Рішення № 84825658, 09.10.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2019 року Чернігів Справа № 620/2505/19

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського міського військового комісаріату про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Київського міського військового комісаріату, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не надання довідки про грошове забезпечення за посадою відповідної категорії військовослужбовців станом на 05.03.2019 за формою згідно Додатка №2 до Порядку проведення перерахунку пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 в редакції від 01.01.2016, з урахуванням посадового окладу, окладу за військове звання, процентної надбавки за вислугу років та суми щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії 90% посадового окладу відповідно до рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 13.01.2012 по справі №2-а/2506/50/12;

- зобов`язати відповідача скласти та надати позивачу довідку про грошове забезпечення за посадою відповідної категорії військовослужбовців станом на 05.03.2019 за формою згідно Додатка №2 до Порядку проведення перерахунку пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 в редакції від 01.01.2016, з урахуванням посадового окладу, окладу за військове звання, процентної надбавки за вислугу років та суми щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії 90% посадового окладу відповідно до рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 13.01.2012 по справі №2-а/2506/50/12.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскільки скасування з 05.03.2019 в судовому порядку пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" позивач має право на отримання пенсії з урахуванням всіх видів грошового забезпечення. Враховуючи викладене, відмова у видачі довідки, яка включає всі види грошового забезпечення, є протиправною та такою, що суперечить нормам чинного законодавства.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.08.2019 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведенням судового засідання, за наявними у справі матеріалами. Також, встановлено відповідачу 15-денний термін з дня вручення копії ували суду для подання відзиву на позов.

Відповідач протягом встановленого ухвалою суду строку надав відзив на позов, в якому з позовними вимогами не погодився, вказавши на їх безпідставність та зазначив, що довідка, яка була надана Головному управлінню ПФУ в Чернігівській області, була складена та оформлена відповідно до законодавства, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, а саме Порядку №45. В даних правовідносинах, відповідач виконував функцію виключно щодо направлення відповідних довідок і не мав повноважень щодо визначення грошового забезпечення, з якого обраховується пенсія. Також вказує, що довідка, яку просить скласти позивач, в редакції порядку №45 від 01.01.2016 розроблялась на виконання постанови КМУ №1294, яка у зв`язку з прийняттям постанови КМУ №704 - втратила чинність. Крім наведеного, відповідач одночасно просить зупинити провадження у справі на підставі його звернення до Мінсоцполітики за роз`ясненням.

Суд зазначає, що положеннями ст.236 КАС України такі підстави для зупинення провадження не передбачені, з огляду на що, вимоги відповідача є безпідставними.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій він позовні вимоги підтримує, посилаючись на обставини, викладені в позові, та вважає позицію відповідача необґрунтованою.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

Позивач перебуває на обліку в Управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців в ГУ ПФУ в м.Києві та отримує пенсію відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

17.03.2018 відповідачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" було видано довідку №ФА144241 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, із зазначенням в ній складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років) та подано її до ГУ ПФУ в м.Києві, що сторонами не заперечується.

Оскільки рішенням Окружного адміністративного суду від 12.12.2018 по справі №826/3858/18, яке з 05.03.2019 набрало законної сили скасовано п. 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 та внесено зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив видати довідку, включивши у неї всі складові грошового забезпечення, з яких позивачу обраховувалась пенсія відповідно до рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 13.01.2012 по справі №2-а/2506/50/12.

Відповідач відмовив йому у виданні такої довідки, вказавши, що підстави для складання та надіслання до органів Пенсійного фонду довідки про новий розмір грошового забезпечення з урахуванням будь-яких додаткових видів грошового забезпечення та премії відсутні.

Вважаючи, що відповідач протиправно відмовив видати довідку, позивач звернувся до до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

В силу ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-ХІІ).

Так, згідно з ч.3 ст.63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ усі призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей пенсії перераховуються з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Як вбачається з наведеної норми права, вона не вказує на рішення суб`єкта владних повноважень про зміну видів грошового забезпечення військовослужбовців як на підставу для перерахунку пенсії, а пов`язує її перерахунок з фактичною зміною видів грошового забезпечення.

Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (набрав чинності з 01.01.2017) частину четверту статті 63 Закону №2262-ХІІ викладено у такій редакції: "Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України".

Таким чином, починаючи з 01.01.2017 законодавцем змінено правові підстави перерахунку пенсії військовослужбовцям та віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України визначати умови, порядок проведення перерахунку пенсії та встановлювати розміри проведених виплат.

Так, 30.08.2017 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою було підвищено військовослужбовцям: посадові оклади; оклади за військовим званням; набавку за вислугу років.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 №103 (далі - Постанова №103), яка набрала чинності з 01 березня 2018 року, передбачено, що військовослужбовцям та деяким іншим особам перерахунок пенсій здійснюватиметься із урахуванням трьох складових оновленого грошового забезпечення, визначеного на 1 березня 2018 року: окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років.

Пунктом 1 Постанови №103 передбачено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Відповідно до п.7 Постанови №103 Міністерству оборони, Міністерству внутрішніх справ, Міністерству інфраструктури, Міністерству юстиції, Державній службі з надзвичайних ситуацій, Службі безпеки, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Державної прикордонної служби, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державній фіскальній службі, Національній гвардії, Управлінню державної охорони після набрання чинності цією постановою забезпечити оформлення та подання до органів Пенсійного фонду України довідок про розміри грошового забезпечення, визначені в пункті 1 цієї постанови, відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 (далі - Порядок №45).

Цією ж Постановою №103 внесено зміни до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45, зокрема, пункт 5 викладено в такій редакції: "Під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням". Також додаток 2 до Порядку викладено в новій редакції, у якій відсутні такі складові грошового забезпечення, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Відповідно до частини 1 ст. 49 Закону України від 27.02.2014 №794-VII "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Згідно з пунктом 1 Порядку № 45 у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2, 3 Порядку №45 Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін`юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС (далі - державні органи).

Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з Додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

На підставі списків уповноважені органи (військові комісаріати) готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з Додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.

Суд зазначає, що чинним на момент складання довідки законодавством не було передбачено внесення у довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, інших складових грошового забезпечення, які та чи інша особа отримувала під час проходження військової служби та з урахуванням яких їй виплачувалась пенсія до 01.01.2018, окрім посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.

У свою чергу, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які затверджені відповідною постановою Уряду.

05.003.2019 Шостий апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України залишив без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 - без змін.

Відповідно до ч.2 ст.265 Кодексу адміністративного судочинства України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Частиною першою ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суд зазначає, що п.п.1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до п.5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб" втратили чинність з 05.03.2019, як того вимагає ч.2 ст.265 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, скасування п.п.1, 2 Постанови №103 та змін до п.5 і додатку 2 Порядку №45 не дає відповідачу додаткових або нових підстав для складення нової довідки про розмір грошового забезпечення та направлення її до пенсійного органу, оскільки відповідач керувався чинними приписами Постанови №103 та Порядку №45 на момент надання позивачу довідки від 17.03.2018.

Суд зазначає, що за загальним правилом, визнання таким, що втратив чинність, нормативного акта чи його скасування не поновлює дію актів, які ним скасовані або визнані таким, що втратили чинність чи були змінені цим актом. Дія нормативного акта поновлюється шляхом прийняття аналогічного нового акта або нового акта, що містить спеціальну норму про відновлення дії попереднього акта та визнання спеціального порядку такого відновлення регулювання відповідних правовідносин.

Аналогічна позиція міститься у п.32 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2005 №870. Таке ж положення міститься у пу.2.36 наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2005 №34/5 "Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів", у якому зазначено, що визнання нормативно-правового акта таким, що втратив чинність, не поновлює дію актів, які в свою чергу визнані ним таким, що втратили чинність.

Відповідно, доводи позивача про те, що скасування судом окремих положень Постанови №103 та змін до п.5 і додатку 2 Порядку №45 відновлюють раніше діючий порядок визначення складових грошового забезпечення, з яких проводиться перерахунок пенсії, є безпідставними, оскільки чинне законодавство України не передбачає жодних випадків поняття "відновлення" в силі законів чи окремих їх норм, які у встановленому порядку втратили чинність.

Суд звертає увагу, що першим етапом та підставою для оформлення довідок про грошове забезпечення є прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для визначених осіб або про введення для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

Водночас, під час розгляду справи не встановлено факту прийняття Кабінетом Міністрів України рішень, які б тягнули за собою зміни в грошовому забезпеченні військовослужбовців та прирівняних до них осіб. Отже, відсутні підстави для висновку про те, що у відповідача виник обов`язок оформити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві та позивачу іншу довідку про новий розмір грошового забезпечення позивача.

Також суд наголошує, що ані Порядок №45, ані жоден інший нормативно-правовий акт не наділяє уповноважений орган, що видає довідки про розмір грошового забезпечення, повноваженнями самостійно встановлювати розміри грошового забезпечення осіб, звільнених з військової служби, самостійно віднімати чи додавати до розміру вказаного у довідці грошового забезпечення окремі види грошового забезпечення.

Зазначені повноваження належать Кабінету Міністрів України, реалізація яких, в силу вимог Порядку №45, має стати підставою для позитивних дій зі сторони як органів Пенсійного фонду, так і державних органів, в яких особа проходила службу.

Так, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У справі "Суханов та Ільченко проти України" (рішення від 26.06.2014, пункт 35) Європейський Суд з прав людини зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статті 1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання" якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування. Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами.

Суд звертає увагу, що у спірних правовідносинах вимоги позивача не мають достатнього підґрунтя у національному законодавстві, адже постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, яка була чинною до 05.03.2018, прямо передбачено порядок виплати перерахованих пенсій колишнім військовослужбовцям (прирівняних до них осіб) у такий спосіб, як це здійснено пенсійним органом.

Крім того, перерахунок пенсії позивача був здійснений у встановленому законодавством порядку, тобто "на умовах, передбачених законом". У цьому випадку не можна вважати, що мало місце позбавлення права позивача на володіння перерахованих пенсійних виплат, змінився лише порядок їх виплат, тобто був встановлений механізм реалізації повноважень пенсійного органу із зобов`язань, що виникли перед позивачем, а тому протиправного втручання у майнове право позивача відсутнє.

При цьому суд зважає на те, що після проведення перерахунку розмір пенсії позивач істотно збільшився порівняно з тією сумою пенсії, яку він отримував раніше.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому (зокрема, у рішеннях у справах "Аррас та інші проти Італії", "Сухобоков проти Росії").

У рішенні "Великода проти України", №43331/12, від 03.06.2014, Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися й передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

На залежність розмірів соціальних виплат від економічних чинників вказав і Конституційний Суд України, зокрема у рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011 у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) п.4 розділу VII Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік".

Так, у цьому Рішенні зазначено, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень (абзац сьомий пп.2.1 п.2 Рішення). При цьому Конституційним Судом України взято до уваги ст.22 Загальної декларації прав людини, за якою розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12.10.2004 (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення).

Крім того, у рішенні Конституційного Суду України від 25.01.2012 №3-рп/2012 зазначено, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов`язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

Також у цьому Рішенні вказано на те, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Аналіз вищезазначених рішень свідчить про те, що під час їх прийняття Конституційний Суд України виходив із додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування у межах фінансових можливостей держави права кожного на достатній життєвий рівень.

Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист (п.2.1 рішення від 26.12.2011 №20-рп/2011).

Відповідно до положень ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене вище, на підставі аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що відповідач не наділений повноваженнями вчиняти дії всупереч діючому законодавству України, що було б порушенням ч.2 ст.19 Конституції України, а суд в свою чергу, перебирати на себе дискреційні повноваження учасників правовідносин до приведення у відповідність нормативно-правових актів, якими ці правовідносини врегульовані.

А отже, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до Київського міського військового комісаріату про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії слід відмовити повністю.

Керуючись ст. ст. 139, 227, 229, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_1 до Київського міського військового комісаріату про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 );

Відповідач - Київський міський військовий комісаріат (вул.Парково-Сирецька, буд.19, м.Київ, 04112, код 07774420).

Рішення суду складено в повному обсязі 09 жовтня 2019 року.

Суддя Л.О. Житняк