначених пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, а "у результаті опрацювання податкової інформації". Однак, оцінка веденню платником податків господарської діяльності та правомірності формування показників податкової звітності і обліку може надаватись контролюючим органом лише в разі проведення перевірки такого платника податків у порядку та з підстав, визначених главою 8 Податкового кодексу України.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю “ФЕНОМ ВЕСТ” (код ЄДРПОУ 40930702) зареєстровано 01.11.2016 року у встановленому законом порядку та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДФС у Дніпропетровській області (Лівобережне управління), є платником податку на додану вартість; видами діяльності за КВЕД є: код КВЕД 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; код КВЕД 10.41 виробництво олії та тваринних жирів; код КВЕД 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; код КВЕД 46.71 оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (основний); код КВЕД 46.75 оптова торгівля хімічними продуктами; код КВЕД 46.76 оптова торгівля іншими проміжними продуктами; код КВЕД 46.90 неспеціалізована оптова торгівля. Місцезнаходженням юридичної особи є: 49101, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Вознесенська, будинок 25, кімната 11.

Судом встановлено, що 29.08.2019 року Головним управління ДФС в Дніпропетровській області складено узагальнену податкову інформацію № 11597/7/04-36-14-05-12 від 29.08.2019 року щодо ТОВ “ФЕНОМ ВЕСТ”, код за ЄДРПОУ 40930702 за звітній період декларування ПДВ за листопад 2016 року - липень 2019 року, з питань проведення фінансово-господарських операцій по виробництву та реалізації суміщі вуглеводної (бензино-лігроїнова фракція) та дизельного палива ДП-Л ЄВРО5-ВО (2710 19 43 00) з контрагентами-покупцями.

У висновку вказаної узагальненої податкової інформації зазначено: за звітній період декларування ПДВ листопад 2016 року - липень 2019 року в частині здійснення виробництва та реалізації суміші вуглеводної (бензино-лігроїнова фракція) та дизельного палива ДП-Л ЄВРО5-ВО (2710 19 43 00) з контрагентами-покупцями (в період з 01.06.2018 р. по 31.07.2019 р.) встановлено неправомірне визначення платником податків сум податкових зобов`язань при продажу товарів на загальну суму ПДВ 619903982,00 грн.. Таким чином, платником податків порушено норми п.п. “а”/“б” п.185.1, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України.

У вступній частині Узагальненої податкової інформації зазначено, що вона є результатом опрацювання, відповідно до п.74.1 ст.74 Податкового кодексу України, податкової інформації, зібраної згідно зі статтями 72, 73 Податкового кодексу України, в тому числі, яка зберігається в інформаційних базах контролюючих органів (ІС «Податковий блок», Архів електронної звітності (ЄРПН); підсистема 2.19 АС «Аудит» тощо).

Узагальнену податкову інформацію складено з причини:

- неможливості проведення документальних планової та позапланових перевірок у зв`язку з недопуском до проведення перевірок та втратою підприємством первинних документів,

- відпрацюванням СГ, щодо яких від інших ДПІ отримано матеріали про відсутність реального здійснення господарських операцій, у т.ч. податкових інформацій, які крім того внесено до АС «Аудит» підсистеми «2.19 відпрацювання сумнівних стосунків» по взаємовідносинах з ризиковими постачальниками,

- отриманням податкової інформації від слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Дніпропетровській області (лист від 31.07.2019 року).

Зазначений висновок узагальненої податкової інформації зроблений з посиланням на: наявність трудових ресурсів в охоплених податковою інформацією періодах (п.3.1); аналіз можливості виконання оформлених господарських операції з придбання (виробництва)/продажу ідентифікованих товарів/послуг наявним трудовим ресурсам; інформацію про основні засоби, об`єкти оподаткування, земельні ділянки (п.3.2); балансову вартість основних засобів (п.3.2.1); інформацію про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність відповідно до форми 20-ОПП (п.3.2.2); інформацію про земельні ресурси - відсутня (п.3.2.3); інформацію про наявність транспортних засобів згідно АІС «Автомобіль» - відсутня (п.3.2.4); аналіз можливості виконання оформлених господарських операцій з придбання (виробництва)/ продажу ідентифікованих товарів/послуг із використанням основних засобів, об`єктів оподаткування, земельних ділянок (п.3.2.5); інформацію оперативних підрозділів ДФС, інших правоохоронних органів (п.3.3); інша податкова інформація, яка стосується діяльності безпосередньо ТОВ “ФЕНОМ ВЕСТ” та має суттєве значення для висновків щодо реальності оформлення господарських операцій з придбання (виробництва) продажу товарів/послуг (п.3.4); інформація з Єдиного державного реєстру судових рішень (п.3.4.1); інформацію з наявних експертних висновків (п.3.4.2); аналізу реальності господарських операцій (розділ 5).

Узагальнена податкова інформація щодо ТОВ “ФЕНОМ ВЕСТ” за звітний період декларування ПДВ за листопад 2016 року - липень 2019 року, з питань проведення операцій постачання на адресу ряду підприємств була внесена до інформаційних баз даних ДФС.

Позивач не погоджуючись з діями Головного управління ДФС в Дніпропетровській області щодо складання, реєстрації та внесення до інформаційних баз даних ДФС узагальненої податкової інформації щодо ТОВ “ФЕНОМ ВЕСТ” звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, уся діяльність суб`єктів владних повноважень має правову форму, а тому відносини з їх участю є правовими.

Відповідно до частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Так, публічно правовим спором є спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Оскільки Головне управління ДФС в Дніпропетровській області є суб`єктом владних повноважень, який реалізується у правовідносинах з платниками податків, то спір щодо правомірності його рішень, дій чи бездіяльності є публічно-правовим.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. За усталеною практикою Європейського Суду з прав людини процесуальні гарантії, визначені в статті 6 стосовно справедливості, публічності та негайності, втрачають сенс за відсутності захисту передумов для дотримання цих гарантій, а саме - доступу до суду. Суд встановив це як невід`ємний аспект гарантій, визначених у статті 6, посилаючись на принцип верховенства права та уникнення свавільної влади, які є основою більшої частини Конвенції. Отже, частина 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному права на подання до суду будь-яких позовів стосовно їхніх цивільних прав та обов`язків (рішення у справі Голдер проти Великобританії (Golder v. The United Kingdom) (1975), параграф 28-36). Обмеження доступу до суду не може бути сумісним із ч.1 ст.6, якщо воно не ставить правомірної мети і якщо немає обґрунтованого пропорційного співвідношення між вжитими заходами і поставленою метою (рішення у справі Вайт і Кенеді проти Німеччини (Waite and Kennedy v. Germany) (1999), параграф 59).

Окрім того, відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Ефективність юридичного захисту полягає в його спроможності відновити (поновити) порушене право чи інтерес, усунути спірність чи невизначеність у правовідносинах. З цієї норми, слідує, що звернення до суду, як найбільш ефективний засіб юридичного захисту, не може бути обмежене і відмова у правосудді не відповідає цьому принципу.

В пункті 3 Рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 року зазначено, що судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Таким чином, підставою для звернення до суду є лише суб`єктивне припущення позивача про порушення його прав чи інтересів.

Суд погоджується із твердженням позивача, відносно того, що законом не заборонено звертатися до суду із вимогами про визнання протиправними дій, які полягають у складанні, реєстрації та внесенні податкової інформації до інформаційних баз даних ДФС. Суд враховує, що за наслідками своїх дії відповідач не виносив податкового повідомлення-рішення, яке платник податків (позивач) міг би оскаржити, тому позивач не має іншого способу захисту порушених, на його думку, прав та інтересів, окрім як оскаржувати дії податкового органу. За умов невинесення податкового повідомлення-рішення, об`єктом судового контролю повинні бути дії податкового органу. Інше розуміння призвело б до порушення конституційної норми про поширення юрисдикції суду на всі правовідносини.

З наведених у позовній заяві підстав позову вбачається, що між сторонами є публічно-правовий спір щодо правомірності дій органу ДФС під час формуванню узагальненої податкової інформації та їх використання в майбутньому шляхом відображення їх в інформаційних базах даних ДФС. Позивач вважає свої інтереси порушеними і бажає їх захистити. Вирішення спору не віднесено законом до юрисдикції інших судів, а тому справа належить до юрисдикції адміністративного суду і повинна розглядатися по суті.

Щодо правомірності дій Головного управління ДФС в Дніпропетровській області по складанню, реєстрації та внесенню податкової інформації до інформаційних баз даних ДФС суд зазначає, що згідно статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач повинен довести, що має правову підставу для внесення відомостей в інформаційні бази та його дії були правомірними.

Однією з основних функцій податкових органів України є контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою податків та зборів (обов`язкових платежів), а також контроль за поданням платниками податків податкових декларацій розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням податків, інших платежів, перевірки їх достовірності.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані положеннями Податкового кодексу України.

У пункті 61.1 статті 61 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

За правилами пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності), у разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Згідно до статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п.74.1); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (п.74.2).

Отже дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок здійснення заходів податкового контролю, є лише службовою діяльністю працівників контролюючого органу на виконання своїх професійних обов`язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження даних податкового обліку платників податків, які не створюють для платника податків самостійного юридичного наслідку. Інформація, отримана податковим органом за результатами податкового контролю, використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу.

Відповідно, інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Надаючи оцінку діям відповідача щодо складання, реєстрації та внесення до бази даних ДФС узагальненої податкової інформації суд виходить з того, що фактично перевірка ТОВ “ФЕНОМ ВЕСТ” не проведена, що підтверджено самим відповідачем.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що об`єктом оскарження у справі є не висновки, не результати, а саме дії Головного управління ДФС в Дніпропетровській області щодо складання, реєстрації та внесення до інформаційних баз даних ДФС узагальненої податкової інформації від 29 серпня 2019 року № 11597/7/04-36-14-05-12 щодо ТОВ “ФЕНОМ ВЕСТ”, код ЄДРПОУ 40930702 за звітні періоди декларування ПДВ за листопад 2016 року - липень 2019 року. Ці дії виявилися у складанні, реєстрації та внесенні до інформаційних баз ДФС узагальненої податкової інформації щодо ТОВ “ФЕНОМ ВЕСТ”, за звітній період декларування ПДВ листопад 2016 року - липень 2019 року в частині здійснення виробництва та реалізації суміші вуглеводної (бензино-лігроїнова фракція) та дизельного палива ДП-Л ЄВРО5-ВО (2710 19 43 00) з контрагентами-покупцями (в період з 01.06.2018 р. по 31.07.2019 р.) встановлено неправомірне визначення платником податків сум податкових зобов`язань при продажу товарів на загальну суму ПДВ 619903982,00 грн. та порушення платником податків норми п.п.«а»/«б» п.185.1, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України.

Враховуючи висновки, викладені у зазначеній податковій інформації, та оцінку з боку відповідача господарської діяльності позивача, як протиправної, суд зазначає, що це призводить до невизнання прав платника податків, які випливають з правовідносин з його контрагентами та податковими органами, а отже породжує спірність, правову невизначеність як у відносинах між сторонами договорів, так і у податкових правовідносинах. Таким чином, суд вважає, що йдеться про реальні дії, що відбулися і безпосередньо порушують права та інтереси позивача та не є припущенням про порушення цих прав та інтересів у майбутньому.

Вищезазначені дії мають самостійне правове значення і не є частиною (стадією) перевірки. Відтак, суд має компетенцію давати правову оцінку зазначеним діям.

Щодо тверджень відповідача, що його дії не порушили прав та інтересів позивача, оскільки жодних рішень за наслідками складання узагальненої податкової інформації прийнято не було; наявність інформації в інформаційних базах даних має лише інформативне значення і прав позивача не порушує та оцінка узагальненої податкової інформації, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо її складання, реєстрації та внесення в бази даних ДФС, а також самі висновки та їх відображення в інформаційній системі ДФС, надають уповноваженим законом контролюючим органам тільки інформаційний характер суд вважає необхідним зазначити, що судом враховано приписи частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень а також те, що об`єктом захисту в адміністративному судочинстві є порушені суб`єктом владних повноважень права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб.

У Рішенні від 01.12.2004 року №18-рп/2004 Конституційний суд України розтлумачив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд вважає, що об`єктом захисту у справі, що розглядається, є право позивача на правильне відображення даних щодо оподаткування господарської діяльності позивача, наданих податковому органу в усіх інформаційних базах даних ДФС, а також врахування цієї інформації як публічно-достовірної податкової інформації усіма контролюючими органами. Враховуючи зазначене суд критично відноситься до цього твердження та зазначає крім того, що об`єктом захисту у справі є також інтерес позивача, який полягає у збереженні ділової та податкової репутації як платника податків та контрагента. Внесення узагальненої податкової інформації впливає на репутацію позивача як контрагента, та має наслідком у подальшому при проведенні контрольних заходів органами ДФС по відношенню до контрагентів позивача. Ця обставина може вплинути на виникнення розбіжностей у визначенні податкових зобов`язань одного контрагента та податкового кредиту іншого контрагента, що має наслідком визначення податковим органом відповідних податкових зобов`язань. Отже, існує загроза порушення прав та інтересів контрагентів позивача, і ця загроза безпосередньо пов`язана із позивачем. В таких умовах позивач має право не бути байдужим до наслідків, які можуть настати у разі використання узагальненої податкової інформації, як офіційної публічно-достовірної податкової інформації, що міститься в інформаційній базі даних ДФС. Кожен має право дбати про збереження ділової репутації. З цього випливає право захищати її усім доступними засобами. Суд вважає, що ці інтереси позивача виникли з передбачених законом підстав, є легальними, а тому можуть бути самостійним об`єктом судового захисту.

Таким чином, суд вважає некоректними посилання відповідача на те, що узагальнена податкова інформація, а також дії посадових осіб контролюючого органу зі складення, реєстрації та її внесення до баз даних ДФС не створюють будь-яких правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав платника податків, а саме при її використанні органами ДФС при здійсненні контрольно-перевірочних заходів.

Відносно внесення до інформаційних баз даних ДФС узагальненої податкової інформації від 29 серпня 2019 року № 11597/7/04-36-14-05-12 суд, оцінюючи встановлені при розгляді факти та обставини, а саме відсутність проведення перевірки ТОВ “ФЕНОМ ВЕСТ”, а також те, що згідно приписів п.83.1.2 ст.83 Податкового кодексу України податкова інформація для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок є підставою для висновків, суд вважає що дії Головного управління ДФС в Дніпропетровській області щодо реєстрації та внесення до баз даних ДФС узагальненої податкової інформації від 29 серпня 2019 року № 11597/7/04-36-14-05-12 без проведення відповідної перевірки є передчасними та протиправними.

Щодо способу захисту, який обрав позивач, суд зазначає, що співмірним способом захисту, який усуває негативні наслідки протиправних дій, є зобов`язання відповідача вилучити з інформаційних баз даних ДФС узагальнену податкову інформацію від 29 серпня 2019 року № 11597/7/04-36-14-05-12 з можливим її наступним внесенням до відповідної бази даних ДФС після здійснення передбачених законодавством дій, в тому числі проведення перевірки.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем в адміністративної справі вимоги підлягають задоволенню в частині визнання протиправними дій Головного управління ДФС в Дніпропетровській області щодо складання, реєстрації та внесення до інформаційних баз даних ДФС узагальненої податкової інформації від 29 серпня 2019 року № 11597/7/04-36-14-05-12 щодо ТОВ “ФЕНОМ ВЕСТ”, код ЄДРПОУ 40930702 за звітні періоди декларування ПДВ за листопад 2016 року - липень 2019 року.

Крім того суд зазначає що відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків - ТОВ “ФЕНОМ ВЕСТ”.

Суд зазначає, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії», «Онер`їлдіз проти Туреччини», Megadat.com S.r.l. проти Молдови», «Москаль проти Польщі»).

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії», «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини», «Беєлер проти Італії»).

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За сукупності викладених обставин позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ФЕНОМ ВЕСТ” підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 3842,00 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.1456692498.1 від 06.09.2019 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 3842,00 грн. підлягає стягненню з Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 193, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ФЕНОМ ВЕСТ” (49101, м.Дніпро, вул.. Вознесенська, буд. 25, кВ. 11, код ЄДРПОУ 40930702) до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул..Сімферопольська, буд. 17А, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління ДФС в Дніпропетровській області щодо складання, реєстрації та внесення до інформаційних баз даних ДФС узагальненої податкової інформації від 29 серпня 2019 року № 11597/7/04-36-14-05-12 щодо ТОВ “ФЕНОМ ВЕСТ”, код ЄДРПОУ 40930702 за звітні періоди декларування ПДВ за листопад 2016 року - липень 2019 року.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області скасувати реєстрацію та виключити з інформаційних баз даних ДПС узагальнену податкову інформацію від 29 серпня 2019 року № 11597/7/04-36-14-05-12 щодо ТОВ “ФЕНОМ ВЕСТ”, код ЄДРПОУ 40930702 за звітні періоди декларування ПДВ за листопад 2016 року - липень 2019 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ФЕНОМ ВЕСТ” (49101, м.Дніпро, вул.. Вознесенська, буд. 25, кВ. 11, код ЄДРПОУ 40930702) понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3842,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул..Сімферопольська, буд. 17А, код ЄДРПОУ 43145015).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 10 жовтня 2019 року.

Суддя (підпис) Е.О. Юрков