Рішення № 84823358, 08.10.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2019 року № 320/3533/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., за участю секретаря судового засідання Масловської К.І.,

представника позивача: Приліпи М.М.

представників відповідача: Гудь М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Києві за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

І. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДФС у Київській області у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001151303 від 29.01.2019 та №0001141303, 0001131303, №0001121303 від 28.01.2019.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючий орган дійшов хибних та необґрунтованих висновків порушення позивачем:

- п. 167.1 ст. 167, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в частині заниження суми чистого доходу за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року на загальну суму 2359328,91 грн. без ПДВ, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 424679.20 грн.;

- п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в частині заниження чистого оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року в сумі 2359328,91 грн. без ПДВ, що призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності в сумі 35389,93 грн.;

- п. 187.1 ст. 187 п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в частині заниження податку на додану вартість в сумі 498506.01 грн.

Позивач стверджує, що має у повному обсязі належним чином оформленні первинні документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій та відображення їх в податковому та бухгалтерському обліку позивача, якими в повній мірі підтверджена кожна гривна віднесена на витрати за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року у відповідності до п. 177.4. ст. 177 Податкового кодексу України та зв`язок цих витрат з господарською діяльністю, які не були взяті до уваги Відповідачем під час перевірки.

В свою чергу, контролюючий орган у ході перевірки аналізу первинних документів не навів будь-яких доводів та не надав жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами та спростовували дані розрахунки доходу, витрат, зобов`язань по ПДВ та податкового кредиту позивача.

Щодо тверджень податкового органу стосовно того, що позивачем в додатку 2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік до складу валових витрат віднесено витрати на утримання основних засобів подвійного призначення, а саме: вартості придбаних запчастин для транспортних засобів в сумі 613 418,74 грн. без ПДВ, чим порушено пп. 177.4.5. п. 177.4. ст. 177 Податкового кодексу України позивач зазначає, що вищевказане твердження спростовується тим, що вищевказані запчастини не використовувались на утримання основних засобів подвійного призначення, а використані на ремонт, модернізацію та інші види поліпшення спецтехніки, зокрема: Камаз 43253 з навантажувачем, Трактор МТЗ-80, електронавантажувач ЕВ 717, навантажувачі Balkancar, що підтверджується належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського, зокрема, документами щодо придбання, складського обліку та актами про списання вищевказаних товарно-матеріальних цінностей.

Щодо тверджень податкового органу стосовно того, що позивачем до перевірки не надано документів, що підтверджують використання товарно-матеріальних цінностей у господарської діяльності у 2017 році за номенклатурами: бензин «А95», дизельне паливо, олива моторна та інші позивач зазначає, що вищевказані товарно-матеріальні цінності використано для пилорам, бензопил, багатопил, кромкообрізувача, грануляторів, брусувального та горбильного верстата, грануляторів та при експлуатації: Камаз 43253, ГАЗ - САС 3508 (газ; А 95), Трактор МТЗ - 80, Електронавантажувач ЕВ 717 , навантажувач Balkawcar, іншого обладнання, а також для змащування вузлів, дискових стрічкових пил, чистки обладнання, що також підтверджується належним чином оформленими документами щодо придбання, складського обліку та актами про списання вищевказаних товарно-матеріальних цінностей (до позовної заяви додаються). Таким чином, вищевказані товарно-матеріальні цінності використовувались позивачем для виготовлення (продажу) товарів та надання послуг, зокрема при експлуатації автотранспорту, вигрузці, сортуванню, трелюванню деревини, поданні на верстат, загрузці контейнерів, загрузці - вигрузці сушильних камер, перевезення готової продукції і т.п.

Щодо тверджень податкового органу стосовно не надання документів, що підтверджують використання інших товарно-матеріальних цінностей, наприклад: арматури, листів, профнастилу, труб та інших позивач зазначає, що зазначені товарно-матеріальні цінності використовувались позивачем у власній господарської діяльності для ремонту, реконструкції та модернізації нежитлового приміщення - комори, що належить ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі - продажу нежилого приміщення від 21.04.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Іванківського районного нотаріального округу Київської області Ющенко Г.В. та зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за № 2000 (зареєстровано в електронному Реєстрі права власності на нерухоме майно 10.05.2006 р.) та знаходиться на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , яка знаходиться в оренді ФО-П ОСОБА_1 згідно Договору оренди землі від 20.06.2007 року, що підтверджується належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського, зокрема, документами щодо придбання, складського обліку та актами про списання вищевказаних товарно-матеріальних цінностей. Таким чином, висновок податкового органу про заниження суми чистого доходу є необґрунтованим - у зв`язку з чим відсутня і заборгованість зі сплати податку на додану вартість та військового збору, які нараховані Відповідачем на тих самих необґрунтованих підставах або виходячи з суми донарахованого чистого доходу.

Щодо тверджень податкового органу, що ФОП ОСОБА_1 задекларовано податкових зобов`язань за 2017р. на загальну суму 20075065,51 грн. (кол. 1.1 А+ кол.2А - кол. 7А) без ПДВ, станом на 31.12.2017р. сума дебіторської заборгованості становить 195842,12 грн. без ПДВ, однак, відповідно до Податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017р. ФОП ОСОБА_1 задекларовано дохід в розмірі 21546483,00 грн. без ПДВ, таким чином, встановлено заниження обсягу податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 1 471 417,49 грн. без ПДВ, чим порушено вимоги п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI позивач зазначає, що такі твердження податкового органу містять неправдиві дані щодо задекларованих позивачем сум податкових зобов`язань. ФОП ОСОБА_1 задекларовано за період 01.01.2017 р. по 31.12.2017 р. податкових зобов`язань на загальну суму 21 920 891 грн. (кол. 1.1 А+ кол.2А - кол. 7А), у зв`язку з чим Відповідач помилково встановив заниження обсягу податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 1 471 417,49 грн., що чітко вбачається з декларацій з ПДВ за 2017 рік доданих до позовної заяви.

Крім того, позивач звертає увагу суду на той факт, що з Акта перевірки № 1193/10-36-13-03/3015017033 від 28.12.2018 року взагалі неможливо встановити, яким чином особи, які проводили перевірку вирахували вищезазначену суму розбіжностей та на підставі яких даних вони робили подібні розрахунки, оскільки належні розрахунки в Акті відсутні, як і посилання на конкретні документи при дослідженні яких податковий орган дійшов таких висновків.

Також позивач зазначає, що Акт перевірки № 1193/10-36-13-03/3015017033 від 28.12.2018 року та розрахунок до акту перевірки містять численні розбіжності та недоліки в сумах у зв`язку з чим не можуть бути належними та допустимі доказами.

Позивач вважає висновок податкового органу про заниження суми чистого доходу необґрунтованим, у зв`язку з чим відсутня і заборгованість зі сплати податку на додану вартість та військового збору, які нараховані Відповідачем на тих самих необґрунтованих підставах або виходячи з суми донарахованого чистого доходу.

Відповідач проти позову заперечував з підстав зазначених в акті перевірки. Надав додаткові пояснення, що частково визнає недостовірність інформації та розрахунків зазначених в акті перевірки в частині податку на додану вартість та надав новий розрахунок встановлених сум податку на додану вартість.

ІІІ. Процесуальні дії суду у справі

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.07.2019 відкрите загальне позовне провадження у справі №320/3533/19 та призначено підготовче засідання на 20.08.2019.

Протокольною ухвалою від 27.08.2019 закрито підготовче провадження та призначення розгляду справи по суті.

Протокольною ухвалою суду від 18.09.2019 оголошено перерву у зв`язку з інших причин, а саме у зв`язку із витребуванням додаткових письмових пояснень від відповідача.

Протокольною ухвалою суду від 18.09.2019 клопотання про заміну відповідача на правонаступника Головне управління ДПС у Київській області (ЄДРПОУ 39393260) задоволено.

Протокольною ухвалою суду від 24.09.2019 оголошено перерву у зв`язку з інших причин, а саме у зв`язку із викликом ревізора для надання пояснень.

У судовому засіданні 30.09.2019 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 08.10.2019.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

ФОП ОСОБА_1 зареєстрований виконавчим комітетом в Дніпровській районній державній адміністрації в м. Києві 12.02.2004р. отримав свідоцтво про державну реєстрацію, номер запису про державну реєстрацію 2067017000001232. ФОП ОСОБА_1 на податковому обліку в Вишгородській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області перебуває з 26.12.2006 року.

Місцезнаходження суб`єкта підприємницької діяльності відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: АДРЕСА_3 .

ФОП ОСОБА_1 в Вишгородській ОДПІ ГУ ДФС в Київській обл. зареєстрований платником податку на додану вартість з 19.09.2017 р., номер запису в реєстрі платників ПДВ - 200358820, індивідуальний податковий номер платника ПДВ - 3015017033.

На підставі ст. 77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, відповідно до направлень від 03.12.2018 року № 4987 та № 4986 виданих Головним управлінням ДФС у Київській області та згідно плану - графіка проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на 2018 рік, ОСОБА_2 - заступником начальника відділу планування контрольно-перевірочної роботи та контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб і самозайнятих осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Київській області та ОСОБА_3 - головним державним ревізором-інспектором відділу планування контрольно-перевірочної роботи та контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб і самозайнятих осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Київській області, проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово - господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (скорочено - ФО-П ОСОБА_1 ) вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи з питань нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року.

Результати перевірки оформлені актом № 1193/10-36-13-03/3015017033 від 28.12.2018 року «Про результати планової документальної виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та з питань нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), за період діяльності з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року» (далі Акт перевірки) (а.с. 18-48).

Згідно висновків Акту перевірки контролюючий орган вважає, що позивачем в додатку 2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік до складу валових витрат віднесено витрати на утримання основних засобів подвійного призначення, а саме: вартості придбаних запчастин для транспортних засобів в сумі 613 418,74 грн. без ПДВ, чим порушено пп. 177.4.5. п. 177.4. ст. 177 Податкового кодексу України.

Також вважає, що позивачем до перевірки не надано документів, що підтверджують використання товарно-матеріальних цінностей у господарської діяльності у 2017 році за номенклатурами: бензин «А95», дизельне паливо, олива моторна та інші.

Крім того, зазначає про не надання документів, що підтверджують використання інших товарно-матеріальних цінностей, наприклад: арматури, листів, профнастилу, труб та інших.

Викладені обставини стали підставою для висновку про заниження ФОП ОСОБА_1 суми чистого доходу в сумі 2359328,91 грн., чим порушено п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. (із змінами та доповненнями) та заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності на суму 35389,93 грн. без ПДВ, чим порушено п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями).

В Акті перевірки зазначено, що у рядку 10.1 колонки А декларацій з податку на додану вартість за період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України за основною ставкою» на загальну суму 1021112,56 грн., за рахунок включення ФОП ОСОБА_1 до складу податкового кредиту сум сплачених за придбані товари, що не є господарською діяльністю платника податку, а саме в ході перевірки не було надано підтвердження їх використання у господарській діяльності та зазначено, що ФОП ОСОБА_1 задекларовано податкових зобов`язань за 2017р. на загальну суму 20075065,51 грн. (кол. 1.1 А+ кол.2А - кол. 7А) без ПДВ, станом на 31.12.2017р. сума дебіторської заборгованості становить 195842,12 грн. без ПДВ, однак, відповідно до Податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017р. ФОПОСОБА_1 задекларовано дохід в розмірі 21546483,00 грн. без ПДВ, таким чином, встановлено заниження обсягу податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 1 471 417,49 грн. без ПДВ, чим порушено вимоги п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI.

Викладені обставини стали підставою для висновку прозаниження показників у податкових деклараціях з податку на додану вартість «Нараховано податкових зобов`язань відповідно до п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями)» в сумі 2492530,05 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 498506,01 грн., чим порушено вимоги п. 187.1 ст.187, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями).

У висновках Акта перевірки контролюючий орган кваліфікував встановлені у рамках перевірки обставини як порушення позивачем вимог:

- п. 167.1 ст. 167, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в частині заниження суми чистого доходу за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року на загальну суму 2359328,91 грн. без ПДВ, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 424679,20 грн.;

- п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в частині заниження чистого оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року в сумі 2359328,91 грн. без ПДВ, що призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності в сумі 35389,93 грн.;

- п. 187.1 ст. 187 п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в частині заниження податку на додану вартість в сумі 498506,01 грн.

На підставі Акта перевірки, ГУ ДФС у Київській області прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № 0001151303 від 29.01.2019 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 747759,02 грн., у тому числі на 498506,01 грн. за податковим зобов`язанням та 249253,01 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 49);

- податкове повідомлення-рішення № 0001141303від 28.01.2019 року, яким позивачеві зменшено розмір від`ємного значеннясуми податку на додану вартість на 344391 грн. (a.c. 50);

- податкове повідомлення-рішення № 0001131303від 28.01.2019 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на 53084,9 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням на 35389,93 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 17694,97 грн. (a.c. 50);

- податкове повідомлення-рішення № 0001121303 від 28.01.2019 року суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 637018,8 грн., у тому числі на 424679,2 грн. за податковим зобов`язанням та на 212339,6 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (a.c. 51).

Не погоджуючись з вказаними рішеннями та вимогою, позивач звернувсь до суду.

V. Норми права, які застосував суд

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначено у статті 177 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 177.1 статті 177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб-підприємців отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у звязку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 177.10 статті 177 Податкового кодексу України передбачено, що фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Згідно п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

177.4.5. Не включаються до складу витрат підприємця:

- витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;

- витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

- витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;

- документально не підтверджені витрати.

177.4.6. Зазначені у цій статті підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають:

- витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів;

- витрати на самостійне виготовлення основних засобів.

Не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на:

- проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів;

-ліквідацію основних засобів (у частині залишкової вартості).

Не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення:

- земельні ділянки;

- об`єкти житлової нерухомості;

- легкові та вантажні автомобілі.

Пунктом 16-1підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, починаючи з 01.01.2015, встановлено військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід фізичної особи).

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначену згідно з розділом V даного Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 даного Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 даного Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

VI. Оцінка суду

Об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є чистий оподатковуваний дохід.

Чистий оподатковуваний дохід визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними із проведенням господарської діяльності такої фізичної особи-підприємця.

Згідно п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 177.2. ст. 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Податковим кодексом України, що набрав чинності 01.01.2011, у пункті 177.10 статті 177 було закріплено обов`язок фізичних осіб - підприємців вести книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Оцінюючи висновки контролюючого органу про заниження позивачем загального оподатковуваного доходу за 2017 рік у розмірі 424679,2 грн., суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що у період з 01.01.2017 по 31.12.2017 Позивачем надані податковому органу в повному обсязі належним чином оформленні первинні документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій та відображення їх в податковому та бухгалтерському обліку Позивача в перевіряємому періоді. Відповідачем не наведено будь-яких інших доводів та не надано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Акт перевірки, у свою чергу, не містить посилань на будь-які первинні, платіжні чи розрахункові документи, які б свідчили, що в охоплений перевіркою період позивачем були отримані доходи не підтвердженніпервинними документами.

Зі змісту акта перевірки слідує, що фахівці контролюючого органу, визначаючи розмір загального оподатковуваного доходу, не перевіряли платіжних та розрахункових документів, на підставі яких позивачем сформовані задекларовані показники чистого оподатковуваного доходу.

Натомість контролюючий орган вдався до самостійного визначення умовного числового значення загального оподатковуваного доходу, який мав би отримати позивач, взявши за основу такого розрахунку визначені на власний розсуд суми не пояснивши жодним чином з чого вони складаються і чому не сходяться суми зазначені в Акті перевірки при їх додаванні.

Ревізор, який фактично складав Акт перевірки, для надання пояснень щодо неточності та незрозумілості інформації і розрахунків зазначених в акті перевірки в судове засідання не зв`язався. Представник позивача також не зміг надати пояснення з чого складаються суми зазначені в Акті перевірці і щодо відсутності розрахунків вирахуваних витрат в Акті перевірки.

Таким чином, розмір загального оподатковуваного доходу за 2017 рік контролюючий орган визначив не шляхом перевірки банківських, платіжних та інших документів, що містять відомості про обсяги коштів, одержаних позивачем, а шляхом наведення незрозумілих цифр в Акті перевірки, які навіть не сходяться при їх додаванні .

Тобто визначений контролюючий орган показник загального оподатковуваного доходу ґрунтується лише на припущеннях не підтвердженнях посиланням на первинні документи.

Порядком оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 № 395, визначено, що акт документальної перевірки це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Пункт 1.5 Порядку визначає, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

Згідно з пунктом 1.7 Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.

Розділом ІІ Порядку встановлено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

У висновку акта документальної перевірки зазначається, зокрема, узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Посилань на об`єктивні факти, підтверджені первинними або іншими документами, що свідчили б про не підтвердження витрат первинними документами, в Акті перевірки відсутні.

А тому визначення контролюючим органом податкових зобов`язань виключно на підставі припущень ревізору не підтверджених належними розрахунками з посиланням на первинні документи, не ґрунтується на вимогах закону.

З урахуванням викладеного, висновок контролюючого органу про порушення позивачем пункту 167.1 статті 167, пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України є необґрунтованим.

Тверджень відповідача стосовно того, що Позивачем в додатку 2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік до складу валових витрат віднесено витрати на утримання основних засобів подвійного призначення, а саме: вартості придбаних запчастин для транспортних засобів в сумі 613 418,74 грн. без ПДВ, чим порушено пп. 177.4.5. п. 177.4. ст. 177 Податкового кодексу України спростовується тим, що вищевказані запчастини не використовувались на утримання основних засобів подвійного призначення, а використані на ремонт, модернізацію та інші види поліпшення спецтехніки, зокрема: Камаз 43253 з навантажувачем, Трактор МТЗ-80, електронавантажувач ЕВ 717, навантажувачі Balkancar, що підтверджується належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського, зокрема, документами щодо придбання, складського обліку та актами про списання вищевказаних товарно-матеріальних цінностей, що містяться в матеріалах справи.

Тверджень відповідача стосовно того, що Позивачем до перевірки не надано документів, що підтверджують використання товарно-матеріальних цінностей у господарської діяльності у 2017 році за номенклатурами: бензин «А95», дизельне паливо, олива моторна та інші. спростовується тим, що вищевказані товарно-матеріальні цінності використано для пилорам, бензопил, багатопил, кромкообрізувача, грануляторів, брусувального та горбильного верстата, грануляторів та при експлуатації: Камаз 43253, ГАЗ - САС 3508 (газ; А 95), Трактор МТЗ - 80, Електронавантажувач ЕВ 717 , навантажувач Balkawcar, іншого обладнання, а також для змащування вузлів, дискових стрічкових пил, чистки обладнання, що також підтверджується належним чином оформленими документами щодо придбання, складського обліку та актами про списання вищевказаних товарно-матеріальних цінностей, що містяться в матеріалах справи. Таким чином, вищевказані товарно-матеріальні цінності використовувались Позивачем для виготовлення (продажу) товарів та надання послуг, зокрема при експлуатації автотранспорту, вигрузці, сортуванню, трелюванню деревини, поданні на верстат, загрузці контейнерів, загрузці - вигрузці сушильних камер, перевезення готової продукції і т.п.

Тверджень відповідача стосовно не надання документів, що підтверджують використання інших товарно-матеріальних цінностей, наприклад: арматури, листів, профнастилу, труб та інших спростовується тим, що зазначені товарно-матеріальні цінності використовувались Позивачем у власній господарської діяльності для ремонту, реконструкції та модернізації нежитлового приміщення - комори, що належить ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі - продажу нежилого приміщення від 21.04.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Іванківського районного нотаріального округу Київської області Ющенко Г.В. та зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за № 2000 (зареєстровано в електронному Реєстрі права власності на нерухоме майно 10.05.2006 р.) та знаходиться на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , яка знаходиться в оренді ФО- П ОСОБА_1 згідно Договору оренди землі від 20.06.2007 року, що підтверджується належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського, зокрема, документами щодо придбання, складського обліку та актами про списання вищевказаних товарно-матеріальних цінностей, що містяться в матеріалах справи.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення № 0001121303 від 28.01.2019 року, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 637018,8 грн., у тому числі на 424679,2 грн. за податковим зобов`язанням та на 212339,6 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо висновків Акта перевірки про порушення позивачем пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, у результаті чого занижено військовий збір на 53084,9 грн., суд зазначає наступне.

Об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 Податкового кодексу України, тобто загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід фізичної особи.

Оскільки матеріалами справи спростовується висновок контролюючого органу про заниження позивачем загального оподатковуваного доходу за 2017 роки на 424679,2 грн., доводи контролюючого орган про заниження позивачем військового збору є безпідставними.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення № 0001131303, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на 53084,9 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням на 35389,93 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 17694,97 грн. є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо висновків Акта перевірки про порушення позивачем п. 187.1 ст. 187 п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в частині заниження податку на додану вартість в сумі 498506,01 грн. (263659,29 грн. з урахуванням додаткових пояснень відповідача наданих суду та зведених даних щодо задекларованих та встановлених у ході перевірки сум податку на додану вартість за період 01.01.2017 - 31.12.2017), суд зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначену згідно з розділом V даного Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 даного Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 даного Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Із системного аналізу норм Податкового кодексу України можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Позивач надав належним чином оформленні податкові накладні на підтвердження кожної суми включеної до податкового кредиту та документи первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують постачання товарів, робіт (послуг) та подальше використання їх у власній господарській діяльності.

Як вбачається з Акта перевірки, з урахуванням додаткових пояснень відповідача наданих суду та зведених даних щодо задекларованих та встановлених у ході перевірки сум податку на додану вартість за період 01.01.2017 - 31.12.2017, приводом для висновку відповідача щодо заниження позивачам податку на додану вартість в сумі 263659,29 грн. є те, що ФОП ОСОБА_1 задекларовано податкових зобов`язань за 2017р. на загальну суму 20075065,51 грн. (кол. 1.1 А+ кол.2А - кол. 7А) без ПДВ, станом на 31.12.2017р. сума дебіторської заборгованості становить 195842,12 грн. без ПДВ, однак, відповідно до Податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017р. ФОП ОСОБА_1 задекларовано дохід в розмірі 21546483,00 грн. без ПДВ, таким чином, встановлено заниження обсягу податкового зобов`язання з податку на додану вартість в 12 місяці 2017 року в сумі 608050,29 грн.

Але вищевказаний висновок здійсненний за «непрямим» методом визначення податкових зобов`язань (жодні пояснення щодо такого методу визначення податкових зобов`язань відповідачем не надано) зроблено внаслідок арифметичної помилки відповідача, що підтверджується деклараціями з ПДВ за 2017 рік та таблицею на 25-му аркуші Акту перевірки, адже ФОП ОСОБА_1 задекларовано за період 01.01.2017 р. по 31.12.2017 р. податкових зобов`язань на загальну суму 21 920 891 грн. (кол. 1.1 А+ кол.2А - кол. 7А), а не на суму 20 0750 65,51 грн., як помилково зазначено в Акті перевірки.

Також, Акт перевірки в частині податку на додану вартість містить численні розбіжності в сумах, які не відповідають ні первинним документам ні задекларованим позивачем сумам та не збігаються при їх додаванні. Відповідач не надав суду пояснення, що це за суми і як вони вирахувані відповідачем.

У другому рядку 20-ї сторінки Акту перевірки відповідач зазначає, що він має претензії до складу податкового кредиту за придбані товари, які вважає не господарською діяльністю позивача, але на 26-й сторінці Акту перевірки (останній абзац) зазначає, що у контролюючого органу відсутні претензії до сум податкового кредиту позивача.

У висновках розділу 2.7. Акту перевірки (сторінка 27 Акту перевірки),взагалі не зазначає суми заниження податку на додану вартість.

За таких обставин податкові повідомлення-рішення № 0001151303 від 29.01.2019 року та податкове повідомлення-рішення № 0001141303 від 28.01.2019 року є протиправними та підлягають скасуванню.

VII. Висновок суду

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

VIIІ. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 9605.00 грн., що підтверджується платіжним доручення, яке знаходиться у матеріалах справи.

Сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню йому у повному обсязі за рахунок відповідача.

Крім того, позивач просить у разі задоволення позовної заяви стягнути на користь Позивача витрати на правову допомогу в розмірі 20000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову позивач, має право на відшкодування судових витрат, зокрема витрат на правову допомогу.

Згідно зі статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати на професійну правничу допомогу, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано:

- копію договору № 19/03/19-1 про надання правової допомоги від 19.03.2019 року;

- копію додаткової угоди № 1 до договору № 19/03/19-1 про надання правової допомоги від 19.03.2019 року;

- копію рахунку № 19/03/19-1 від 19.03.2019 року;

- копію свідоцтва № 3787 від 30.07.2009 року;

- оригінал ордеру від 26.06.2019 року;

- копію Акту № 1 від 17 вересня 2019 року прийому наданих послуг до договору № 19/03/19-1 «Про надання правової допомоги» від « 19» березня 2019 року;

- копію платіжного доручення № 1066 від 29 березня 2019 року.

Відповідно до умов додатку № 1 до договору № 19/03/19-1 про надання правової допомоги від 19.03.2019 року, сторони погодили розмір оплати правничих послуг, зокрема, 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. (без ПДВ) за ознайомлення з матеріалами та поясненнями наданими КЛІЄНТОМ; дослідження законодавства та судової практики у подібних правовідносинах; складання та подання до суду позовної заяви та інших необхідних документів; представлення інтересів КЛІЄНТА у суді.

Матеріалами справи підтверджується, що:позивачу надано правову допомогу у складанні позовної заяви та інших документів необхідних для захисту інтересів позивача;адвокат АДВОКАТСЬКОГО ОБ`ЄДНАННЯ "ЗАХИСТ БІЗНЕСУ"представляв інтереси позивача у Київському окружному адміністративному суді (справа № 320/3533/19);адвокатом АДВОКАТСЬКОГО ОБ`ЄДНАННЯ "ЗАХИСТ БІЗНЕСУ"вчинено інші дії передбачені законодавством, необхідні для ефективного захисту інтересів позивача.

Фактичне понесення позивачем витрат на правову допомогу в сумі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. (без ПДВ)підтверджується платіжним дорученням № 1066 від 29 березня 2019 року.

Факт прийняття позивачем наданих послуг підтверджується актом № 1 прийому наданих послуг від 17 вересня 2019 року.

Отже, понесенні позивачем витрати на правову допомогу в сумі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. (без ПДВ) підлягають відшкодуванню йому у повному обсязі за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 134, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001151303 від 29.01.2019 та №0001141303, 0001131303, №0001121303 від 28.01.2019.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 9605.00 (дев`ять тисяч шістсотп`ять) 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київськійобласті (ЄДРПОУ 39393260).

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) витрати на правову допомогу в розмірі 20000.00 (двадцять тисяч)00грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області(ЄДРПОУ 39393260).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Леонтович А.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 08 жовтня 2019 р.