Рішення № 84825653, 03.10.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2019 року Чернігів Справа № 620/2579/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Житняк Л.О.,

за участі секретаря Демусенко А.С.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідача Ананка Ю.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача від 16.05.2019 №Ф-10668-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску в сумі 21 030,90 грн.

Ухвалою суду від 02.09.2019 справу прийнято до провадження та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду від 13.09.2019 задоволено клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що в 1996 році позивач був зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності. В 2003 році припинив свою підприємницьку діяльність та був знятий з податкового обліку. За таких підстав нарахування на нього податкового боргу по єдиному внеску є неправомірним та безпідставним.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на відзив, зазначивши, що при винесенні оскаржуваного рішення діяв в межах наданих йому повноважень. Також вказав, що в інформаційній картці платника ІС "Податковий блок", по коду платежу 71040000 (єдиний соціальний внесок) було нараховано розрахункову суму єдиного внеску:

за 2017 рік в сумі 8448,00 грн. (704,00 грн. х 12 міс. = 8448,00 грн.);

за 2018 рік в сумі 9828,72 грн (819,06 грн. х 12 міс. = 9828,72 грн. за кожен квартал);

та 1 квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн. ( 918,06 грн. х 3 міс. = 2754,18 грн. ) всього в сумі 21 030, 90 грн., яка платником залишається не сплаченою.

Вимоги по платниках формуються згідно даних ІКП. Керуючись інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ( зі змінами), що затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №4499 у редакції наказів Міністерства юстиції України від 07.05.2015 за №508/26953, 21.11.2018 у термін 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем у якому виникла, зросла або частково зменшилась суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, боржнику ФОП ОСОБА_2 рекомендованим листом було направлено вимогу від 16.05.2019 №Ф-10668-17 на суму 21 030,90 грн.

При винесенні оскаржуваної податкової вимоги рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.07.2019 по справі №620/1566/19 не набрало законної сили.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

01.08.2019 засобами поштового зв`язку позивачем була отримана вимога ГУ ДФС у Чернігівській області про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 №Ф-10668-17.

Зі змісту зазначеної вимоги вбачається, що ГУ ДФС у Чернігівській області, відповідно до ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів, встановило наявність у позивача заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 21 030,90 грн станом на 30.04.2019.

Даючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зважає на наступне.

Зі змісту позову вбачається, що 18.11.1996 позивач був зареєстрований як субєкт-підприємницької діяльності та відповідно був взятий відповідачем на податковий облік. У 2003 році припинив підприємницьку діяльність. 17.07.2003, у зв`язку із припиненням підприємницької діяльності, був знятий відповідачем з податкового обліку, як платник податків та виключений з державного реєстру.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань станом на 29.08.2019 записи щодо позивача відсутні (а.с.9).

07.11.2018 відповідачем ГУ ДФС у Чернігівській області була сформована вимога №Ф-10668-17 про сплату позивачем боргу (недоїмки).

Позивач у встановлений чинним законодавством порядку оскаржив зазначену вимогу ГУ ДФС у Чернігівській області від 07.11.2018 №Ф-10668-17 до суду.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.07.2019 по справі №620/1566/19 за позовом ОСОБА_2 до ГУ ДФС у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги - задоволено повністю та набрало законної сили 05.08.2019 (а.с. 35-37).

Вимога ГУ ДФС у Чернігівській області від 07.11.2018 №Ф-10668-17 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску у сумі 15 819,54 грн. визнанна протиправною та скасована.

Незважаючи на це, 16.05.2019 ГУ ДФС у Чернігіській області сформовано оскаржувану вимогу №Ф-10668 на суму 21 030,30 грн., до якої включена сума, що скасована рішенням суду.

Суду взагалі не представлено жодних матеріальних доказів того, що позивач взагалі був зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон).

Платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені з урахуванням норм законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством чи за цивільно-правовими договорами (п 1 ч.1 ст.4 цього Закону).

Базою нарахування єдиного внеску для зазначених платників є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються положеннями Закону про оплату праці, та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (абзац перший п.1 ч.1 ст.7 Закону).

Також платниками єдиного внеску, як зазначено у п.4 ч.1 ст.4 цього Закону, є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, незалежно від того, чи є такі особи найманими працівниками.

Єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.3 ч.1 ст.7 цього Закону).

Як визначено п.2 цієї частини, базою нарахування єдиного внеску, зокрема, для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб (ПДФО). При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом про ЄЄВ. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до ч.8 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру факт перебування позивача в статусі фізичної особи-підприємця не підтверджено.

Такий факт не підтверджено і жодними іншими доказами.

За таких обставин, оскаржувана вимога відповідача не може вважатися законною та обґрунтованою.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

При вказаних обставинах суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій щодо винесення вимоги.

Отже, з урахуванням вимог, встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а також враховуючи преюдиціальність рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.07.2019 по справі №620/1566/19, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов належить задовольнити.

При цьому, згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст. ст. 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Чернігівській області від 16.05.2019 №Ф-10668-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску в сумі 21 030,90 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Чернігівській області на користь ОСОБА_2 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.) судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 );

Відповідач - Головне управління ДФС у Чернігівській області (вул. Реміснича,11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39392183).

Повне рішення суду складено 09.10.2019.

Суддя Л.О. Житняк