Рішення № 84822593, 03.10.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2019 р. справа № 300/1548/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шумея М.В.,

секретаря Шпак М.М.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідача Барик Л.Ю . , Соловйової О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_5 до Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області в особі Коломийського районного відділу УДМС України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до їх вчинення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (надалі, також - законні представники), які діють в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 (надалі, також - позивач, ОСОБА_5 ), 19.07.2019, звернулися в суд з позовною заявою до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Коломийського районного відділу УДМС України в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач) про визнання дій протиправними щодо відмови у видачі позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки та зобов`язання оформити та видати позивачу такий паспорт, відповідно Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, без передачі будь-яких даних про позивача до ЄДР, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР), без відцифрованих підпису, образу обличчя та відбитків пальців рук позивача, без використання будь-яких засобів ЄДДР.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно не видано ОСОБА_5 паспорта громадянина України у вигляді книжечки. Відмова відповідача мотивована тим, що положеннями Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» передбачено оформлення і видачу паспорта громадянина України розпорядником ЄДДР у формі картки. Проте, на переконання позивача та його представників, документи реєстру, передбачені вищевказаним законом (зокрема, і паспорт громадянина України у формі картки) можуть видаватися виключно на добровільній основі, що передбачено також положеннями Конституції України. Окрім цього, законні представники позивача звернули увагу на те, що чинними правовими актами передбачено видачу паспорта як у формі карти, так і у формі книжечки. Законні представники вважають, що відповідач прямо порушує права ОСОБА_5 , гарантовані йому статтею 3 Конвенції «Про права дитини», Конституцією України, Законом України «Про свободу совісті і релігійні організації», в тому числі, право позивача на свободу світогляду і віросповідання, на добровільне волевиявлення у питанні щодо обробки персональних даних, на ім`я, честь і гідність, здоров`я, навчання, працю та заробітну плату, розвиток особистості тощо.

Враховуючи наведене, представники позивача просять суд зобов`язати відповідача оформити та видати ОСОБА_6 паспорт у формі паспортної книжечки без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР), без відцифрованих підпису, образу обличчя та відбитків пальців рук позивача, без використання будь-яких засобів ЄДДР.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 позовну заяву залишено без руху та надано позивачам десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку шляхом подання оригіналів документів про сплату судового збору в сумі 384,20 гривень кожним.

Позивач у встановлений позивачем строк усунув вказані недоліки (а.с.3,4).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.08.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, згідно із вимогами, встановленими статтею 262 КАС України (а.с.1-2).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 22.08.2019 (а.с.43-45). Спростовуючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Коломийського районного відділу УДМС України в Івано-Франківській області щодо відмови у видачі позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки, представник відповідача вказав на пункт 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» в редакції від 07.06.2019, відповідно до якого, видача відповідачем паспорта у формі книжечки здійснюється виключного громадянам України щодо яких прийнято рішення суду, яке набрало законної сили про зобов`язання оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Таким чином, представник відповідача стверджує, що без відповідного рішення суду оформлення і видача особам паспорта громадянина України зразка 1994 року неможливі. Разом з цим, представник звернув увагу на положення підпункту 3 пункту 7 статті 16 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», згідно із яким, уповноважений орган в праві відмовити заявнику у видачі документа, якщо останнім не подано усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа. Вданому випадку, позивачем не подано рішення суду, що суперечить вимогам пункту 3 вищевказаної Постанови Кабінету Міністрів України, та дає підстави відповідачу для відмови у видачі паспорта зразка 1994 року.

З огляду на вказані обставини, представник відповідача переконаний, що відповідач діяв відповідно до приписів чинного законодавства, натомість звернення представників позивача до суду зумовлене виключно необхідністю подати уповноваженому органу, на виконання Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» від 25.03.2015 №302, відповідне судове рішення для оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки (зразка 1994 року).

Таким чином, представник просить суд відмовити у задоволенні позову в частині визнання протиправними дії відповідача щодо надання відмови у видачі позивачу паспорта у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

Позовні вимоги в частині зобов`язання Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області оформити та видати ОСОБА_7 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідачем визнано.

Представник законного представника ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні визнали позовні вимоги в частини зобов`язання видати ОСОБА_5 паспорт громадянина України у формі книжечки, а в іншій частині заперечили.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного, заслухавши вступне слово представників сторін, дослідивши заяви по суті та додані до них письмові докази, встановив такі обставини.

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в інтересах неповнолітнітнього ОСОБА_5 звернулися до Коломийського районного відділу ДМС України в Івано-Франківській області із заявою про видачу паспорта у формі книжечки (а.с.17-18). Подана відповідачу заява обґрунтована тим, що відповідно до Конституції України та Закону України «Про захист персональних даних» паспортна ID-картка може видаватися лише тим громадянам, які погоджуються на збір і обробку персональних даних. Так, керуючись правом на добровільне волевиявлення у вирішенні питань щодо обробки персональних даних, позивач заявив незгоду на збір та обробку своїх персональних даних; категорично заборонив передачу будь-яких даних про себе до ЄДДР, формування стосовно себе УНЗР (будь-яких інших ідентифікаторів: цифрових, штрихкодових, QR-кодових, біометричних тощо), та заборонив використання щодо себе будь-яких засобів ЄДДР. Враховуючи наведені обставини, позивач та його законні представники - батьки, просили оформити та видати ОСОБА_5 паспорт громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ. При цьому, у заяві позивач та його батьки звернули увагу відповідача на висновки Конституційного Суду, викладені у рішенні від 20.10.2012 №2-рп/2012, та Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.09.2018 по справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18).

Коломийським районним відділом Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області листом №К-13/6/2602-19/2624/13-19 від 19.06.2019 (а.с.18 та зворотна сторона, 19) роз`яснено заявникам, що діючим законодавством передбачено виготовлення паспорта громадянина України у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Зокрема, у листі зазначено, що Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, а також, зразок бланка паспорта затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302.

Не погоджуючись із відповіддю суб`єкта владних повноважень, представники позивача, з метою захисту прав та інтересів свого сина ОСОБА_5 звернулися із позовною заявою до суду.

Вирішуючи даний адміністративний спір, суд керується положеннями Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також застосовує приписи Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 № 2297-VI (надалі, також - Закон №2297-VI); Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-VI (надалі, також - Закон № 5492-VI); Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» від 14.07.2016 № 1474-VIII (надалі, також - Закон №1474-VIII); Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII (надалі, також - Положення №2503-XII); Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» від 25.03.2015 № 302, а також інших законів та підзаконних нормативного правових актів у відповідних редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

У частині 3 статті 291 КАС України зазначено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Так, судом встановлено, що Великою Палатою Верховного Суду, 19.09.2018, розглянувши апеляційну скаргу на рішення Верховного Суду, ухвалене 26.03.2018 у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) апеляційну скаргу задоволено частково, рішення Верховного Суду від 26.03.2018 скасовано, позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправною відмову Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області у видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ; зобов`язано Коростенський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України № 2503-ХІІ; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вказана постанова набрала законної сили з моменту її прийняття - 19.09.2018.

Висновки Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Обставин, які можуть впливати на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі Великою Палатою Верховного Суду не встановлено.

Вирішуючи даний спір, на думку суду, необхідним є застосування правової позиції викладеної в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 в зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18).

Так, згідно з частиною 1 статті 6 Закону № 2297-VI, мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (ст. 2 Закону № 2297-VI).

Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частини 5, 6 статті 6 вказаного Закону).

Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

Водночас, законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.

Реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватися, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

У статті 8 Конвенції про захист осіб у зв`язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованій Законом України від 06 липня 2010 року № 2438-VI, зазначено: «Будь-якій особі надається можливість: a) з`ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у ст. 5 і 6 цієї Конвенції; …».

За сталою практикою ЄСПЛ, першою умовою виправданості втручання у право, гарантоване статтею 8 Конвенції, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну «закон» є автономним, та до якості «закону» ставляться певні вимоги (див. рішення ЄСПЛ у справі «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства» (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, заява № 18139/91, п. 37) Під терміном «закон» … слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам «доступності» та «передбачуваності».

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву вказав, що підставою відмови у оформленні та видачі позивачу паспорта у формі книжечки слугувало недотримання заявниками вимоги, встановленої пунктом 3 Постанови №302 (в редакції від 07.06.2019), стосовно оформлення такого паспорта громадянам України виключно щодо яких прийнято рішення суду, яке набрало законної сили про зобов`язання оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Так, судом встановлено, що Кабінетом Міністрів України 03.04.2019 прийнято постанову №398 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. №302", якою до пункту 3 Постанови №302 внесено зміни, шляхом доповнення останнього абзацом такого змісту: "Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року".

Вказана постанова набрала законної сили 07.06.2019.

Водночас, відповідно до абзацу 5 пункту 3 Постанови №302 наказом Кабінету Міністрів України від 06.06.2019 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, положення якого набрали законної сили 21.06.2019.

Пунктом 1 розділу ІІІ Тимчасового порядку передбачено, що для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник (далі - заявник) подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави; 4) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків (або одного з них), що на момент народження особи перебували(в) у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України). У разі відсутності таких документів або в разі, якщо батьки (чи один із батьків) такої особи на момент її народження були (був) іноземцями(ем) або особами(ою) без громадянства, або в разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України; 5) дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 6) довідку про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання особи; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).

Водночас, згідно із абзацом 2 пункту 24 Постанови №302, у разі виявлення факту подання не всіх необхідних документів або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган ДМС / територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб`єкт інформує заявника про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням заявника відмова надається в письмовому вигляді.

Таким чином, враховуючи те, що станом на момент розгляду поданої позивачем заяви набрали чинності зміни, внесені до Постанови №302 стосовно обов`язкової наявності рішення суду для оформлення та видачі особі паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідач, відмовляючи у задоволенні заяви позивача діяв відповідно до положень чинного законодавства.

Однак, суд зазначає, що вимоги абзацу 5 пункту 3 Постанови №302 обмежують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові, оскільки зобов`язують додатково звертатися до суду з метою отримання відповідного рішення суду, та тільки після набрання таким рішенням законної сили особа може звертатись до територіального органу ДМС для реалізації гарантованого їй права на отримання паспорта громадянина України. На переконання суду, встановлення такої умови є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону, тобто втручання не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті обмеження реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції.

Також, слід зазначити, що перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Проте, слід оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження «нагальній суспільній потребі», тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (див., наприклад, рішення ЄСПЛ у справі «Svyato-Mykhaylivska Parafiya v. Ukraine» від 14 червня 2007 року). Установленість обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований (див. рішення ЄСПЛ у справі «Groppera Radio AG and Others v. Switzerland» від 28 березня 1990 року).

Водночас, відповідно до ст. 14 Конвенції користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, незалежності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

При цьому, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Х`ю Джордан проти Великої Британії» сформулював таку позицію: «Якщо загальна політика або захід мають непропорційно шкідливі наслідки для конкретної групи, то вони (загальна політика або захід) можуть вважатися дискримінаційними, незважаючи на те, що вони не спрямовані конкретно на цю групу».

Окрім цього, зі змісту листа Коломийського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області від 14.06.2019 №В-8/6/2602-19/2624/12-19 «Про надання роз`яснення» вбачається, що відмовляючи у оформленні та видачі паспорта громадянина України, відповідачем не обґрунтовано та не роз`яснено належним чином заявникам підстав для прийняття оскарженого рішення, а саме - відсутності у доданих до заяви документах рішення суду, що набрало законної сили про зобов`язання відповідача оформити та видати ОСОБА_5 паспорт у формі книжечки. Натомість, у листі вказано лише на положення Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 у редакції саме постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 №745, а не від 03.04.2019 №398, якою і внесено зміни до пункту 3 Постанови №302, вимогами якого керувався відповідач при розгляді поданої позивачем та його представниками заяви.

Згідно із частино 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які діють в інтересах ОСОБА_5 про визнання протиправними дії відповідача в частині відмови у видачі ОСОБА_5 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ є підставним та підлягають задоволенню. При цьому, суд зазначає сама по собі відмова Коломийського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки є законною та відповідає положенням абзацу 5 пункту 3 Постанови №302 (у редакції від 07.06.2019).

Враховуючи визнання відповідачем позову в частині зобов`язання останнього до вчинення дій, для належного захисту порушених прав позивача слід зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області оформити та видати ОСОБА_5 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт № 2503-ХІІ.

В той же час, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача не передавати будь-які дані про позивача до Єдиного державного демографічного реєстру, формування (присвоєння) унікального номера запису в Реєстрі і використання відцифрованого підпису особи, відцифрованого образу обличчя, відцифрованих відбитків пальців рук, та будь-яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки при видачі ОСОБА_5 паспорта у формі, визначеній Положенням про паспорт № 2503-ХІІ, не передбачено внесення даних особи до Єдиного державного демографічного реєстру та використання вищенаведених відомостей.

Таким чином, з огляду на висновок суду про протиправність відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, наявність підстав для зобов`язання оформити та видати паспорт вказаного зразка та не передання, при цьому, будь-яких даних про позивача до Єдиного державного демографічного реєстру із використанням відцифрованих даних, позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які діють в інтересах ОСОБА_5 підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі змістом частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати Коломийський районний відділ УДМС України в Івано-Франківській області оформити та видати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України №2503-ХІІ.

В задоволенні решти позовної вимоги відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 37794486, вул. Академіка Гнатюка, 29, м. Івано-Франківськ, 76010) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 (серія і номер паспорта НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Шумей М.В.

Рішення складене в повному обсязі 08 жовтня 2019 р.