Ухвала суду № 84833836, 07.10.2019, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 179/1570/19

№ 1-кп/183/1377/19

У Х В А Л А

07 жовтня 2019 року колегія суддів Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Болкарьової О.В.,

суддів Сороки О.В.,

Крохмалюк І.П., секретаря Гончарової С.Є.

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР № 12019040470000294 за обвинуваченням ОСОБА_1 , у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч.1 ст. 115, ч.2 ст. 263 КК України,

за участю прокурора Ровного І.О.,

представника потерпілого Попова В.А.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

захисника Мисика О.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться обвинувальний акт за фактом вчинення ОСОБА_1 , злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч.1 ст. 115, ч.2 ст. 263 КК України.

11 червня 2019 року під час здійснення досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження дії обраного запобіжного заходу, щодо обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, мотивуючи своє клопотання тим, що ризики передбачені п.1, п.3 ч. 1. ст. 177 КПК України, які слугували підставою для його обрання існують і на цей час, оскільки обвинувачений не має постійного місця мешкання та міцних соціальних зв`язків, обвинувачується у скоєнні тяжкого та особливо тяжкого кримінальних правопорушень і знаходячись на свободі зможе впливати на потерпілого та свідків.

Представник потерпілого - Попов В.А., сам потерпілий ОСОБА_2 , кожний окремо, підтримали клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_1 , заперечував проти задоволення клопотання прокурора, оскільки він має постійне місце мешкання, працює разом із сином, при цьому, просив врахувати, що в минулому році, він переніс складну операцію на мозку.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Мисик О.І., просив врахувати стан здоров`я його підзахисного та те,що ОСОБА_1 на постійне місце мешкання та родину, а тому просив обрати запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Вислухавши думки учасників кримінального провадження, колегія суддів, вважає за необхідне продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , оскільки вирішуючи питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у п.79 рішення у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011року, згідно якої питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

Враховуючи, що строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , спливає 08 жовтня 2019 року, судовий розгляд ще не розпочато, а тому жодних підстав для зміни обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який на даний час не має, заявлені ризики, зазначені в ухвалі слідчого судді та на підставі яких був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на даний час не зменшились.

При цьому, практика ЄСПЛ, хоча й не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Враховуючи, що санкції ч. 2 ст. 15, ч.1 ст. 115, ч.2 ст. 263 КК України передбачають покарання у вигляді позбавлення волі, колегія суддів не вбачає наразі іншої можливості запобігти ризиків переховування обвинуваченого від органу досудового розслідування та суду, у інший спосіб, ніж тримання його під вартою, оскільки ОСОБА_1 хоч і є особою, що раніше не судима, обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого та тяжкого злочинів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 196, 350 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Обвинуваченому ОСОБА_1 продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 03 грудня 2019 року включно.

Копію ухвали направити для виконання командиру батальйону конвойної служби №1 ГУНП в Дніпропетровській області та начальнику Державної установи "Дніпровська установа виконання покарань (№4)".

Ухвала підлягає оскарженню до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 7 днів з дня її проголошення у відповідності до рішення КСУ від 13.06.2019 року № 4-р/2019.

Головуюча суддя О.В. Болкарьова

Суддя І.П. Крохмалюк

Суддя О.В. Сорока